Місяця монету золоту
підкидаю пальцями тремтячими.
Я не сплю. Ковтаю самоту.
Місячним безсонням борг відплачено.

Снів твоїх мій не торкнеться сум -
іменем твоїм себе знеболюю;
хай удосталь лишиться часу
кожному на "внутрішню Монголію"...

Та прийдеш ти, лагідний, мов бог,
і візьмеш мене в свої лабети.
Щоб щоночі кидати удвох
в став безсоння місячні монети.