У видавництві «Вертикаль» побачила світ нова книга української поетеси Наталії Горішної «Люблю».
https://uk.wikipedia.org/wiki/Горішна_Наталія_Володимирівна
Книга містить 200 нових поезій.
Як кохається, коли тобі за...?
Чи можливе кохання під час війни?
Чи має кохання часові межі?
Читаймо!

сайт письменниці: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна
Вірш із цієї книги у виконанні автора.

Черкаська обласна бібліотека для дітей підтримала цікавий всеукраїнський проект – це запис ауді-книг, якими користуватимуться насамперед незрячі.
Особливість полягає в тому, що прочитати потрібно усю книгу – від першої сторінки до останньої, а також описати своїми словами наявні ілюстрації.
================================================================
Запис ауді-книги для незрячих (зі словесним описом наявних ілюстрацій).
© Тарас Шевченко «Тризна» в перекладі Наталії Горішної, 2015.
Частина 1. Передмова від перекладача.
Читає Наталія Горішна. Запис здійснено в Черкаській обласній бібліотеці для дітей, 2016.

КНИЖКА З ЧОРНОЮ ОБКЛАДИНКОЮ, або НЕ ПЛЕКАЙТЕ «БУЗИНУ»

Наталія Горішна, Черкаси
Сайт письменниці: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна


Ця книжка з чорною обкладинкою* випадково потрапила мені на очі. Хоча, як переконує життя, нічого випадкового з нами не трапляється взагалі. Проглянувши зміст, я зрозуміла, що переді мною «проби пера» чотирьох початківців – студентів-філологів Черкаського Національного університету, серед іншого значилося й таке: «Психологія творчості Наталії Горішної» за авторства Ольги Рачек. Так, я пригадала, що зо два роки тому після зустрічі зі студентами в університеті до мене підходила одна із присутніх з проханням про інтерв‘ю. Запам‘яталася вона лише тим, що відразу похвалилася, що навчається на факультеті літературної творчості, і в дипломі буде написано, що її фах – «письменник» (отакої!). Вона озвучила ряд стандартних запитань (прочитала з папірчика), я попросила її показати мені готовий до друку матеріал перед оприлюдненням, на що вона погодилася. Певна річ, нічого вона мені тоді не показала, і тепер (прочитавши) я розумію – чому. Однак, всім відомо, що шило вилізе з мішка.

Без сумніву, намагання вивищити себе, принизивши іншу особистість, характеризує незрілу та врешті-решт невиховану людину. Але ж ці, багато в чому школярські, опуси редагувалися кандидатом педагогічних наук В.М. Коваленко (принаймні так вказано на технічній сторінці).

Студентка Рачек намагається «опиратися на Фройда», та у списку використаної літератури праць З.Фройда ми так і не побачимо. Схоже, Рачек скористалася лише «переспівом з переспіву», тобто двома-трьома цитатами, почутими від викладача на лекції, взятими останнім з інтерпретації Фройда Н.Зборовською.
Далі Рачек обсмоктує, як їй видається, «едипів комплекс Горішної». Зокрема пише таке:
«У поведінці дорослої поетки не важко віднайти елементи неподоланності несвідомої еротичної фіксації на батькові». І пояснює, що це видно з того, що двомовна відсампочатку Горішна (мама якої росіянка, а батько українець) вибирає для творчості і життя не материнську російську, а батьківську українську мову.

Схоже, ніхто так і не пояснив студентці (а вона не дитина, 1982 р.н.), чим є для людини, тим паче для письменника, рідна земля і її мова, якщо замість слова «патріотизм» Рачек вживає – «едипів комплекс».
Або ж, прочитавши кілька поезій про нерозділене кохання з моєї першої збірки (більш зрілі поезії, гадаю, поки що неосилені Рачек), студентка пише: «…це говорить про небажання (страх?) визнавати себе жінкою, яка прагне чоловіка задля повноти щастя (як на фізіологічному, так і на духовному рівні). Здавалося б, така ситуація мала б обов’язково розвинутися у невроз (який є конфліктом між Я та сексуальністю, адже лібідо не отримує свого нормального задоволення)».

Як маю прокоментувати?
Сказала б їй, якби побачила: «Дівчинко (а за віком вона є ровесницею мого сина), життя людини не вкладається в кілька віршів». Я маю за плечима 55 чесно прожитих років, є автором дванадцяти книг поезії та поетичного перекладу, одна з яких удостоєна Всеукраїнської літературної премії ім. В.Симоненка, мої вірші читають і цитують, я виховала сина, який гідно відстоює честь України на світових спортивних аренах (має звання чемпіона світу, чемпіона Європи, багаторазового чемпіона України з чоловічого та модельного фітнесу), я дуже щаслива жінка, бо кохаю і по-справжньму кохана достойним чоловіком, а ще – я не зраджую своїй поетичній музі, і вона не зраджує мене.

О так, я б не стала «стріляти по горобцях», тобто витрачати час на аналіз цих перших безталанних студентських опусів. (Окрім критичних матеріалів у збірці є вірші та новели цих же чотирьох авторів, які з художньої точки зору недопустимо слабкі для друку). Хай вчаться, хай помиляються, дискутують, у них же врешті-решт є наставники і викладачі, які мали б спрямувати бурхливий потік молодої енергії.

Однак, є причини, які не дають мені права не реагувати на ці, по своїй суті, пасквільні писання.

По-перше, ні Осьмачка (неодноразово названий «шизоїдом», «шизоїдною особистістю». О.Стрельчук, «До проблеми психічного роздвоєння Тодося Осьмачки»), ні Линовицький (О.Шаповал, «Психологія життєтворчості Петра Линовицького») дати відсіч юним наклепникам вже не зможуть, тому я маю говорити не лише за себе, але й за них.

По-друге, я ніколи не дозволяла і не дозволю ганити свою національну, письменницьку, жіночу, родинну честь.

По-третє, мені по-справжньому болить, коли молоде літературне пагіння так бездумно інфікуютьть вірусом «бузини» (гадаю, цей термін не потребує роз’яснення).

Причини можна перелічувати ще. Мені не зрозуміло, зокрема, ще й як так могло статися, що саме ці слабкі (нетактовні, непрофесійні, неграмотні) роботи визнані крашими, і вони видані окремою книгою, що розіслана по бібліотеках та навчальних закладах. Чи не тому, що в автобіографії О.Добриднюк, наприклад, ріже очі неприкрите підлабузництво: «На 6-му курсі отримала чесні і справедливі поради від ґеніїв (!) освітянської науки – Василя Івановича Пахаренка і Валентини Михайлівни Коваленко щодо своїх творів». Принагідно: видатні вчені, як правило, ризиковані експерименти ставили на собі. То чому б тоді студентам-літературознавцям не запропонувати попрактикуватися на «ґеніях», а то, бачте, на Осьмачці?

Прочитала я й інші «дослідження». Чесно кажучи, була просто ошелешена тим брудом, який вилито на письменника П.П. Линовицького, котрий вже десять років як відійшов, та залишив по собі чималий літературний спадок.

Пересиливши огиду, вимушена зацитувати:

– «…усвідомленням своєї меншовартості, сприйняття себе байстрюком, німецьким вибрудком… Його біологічний батько – загарбник, фашист, батько в соціумі – чоловік матері – не сприймав його як сина, більше того хотів утопити»;

– «Подібно хижаку, Линовицький заманював, улещував красивими словами у свої сіті жінку-жертву, і, наситившись її життєвим соком, почерпавши натхнення, покидав. Часто, випивши оковитої, Линовицький випускав на волю свої тваринні, первісні інстинкти»;

– «…в житті – деспотичний тиран, який не по-людськи, скоріше, по-фашистськи, ставився до жінок».
(О.Шаповал, «Психологія життєтворчості Петра Линовицького»).

Не секрет, що друкована книга підсвідомо сприймається за взірець. Наразі ж маємо взірець неповаги до людської особистості, до письменницької праці, до батьківської землі і до рідної мови. Ось який маємо «взірець»!
Виникає закономірне запитання: з яких пір дослідження творчості письменника ґрунтується на масних плітках недоброзичливців? Чому саме ТАК навчають студентів оцінювати літературний доробок митця? Кому не дає спокійно спати ганебна популярність Олеся Бузини?

За роз’ясненням я звернулася в телефонній розмові до завідувача кафедри української літератури та компаративістики Черкаського університету (де й навчаються згадані «молоді таланти») професора, члена Національної спілки письменників України, В.Т.Поліщука. Його відповідь мене, м’яко кажучи, здивувала. Здавалося б, «батько кафедри» мав вибачитися за своїх недолугих чад та й по всьому. Натомість, захищаючи «честь мундира», Поліщук відповів, що це – експериментальна студія і «вони мають право ПИСАТИ ВСЕ (?!)» І доволі зверхньо додав: «Пишіть спростування. Пишіть що хочете і куди хочете!» /І поклав слухавку/.

Стало абсолютно зрозуміло, що це – не «не додивилися», не «помилилися», це СВІДОМА позиція вседозволенності. Однак, маю неприємно розчарувати професора і нагадати йому: в ХХІ столітті живемо, тому для оприлюднення інформації не потрібно йти на поклон до редакторів місцевої преси, де «все схвачено» (це щодо питання – куди писати), звісно, інтернет, яким я активно користуюся, маючи аккаунти в фейсбуку (більше тисячі підписників, а це письменники і бібліотеки України), а ще – в вконтакті, однокласниках, твіттері, френдфіді, живому журналі, лівінтернеті та на багатьох літературних форумах, і «наклад» таких публікацій становитиме не одну тисячу!

Я не мовчатиму, бо неприпустимо, щоб «соло» переросло в хор.



----------------------------------
*«Соло», літературно-художнє видання. Автори: О.Добриднюк, О.Стрельчук, О.Рачек, О.Шаповал. Укладач, літературне і наукове редагування – В.М.Коваленко, видавець Ю.А.Чабаненко, 2013 р., 64 стор., наклад 200.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Фрагменти поеми Т.Г. Шевченка "ТРИЗНА" -
в оригіналі (читає Євгеній Обухов-Петрик) та в перекладі Н.Горішної (читає Наталія Горішна).









ПРИСВЯТА (уривок з поеми Тараса Шевченка "ТРИЗНА") -
в оригіналі (читає Василь Буколик) та в перекладі Н.Горішної (читає Наталія Горішна).

19 – 22 травня 2014 р. м. Черкаси
Міжнародне Шевченківське свято „В сім’ї вольній, новій”
та Всеукраїнський Шевченківський форум „Свою Україну любіть”

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

/фотографії кликабельні/
Пам’ятний значок учасника форуму.






До кадру потрапили:
- гості свята письменники: Ю.Мушкетик, М.Слабошпицький, М.Жулинський, Л.Голота, М.Наєнко, Д.Іванов, С.Гальченко,
- а також черкаські письменники: В.Коваленко, В.Поліщук, В.Ткаченко, Н.Горішна, В.Івженко, С.Горбань, А.Горбівненко, І.Дубінін.

Програма
Міжнародного шевченківського свята „В сім’ї вольній, новій” та
Всеукраїнського шевченківського форуму
„Свою Україну любіть”
19-22 травня 2014 року Київ – Черкаси

19 травня 2014 року, понеділок

8.15 – 8.45 – сніданок
8.45 – 9.15 – переїзд (перехід) на Театральну площу
9.20 – 9.40 – покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку.
10.00 – 13.00 – урочиста наукова академія «Тарас Шевченко в національному та світовому вимірах» у приміщенні Черкаської обласної філармонії
Увага! 10.00 – 16.00 – визначені письменницькі делегації працюють у Золотоніському, Драбівському, Чорнобаївському районах і в м. Черкаси (за окремими планами)
Пленарне засідання
Урочисте відкриття. Гімн України. Пісня на слова Т.Г.Шевченка ― Черкаський хор.
10.00 – 12.00 – вітальні виступи учасникам форуму та літературно-мистецького свята. Доповіді й виступи учасників форуму та літературно-мистецького свята (за окремим планом)
12.00 – 12.20 – презентація «Шевченківської енциклопедії», академічного 12-томного видання творів Т.Г.Шевченка та інших видань шевченківської тематики
12.20 – 13.15 – перегляд художнього документального фільму «Експедиція» (режисер Костянтин Коновалов)
13.15 – 14.15 – обідня перерва
14.30 – 17.30 – урочистості з нагоди 25-річчя музею «Кобзаря» Т.Г. Шевченка» Літературно-мистецькі зустрічі та відвідання Симоненкових місць у Черкасах
18.00 – 19.30 – святковий концерт майстрів мистецтв і художніх колективів Черкащини (обласна філармонія).
19.45 – 20.15 – вечеря.

20 травня 2014 року, вівторок

8.15 – 8.45 – сніданок
9.00 – 11.15 – переїзд на Звенигородщину (Моринці, Будище, Шевченкове)
Увага! 10.30 – 17.00 – визначені письменницькі делегації працюють у Шполянському та Городищенському районах (за окремими планами)
11.30 – 13.00 – відвідання шевченківських місць у селах Будище й Моринці.
13.30– 14.30 – обідня перерва (с. Моринці)
14.30 – 17.00 – переїзд до с. Шевченкове, відвідання шевченківських місць, зустрічі з громадськістю.
– засідання „круглого столу” на тему: „Етнопсихологічні джерела й автобіографічні та біографічні аспекти творчості Тараса Шевченка”.
– презентація „Кобзарика” та інших видань шевченківської тематики в Шевченківській школі мистецтв.
17.45 – 19.30 – повернення до Черкас через Вільшану й Городище, ознайомлення з шевченківськими місцями.
19.30 – 20.15 – вечеря.

21 травня 2014 року, середа

8.15 – 8.45 – сніданок
9.00 – 10.30 – переїзд до м. Чигирин.
Увага! 9.00 – 15.00 – визначені письменницькі делегації працюють у Кам’янському та Смілянському районах (за окремими планами)
10.30 – 12.00 – засідання „круглого столу” на тему: „Національні та історіософські концепти творчості Тараса Шевченка”.
12.00 – 13.30 – відвідання історичних місць Чигирина
13.30 – 15.00 – переїзд до с. Суботів, відвідання історичних місць.
15.00 – 15.30 – переїзд до Холодного Яру та Мотронинського монастиря, ознайомлення
15.30 – 16.30 – обід, відпочинок
16.30 – 18.30 – повернення до Черкас. Участь у відкритті виставки «Живописна Україна» в обласному художньому музеї.
18.30 – 20.00 – перегляд тематичної (шевченківської) вистави в постановці Черкаського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка.
20.15 – вечеря.

22 травня 2014 року, четвер

8.15 – 8.45 – сніданок
9.00 – 11.00 – переїзд до Канева (із зупинкою для ознайомлення з новоствореним музеєм у с. Мошни Черкаського р-ну)
11.00 – 15.00 – участь у заходах до дня перепоховання Т.Г.Шевченка на Тарасовій горі, у т.ч.:
– покладання квітів на могилу Т.Г.Шевченка;
– ознайомлення з експозицією музею Т.Г.Шевченка на Тарасовій горі;
– проведення підсумкового пленарного засідання форуму –
„Світова духовна велич Тараса Шевченка”.
15.15 – 16.15 – обідня перерва
16.30 – від’їзд учасників форуму до Києва та Черкас.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

12.05.2014 В Черкаській юнацькій бібліотеці відбулася презентація роману черкаського прозаїка Станіслава Стеценка «Війни художників».
Це четверта книга у творчому доробку письменника. До цього були: «Чорна акула в червоній воді», «Сексодром», «Вся влада Радам».
Роман «Війни художників» присвячений історії розвідницької діяльності відомого українського пейзажиста Миколи Глущенка (1901-1977) /в романі – Гущенко/ на початку другої світової війни.

Інтерв’ю зі С.М. Стеценком тут: ПРОЧЕРК.

Сайт http://www.gorishna.narod.ru/
Літературознавець В.І. Пахаренко про творчість Наталії Горішної
на презентації книги Н.В. Горішної «Бджола на асфальті» 29.10.2006, Черкаси.





/текст/
…
Коли я читаю вірші Наталі Горішної, то я бачу, що за цими рядками стоїть справжня поезія.
Це можна показати абсолютно на будь-якій поезії. Ось, наприклад, вірш пані Наталі «Стоїть верба».

СТОЇТЬ ВЕРБА

Стоїть верба – смутна, як Мати Божа,
Похилена, невтішна удова.
Душа язичницького божества
Знайшла у ній своє довічне ложе.

Очерети навкруг, немов сторожа,
Здіймають списи чорного литва,
Але вербу ніскільки не тривожать
Сухі їх застережливі слова.

В сорочці із зеленого шитва
Зсипає сум, неначе з рукава.
Шматує вітер коси їй, а, може,
Сама собі листочки обрива.

Я дивлюсь на цей вірш і бачу тут багато знахідок та оригінальних ходів.
Ось погляньте. Про вербу писали майже всі поети. Але тут «стоїть верба – смутна, як Мати Божа» – це своє. І при тому тут поєднується християнство з язичництвом: «як Мати Божа… душа язичницького божества…»

А в поезії воно справді має поєднуватись, бо кожна віра в основі своїй має спільне, то вже одяг, упаковки – різні. І Наталя Горішна це відчула.

Я тут бачу (і ви, очевидно, це помітили) як самі звуки передають настрій: «сухі їх застережливі слова» – тут чується шум очерету.
Я бачу оці метафори: «очерети… здіймають списи чорного литва». Це поки що вірш. Але за цим віршем ховається справжня поезія. Де ж вона?

А вона не в словах, вона між словами, в просторі між словами.
Як літературознавець я можу пояснити вірш – показати, що він має якісь вади чи, навпаки, досконалий. Але поезію – її не поясниш, вона або є, або її нема.

І тут я пригадую інший вірш іншого поета. Ці два поети незнайомі. І, мабуть, Наталя не думала про той вірш, коли писала свій.
Але коли мова йде про справжню поезію, то ці два вірші стоять абсолютно поруч, вони перегукуються.

Може, ви чули цей вірш, а як ні, то погортайте твори Івана Франка, його працю «Секрети поетичної творчості», (хто хоче писати вірші – то обов’язково прочитайте), де він аналізує ось цей ось вірш як найвищий зразок справжньої чистої поезії.
От, тільки початок:

І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!..

Пригадуєте, хто написав? – Тарас Григорович Шевченко.
Справжня поезія – вона завжди стоїть поруч.
…

Із виступів (два фрагмента) письменника Г.П. Білоуса
на презентаціях книг Наталії Горішної, Черкаси, 2009, 2006.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/





2009 р.
Тут /в бібліотеці ім. В.Симоненка/ відбулися презентації найкращих наших книжок, тут відбувається вшанування наших лауреатів Симоненківської премії.
Те, що сьогоднішня наша зустріч відбувається саме тут, я гадаю, - знаменно. Колись, я так вірю, і Наталя – дай Бог, щоб вона стала теж лауреатом /цієї премії/.

2006 р.
Коли я взяв до рук книгу Наталії Горішної «Бджола на асфальті», то почувався не головою Черкаської організації НСПУ, а джмелем, який літав і пасся на оцих її шедевральних речах, особливо – про природу…
У цього автора є відвага додати до великого сонмища книжок щось своє неповторне і таким чином збагатити нашу – й давайте говорити сміливіше – і світову літературу…
В запашистій поезії Наталії Горішної є досить багато результативних пошуків – від класичного вірша аж до хоку.
Її досконалі переклади часом кращі за оригінали. А це свідчить про те, що у Наталі є можливості стати на рівень тих авторів, яких вона перекладає (російські поети “срібного віку”).

Виступ М.Т. Негоди на презентації книги Наталії Горішної «Розп’яття осені»,
Черкаси, 2007.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/





Дорогі друзі!
Хто прочитав першу книгу Наталії Горішної “Бджола на асфальті”, той не зможе обійти своєю увагою і другу – “Розп’яття осені″, бо Наталя своєю першою книгою заявила про себе як високоталановита поетеса.

Ось я прочитаю кілька її рядків:
*
Сутність любові:
Хоче квітнева брунька
Яблуком стати.
Або
*
Вечір малює
Тополькою-пензликом
Зорі на небі.

Чорнобривці, побачені в Туреччині, – “наче полонянки отуречені, віддавали вроду молоду”. Це ж тільки поет так може побачити і сказати.

У книзі “Розп’ятті осені” поширшала тематика. Тут на нас чекають зустрічі з художниками Гогеном, Рафаелем, Рембрандтом, Тиціаном, Айвазовським. І образ Мазепи, але як він показаний – його доля пропущена через власну душу авторки:

Для когось ти – дід, А для мене – коханий...

Тут і “Шукачі раю”, і “Куточок раю”, і “Мелодрама осені”, і “Жінка в опалому листі”...

Особливо хочу висловити свої враження від “Золотих пелюстинок″. Це – прозопоезія, яка, безперечно, має бути для Наталі кроком до прози. Тут видно величезний потенціал, який вона має ще розкрити. Наталя уміє одним реченням написати цілу оповідку. Ось, наприклад, я вам зачитаю оповідку “Радість″:

“Цуценя підбігло з таким радим виразом, наче збиралося розповідати мені добрі новини”.

Або оповідка “Серце”. Юнак, який виріс на Дніпрі, у ньому потонув. Але як це передано! Як б’є по серцю остання фраза: “Старий Дніпро не знав, що чинити, коли у людини серцевий напад”.
Розумієте – тут все! І не треба нічого розжовувати чи дописувати.

...Я щиро радий, що до когорти українських поетів приєдналася ще одна дуже талановита поетеса. Я вітаю Наталю з новою книгою і чекатиму нових зустрічей з її творчістю; бо після прочитання цих книг хочеться поставити їх на почесне місце на книжковій полиці, щоб ще неодноразово перечитати.

Наталія Горішна
«Ти – Україна!», читає автор.
Сайт письменниці: http://www.gorishna.narod.ru/

Наталія Горішна, Сайт письменниці: http://www.gorishna.narod.ru/
«Право на весну», читає автор.

26.03.2014
В обласній бібліотеці для юнацтва ім. Василя Симоненка
відбувся творчий захід «Краєзнавча шевченкіана».
Своїми міркуваннями про роль творчого спадку Т.Г. Шевченка в житті українців
з молоддю поділилися письменники Шевченківського краю:
В.І. Пахаренко, Н.В. Горішна, С.М. Ткаченко.
Свої пісні на слова Шевченка виконала композитор Т. Чупак.
Гості отримали чудові подарунки від бібліотеки –
факсимільне видання «Кобзаря» 1860 року.






Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Леся Українка, «Королівна», 1901.
Читає Наталія Горішна.,
сайт http://www.gorishna.narod.ru/




Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Моргун Федір Овксентійович (1910 – 1990) http://uk.wikipedia.org/wiki/Моргун_Федір_Овксентійович
З 1972 р. по 1977 р. очолював Черкаську обласну письменницьку організацію, багато зробивши для розвитку культурно-мистецького життя області, зміцнення дружніх зв’язків з літераторами Росії та Казахстану.

Поезії із книги Ф.Моргуна «Довіра» читає Наталія Горішна.



Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР /віншування/, читає автор.
© Вірш із книги «Під сонцем серця», 2011.
Книга удостоєна Всеукраїнської літературної премії ім. В.Симоненка, 2012.





Щедрості усім нам в Щедрий вечір!
Щоб турботи не згинали плечі,
Щоб добро не обминало дім,
Божого заступництва усім!

Господині – вдалої куті,
Господарю – руки золоті,
Діточкам – солодкі карамелі
Насипаймо в щедрувальні жмені.

Парубкам – дзвінкої коляди
І дороговказної звізди,
А дівчатам – в прибрану оселю
Щоб у пару не дістався нелюб.

Молодятам – в дзьобі журавля
То Маланочку, то Василя.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна, Святвечір, читає автор.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/
© Вірш із книги «Під сонцем серця», 2011.
Книга відзначена Всеукраїнською літературною премією ім. В.Симоненка, 2012.




СВЯТВЕЧІР

На день народження Ісуса
Несе дари цнотливий сніг,
Своїм крилом, як білий бусол,
Світ затуляючи від лих.

Хова в долонях янголятко
Вечірню зірку дотемна,
І притуляється колядка
Кирпатим носом до вікна.

Ще й досі радісне відлуння
Не доросло до торжества,
Та серпик місяця тонюній
Сосну вбирає до Різдва.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна,
«Земна жага», читає автор.
Вірш із книги «Під сонцем серця», відзначеної Всеукраїнською літературною премією ім. Василя Симоненка (2012).
http://www.gorishna.narod.ru/bdjola.html

ЗЕМНА ЖАГА

Така мокрінь, а в серці сухо-сухо,
Як на початку зоряних віків,
Коли Господь світи уже надмухав,
Та оживити зроблене не вспів.

Горбатились плато материків,
Потоки лави пінилися жаром,
І безлічі вогненних піхурів
Виплескувались у сірчані хмари.

І тріскалася шкіра у Землі,
І дерлась плоть у конвульсійних рухах.
Земля волала, але крик її
Не чули ненароджені ще вуха...

Жага Землі у жінку перейшла.
– Згораю, любий, дай свою вологу! –
Ти чоловік, верши веління Бога,
Та хай в тобі
Я спопелюсь дотла!





Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Поетичний вечір при свічках, приурочений до 125-ї річниці вд дня народження видатного поета «срібного віку» Володимира Нарбута, був проведений у Всесвітній день поезії 21 березня 2013 року в Черкаській обласній науковій бібліотеці ім. Т. Шевченка.
У заході взяли участь: Наталія Горішна, поет, перекладач, лауреат Всеукраїнськох премії ім. В. Симоненка, автор книги перекладів з Володимира Нарбута «Совість» (2008); Ярослав Литвин, лауреат Всеукраїнського конкурсу читців; Інна Максимович, бібліотекар. Відео: Оксана Галаєва.
На вечорі прозвучали поезії Володимира Нарбута – в оригіналі та в українському перекладі Наталії Горішної, а також романс «Зелений кісник» на слова В.Нарбута у виконанні автора музики, композитора Наталії Саух.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/