дві попередні добірки лежать тут і тут.



+19

Magazine: Russh
Editorial: Ain't Got No Home
Photographer: Derek Henderson
Model: Vika Kuropyatnikova



more...

мій перший запис у блогах на імхонеті дістав відповідь хвилини через три після публікації (це значить, шо я популярна? :)).
і відповідь ця була пекельно передбачувана: "вы не могли бы ПО-РУССКИ? (капс не мій)".
ввічлива, спокійна, правда, зі словом "хохляцький", але є голови, в яких це вмуровано. проте мене страшенно здивувало, шо людина вважає за нормальне зайти до когось у блог і написати - розумієте, хотілося почитати, але мова не та, пишіть російською. причому навіть не припускає, шо це шось мінімально неввічлие (від таких припущень рятує можливість ставити мінуси в карму й відсилати в ігнор - гадять там, по ходу, тільки принциові гобліни). а якби на суахілі?..
сумно, панове.
ех. тільки шо оновилися репліки - пан виявився таки не зовсім притямним і місцями гобліном. а шкода. хоча, знову ж, є люди, в головах яких це навсіда. зате можна робити якісь соціологічні висновки.
(до речі, чорний піар - теж піар. і мене читає вже щонайменше три людини. якісь десять хвилин після публікації першого допису).

упдате: аргументацію сторін і рівень ведення діалогу можна подивитися тут: http://verbava.imhonet.ru/blog/231707/

women who smile



more...

штука зветься "a tale of rock" і мені страшенно подобається. три хвилини радості =)




затишних снів...

штука обіцяє бути надзвичайною й феєричною.
по-перше, театр "дах".
по-друге, галерея "лавра".
по-третє, їх анонсують зікс-зікс-оне, а тим дядькам я довіряю.



Вартість квитків - 100 грн.
Довідки за телефонами - 8-(044)-529-40-62, 8-(044)-599-31-61

мене трошки знічує вартість квитків (тобто не в сенсі "шкода", а в сенсі "чи вдасться когось підірвати"), однак надихає оце (нє, ви тільки зайдіть і подивіться). але якшо доведеться йти саменькій - шо ж, це не критично.
але все-таки - хто зі мною? :)

книжка мене неймовірно порадувала - як і фільм свого часу. але книжка зовсім не про те - у "дев'ятих воротах" і фінал інший, і сюжетну лінію дюма зовсім випущено (шо не дивно, але все одно трошки прикро). зате задоволення від книжки не псує ніщо, навіть навпаки: текст дуже гарно руйнує очікування, те відчуття дежа вю, яке народжується від дотику тканини фільму й роману.
узагалі це дуже актуальна тема якась - про бібліофілів і бібліофілію, про відчуття себе частиною написаного тексту, більше того - про відчуття свого буття як процесу писання.

<< Ведь нынче настали совсем иные времена: самоубийства маскируют под убийства, романы пишет врач Роджер Экройд, и всякий норовит опубликовать сотню-другую страниц с описанием захватывающих впечатлений, которые он испытал, разглядывая себя в зеркало.
>>

<< Короче говоря, если вести речь об Улиссе, то я выбираю того, которого придумал Гомер
>>

<< Не забывайте, отец Дюма был известным генералом Республики, .. И писатель не раз доказывал свою любовь к народу и свободе.
– Хотя с историческими фактами он обращался куда как вольно.
– А разве это так уж важно? Знаете, что он отвечал тем, кто говорил, будто он насилует Историю?.. «Я ее насилую, истинная правда. Но я делаю ей очаровательных детишек»
>>

<< Бывают вдовы безутешные,

а бывают такие...

more...

В колонках играет - Мертвий Півень - Етюд з воронами

найзимовіший - як на мене - вірш узагалі.
текст, який повертаєься до мене весь час, коли під ногами лежать сніг, пісок, сіль... коли в пучки пальців холодно-холодно, а теплий подих робиться вологим і краплями осідає на шалик чи арафатку. текст, який просто повертається до мене весь час. один із найглибше улюблених - аж до примружування очей і смакування складів.

Юрій Андрухович - Етюд з воронами

На цьому світі стільки ірреального
шукаємо тверду земну основу
грудневе пиво біля кафедрального
і сірий день мугиче боса-нову

відлига як сльоза над містом лине
автобуси приходять і відходять
і в наших кухлях писаної глини
колишеться гірка бурштинна подать

ми так цього тепла затято прагнули
як вимерзле пагіння винограду

ворони ці маленькі чорні ангели
збирають на фронтоні чорну раду
і тане сніг в якому так намішано
пісок і сіль тяжкі земні мірила

а ми в холодні кухлі тепло дишемо
і дивимось як мають чорні крила

(фото - enygma 42)

епічна фотосесія. я б навіть уточнила - фотосесія з тої епохи, коли боги померли й народилися герої.

Magazine: Vogue Italia Beauty (December 2008)
Editorial: The Now Darkness
Photographers: Greg Lotus
Model: Alana Zimmer



more...