З неба зірка впала - буде нОвий день.
Я не знаю твоїх новИх пісень.
Я лиш впевнено згадав,
Що тебе колись я знав,
А тепер забув, бо дуже довго спав.

З неба місяць дивиться в вікно.
Я дивлюсь твоє новЕ кіно.
Відчуття, неначе мить
Зупинилась і стоїть.
Якби знала ти, як довго вже болить.

Вже практично зрозуміло все.
Я читаю твоє новЕ есе.
З неба зірка ще впаде,
Й лише той її знайде,
Хто зусиль важких до цього докладе.

Prostoserega, серпень-жовтень 2005 р.