Люба Мавко!
Я пишу тобі, щоб виразити своє захоплення твоєю красою, терпінням та добром.
Я здавна вважала, що мавка - уособлення зла та хитрості, зневаги над цінністю людського життя, але, познайомившись із тобою, моє ставлення змінилося.
Ти - найчистіша та найчесніша істота у всьому світі! Через свою чесність та довірливість ти не можеш зрозуміти мову буднів, у яких панують корисливість та лицемірство. Це й робить тебе особливою в моїх очах. Твоє кохання - незалежне від людської вдачі та не залежить від статусу людина в суспільстві. Між людьми таке кохання рідко з'являється, це також є однією з твоїх особливостей. Простеживши твій життєвий шлях, я розумію, що ти до кінця залишаєшся ідеально-чистою, щирою та незрадливою. Ти - сильна духом, багато хто з людей би зламався під натиском подій, які ти пережила, та емоцій, але не ти.
Мавко, твоє благородство виявляється в багатьох вчинках, на що, прикро зізнатися, у мене не вистачило б духу.
Привертає до тебе увагу та викликає в мене ще більшу приязнь твоя мелодійна, співуча мова, піднесеність та поетичність. Ти ніби ввібрала в мову всі звуки природи. Та це ж зрозуміло, бо ти - частинка всього цього.
Для мене ти - приклад ідеальної дівчини, і я дуже хвилююся за тебе. Із нетерпінням чекаю на відповідь.
До зустрічі!
28.03.2014
З повагою Катерина,
учениця 10 класу.

Посмотрела аниме Президент студсовета - горничная. Очень смешной момент http://www.youtube.com/watch?v=bQ5w_02Eeak

Девушка была среднего роста с большими голубые глазами которые обрамляли длинные черные ресницы. Лицо она имела круглое, а длинные темно-рыжие волосы были заплетены в тугую косу. несколько прядей выбились из ее прически что сделало ее еще более красивой. Она смотрела на мир по детскому наивно, но что-то мне подсказывало - это лишь видимость. Одета она была просто: белая футболка с притом лондонского тауера, светлые зауженные джинсы и голубые кеды. из аксессуаров на ней были небольшие серьги в виде птичек, темные очки, которые использовались сейчас хозяйкой вместо ободка и тонкий серебряный браслет со множеством разных безделушек-значков. маленькая сумочка, что так любят их современные девушки была перекинута через плече.
Девушка зашла в комнату как-то неуверенно, все верно ведь здесь сидело много людей намного старших ее. Она была еще школьницей - лет 14-15. И что этот ребенок забыл в обществе людей старших ее на 20, а то и все 50 лет?! Но как я знал ключевой фигурой в этом собрании есть именно она... Сразу за ней зашел мужчина лет 40. Хотя я бы не сказал что Томасу 40 лет если бы не знал. Он был голубоглазым брюнетом со светлой кожей. Высокий рост и волевая осанка делали его в глазах окружающих лидером. Сам он никогда не стремился к такой должности, но острый ум и неплохая смекалка ставили его на одну ступень с самими влиятельными людьми Парижа, на данный момент его лицо выражало крайней степени задумчивость - брови чуть нахмурены, губы сжаты в линию, взгляд рассеян. Одет он был во все черное: черный костюм, черная рубашка... Он и его дочь был очень разными снаружи, но душа у них была одна на двоих...