Черкаська обласна бібліотека для дітей підтримала цікавий всеукраїнський проект – це запис ауді-книг, якими користуватимуться насамперед незрячі.
Особливість полягає в тому, що прочитати потрібно усю книгу – від першої сторінки до останньої, а також описати своїми словами наявні ілюстрації.
================================================================
Запис ауді-книги для незрячих (зі словесним описом наявних ілюстрацій).
© Тарас Шевченко «Тризна» в перекладі Наталії Горішної, 2015.
Частина 1. Передмова від перекладача.
Читає Наталія Горішна. Запис здійснено в Черкаській обласній бібліотеці для дітей, 2016.

Поезія у авторському виконанні.
Про автора:
Наталія Володимирівна ГОРІШНА, сайт: http://www.gorishna.narod.ru/
Поет, перекладач, член Національної спілки письменників України, автор одинадцятьох поетичних книг, лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Василя Симоненка 2012, мешкає в Черкасах.













Першоджерело: сайт
Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Про презентацію 1-ї книги Наталії Горішної "Бджола на асфальті",
яка відбулася 29.10.2006 р. в Обласній юнацькій бібліотеці ім. Василя Симоненка (телестудія "Рось").




Про презентацію 10-ї книги Наталії Горішної "Під сонцем серця",
яка відбулася 21.09.2011 р. в Обласній дитячій бібліотеці (телестудія "Рось").



Взято тут:
Сучасна українська поезія. Наталія Горішна.

Про презентацію книги Наталії Горішної "Під сонцем серця",
яка відбулася 21.09.2011 р. в Обласній дитячій бібліотеці (телестудія "Рось").




Вірш "Під сонцем серця" - читає автор «Наталія Горішна. Сучасна українська поезія».




ПІД СОНЦЕМ СЕРЦЯ

Коли Харон візьме за віхті кіс
Й запхне в свій човен – за віки обдертий, –
Уперши погляд в безпросвітний Стікс,
Зависнувши поміж життям і смертю,

Скажу я: “Перевізнику, зажди,
Зійди на берег, розігнувши спину,
Чи бачив ти, які у нас сади,
Чи рвав штани у заростях малини?

Чи брався підспівати солов’ю,
Коли любов цвіла під сонцем серця?..
Такі принади не знайдеш в раю,
Земна душа безсмертям не спасеться.

Від долі жоден з нас іще не втік,
Але спочинь, Хароне-людолове…”
Життя людини називають “вік”,
А того віку – тільки мить любові.

Першоджерело:
Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Почесний знак лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка має такий вигляд.

(Почетный знак лауреата всеукраинской литературной преимии имени Василя Симоненко выглядит так).



Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка заснована 2012 року – Національною спілкою письменників України.

Премія присуджується за високохудожні літературні твори громадянського звучання, спрямовані на побудову незалежної демократичної України.

Першими лауреатами стали:
письменниця Наталія Горішна (м.Черкаси) - за книгу поезій «Під сонцем серця»
та молода поетеса Олена Гусейнова (м.Київ) – за книгу «Відкритий райдер».

Сучасна українська поезія. Наталія Горішна



ДВА НЕБА
(диптих)

1. НЕБО ЄГИПТУ

Красу Єгипту не сприймає око,
Лякає душу висохла земля.
Така велична й горда звіддаля
Краса Єгипту не бентежить око.

В безхмарнім небі сонце одиноке
Незрушне, лиховісне, як петля.
Красу Єгипту не сприймає око,
Лякає душу висохла земля.

2. НЕБО УКРАЇНИ

Хіба це небо? – Писанка! Бароко!
Відмалечку уява заселя
Ці дивовижні янгольські поля.
Хіба це небо? – Писанка! Бароко!

О ностальгія! Схопить ненароком
І вжалить, мов єгипетська змія,
Що рідне небо – писанка, бароко,
Заповідальні янгольські поля!

Зовсім інше життя.
Програма телестудії "Рось", Черкаси
про вручення Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка за 2012 р.

Наталія Горішна - лауреат премії ім. В.Симоненка 2012 за книгу поезій "Під сонцем серця".

СИМОНЕНКІВСЬКА ПРЕМІЯ-2012. ЩО ПИШУТЬ?


Першоджерело: сайт Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

"Голос України" (10 січня 2013) - ПРОЧИТАТИ




"Урядовий кур’єр" (4 січня 2013) - ПРОЧИТАТИ




"Слово просвіти" (21 грудня 2012) - ПРОЧИТАТИ




"Нова доба" (11 січня 2013) - ПРОЧИТАТИ




"Українська літературна газета" (15 грудня 2012) - ПРОЧИТАТИ




"Дзвін" (10 січня 2013) - ПРОЧИТАТИ




"Черкаський край" (11 січня 2013) -
ПРОЧИТАТИ




"Прометей" (12 січня 2013) -
ПРОЧИТАТИ




"Вікка-новини" (10 січня 2013) - ПРОЧИТАТИ і ПЕРЕГЛЯНУТИ

9.01.2013






В Черкаській обласній науковій бібліотеці ім. Т.Шевченка
відбувся вечір пам’яті Василя Симоненка.
Шанувальники творчості поета слухали поезію Симоненка у виконанні студентів Черкаського Національного університету, оповідання Симоненка «Весілля Опанаса Крокви» прочитала заслужена артистка України Тамара Власенко.
Композитор Н.Саух виконала пісні на слова В.Симоненка "Море радості" та Н.Горішної "Абрикосова ніч".
Та найбільш щемливим був відеозапис, на якому поезію сина читає мати Василя Симоненка Ганна Федорівна Щербань.
На вечорі також відбулося вручення дипломів цьогорічним лауреатам
Всеукраїнської літературної премії ім.Василя Симоненка:
- поетесі, члену НСПУ, Наталії Горішній (у номінації «За кращий художній твір»)
за книгу "Під сонцем серця",
- поетесі Олені Гусейновій (у номінації «За кращу першу поетичну збірку»).

Взято тут: сайт Сучасна українська поезія. Наталія Горішна


Голова конкурсної комісії - професор В.Поліщук та очільниця Черкаського осередку
Спілки письменників України В.Коваленко



Лауреат Державної літературної премії ім. Т.Шевченка Григорій Гусейнов поділився з присутніми
своїми спогадами про Миколу Тодосійовича Негоду, якому цього дня виповнилося б 85 років.



Нагородження лауреатів (зліва направо - О.Гусейнова, Н.Горішна).



Студенти читають поезії В.Симоненка.



Лауреати Всеукраїнської премії ім. В.Симоненка-2012 поділилися своїм баченням
поетичного світу В.Симоненка та прочитали власні поезії.



Квіти личать жінкам.



Наталія Горішна зі своєю книгою "Під сонцем серця".



Диплом лауреата.

Наталія Горішна

З ЄГИПЕТСЬКОГО ЦИКЛУ (із книги "Під сонцем серця")
Сайт поета


ПІД НЕБОМ ЄГИПТУ

Стримлять гробниці в гордій високості,
Й не можу не відчути хоч на мить,
Що в цьому світі я – всього лиш гостя,
Залітна пташка в мороку століть.

Веслує Ра по небу, як по Нілу,
І у гарячім сплаві кольорів,
Мов єгиптянка, я побронзовіла
Й перейнялася сагою вітрів.

Вони мені, чужинці, нагадали:
Людині неможливо жити ниць –
Не тільки піраміди будували,
А й фараонам голови стинали
І трупи викидали із гробниць.

Боги на те дивились, наче збоку, –
То соколиним, то котячим оком.


* * *
Віднайшовши єдину непограбовану
гробницю фараона, археологи вразились
не стільки незліченним скарбам,
як засохлому віночку польових квітів,
покладених у труну вдовою Тутанхамона.


Засохлі квіти зі слідами барв.
Які ж короткі тридцять три століття!
Немов учора зірвані суцвіття –
Засохлі квіти зі слідами барв.

Час не посмів, не стер, не занедбав,
Біль удови не обернув на сміття...
Засохлі квіти зі слідами барв –
Які ж короткі тридцять три століття!



ВЕЛИКИЙ СФІНКС

1.
Фігура Великого Сфінкса
висічена із суцільної скелі
2630 р. до н. е.


Великий Сфінкс, пустельний “батько жаху”,
У риштуванні – наче у бинтах.
Усе його займають, бідолаху:
То осліпляють іменем Аллаха,
То лагодять тисячолітній прах.

Які ж йому ввижаються химери,
Як в тріщини вливають полімери,
Як стягують потужними гвинтами
Струхліле тіло, з’їдене віками.

О, як болить їй о нічній порі –
Спотвореній людьми старій горі!

2.

Великий Сфінкс – сліпий, немов кобзар, –
Задумався над долею країни.
Не час, а пекла міжусобних чвар
Перетворили царства на руїни.

Сухі вуста зціпив старий звіздар
(Мов не пісок то – найгіркіша хіна)...
Задумався над долею країни
Великий Сфінкс – сліпий, немов кобзар.


ЛИСТ ІЗ ЄГИПТУ
/рондель/

Привіт, мій друже, з володіння Баст!
На крилах світових авіатрас
До Африки не так уже й далеко.
Яка ж бо тут стоїть нестерпна спека,
І моря перламутровий атлас!

Дивує око миготіння рас,
Пахтить земля, розжарена, мов деко;
А пальми, як обрубані смереки,
Наводять смуток, та усе гаразд.

…А вдома зараз – яблука і Спас,
Окрилились пташата у лелеки.
Привіт їм, друже, з володіння Баст,
До Африки – не так уже й далеко.


* * *

Морські зірки – ледачі, як коти, –
Розніжено лежать на мілководді.
Немовби зачаїлися у шкоді,
Морські зірки – ледачі, як коти.

То підставляють сонцю животи,
То лапами шкребуть себе на споді.
Морські зірки – ледачі, як коти, –
Розніжено лежать на мілководді.


ЄГИПЕТСЬКА ІНВЕКТИВА

Зі слави предків підбирають крихти,
Не надто докладаючи зусиль.
Туризм на гробі Древнього Єгипту –
Як пліснява, як легенева цвіль.

Скупі араби (ні, не єгиптяни!
Ті – будівничі! Іншопланетяни!
Ці – вишкварки у лоєві віків)
Останки мумій тягнуть до торгів.

...І заболіла дума про своє:
І ми плюндруєм батьківські могили.
(Плюндруємо, але ж не продаєм! –
Втішання недолуге і безсиле).

Відчула страх, як бачила сама –
Країна є,
А нації нема!



СОН
У Стародавньому Єгипті
знатні дами прикрашали себе квітами,
а для хизування багатством –
водили за собою рабинь,
обвішаних дорогоцінностями.


Боліла спина. Снився дивний сон,
Що я – рабиня в Древньому Єгипті.
Обтяжують прикраси груди випнуті –
Боліла спина. Снився дивний сон.

А владарка – подібна на вазон,
У квітах щойно зірваних, пахучих
(Той аромат її ущент замучив).
Ох владарко, подібна на вазон.
Мерзенне щось – павук чи скорпіон –
Заледве не торкнулось голих п’яток.
Таких, як я, тут ще, мабуть, з десяток –
Мізерних, як павук чи скорпіон.

Та кинув оком хтивий фараон
Не на царицю, убрану у лотос,
А на мій стан, ледь схилений від злота.
Та кинув оком хтивий фараон.

Ніч пристрасті, уведена в закон...
Чужий-чужий, але на мить – жаданий.
Стомилась від обіймів бусурмана –
Боліла спина. Снився дивний сон.


ПЕРСТЕНЬ

Єгипетський перстень у формі змії,
Смарагдові очі заломлюють світло.
О, як же я знаю ці блискітки злі,
Ці щелепи, стиснуті вищиром хитро!

Музейна коштовність. Віднайдений скарб,
І стекла вітрини подвійні, міцні.
…На персні, зі споду, є крихітний карб.
Я знаю, цей перстень – якраз по мені!


ДВА НЕБА

1. НЕБО ЄГИПТУ

Красу Єгипту не сприймає око,
Лякає душу висохла земля.
Така велична й горда звіддаля
Краса Єгипту не бентежить око.

В безхмарнім небі сонце одиноке,
Незрушне, лиховісне, як петля.
Красу Єгипту не сприймає око,
Лякає душу висохла земля.


2. НЕБО УКРАЇНИ

Хіба це небо? – Писанка! Бароко!
Відмалечку уява заселя
Ці дивовижні янгольські поля.
Хіба це небо? – Писанка! Бароко!

О ностальгія! Схопить ненароком
І вжалить, мов єгипетська змія,
Що рідне небо – писанка, бароко,
Заповідальні янгольські поля!

Наталія Горішна. Сайт поета

Мій родовід




Смотрич




Народомор




Під сонцем серця




Ртуть