Взято тут: Сучасна українська поезія. Наталія Горішна




ЯК СЕРЦЯ СТУК

Скидає листя, наче персні,
В зажурі ліс.
В зажурі ліс.
Він доторк осені небесний
Не переніс.
Не переніс.

Мов пригубивши воду з Лети,
Схолов за мить.
Схолов за мить.
Та ще душа, як у поета,
Йому щемить.
Йому щемить.

Стужілий у сакральнім смерку,
Як мудрий дід.
Як мудрий дід.
Зайду до нього, наче в церкву,
В полоні діб.
В полоні діб.

Пташину згублену пір’їну
Візьму до рук.
Візьму до рук.
Тут відчуваю батьківщину,
Як серця стук.

(Із книги "Бджола на асфальті")