ще одна пісня...

Власне кажучи, майбутній альбом так і називатиметься - "неначе дим...", але це зовсім не через пісню, написану і записану (протягом півгодини) півтора роки тому.

Неначе дим...

Чому небо темне, а зорі сумні?
Душа перетерла почуття неживі,
Наче млин
Їм залишилось все менше хвилин,
Кохання щезне
Неначе дим...

1.Він стражда, бо бачив лише раз її,
У дивному сні, здається навесні.
Все розцвітало, вона збирала кульбабки,
Плела з них вінки, співала веснянки.
Він бачив її поглядом лише одного разу,
Того разу вистачило, щоб закохатися відразу,
Щоб визначити долю і кохану людину,
Чиї палкі вуста найбільше потрібні.
Кому писати вірші? Та й куди писати?
Коли не знає де вона і скільки ще страждати.
Шукає її вже не один день, не один рік,
Засипає зі сльозами, не хоче бачити усіх.
Всі дні стали сірі, а хмари іржаві -
Так він сумує, та це краще, аніж не кохати.
Не відомо як вона, чи він стражда один?
Кохання їх розвіється, неначе дим...

2.
Над нею небо темне-темне, хмари наче сірі,
Вона шука єдиного, про нього дума щогодини,
Наче в димі десь, заблукала в ночі
Кохання, що оспіване вона не бачила і в очі,
Мимоволі нагортаються кволі сльози,
Він шука її, та чи знайти зможе?
Він пише їй вірші, в які вкладає душу,
Терпить страшні болі, та їх терпіти мусить.
Вони не бачили один-одного і в очі,
Та знають, що кохають - їм солов"ї співають.
Їхнє кохання вони вигадали самі,
Тепер страждають, та це краще, аніж не кохати.
Для них цвітуть троянди, для них вино солодке,
Для них почуття живі, та лиш життя коротке
Щоб милуватися всім цим...
Кохання їх розвіється, неначе дим.

ЗАПОРОЖЬЕ: каким оно было 42 года назад?

Из брошюрки «Запоріжжя» (1965)




площадь им. Ленина
Троллейбусы ходили тогда совсем по другому.
Столько венков у памятника Ленину мы наверное уже не увидим никогда.


театр им. Щорса
Проспект тут ещё мощённый.
Тень под одной из «Волг» отсутствует — без фотошопа тяжело было увеличивать траффик ;)
Читать далее...

GothChina

GothChina
Готичный Китай? Никогда Китай не казался мне готичным. Хотя я не большой знаток Китая. В любом случае, ник непонятен.
"О себе". Научиться решать проблемы хотят все, у некоторых это даже получается. Коротко и по существу, хотя и не заинтересовало.
Интересов много, порой встречаются достаточно оригинальные. Ага, "Звонок". Когда увидела ваш ник, именно это кино вспомнилось. Кажется, всё становится более ясным. Поехали дальше.
Дизайн. Проблем с читабельностью нет, однако смотрится дизайн довольно халтурно. Во-первых, красные рамки тут совершенно не к месту и смотрятся убого. Фон неплох, да и текст на нём виден, но почему-то очень меня он раздражает, я бы сделала фон сообщений не прозрачным.
Название. "Посиделки чёрной души на ветвях сакуры..." Очень хорошо, понравилось, вот только многоточие лучше бы убрать.
Названия разделов побуждают закрыть дневник и поискать что-то поинтереснее. Преодолевая этот порыв, перехожу к записям.
Бытовуха, бытовуха... универ, депрессии, размышления о жизни... о, да у автора суицидальные наклонности. Картиночки, записи на украинском. Простите, не понимаю сего языка, хотя он и довольно красив.
Ничего, способного заинтересовать меня, не нашла, посему итог: боюсь обидеть автора, не хочу жертв.

переплетение шнурков на кедах

В колонках играет - Blind Stare
Настроение сейчас - загадочное

вот народ, ловите!!!! пользуйтесь)))

Эрогеные точки города-2

продолжим... начало здесь:
http://www.liveinternet.ru/users/veresen/post30735555/

Над пропастью в тиши

Настоящим клондайком таких мест является остров Хортица. Отъявленным романтикам стоит обратить внимание на так называемые «ласточкины гнезда» — беседки, расположенные на скалах прямо над Днепром. Красотища неимоверная! Одну, самую известную, можно найти в профилактории комбината «Запорожсталь», что неподалеку от турпляжа. Поспокойней в другой беседке — ее можно увидеть по левую сторону от второго (со стороны города) моста Преображенского, если двигаться на Бабурку. Еще пару таких строений можно найти на западном побережье Хортицы — как раз напротив Набережной. Вид их несколько запущен и местами испорчен надписями вандалов-туристов. Зато тут же имеются две забавные скульптурные композиции — одна посвящена целой медвежьей семье (остряки окрестили ее на модный ныне манер Памятником Медведу), вторая изображает оленя. Видимо, дабы ничто не навевало влюбленным парам нехороших ассоциаций, хулиганы отбили сохатому рога.Читать далее...

"Троянда"

Це текст однієї з моїх пісень.

Вона одна. Вона сумна. Вона такою ніколи не була.
Серце плаче, душа страждає, вона чекає уваги і тепла.
Останній день на світі, в останнє дує вітер.
Останній подих, останні мрії.
Роса ранкова зранку не така як завжди -
Вона як сльози, кольору, як сажа.
Казали раніше - в них нема душі,
Вони просто гарні цяцьки, як ляльки.
Насправді вони не можуть відчувати,
Не можуть чути, не можуть бачити й кохати.
Створені вони для того, щоб на них дивитись
Як і всі квіти - від них мають радіти.
Та як же так, вона все відчуває,
Їй боляче, знає - останній день доживає.

Де її доля? Холодний погляд...
Живі почуття, душа ще жива.
Котра ніч самотня,
І вона знову одна...

Стражда самотня, на самоті з собою.
Пішов відлік часу, вона напоготові.
Розтала крига в серці, вона сьогодні гарна,
Найчарівніша в саду, на небі хмарно.
Вона сама, а колись їх було багато.
Повний садок, і клумби біля хати.
Сьогодні її компанія - роса на пелюстках,
А все останнє лише у снах.
Вона б кричала, якби могла: "Не треба!
Я хочу жити, сьогодні гарне небо.
Хоча б іще день, хоча б іще годинку,
Будь ласка, хоча б, іще одну хвилинку!"
Та це все марно, вона просто троянда.
Хоча і гарна, зате безправна.
Так буде завжди, так було й досі:
Одні в букеті в"януть, інших - забирає осінь...

Де її доля? Холодний погляд...
Живі почуття, душа ще жива.
Котра ніч самотня,
І вона знову одна...

Ну шо, всіх з наступаючим святом!!!

Новий рік, здрастє...


Новий Рік, пішов ти на!
По швидше і невимушено просто.
Проблемами забита голова,
І ці свята ще гірші голокосту.

Ялинка, тварь, гори вогнем!
Хай діти обливають кєрасіном,
Всіх Дід-Морозів і Снігурочок-блядєй.
Нехай всі жруть черстве печення з тміном.

Всіх зайців - розіпнути на хрестах, Читать далее...

Моей сестренке))

Поздравляю с совершеннорейтингом)))

В колонках играет - the cure
Настроение сейчас - хуёво как-то всё...

Если бы я был неуравновешенной готически настроенной десятикласницей, то наверное летел бы сейчас с 7го этажа на встречу с асфальтом... Но мне повезло, так как я вполне уравновешенный волосатый третьекурсник, поэтому я тупо сижу и фтыкаю на узор на обоях... Жеееееесть!
И всвязи с этим возникает совершенно закономерный вопрос: "а не нажраться ли мне завтра в гавно? Или укуриться?"

Я тишина,я пустота,
Я то что дарит бесконечность,
Что неприностит боль надежды,
Та что прийдет и не обманет,
Я смерть...что прямо в сердце ранит...

И я брожу незная скуки,
Коса и саван, я кровью покрываю руки.
С рожденья мира по земле хожу,
Народы,как в стога кошу.

Нет я не наказанеье людям,
Ломая жизнь - спасаю душу...
Я помогу - ты даже не заметишь,
Не вспоминай тех кто не видел смерти,
Они пусты - они забиты,
Их жизнь - часы, твои - уже прожиты...

Иди со мной, тебя я поцелую,
Зачем любовь? тебя никто не любит...
И ты уйдёшь - они заплачут,
Поверь не может быть иначе.
Поплачут и забуд человека,
Останется душа, дыханием моим согрета...