В колонках играет - Океан Ельзи - Небо над Дніпром

Жанри: Слеш, Романтика, POV, Songfic. Рейтинг: PG-13. Роман Зозуля/Євген Коноплянка. POV Євген Коноплянка.

Присвячується Дечімі. Коли я навчуся писати високий рейтинг, ти дізнаєшся про це перша, а поки що, окрім сльозливого бозна-чого, я ні на що не здатна.

Небо над Дніпром таке темно-прозоре, мов вітражне скло. Затих так надовго викарбуваний у пам'яті гомін трибун, згасли в очах спалахи піротехніки. Навколо так тихо - певно, це тому, що жодна людина не виходить уночі на дикий, неоздоблений берег широкої ріки.

Ти дивишся прямо перед собою - як завжди: не вниз, не назад, не на мене. Але я відчуваю твою руку на своєму плечі, і мені цього досить - майже досить.

Я розумію, чому ти забороняєш мені навіть торкатися тебе напередодні гри та безпосередньо перед нею.Мене зводить з глузду навіть те, як ти кусаєш губи, коли хвилюєшся - і тоді супротивники, одноклубники, м'яч, газон, власний обов'язок, вся та триклята реальність припиняє для мене своє існування. Лише твій надто серйозний погляд, твоя жага до перемоги женуть мене вперед. Ті секунди святкування голу поруч із тобою варті будь-яких зусиль та взагалі будь-чого.

А зараз ти пригортаєш мене до себе, і я тамую подих, коли дотик твоїх губ опікає мені лоба. Я нічого від тебе не чекаю - адже бачу: ти просто знесилений. Вже завтра, зранку, ще вдосвіта, будуть спраглі поцілунки, нестерпна потреба з'єднатися в єдине ціле та стони, що ми не здатні втримати в собі. І нехай та мить триває вічно, бо тільки цієї миті я живу.

Сьогодні - лише мрії. Ти, я сподіваюся, мрієш про те саме, мій переможцю - і саме тому ледь помітно посміхаєшся, дивлячись у рухливе, ніби живе, небо над Дніпром.