Життя – це кінострічка, режисерами якої є ми самі. Жанр та фінал фільму залежить тільки від нас. Ми не можемо змінити події фільму, тому потрібно слідкувати за сценарієм. Можна уявити себе будь-яким героєм-переможцем або красунею-серцеїдкою, але наша життєва участь від цього залишиться незмінною. Мало лише хотіти чогось. Потрібно цього дійсно прагнути і впевнено йти до своєї мети. Головне – не озирнутись у фіналі стрічки, та помітити, що хотів зовсім іншого у житті, і «Оскара» тобі вже не присудять.
Життя окремої людини – це п’єса одного актора, коли ти можеш покластися лише на себе. Приміряти ролі можна, і навіть потрібно, але треба знати час та місце. Щоб мати змогу вчасно зняти маски. Бо фарба на обличчі, яка приховує емоції, може лише нашкодити, приховавши щирість. За великою кількістю декорацій важливо не загубити основного. Суть буття можна знайти лише методом проб та помилок, але не намагайся писати чорновий варіант життя. Жодну втрачену секунду не повернеш, не повториш. І поки ти будеш повторювати „Ще раз!”, шукаючи ідеальне виконання, життя втече від тебе назавжди. Емоції, відчуття, почуття – ось те справжнє, чим потрібно насолоджуватися, це потрібно переживати. Якщо тобі самому буде подобатися твій фільм, то оточуючі теж будуть від нього в захваті. Ми не маємо змоги кіно нашої пам”яті порізати та зібрати до купи найкращі моменти життя, тому потрібно переживати кожен із них у повній мірі, незалежно від тогохороші вони чи не дуже.
Пам”ятай,що за нами завжди спостерігають найкращі критики, і потрібно прожити життя так, щоб вони встали і сказали „Повтори!”