Стихи о любви в исполнении автора (на украинском языке).
Читает автор – поэтесса Наталия Горишная

Интересно: одно и то же стихотворение с музыкой и без нее.
Лично мне просто голосом – нравится больше.








СТОГІН

З німого серця видобувся стогін,
Як світлий полиск із гнізда гадюк,
Немов мольба небесної підмоги,
Немов благання вивільнити з мук,

Як спраглий звук забутої сопілки,
Як стиглий плід з розгойданої гілки,
Зірвалося безпомічно слабе:
...Люблю… тебе...

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна. Читає автор.





* * *
Як бутон, не поставлений в вазу,
Розів’юсь від тепла, розцвіту.
Але згодом – поволі, не зразу –
Та відчую жахну спраготу.

Скільки світла повсюди розлито!
Я вберу його силу ясну,
Усотаю, неначе молитву,
І у віршах тобі поверну.

Хай кохання колишнього спогад
Забринить на щемливій струні.
...Та живильний ковточок вологи
Дай мені!

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна







ЗОЛОТА ЧУЖИНКА

Вже пташині щебети тихіші,
І осінній сум в полях стоїть.
Так щемить -- зарадять тільки вірші,
Не чужі, до того ж, а -- свої.

Так щемить -- недавно ж ріки скресли,
І лише прокинулась бджола...
-- Господи! Нечесно ж так, нечесно,
Ледве дочекалася тепла!

Лиш довіра проросла до нього
І у сік вишневий перейшла,
Тільки, тільки-но роззулись ноги,
Тільки голос визрів в джерела.

Лопухи простерлися лапаті,
Навпрошки гасають їжаки,
Дітлахи не втримуються в хаті...
А уже тихішають птахи.

Так журливо літепло відходить,
Мов душа у вічність відліта.
...Задивились в очі одна одній --
Я і та чужинка золота.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна

ДВАДЦЯТЬ ХВИЛИН
ДО ВЕСНИ
(рондель)

Двадцять хвилин до весни,
Двадцять хвилин до побачення.
Квітню мій, в юності втрачений,
Душу мені поверни.

Не зберегла я завбачливо
Навіть листів з давнини. –
Двадцять хвилин до побачення,
Двадцять хвилин до весни.

Ранок сьогодні хмурний,
Але чеканням освячений,
У пелені таїни…
Серце, вгамуйсь, припини –
Двадцять хвилин до весни!

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна
читає автор





* * *
Пустіють городи. Копають картоплю,
І димом гіркавим несе з підворіть.
Діждались врожаю. Все буде на добре,
А смуток серпанком на серці стоїть.

Бо очі у тебе – собачі, побиті,
Утоплений погляд в осінню ріллю.
Такого, напевно, не треба любити,
Та що тепер вдієш, коли вже – люблю.


© автор Наталія Горішна, «Коли вже люблю…»,
читає автор.
Вірші із книги «Під сонцем серця».

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна





Давня ніжність бринить до цих пір ще,
Не побились її вітражі.
Я від тебе народжую вірші,
Як же можемо бути чужі?

Лиш тепер, через оптику часу,
Думка ясність на вчинки проллє:
Поверталась щоразу в Черкаси
Через те, що це місто – твоє.

Я не все ще тобі розказала,
Недомовлене слово – щемить.
І не всі віддзвеніли вокзали –
Нам ще жить.

Наталія Горішна





* * *

Дощ про осінь почав бубоніти –
Обважніла душа, наче хвоя.
Що судився в житті не мені ти,
Зрозуміли нарешті обоє.

Де так довго блукав, де барився,
Що з’явився під сум чорнобривців?
Не дури себе зойками серця –
На нескірну мене не розсердся.

Не змінилось єство з неоліту,
Не любов це – квиління за літом.
Певно, так напівдикий наш пращур
Завивав в позолочених хащах.

Дощ про нас щось напише і витре,
І розсіє поему в повітрі.
У серпанку розсудливих зим
Зблисне зірочка втрачених рим.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Смотрицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Мелетія Смотрицького, що на Хмельниччині http://www.smotrych-school.edukit.km.ua/ Тут створено музей і стенд «Видатні земляки» - від вченого 16 ст. М.Смотрицького до письменниці-сучасниці Наталії Горішної.

Наталія Горішна



Сайт Сучасна українська поезія. Наталія Горішна







=========

Кения – страна вечного лета. Но это почти и все, что мы знаем об этой стране.
Зря конечно. Но все поправимо! Воспользуйтесь услугами туроператора "Санрайз Тур".
Для этого нужно всего лишь зайти на сайт - отели кении.

Наталія Горішна.




СМОТРИЧ

Під п’ятдесят, а я – любити вчусь.
Як спогади в тісне кільце затиснуть,
Лечу туди, в далеку материзну,
В своє село, старіше і за Русь,
Й за півтора тисячолітній Київ,
Що знало й славу, і батіг Батиїв.

В такі літа далекі заберусь,
Де про прихід татарської навали
Дозірці-смотричі оповіщали
І від ординських жадібних очей
Ховали юнь до карстових печер.

Я бачу – як причалюють галери,
Я корчуся – від тифу і холери,
І любий муж (ще небо у зірках)
Іде від мене до Кармалюка.

Земля така пісна, суціль із глини,
Була не часто до людей ласкава,
Та гнули і спрацьовували спини
І викупили Магдебурзьке право.

А скільки люду полягло у герці! –
Від Хмеля до землистої шинелі.
Фундамент стародавньої фортеці
І досі зарубцьований у скелі…

Село моє! Древніше від Русі!
Твої віки бринять в моїй сльозі.

Сайт поета: «Наталія Горішна. Сучасна українська поезія»

Наталія Горішна. Сайт поета

Мій родовід




Смотрич




Народомор




Під сонцем серця




Ртуть