http://flinter-ab.livejournal.com/29130.html

У нас есть все основания считать, что Овидий писал стихи на древнем
украинском языке» (З. Гнаткевич «От Геродота до Фотия». «Вечерний
Киев»).

«Украинский язык – допотопный язык Ноя, самый древний язык в мире, от
которого произошли кавказско-яфетические, прахамитские и прасемитские
группы языков» (Б. Чепурко «Украинцы», «Основа» №23, Киев).

«В основе санскрита лежит какой-то загадочный язык «сансар», занесенный
на нашу планету с Венеры. Не об украинском ли языке идет речь? » (А.
Братко-Кутынский «Феномен Украины», «Вечерний Киев»).

«Арии (ории) – древнейшее название украинцев. Первые пахари мира.
Приручили коня, изобрели колесо и плуг» (С. Плачинда «Словарь
древнеукраинской мифологии», Киев).

«… Люди являются плодоносной ветвью украинского национального древа».
(Ю. Джеджула «Тысяча лет украинской диаспоры»)
В 1993 г. в Киеве тиражом 65 тыс. экз. была издана небольшая книжка Сергея Плачинды. Называлась она «Словник давньоукраїнської міфології» и, как и книга Знойко, была ориентирована на широкого читателя, на учащихся школ и студентов-гуманитариев.

"..апостол Андрей, крестивший по летописному преданию Русь, происходил из «брегов, или оберегов, - древнего и многочисленного украинского племени, которое еще в XVI в. до Р. Х. переселилось с Роси и Днепра в Северную Италию и Палестину. Принятию христианства в древней Украине способствовали ВОЛХВЫ - украинские жрецы. Кстати, это они, волхвы, наблюдая за звездами, первыми определили рождение мальчика, которому суждено было стать Мессией, Иисусом Христом, которого они справедливо считали своим родственником из могучего праукраинского племени этрусков (правда, один из наиболее старательных биографов Иисуса Христа, французский историк Э. Ренан, называет Его греком, но ведь греки, как известно, произошли от этрусков)».

«украинская мифология - древнейшая в мире. Она стала ОСНОВОЙ для всех ИНДОЕВРОПЕЙСКИХ МИФОЛОГИЙ точно так, как древний украинский язык - САНСКРИТ - стал праотцом всех индоевропейских языков».

«АМАЗОНКИ (КОСАЧИ, КОСАЧКИ) - воинственная община древнеукраинских женщин ІІІ-І тысячелетия до н. э. … Согласно современной гипотезе, А. - основательницы украинской казацкой вольницы. Подтверждение этого - горельефное изображение древнеукраинского казака с “оселедцем” (на темени) и длинной косой, спадающей на плечо. Это изображение, найденное в гробнице египетского фараона Хоремхеба (XIV в. до н. э.), подтверждает предположение о происхождении названия “казак” от слова КОСА.»

«ЭТРУСКИ - древнеукраинское племя, переселившееся из Прикарпатья и Галичины в Северную Италию…» Они принесли туда земледелие и скотоводство, колесные повозки и железные плуги, научили местные племена всем ремеслам. Они создали могущественное государство, которое позднее распалось, а затем было уничтожено, причем первыми на этрусков вероломно напали ближайшие родственники - галлы (т. е. древние галичане, которые прежде перешли Альпы и основали Галлию). Впрочем, погибая, Этрурия породила Древнюю Грецию и Римскую империю, а также их культуру. Автор признает, что «раздоры между древними украинскими племенами на территории Италии - трагическая страница в истории украинского народа». Кстати, из словарных статей читатель узнает, что древние украинцы основали не только Рим, но и Трою.

Важнейшим среди источников является священное писание под названием «Мага Віра. Рідна Українська Національна Віра. Велике світло волі. Співвідношення віри, науки, філософії, історії», принадлежащая перу Льва Силенко.
Как пишет о Силенко Сергей Плачинда, «автор убедительно доказывает, что именно Украина-Ориана является колыбелью человеческой цивилизации (тут впервые приручили лошадь, изобрели колесо и плуг, проложили первую борозду, испекли первую буханку хлеба, тут составили первую в мире - “трипольскую” - азбуку)». Шумеров Силенко, как и многие его предшественники и единомышленники, считает индоевропейцами (т. е. украинцами-ариями). Он даже приводит некие сопоставительные таблицы шумерских, украинских и санскритских слов (санскрит и здесь определяется как «первоначальный язык белого человека»). Языческая религия древних украинцев отождествляется им с ведической. Кстати, в «Ведах», с точки зрения Силенко, описан образ жизни трипольцев! Праукраинское племя хеттов-гиксосов-русов не только овладело Египтом, но и основало Иерусалим (Русасалем) за полтысячи лет до вторжения евреев в Ханаан. Украинцами были Заратуштра и Будда.

А теперь непосредственно первоисточник. Надеюсь, украинский вы одолеете.

Сергій ПЛАЧИНДА
СЛОВНИК ДАВНЬОУКРАЇНСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

АМАЗОНКИ (КОСАЧІ, КОСАЧКИ) - войовнича община давньоукраїнського жіноцтва III - І тисячоліття до н. е.
Заселяли низ Дніпра, причорноморські й приазовські степи та багато інших територій.
За сучасною гіпотезою, стародавня жіноча вольниця утворилася як опозиція патріархатові, що прийшов на зміну матріархатові.
А. займалися скотарством (надто - дбали про коней), мисливством, рибальством, хліборобством, ремісництвом та військовим добутництвом.
За свідченням Геродота (484-425 рр. до н. е.) та інших античних істориків, А. - вправні вершниці, хоробрі, витривалі, дужі воячки, які добре володіли мечем, бойовою сокирою, списом, луком і стрілою. Африканські, острівні та південноамериканські А., що походять від причорноморських, знали також морську справу. (За Андре Теве).
Носили довгу дівочу косу як ознаку вільної, незалежної жінки. Звідси - українська назва амазонок - КОСАЧКИ, КОСАЧІ (на старовинній китайській гравюрі зображено постаті амазонок з товстими косами, що спадають через ліве плече до землі).
За віросповіданням - язичниці (сонцепоклонниці). За головних богів мали ДАЖБОГА, ВЕЛЕСА, ТРОЯНА, ПЕРУНА, ЯРИЛА.
За сучасною гіпотезою, А. - засновниці української козацької вольниці. Підтвердженням цього - горельєфне зображення давньоукраїнського козака з "оселедцем" (на тім'ї) та довгою косою, що спадає на плече. Це зображення, що знайдене в гробниці єгипетського фараона Хоремхеба (XIV ст. до н. е.), підтверджує припущення про походження назви "козак" від слова КОСА.
Щороку на свято ЯРИЛА амазонки мали шлюб з молодими скіфами. Виховували А. лише дівчаток. Хлопчиків віддавали скіфам або вбивали (за Геродотом) чи зумисне травмували (за Гіппократом). В п'ятнадцятирічному віці дівчаткам випікали праву грудь, аби молода войовниця могла б вільно володіти мечем і луком (звідси назва "амазонки" - "безгруді").
Проти амазонок вели постійні війни-греки, котрі прибували в гирло Дніпра з метою колонізації краю. Останню битву амазонок з греками описав Геродот.
В цій битві перемогли греки й забрали полонених амазонок на корабель, аби повезти до Еллади й взяти з ними шлюб.
Коли парусники вийшли в Південне (Чорне) море, греки відзначили свою перемогу вином. Цим скористалися А., що дружно повстали й перебили своїх переможців. Але невдовзі на морі здійнялася буря. Степові амазонки не знали морської справи, тому віддалися на милість стихії. Вітер заніс кораблі через Керченську протоку до Меотійського озера (Азовського моря) і там викинув їх на берег. Ступивши на землю, А. захопили табуни скіфських коней, погромили місцеві стійбища, деякі скіфські городища.
Скіфські царі надіслали загін молодих скіфі" 3 метою приборкати бешкетниць. Проте битви між амазбнками і молодими скіфами не відбулося: обидва табори зійшлися й мирно одружилися. Але А. не захотіли жити "в приймах". Вони примусили своїх чоловіків піти до батьків, "узяти належну частину майна", повернутися і "жити окремо". Так скіфські юнаки і вчинили. Тоді А. повели їх у дикі й суворі степи за рікою Рос (давня назва Волги).

АНТИ (ВЕЛЕТНІ, ДУЖІ). 1. Первісна назва воїнів (першокозаків) давньоукраїнських племен, що заселяли Іллірію та інші території стародавньої Італії, Греції тощо.
Про популярність антів свідчать старовинні топоніми: давньоукраїнське войовниче плем'я з-над Росі ВОВКИ, заселивши в II тисячолітті до н. е. узбережжя Тиренського моря, одне зі своїх міст, як свідчить Тіт Лівій, назвало АНТИ (Апшші). Під час заснування Риму один з його пагорбів було названо Апіораііз (поле Анта) і т. п.
Наскільки анти - люди надзвичайної фізичної сили й високої духовності - мали вплив на давній світ, свідчить той факт, що їхнє ім'я пов'язане з великим історичним періодом в історії людства: античний світ, антична культура і т. п.
2. Об'єднання давньоукраїнських племен, що в III-VIII ст. н. е. утворило могутню, стабільну і першу в історії українського народу об'єднану Українську державу, яку арабські мандрівники називали ОРАТАНІЄЮ (Артанією, Ратанією).
Період Антської держави (Антії-України) археологи пов'язують з розвитком ЧЕРНЯХІВСЬКОІ КУЛЬТУРИ, тобто з розквітом стародавньої української етнокультури. Зокрема, за часів Антії-України великого розквіту набула українська писемність ("буквиця", "Іванове письмо"). Численні археологічні знахідки вказують на те, що українці-анти III-VIII ст., окрім свого рідного, знали старогрецьке письмо й латинь. (За Є. Махно).
А. займалися орним землеробством (з застосуванням залізного плуга), осілим тваринництвом, мисливством, рибальством.

ВОЛХВИ - давньоукраїнські жерці, служителі язичницького релігійного культу. Носії стародавньої української культури й духовності, народної медицини, знань з астрономії, математики, географії, будівництва тощо. Володіли, як правило, багатьма мовами, зокрема арабською, латинською, грецькою, німецькою, вірменською та ін.1 Сприяли розвиткові торгівлі, ремесел, налагодженню дипломатичних стосунків давніх українців з сусідніми народами.
Дбали про духовний рівень давніх українців, про будівництво капищ та дотримання язичницького календаря, про охорону священних лісів, гаїв, рік. Першофілософи цивілізованого світу. Створили вчення про Деміурга - Першотворця землі і всього довколишнього світу - пришельця з далеких галактик (див. ОКО).
Творці стародавнього українського письма, кількох давньоукраїнських докирилівських абеток (трипільська, "Іванове письмо", "буквиця" та ін.). Автори "Велесової книги", Аскольдового літопису.
Ще за трипільської доби (IV тисячоліття до Р. X.) В. створили демографічну концепцію, котра не дозволяла перенаселяти наддніпрянські регіони, де мешкали багатодітні племена й родини. Внаслідок цього В. щотрироки влаштовували жеребкування, за допомогою якого формувалися молоді общини ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ "НА НОВІ ЗЕМЛІ". Так під проводом В. давньоукраїнські племена й общини заселяли Індію, Месопотамію, Малу Азію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, о. Кріт, Західну Європу. В. сприяли повній колонізації Балкан.
Володіли секретом довголіття та лікування травами, що оберігало давніх українців до 988 р. від епідемій і хвороб.

ЕТРУСКИ (РУСИНИ, РУСИ, "З РУСИНІВ") - давньоукраїнське плем'я, що переселилося з Прикарпаття та Галичини до Північної Італії й утворило державу Етрурію за 1300 років до н. е.
За свідченням античних авторів (Схимн Хіоський, Страбон, Плутарх, Юстин та ін.), в творенні високоцивілізованої Етрурії значну роль відіграли дванадцять племен ЛІДІВ, що їх об'єднав воєвода Лід.
На думку сучасних етнологів, Лід ("крижаний чоловік") повів дванадцять молодих общин росів і полян з-над Росі й Дніпра спочатку до Малої Азії, а звідти до Північної Італії.1 Є припущення, що Лід - один із засновників Етрурії.
За свідченням Страбона, в розбудові Етрурії взяли участь й "інші пелазгічні племена", зокрема ті пелазги, що мешкали на островах Лемносі та Імбросі. Цих островитян Страбон, Плутарх та інші називають ТИРЕНАМИ (СИРЕНАМИ), а море, на березі якого вони жили,- Тиренським.
Об'єднавшись, всі ці давньоукраїнські племена й общини утворили цивілізовану державу Етрурію, яку було поділено на дванадцять округів (за кількістю лідійських племен)….
Розбрат між давніми українськими племенами на терені Італії - трагічна сторінка в історії українського народу. Перший про це сказав Страбон: "Якби етруски не розділилися на окремі племінні управління, то вони не лише могли б дати відсіч усім нападникам, а й самі нападати й вести щасливі війни".
Але, гинучи, Етрурія народила дві великі держави - Стародавню Грецію й Римську імперію.
На багатій етруській (давньоукраїнській) культурі виросла антична культура Еллади й Риму.
Велику роль відіграла Етрурія в розвитку української міфології, що спричинилася до народження античної міфології.

КОСТРОМА - міфічний образ весни у давніх росіян. Свято утворилося на грунті давньоукраїнського свята ТОПОЛІ.