місцеві називають його домом із привидами. кажуть, коридорами старого маєтку блукають неупокоєні душі трьох братів-декабристів Сергія, Іполіта, Матвія Муравйових-Апостолів. селяни чують у коридорах дзвін кришталю, бачать силуети і вікнах, часто чують стогони та плач. поїхала в цей дім на свій день народження. певно, лише я могла таке вигадати. маєток знаходиться в селі Хомутець Миргородського району Полтавщини. фантастичне за красою місце. старовинний парк, із деревами, які одному нереально обійняти, спів пташок, тиша і руїни старого палацу.

не буду переказувати історичні події. просто скажу, що брати були лідерами повстання декабристів проти царя, за це і поплатилися. Сергія схопили та повісили. цікаво, що вішали його двічі. спочатку зашморг під декабристом обірвався. він впав з шибениці та зламав ногу. за дві години страту вирішили поновити. очевидці розповідають, що Сергій вийшов без сторонньої допомоги, ступаючи на зламану ногу. містики в житті їх усіх було достатньо. воржка Ленорман, та, котра напророкувала Наполеону імператорство, сказала Сергію, що помре він через повішання. він тоді віджартувався і навіть придбав собі перстень у вигляді зашморгу, постійно його носив. є відомості, що перед стратою передав батькові записку, що дуже мріє з братами бодай на день повернутися в їх старий родовий маєток. місцеві кажуть, так і трапилося. усі троє померлих братів досі живуть у його стінах.

Матвія також було засуджено до страти, але після розкаяння її замінили 20 роками каторги в Сибіру. згодом термін ув'язнення зменшили до 15 років. коли повернувся із заслання, жив у Москві. там багато співпрацював з Толстим, котрий збирав матеріал про декабристів. за три роки до смерті надиктував свої спогади про перебування на каторзі.

найстрашніша доля спіткала наймолодшого 20-річного Іполіта. він брав участь разом з Сергієм у повстанні Чернігівського полку. коли зрозумів, що може потрапити в полон і був поранений в руку, вистрелив собі в голову. цікаво, що донині не збереглося жодного портрета, зображення Іполіта. є чудовий фільм про декабристів "Звезда пленительного счастья". режисери вирішили не екранізувати його образ. вигадали для цього сцену, коли герой Іполіта передає листа, обернутий до глядача спиною. похований декабрист у братській могилі.

у цьому домі було багато смертей. багато нещасть. 5-річною від туберкульозу померла донька наступного власника. кажуть, привид дівчинки також блукає палацом. у радянські часи за будинком було страчено багато людей. їх закинули в яму та закопали в саду. коли тут був інтернат, згвалтували та вбили одну з вихованок. котрийсь із місцевих повісився у маєтку через нещасливе кохання.

скажу чесно, у мене не було жодного страху перед тими душами. будете сміятися, але я навіть купила печиво та залишила його символічно для них на підвіконні. мені було там дуже спокійно, дуже комфортно і навіть не хотілося їхати. я блукала коридорами, навіть якось подумки розмовляла з братами. вже наступного ранку зрозуміла, що вони мене почули. дома для слайд-шоу вирішила обрати мелодію. увімкнула навмання та почала слухати. раптом від однієї мурашки пробігли спиною. я зрозуміла, що це на сто відсотків. вона. поглянула - було написано "мелодія для флейти" Глюка, коли ж спробувала скачати її, інтернет видав - "Танок  блажений духів" Крістоф Віллібальд Глюк.

коли з братами сталася біда, батько посадив на території маєтку дуба. з його кореню виросли три стовбури. місцві вірять, що у них живуть душі братів.