Є в коханні і будні, і свята!
Є у ньому і радість, і жаль,
Бо не можна життя заховати
За рожевих ілюзій вуаль.

І з тобою було б нам гірко,
Обіймав би наз часто сум
І бувало б темніла зірка
У тумані тривожних дум.

Але певний, що жодного разу
У вагання і сумнівів час
Дріб"язкові хмарки образи
Не затьмарили б сонце від нас.

Бо тебе і мене б судила
Не образа, не злість - Любов!
В душі щедро вона б світила,
Оновляла їх знов і знов.

У мою б увірвалася мову,
Щоб сказати в тривожну мить:
"Ненаглядна, злюща, чудова
Я без тебе не можу жить!"

В.Симоненко