«Панове президенти, є до вас розмова, 
Бо ми давно не чули від вас правдиве слово. 
І може я ніколи б не починав її 
Та скажу вам відверто — причина у війні, 
В яку ви цю країну всі разом погрузили. 
І щоб її не було ви нічого не зробили. 

Невже за стільки років ви достатньо не нажили, 
Щоб заробляти гроші копаючи могили. 
Панове президенти, є до вас питання 
Чому ви всі живете, як голубці в сметані 
Тоді, коли всі люди скидаються солдатам 
Копійками, які ви ще в них не встигли відібрати? 

Чому ви не пошлете на війну своїх синів? 
Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно 
Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків 
Скажіть мені, невже це виглядає справедливо 
Чому холоднокровно ви зливаєте країну? 
І у крові своїй ви власну топите дитину. 

Скажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винні? 
Скажіть ціну, за скільки ви продали Україну? 
Я хочу побажати вам , панове президенти, 
Відчути весь наш біль на собі перше, ніж померти. 
А всім нащадкам вашим — я хочу тільки зла, 
Яке ви всі разом роками готували нам!»