КАЗКА ПРО ТЕ ЯК БУВАЄ… І КОЛИ РАК НА ГОРІ СПІВАЄ!
Жили в одному селі два господаря: господарі більших земель і господарі земель менших.
Здавна жили дружно - одним двором.
Дружини, діти ... все - все ... сім'ї в цих землях дружили між собою.
Часто збиралися на спільні застілля. Свята - то в них були загальними.
Традиції предків намагалися дотримуватися.
Ось як - то, під час з одного такого застілля, голова сімейства великих земель каже: «хочу я подарувати тобі ділянку землі - красиву, в ознаменування нашої дружби та спільних перемог.
Ця ділянка і до твоїх земель вдало примикає. Так що володій, але тільки нехай мій собака - Севка балаклавськії, на цій ділянці залишається.
Він в будці - на ланцюгу і ... багато місця не займає, та він є і додаткова охорона твоїх земель від яких - небудь зайців.
Так і зажили вони в ладу і спокої між собою і далі ...
Минуло багато років, не менше сорока ... Багато що змінилося.
Повмирали господарі і управителі великих і малих земель.
Нові представники цих родин Душами як - то поізмельшали. Всі вони як - поглухли!
Поклик предків став їм не чутний. Жити їм розом стало не в моготу. Байдикувати стали, та нажите тринькати.
У нових господарів великих земель і малих земель мудрість і розум - зменшилися.
Вихід, з остаточного занепаду, знайшов - голова сімейства великих земель.
А вихід цей - розмежування загального двору!
Голова великих земель поставив паркан і сказав: «відтепер будемо жити окремо, а якщо, щось комусь знадобиться, то купуйте у нас за цінами, узятими з нашої стелі.
І так буде і надалі ... і нині, і повсякчас і навіки вічні!»
А глава сімейства малих земель від такого повороту подій радий опинився.
Ну тепер я одноосібним і повним господарем стану. Ось заживемо тепер.
Минуло ще принаймні протягом двадцяти років, знову село загрузло у нових змінах.
Знову змінилися господарі великих земель і малих земель.
Великими землями став правити новий голова сімейства –
маленькийтаудаленький.
«По якому такому праву господар тих малих земель володіє нашою красивою ділянкою, та й собака мій – Севка балаклавскії, при цьому, їх всіх охороняє - заявляє тут глава великих земель - маленькийтаудаленький. - По якому такому праву господарі тих малих земель? ... по якому такому праву питаю? Живемо окремо, господарі малих земель, що хочуть те й творять, а на тій ділянці і з нашої родини народ є. Необхідно його звільнити! По якому такому праву господарі малих земель володіють тією ділянкою, та неволять мій народ?»
Зібрав він хуліганів, - тих, яких у своєму сопливому дитинстві по сортирам в кров мочив, та й каже: «пішли відберемо ту ділянку, поки господарі малих земель одного голову сімейства на іншого міняють, та так міняють, що аж дим іде».
Відняти - найбільш відповідний час!
«Я вам за допомогу - каже маленький - грошей дам і орденами і медалями нагороджу.
Заберу я цю ділянку до себе!
А собака, - Сева той у полі та по всьому півострову нехай стрибає.
Нема чого йому в тісному будці сидіти та солону воду сьорбати.
Відтепер, нехаї по всьому півострову бігає, нічого йому в тісноїй будці на ланцюгу сидіти.»
Прочули в районному центрі про ті справи маленького, - прислали комісію.
Комісія заявляє: «та почто маленький тут развоєвался, ти почто землі відбираєш? Немає в тебе ні сорому ні совісті - говорять. - Люди малих земель, адже не як у тебе - у більших землях, жити захотіли, а ти їм все зіпсувати хочеш? »
«А при чому тут сором та совість - заявляє маленький - і взагалі не лізьте в мій бутерброд. Вони не хочуть жити так, як я для них хочу. Хочуть жити по своєму? Мені такого не треба. Якщо жителі малих земель всі хочуть по своєму жити, так я піду зі своїми старими друзями хуліганами, і весь будинок у господарів малих земель з садибою і малими землями в них і відберу!
Нехай хочуть і ... хочуть це собі на вулиці - в степу… і подалі від нашого села.
Переможців не судять.
……………………………………………………………
Далі буде ясно, що буде.
І ... що рак на горі заспіває.
Казка триває!
***.
СКАЗКА О ТОМ КАК БЫВАЕТ ... И КОГДА РАК НА ГОРЕ ПОЕТ!
Жили в одном селе два хозяина: хозяева больших земель и хозяева земель меньших.
Издавна жили дружно - одним двором.
Жены, дети ... все - все ... семьи в этих землях дружили между собой.
Часто собирались на совместные застолья. Праздники - то у них были общими.
Традиций предков старались придерживаться.
Вот как - то, во время таких застолий, глава семейства больших земель говорит: «хочу подарить тебе участок земли – красивый… в ознаменование нашей дружбы и совместных побед.
Этот участок очень к твоим землям удачно примыкает. Так что владей, но только пусть моя собака - Севка балаклавский, - на этом участке остаётся.
Он в будке - на цепи и ... много места не занимает, да и дополнительная охрана твоих земель… от каких - нибудь зайцев.
Так и зажили они в ладу и спокойствии между собой и дальше ...
Прошло много лет, не менее сорока ... Многое изменилось.
Умерли хозяева и управляющие крупных и малых земель.
Новые представители этих семей Душами как - то поизмельчали. Все они как - оглохли!
Зов предков стал им не слышен. Жить им совместно стало как – то тяжко.
Бездельничать стали, нажитое транжирить.
У новых хозяев обширных земель и малых земель, - мудрость и разум заметно поуменьшились.
Выход из окончательного упадка появился, и нашёл его глава семейства больших земель.
А выход этот - размежевание общего двора!
Глава больших земель поставил забор и сказал: «отныне будем жить отдельно, а если, что - то кому - то понадобится, то покупайте у нас по ценам, взятым с нашего потолка.
И так будет и впредь ... и ныне и присно и во веки веков »
А глава семейства малых земель от такого поворота событий рад оказался.
Ну! Теперь я единоличным и полным хозяином стану. Вот заживем теперь.
Прошло еще, не меньше двадцати лет, и вновь селО погрязло в новых изменениях.
Вновь сменились хозяева больших земель и малых земель.
Большими землями стал править новый глава семейства -
«маленькийдаудаленький».
«По какому такому праву хозяин тех малых земель обладает нашим красивым участком, и собака моя - Севка балаклавский, при этом, их всех охраняет - заявляет здесь глава больших земель – «маленькийдаудаленький». - По какому такому праву хозяева тех малых земель? ... По какому такому праву… спрашиваю? Живем отдельно, хозяева малых земель, что хотят то и творят, а на том участке и из нашей семьи народ есть. Необходимо его освободить! По какому такому праву хозяева малых земель обладают тем участком, и неволят мой народ? »
Собрал «маленький» хулиганов, - тех, которых в своем сопливой детстве по сортирам в кровь мочил, и говорит: «пошли со мной, - отберем тот участок, пока хозяева малых земель одного главу семейства на другого меняют, и так меняют, что аж дым идет. Отнять - самое подходящее время!
А я вам за помощь - говорит «маленький» - денег дам и орденами и медалями награжу.
Заберу я этот участок к себе!
А собака, - «Сева тот в поле» - по всему полуострову пусть прыгает.
Нечего ему в тесной будке сидеть и соленую воду хлебать.
Отныне, пусть по всему полуострову бегает… нечего ему в тесной будке на цепи сидеть».
Прослышали в районном центре о тех делах «маленького», - прислали комиссию.
Комиссия заявляет: «и почто ты «маленький» здесь развоевался, ты почто земли отнимаешь? Нет у тебя ни стыда ни совести - говорят. - Люди малых земель, ведь не как у тебя - в больших землях, жить захотели, а ты им всё испортить хочешь? »
«Какой мой стыд и какая моя совесть, - смерды вы поганые - заявляет «маленький», и… вообще не лезьте в мой бутерброд. Они не хотят жить так, как я для них хочу. Хотят жить по - своему? Мне такого не надо. Если жители малых земель все хотят по - своему жить, так я пойду со своими старыми друзьями хулиганами, и весь дом у хозяев малых земель с усадьбой и малыми землями у них и отберу!
Пусть хотят и ... хотят это себе на улице - в степи ... и подальше от нашего села.
Победителей не судят».
.....................................................................
Далее будет ясно, что будет… И ... что рак на горе споет.
Сказка продолжается!
