Коли збираємося у подорож, нам все частіше хочеться відшукати незвідані місця, яких не торкнулася цивілізація. Хоча, під час планування відпочинку, перше, що спадає на думку, – це найбільш популярні курорти. Там завжди багатолюдно і часто не проштовхнутися. Приємно, що Україна все ще може похвалитися віддаленими куточками, надійно захованими від чужих очей, тому давайте помандруємо.
«Кам’яні могили» – один із найзагадковіших туристичних об’єктів на території нашої країни. Великі скелі дивовижних форм досі приховують багато таємниць давніх історичних епох. Хтось шукає тут золото перших скіфських царів, хтось вірить у чудодійну силу каменів, а хтось бачить містику у виникненні цих гранітних плит, що ніби виринули з-під землі посеред рівнинного плато.
Країна каменю
«Кам`яні могили» можна порівняти із невеличкою країною, де є своя архітектура і свої визначні місця, місцеві жителі і свої закони. Сотні кам’яних скульптур утворюють мальовничі краєвиди із ярів, ущелин, гротів і долин.
Побывать за границей не покидая Украину - как вам такая перспектива? Невероятно, но факт! Оказывается, на нашей территории есть множество стран - начиная от "дикой" южной Африки и заканчивая далекой Страной Восходящего Солнца. И пусть растет курс доллара, осложняя путешествия по миру, мы нашли свои собственные, украинские чудеса света.
1. Одесская «Италия»
Маленький город Вилково неприметно расположился на юге Украины, в 300 км от Одессы. И название незатейливо, и на карте почти незаметен, и население всего несколько тысяч. Но есть тут одно «но». Вилково — это город... на воде! Да-да, оказывается в нашей стране тоже есть своя Венеция. Вместо привычных улочек и тротуаров — каналы, шириной пару метров, по которым местные плавают на украинских «гондолах». И, честности ради, стоит заметить, что воздух в Вилково чистый и свежий, в отличие от характерного для Венеции запаха цвели.
...Нашла в черновиках пост про Донецк, каким его помню я. И каким он никогда не будет... Никогда - слишком резкое слово. Громоздкое, сверкающее острыми гранями и давящее масштабом. Н И К О Г Д А.
Той зимой 2013 года (словно в другой жизни) я планировала лететь в Грузию через Донецк. Где теперь тот Донецк, где аэропорт, где беззаботные каникулы...
В 1973 году в Дружковке Донецкой области во время работ в песчаном карьере были найдены окаменевшие деревья (араукарии) возрастом около 250 миллионов лет!
Диаметр поперечника окаменевших деревьев достигает 1 метра, общая площадь залежей составляет 1 гектар. Деревья росли в лесу карбонового геологического периода, но были снесены ураганом и попадали в реку. Находясь длительное время без контакта с воздухом, они не разложились. Со временем на месте леса образовалось море, и деревья оказались под слоем осадочных пород, где и консервировались в течение тысячелетий.
Внешне окаменевшие деревья выглядят, будто их недавно срубили, однако весят намного больше и не имеют аромата.
Интересно, что такой памятник природы является уникальным в Европе. Подобные окаменевшие деревья найдены также в пустыне штата Аризона в США, на греческом острове Лесбос, в Египте, Аргентине, а также Судане. Однако эти находки значительно моложе своих украинских собратьев.
Єдиний в Україні пам’ятник національній валюті — гривні — звели перед центральним офісом Промінвестбанку в Донецьку. Величезна «золота» монета періодично обертається навколо своєї осі, чим приваблює цікаві погляди перехожих.
Памятник был установлен в мае 2005 года перед центральным офисом одного из банков в Донецке. Огромная «золотая» монета, выполненная из нержавеющей стали, периодически вращается вокруг своей оси и подсвечивается ночью.
Это единственный памятник, посвященный национальной валюте, в Украине.
Україна не тільки найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, але унікальна своїми природніми багацтвами. До Вашої уваги 19 неймовірних гір, що належать ненькі Україні.
Одне з найбільш «атмосферних міст» в Україні. Сповнене незабутнього колориту, що зберігся, напевно, лише у спогадах рідкісних довгожителів і в серіалі «Ліквідація». Місто, що зберегло до наших днів одну з найпотужніших фортець свого часу. Місто, знакове для Бальзака, Шопена і, нарівні з Уманню, для хасидів з усього світу. Місто-монастир. Місто-фортеця.
Історія Бердичева
Перші люди оселилися у цих краях ще у далекому 2 тисячолітті до н.е. А перша згадка про Бердичів, як про місто, зустрічається у 1320 році, коли Великий князь Гедимін дарує навколишні землі родині Тишкевичів. Однак інші вчені стверджують, що ця дата взята зі стелі і наполягають, що першим підтвердженим – згадкою про Малий Єрусалим, слід вважати 1545 рік.
Версій походження назви міста існує чимало, ось дві основні:
Перші люди оселилися у цих краях ще у далекому 2 тисячолітті до н.е. А перша згадка про Бердичів, як про місто, зустрічається у 1320 році, коли Великий князь Гедимін дарує навколишні землі родині Тишкевичів. Однак інші вчені стверджують, що ця дата взята зі стелі і наполягають, що першим підтвердженим – згадкою про Малий Єрусалим, слід вважати 1545 рік.
Экскурсии по Луцку не бывают длинными — за один день можно запросто увидеть все городские все достопримечательности. Тем не менее прогулка будет очень насыщенной, эмоциональной и уж точно не оставит равнодушным ни одного гостя.
Древние стены
Начнём с самого главного — Замка Любарта XIV века. Подобных строений в Украине сохранилось немного, да и то большинство из них требуют капитальной реставрации. Луцкий замок — приятное исключение.
25 августа 2012 года. Тогда Киевский район Донецка был и таким. Воплощение нежности в белых цветах на выставке различных цветочных достижений. Я помню, как вышли эти фотографии - я несла телефон вместе с блокнотом, в котором что-то записывала для последующего репортажа, и он сам сделал несколько снимков, поэтому на них везде завален горизонт и все не в фокусе.
Я жалею о своей привычке никогда не снимать на телефон - я просто не воспринимаю его, как устройство для фотографирования, и пользуюсь, только если другого выхода нет. Раньше у меня было множество возможностей постоянно снимать Донецк - любой. Но я об этом не думала, и потом мне всегда было лень перемещать фотографии из телефона в компьютер. Остались только случайные кадры.
Анна Хрипункова
***
Действительно, многое не фотографировалось. Тогда не приходило в голову - зачем? - смотри, всё перед тобой. А сейчас грустно. Бездушное вторжение навсегда стерло простые, милые и такие ценные кусочки повседневности.
Украинский фотохудожник Дмитрий Балховитин известен своими пейзажами. Это и есть основной жанр, в котором он работает. Дмитрий любит поэзию, что отражается и в его картинах, многие из которых очень мягки и лиричны по своему настроению, и в названиях, которые он им дает: «Шепот утренних трав», «Приближаясь к свету», «У самых облаков»…
Забуті боги… Кам’яні ідоли, велетенські жертовники, дерев’яні статуї і химерні споруди. Колись люди вірили їм, жили ними. А потім забули, покинули. Піски часу засипали істини, релігії, і самих людей… Лише їхні сліди, залишені навічно на кам’яних тілах землі повертаються до нас, то тут, то там визираючи із недр древньої історії.
На українських землях продовжують знаходити сліди таємничих споруд, капищ і поселень. Що відбувалося на їхніх територіях, які обряди здійснювались та для чого служили ці дивні, невідомі нам предмети?
Древні святилища – особливо цікава тема, що може повідати нам вражаючі, а подеколи й просто неймовірні речі про нашу історію. Найбільше таємниць знає каміння, яке зберігає інформацію найдовше. Багато культових комплексів будувались саме у горах. Бо гори завжди вважались нашими предками святими місцями, де живуть боги.
За слідами святилищ вчені помалу відтворюють картини давніх українських цивілізацій, культур і культів. Та багато місць на цих картинах так і залишається навічно покритими таїною древності. Ніколи нами не розгаданою.
1. Єні-Сала ІІ
Приблизний час існування IX – III ст. до н. е.
Знайдене неподалік селища Перевальне у Криму.