Снежана Славова
ВЕСЕННИЕ ЦВЕТЫ

Все забере весняна буйна злива:
Всі наші радощі, скорботи і жалі,
Все, що несли на крилах журавлі,
Що нам послала доля вередлива.

Залишить сонце на зеленім тлі
І голубу траву, дивніш від дива,
Бузкову далину, як сон, примхливу,
Жовтаву ніч і зорі уві млі.

Залишить хмари, що помчать навскач,
За ними вітер полетить, сурмач,
І нам накаже мчати навздогін.

А зорі знову заведуть свій хор,
Один мінор, незбагнений мінор,
А потім тихий, колисковий дзвін…