Гумилев Николай Степанович
(1886 – 1921)

Перевод: Наталія Горішна
Источник: сайт «Сучасна українська поезія. Наталія Горішна»


Николай Гумилев
ЖИРАФ

Сегодня, я вижу, особенно грустен твой взгляд,
И руки особенно тонки, колени обняв.
Послушай: далеко, далеко, на озере Чад
Изысканный бродит жираф.

Ему грациозная стройность и нега дана,
И шкуру его украшает волшебный узор,
С которым равняться осмелится только луна,
Дробясь и качаясь на влаге широких озер.

Вдали он подобен цветным парусам корабля,
И бег его плавен, как радостный птичий полет.
Я знаю, что много чудесного видит земля,
Когда на закате он прячется в мраморный грот.

Я знаю веселые сказки таинственных стран
Про черную деву, про страсть молодого вождя,
Но ты слишком долго вдыхала тяжелый туман,
Ты верить не хочешь во что-нибудь, кроме дождя.

И как я тебе расскажу про тропический сад,
Про стройные пальмы, про запах немыслимых трав…
Ты плачешь? Послушай… далеко, на озере Чад
Изысканный бродит жираф.


Перевод: Наталия Горишная
ЖИРАФА

Коліна обнявши – ти вся, як погасла свіча,
Такою сумною не бачив тебе вже здавен.
Послухай: далеко, далеко на озері Чад
Прекрасна жирафа живе.

Струнка і граційна, а шкура – як витвір химер,
В її візерунках таїться, либонь, те саме,
Що в місячних цятках на чистому плесі озер,
Чи в скельних малюнках поглинутих часом племен.

А здалеку, наче – вітрильник несеться в морях,
І біг в неї плавний, як пташки ранкової злет.
Я знаю, які чудеса споглядає земля,
Коли в повечір’ї ховає її силует.

Я знаю далеких країн таємничі казки –
Про чорну красуню, про те, як кохав її вождь.
Та ти надто довго вдихала тумани важкі,
Так довго, що в казку не віриш, а тільки у дощ.

І як я тобі розповім про тропічний той сад,
Де запах спокуси в нев’янучих травах пливе…
Ти плачеш? Послухай… далеко на озері Чад
Прекрасна жирафа живе.