Черкаська обласна бібліотека для дітей підтримала цікавий всеукраїнський проект – це запис ауді-книг, якими користуватимуться насамперед незрячі.
Особливість полягає в тому, що прочитати потрібно усю книгу – від першої сторінки до останньої, а також описати своїми словами наявні ілюстрації.
================================================================
Запис ауді-книги для незрячих (зі словесним описом наявних ілюстрацій).
© Тарас Шевченко «Тризна» в перекладі Наталії Горішної, 2015.
Частина 1. Передмова від перекладача.
Читає Наталія Горішна. Запис здійснено в Черкаській обласній бібліотеці для дітей, 2016.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Фрагменти поеми Т.Г. Шевченка "ТРИЗНА" -
в оригіналі (читає Євгеній Обухов-Петрик) та в перекладі Н.Горішної (читає Наталія Горішна).









ПРИСВЯТА (уривок з поеми Тараса Шевченка "ТРИЗНА") -
в оригіналі (читає Василь Буколик) та в перекладі Н.Горішної (читає Наталія Горішна).

Сайт http://www.gorishna.narod.ru/
Літературознавець В.І. Пахаренко про творчість Наталії Горішної
на презентації книги Н.В. Горішної «Бджола на асфальті» 29.10.2006, Черкаси.





/текст/
…
Коли я читаю вірші Наталі Горішної, то я бачу, що за цими рядками стоїть справжня поезія.
Це можна показати абсолютно на будь-якій поезії. Ось, наприклад, вірш пані Наталі «Стоїть верба».

СТОЇТЬ ВЕРБА

Стоїть верба – смутна, як Мати Божа,
Похилена, невтішна удова.
Душа язичницького божества
Знайшла у ній своє довічне ложе.

Очерети навкруг, немов сторожа,
Здіймають списи чорного литва,
Але вербу ніскільки не тривожать
Сухі їх застережливі слова.

В сорочці із зеленого шитва
Зсипає сум, неначе з рукава.
Шматує вітер коси їй, а, може,
Сама собі листочки обрива.

Я дивлюсь на цей вірш і бачу тут багато знахідок та оригінальних ходів.
Ось погляньте. Про вербу писали майже всі поети. Але тут «стоїть верба – смутна, як Мати Божа» – це своє. І при тому тут поєднується християнство з язичництвом: «як Мати Божа… душа язичницького божества…»

А в поезії воно справді має поєднуватись, бо кожна віра в основі своїй має спільне, то вже одяг, упаковки – різні. І Наталя Горішна це відчула.

Я тут бачу (і ви, очевидно, це помітили) як самі звуки передають настрій: «сухі їх застережливі слова» – тут чується шум очерету.
Я бачу оці метафори: «очерети… здіймають списи чорного литва». Це поки що вірш. Але за цим віршем ховається справжня поезія. Де ж вона?

А вона не в словах, вона між словами, в просторі між словами.
Як літературознавець я можу пояснити вірш – показати, що він має якісь вади чи, навпаки, досконалий. Але поезію – її не поясниш, вона або є, або її нема.

І тут я пригадую інший вірш іншого поета. Ці два поети незнайомі. І, мабуть, Наталя не думала про той вірш, коли писала свій.
Але коли мова йде про справжню поезію, то ці два вірші стоять абсолютно поруч, вони перегукуються.

Може, ви чули цей вірш, а як ні, то погортайте твори Івана Франка, його працю «Секрети поетичної творчості», (хто хоче писати вірші – то обов’язково прочитайте), де він аналізує ось цей ось вірш як найвищий зразок справжньої чистої поезії.
От, тільки початок:

І небо невмите, і заспані хвилі;
І понад берегом геть-геть
Неначе п'яний очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!..

Пригадуєте, хто написав? – Тарас Григорович Шевченко.
Справжня поезія – вона завжди стоїть поруч.
…

Із виступів (два фрагмента) письменника Г.П. Білоуса
на презентаціях книг Наталії Горішної, Черкаси, 2009, 2006.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/





2009 р.
Тут /в бібліотеці ім. В.Симоненка/ відбулися презентації найкращих наших книжок, тут відбувається вшанування наших лауреатів Симоненківської премії.
Те, що сьогоднішня наша зустріч відбувається саме тут, я гадаю, - знаменно. Колись, я так вірю, і Наталя – дай Бог, щоб вона стала теж лауреатом /цієї премії/.

2006 р.
Коли я взяв до рук книгу Наталії Горішної «Бджола на асфальті», то почувався не головою Черкаської організації НСПУ, а джмелем, який літав і пасся на оцих її шедевральних речах, особливо – про природу…
У цього автора є відвага додати до великого сонмища книжок щось своє неповторне і таким чином збагатити нашу – й давайте говорити сміливіше – і світову літературу…
В запашистій поезії Наталії Горішної є досить багато результативних пошуків – від класичного вірша аж до хоку.
Її досконалі переклади часом кращі за оригінали. А це свідчить про те, що у Наталі є можливості стати на рівень тих авторів, яких вона перекладає (російські поети “срібного віку”).

Виступ М.Т. Негоди на презентації книги Наталії Горішної «Розп’яття осені»,
Черкаси, 2007.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/





Дорогі друзі!
Хто прочитав першу книгу Наталії Горішної “Бджола на асфальті”, той не зможе обійти своєю увагою і другу – “Розп’яття осені″, бо Наталя своєю першою книгою заявила про себе як високоталановита поетеса.

Ось я прочитаю кілька її рядків:
*
Сутність любові:
Хоче квітнева брунька
Яблуком стати.
Або
*
Вечір малює
Тополькою-пензликом
Зорі на небі.

Чорнобривці, побачені в Туреччині, – “наче полонянки отуречені, віддавали вроду молоду”. Це ж тільки поет так може побачити і сказати.

У книзі “Розп’ятті осені” поширшала тематика. Тут на нас чекають зустрічі з художниками Гогеном, Рафаелем, Рембрандтом, Тиціаном, Айвазовським. І образ Мазепи, але як він показаний – його доля пропущена через власну душу авторки:

Для когось ти – дід, А для мене – коханий...

Тут і “Шукачі раю”, і “Куточок раю”, і “Мелодрама осені”, і “Жінка в опалому листі”...

Особливо хочу висловити свої враження від “Золотих пелюстинок″. Це – прозопоезія, яка, безперечно, має бути для Наталі кроком до прози. Тут видно величезний потенціал, який вона має ще розкрити. Наталя уміє одним реченням написати цілу оповідку. Ось, наприклад, я вам зачитаю оповідку “Радість″:

“Цуценя підбігло з таким радим виразом, наче збиралося розповідати мені добрі новини”.

Або оповідка “Серце”. Юнак, який виріс на Дніпрі, у ньому потонув. Але як це передано! Як б’є по серцю остання фраза: “Старий Дніпро не знав, що чинити, коли у людини серцевий напад”.
Розумієте – тут все! І не треба нічого розжовувати чи дописувати.

...Я щиро радий, що до когорти українських поетів приєдналася ще одна дуже талановита поетеса. Я вітаю Наталю з новою книгою і чекатиму нових зустрічей з її творчістю; бо після прочитання цих книг хочеться поставити їх на почесне місце на книжковій полиці, щоб ще неодноразово перечитати.

Наталія Горішна
«Ти – Україна!», читає автор.
Сайт письменниці: http://www.gorishna.narod.ru/

Наталія Горішна, Сайт письменниці: http://www.gorishna.narod.ru/
«Право на весну», читає автор.

Леся Українка, «Королівна», 1901.
Читає Наталія Горішна.,
сайт http://www.gorishna.narod.ru/




Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Моргун Федір Овксентійович (1910 – 1990) http://uk.wikipedia.org/wiki/Моргун_Федір_Овксентійович
З 1972 р. по 1977 р. очолював Черкаську обласну письменницьку організацію, багато зробивши для розвитку культурно-мистецького життя області, зміцнення дружніх зв’язків з літераторами Росії та Казахстану.

Поезії із книги Ф.Моргуна «Довіра» читає Наталія Горішна.



Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна
ЩЕДРИЙ ВЕЧІР /віншування/, читає автор.
© Вірш із книги «Під сонцем серця», 2011.
Книга удостоєна Всеукраїнської літературної премії ім. В.Симоненка, 2012.





Щедрості усім нам в Щедрий вечір!
Щоб турботи не згинали плечі,
Щоб добро не обминало дім,
Божого заступництва усім!

Господині – вдалої куті,
Господарю – руки золоті,
Діточкам – солодкі карамелі
Насипаймо в щедрувальні жмені.

Парубкам – дзвінкої коляди
І дороговказної звізди,
А дівчатам – в прибрану оселю
Щоб у пару не дістався нелюб.

Молодятам – в дзьобі журавля
То Маланочку, то Василя.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна, Святвечір, читає автор.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/
© Вірш із книги «Під сонцем серця», 2011.
Книга відзначена Всеукраїнською літературною премією ім. В.Симоненка, 2012.




СВЯТВЕЧІР

На день народження Ісуса
Несе дари цнотливий сніг,
Своїм крилом, як білий бусол,
Світ затуляючи від лих.

Хова в долонях янголятко
Вечірню зірку дотемна,
І притуляється колядка
Кирпатим носом до вікна.

Ще й досі радісне відлуння
Не доросло до торжества,
Та серпик місяця тонюній
Сосну вбирає до Різдва.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна,
«Земна жага», читає автор.
Вірш із книги «Під сонцем серця», відзначеної Всеукраїнською літературною премією ім. Василя Симоненка (2012).
http://www.gorishna.narod.ru/bdjola.html

ЗЕМНА ЖАГА

Така мокрінь, а в серці сухо-сухо,
Як на початку зоряних віків,
Коли Господь світи уже надмухав,
Та оживити зроблене не вспів.

Горбатились плато материків,
Потоки лави пінилися жаром,
І безлічі вогненних піхурів
Виплескувались у сірчані хмари.

І тріскалася шкіра у Землі,
І дерлась плоть у конвульсійних рухах.
Земля волала, але крик її
Не чули ненароджені ще вуха...

Жага Землі у жінку перейшла.
– Згораю, любий, дай свою вологу! –
Ти чоловік, верши веління Бога,
Та хай в тобі
Я спопелюсь дотла!





Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Поетичний вечір при свічках, приурочений до 125-ї річниці вд дня народження видатного поета «срібного віку» Володимира Нарбута, був проведений у Всесвітній день поезії 21 березня 2013 року в Черкаській обласній науковій бібліотеці ім. Т. Шевченка.
У заході взяли участь: Наталія Горішна, поет, перекладач, лауреат Всеукраїнськох премії ім. В. Симоненка, автор книги перекладів з Володимира Нарбута «Совість» (2008); Ярослав Литвин, лауреат Всеукраїнського конкурсу читців; Інна Максимович, бібліотекар. Відео: Оксана Галаєва.
На вечорі прозвучали поезії Володимира Нарбута – в оригіналі та в українському перекладі Наталії Горішної, а також романс «Зелений кісник» на слова В.Нарбута у виконанні автора музики, композитора Наталії Саух.
Сайт: http://www.gorishna.narod.ru/

12 грудня 2013 р. в Черкаській бібліотеці для юнацтва імені Василя Симоненка напередодні сумної дати – 50-х роковин від дня смерті поета – відбувся вечір пам’яті В.Симоненка.
Зі своїми спогадами та думками про роль поезій В.Симонека у їхньому творчому житті з присутніми поділилися: професор Володимир Поліщук, лауреати обласної премії ім. В.Симоненка Валентина Коваленко та Сергій Руднєв, а також лауреат Всеукраїнської премії ім. Василя Симоненка
Наталія Горішна.

/Фрагмент вечора. Наталія Горішна, «До Симоненка», читає автор/



На вечорі звучало багато поезій В.Симоненка та віршів, йому присвячених.
Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна.









=============
Надежный и комфортный городской автомобиль Лада Калина 2.
Экономичный и компактный, с новым дизайном, с обязательной подушкой безопасности для водителя.
Такой автомобиль выделяется среди остальных!

Василь Симоненко, «Говорю я з тобою мовчки…».

Поет прожив 28 років. Цей вірш написано за 10 місяців до відходу у вічність.

Читає Наталія Горішна

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна





* * *
Говорю я з тобою мовчки,
Тиша хмарою проплива.
І вовтузиться думка, мов квочка,
В намаганні родить слова.

Тиша важчає. Терпнуть губи,
Тиша репне навпіл ось-ось.
Припаду я шалено й грубо
До безумства твоїх волось.

Упаде розідрана маска,
І сполохана вгледиш ти,
Скільки в тиші чаїлося ласки,
Скільки в грубості — теплоти.

Насміються з своєї беззубості
Прописні допотопні думки.
Джерелом вдарить ніжність із грубості,
Заворкують живі струмки.

Задихнеться від люті сірість —
Нам на щастя, а їй на зло.
Поміж нас підведеться щирість
І з’єднає наше тепло!

19.02.1963

До роковин штучного голодомору в Україні 1932-1933 р.р.

Наталія Горішна
НАРОДОМОР (реквієм)





Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Стихи Леонида Мартынова (1905 - 1980) "ВОДА" читает Юлия Рутберг.
Украинский перевод - Наталия Горишная.

© Вірші із книги перекладів «Різдвяне Немовля», 2010 .
Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна.








Мартынов Леонид Николаевич
1905 – 1980

ВОДА
Вода благоволила литься!
Она блистала столь чиста,
Что – ни напиться, ни умыться,
И это было неспроста.

Ей не хватало ивы, тала
И горечи цветущих лоз.
Ей водорослей не хватало
И рыбы, жирной от стрекоз.

Ей не хватало быть волнистой,
Ей не хватало течь везде...
Ей жизни не хватало – чистой,
Дистиллированной воде!
---------------------------------------------
Переклад: Наталія Горішна
ВОДА

Вода зволяла щедро литись!
Настільки чиста, що ніяк
Ані напитися, ні вмитись
Так й не наваживсь нею я.

Їй бракувало верболозу,
І водоростей і мушви.
І крижаних тенет морозу,
І розжирілої плотви.

Їй бракувало хвиль іскристих,
Напоєних дощем садів...
Життя не вистачало чистій,
Та – дистильованій воді!

Стихи о любви в исполнении автора (на украинском языке).
Читает автор – поэтесса Наталия Горишная

Интересно: одно и то же стихотворение с музыкой и без нее.
Лично мне просто голосом – нравится больше.








СТОГІН

З німого серця видобувся стогін,
Як світлий полиск із гнізда гадюк,
Немов мольба небесної підмоги,
Немов благання вивільнити з мук,

Як спраглий звук забутої сопілки,
Як стиглий плід з розгойданої гілки,
Зірвалося безпомічно слабе:
...Люблю… тебе...

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна. Читає автор.





* * *
Як бутон, не поставлений в вазу,
Розів’юсь від тепла, розцвіту.
Але згодом – поволі, не зразу –
Та відчую жахну спраготу.

Скільки світла повсюди розлито!
Я вберу його силу ясну,
Усотаю, неначе молитву,
І у віршах тобі поверну.

Хай кохання колишнього спогад
Забринить на щемливій струні.
...Та живильний ковточок вологи
Дай мені!

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна

Наталія Горішна







ЗОЛОТА ЧУЖИНКА

Вже пташині щебети тихіші,
І осінній сум в полях стоїть.
Так щемить -- зарадять тільки вірші,
Не чужі, до того ж, а -- свої.

Так щемить -- недавно ж ріки скресли,
І лише прокинулась бджола...
-- Господи! Нечесно ж так, нечесно,
Ледве дочекалася тепла!

Лиш довіра проросла до нього
І у сік вишневий перейшла,
Тільки, тільки-но роззулись ноги,
Тільки голос визрів в джерела.

Лопухи простерлися лапаті,
Навпрошки гасають їжаки,
Дітлахи не втримуються в хаті...
А уже тихішають птахи.

Так журливо літепло відходить,
Мов душа у вічність відліта.
...Задивились в очі одна одній --
Я і та чужинка золота.

Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна