місцеві називають його домом із привидами. кажуть, коридорами старого маєтку блукають неупокоєні душі трьох братів-декабристів Сергія, Іполіта, Матвія Муравйових-Апостолів. селяни чують у коридорах дзвін кришталю, бачать силуети і вікнах, часто чують стогони та плач. поїхала в цей дім на свій день народження. певно, лише я могла таке вигадати. маєток знаходиться в селі Хомутець Миргородського району Полтавщини. фантастичне за красою місце. старовинний парк, із деревами, які одному нереально обійняти, спів пташок, тиша і руїни старого палацу.

Жінка мусить бути первісною. Відкопати в собі це, знайти. Розгребти усі соціальні нашарування, відшукати в собі оту первинну дикість, природність. Такі люди рідко трапляються. Вони наче звірі, з якимось вогнем усередині. Той вогонь дуже чесний. Вони інакше рухаються, інкаше говорять, їх очі інакше дивляться. В таких жінках я бачу вовчицю. Вона присідає на задні лапи, гарчить. Зараз розумію, що ми занадто соціалізувалися, занато перебрали на себе ролі протилежної статі. Це фігня, що жінка мусить бути слабкою, така сама фігня, що жінка мусить бути сильною. Жінка мусить бути дикою, вірною своїй природі. Вона повинна гарчати там, де обставини загрожують її життю, де є небезпека її нащадкам. Вона повинна бути гордою, любити себе, не давати жодному в образу. Вона мусить вільно дихати, вільно творити. Чути себе. Найперше себе, а тоді вже усіх інших. Мірило успіху не якісь суспільні норми, а лише власний душевний комфорт. Якщо тобі добре — це вже успіх, це вже свобода.

Модель: Інна Кацалап Візаж: Зоя Кацалап Дівчинка просто нереально красива та природня.

Коли я кажу, що мені цікавіше гуляти полями, лісами, луками, ніж новими містами, мені часто не вірять. Ну що там можна побачити: квіти, кущі, дерева, трави. Колись теж так думала. Йшла собі і сприймала картинку загалом. Але варто глянути трішки інакше і світ відкривається по-новому. На невеличкому клаптику землі можна побачити безліч неймовірного, такого, що подих перехоплює від краси. Можна приходити в одне місце щотижня (я так і роблю) і знаходити там купу усього цікавого. Нові кольори, запахи, відчуття. Природа змінюється щохвилини. Це найменш статичне з усього, що нас оточує. Це найживіше.

я любила це місто і не любила. воно мене виснажувало, а потім дарувало нереальні хвилини щастя. усе, що я пережила тут, було моїм маленьким життям. нині на прогулянку мала три години. ходила швидко, намагалась пройти колишніми своїми шляхами. було легко.

вчора трапилася синя шмата і ми трохи погралися.)

я сьогодні побувала наче у казці про 12 місяців. надворі сніг та мороз, а тут квіти та краса. чесно кажучи, коли виникла ідея сходити в ботанічний сад 2 січня (виникла у мене), сама віднеслася до неї скептично. подумала, та хто там працюватиме і що там за сад взагалі. враження неперевершене. квіти, тепло, аромати, пташки. ціна вхідного квитка мене вразила - 5 грн. розділила фото з прогулянки на дві частини. і та зимова, можливо, мені навіть більше до душі. взагалі, маю намір ще "прогулятися" садибами класиків української літератури: Панаса Мирного, Івана Котляревського, Володимира Короленка. Дуже цікавить тогочасна атмосфера їхніх будинків. Так що далі буде...

у  мене таке буває.) купила вчора в подарунок братові цей календарик і так його полюбила за вчора і сьогоднішній ранок, що тепер шкода віддавати. піду сьогодні купувати інший. я там гарні також бачила.

 о шостій ходила до маникюрниці.  місто у цей час казкове. я неодмінно тепер вмисне прокинуся раніше та піду фотографувати, але дуже хочу, щоб на дворі був туман.

Зараз це просто атмосферні фото цього чудового процесу, але сподіваюсь із часом це буде цікаве відео. А поки що я тренуюся.

... вже котрий за рахунком день залипаю на сайті http://www.nationalgeographic.com/ і.... це фантастика!