Ого? Що ж там в тебе трапилося таке, що вже і зайшло так далеко? Мю деякі думки, але ти краще мене все знаєш.
А я ось що тобі скажу: треба тобі навчитися виговорюватися. Не обов*язково довіряти людям, але є такі близькі. І їм бажано б розповідати хоча б частинку всіх своїх проблем. Бо якщо все тримати у собі - здуріти можна. Або до самогубства дійти.
Ти точно нічого не зіпсуєш! Ти ж не я.

Взагалі-то на увазі дещо не те малось, тому заспокойся, ніхто тебе особистим психологом бути не примушує, тим паче що для мене цього не було б досить, надто все далеко зайшло :D
Та писатиму ж, просто в мене якось жодних ідей щодо ПН. Не хочу її раптово зіпсувати.

Вибач, але я зараз готова кричати: чому я мушу щось комусь доводити? Так відчуття, що для всіх своїх знайомих я стала... особистим психологом, чи що? Ні, я просто щаслива, що ти хоч знову пишеш, і прекрасно пишеш. Але я вам не провідник.
Крик душі, і більше нічого...
Що ж, я сама вже виснажилася. Чи знову піти і відпустку... Але ти - виходь негайно! Я вже не пам*ятаю, коли була прода...
Треба виливати емоції. Не тримати їх у собі. А Коноплянці - прочистити мозок

Дякую. Мені потрібно було, щоб хтось довів мені, що я ще на хоча б щось таке собі здатна.
О, ще наїстеся сліз у ПН, коли мені вистачить сили її написати)
Я теж бачила цю ситуацію саме так. То наболіло, бо наш дніпропетровський клуб. Тому і вилилося.
Гаразд, я радію, що тобі сподобалося.

О так - це воно! Це те, що треба!
Знаєш, я навіть себе на місці Роми відчула. Бо так йому і треба. Може я занадто прискіплива, але у Коноплянки зараз... Сама знаєш.
А тепер - по темі.
Я не хотіла знову тих сліз, щоб сидіти і заливатися від емоцій. Воно не потрібно. Краще сльози у ПН.
Зараз всі просто заново відкривають мені героїв. От хоча б Зозуля - він якийсь новий. Більш впевнений, більш особистість. Такий, який повинен бути справжній футболіст, який живе футболом, а не піймав "зірочку". І ще - справжній друг. Адже справжній друг завжди допоможе у скрутну хвилину, а в "зірковий час" поруч не буде (сам знаю це), бо не потрібен.
А Коноплянці або отямитися треба, або хай шурує у дубль.
Дякую тобі! Це чудесно. Можна додати "як завжди", але - ні. Бо жодна з твоїх історій не схожа одна на одну. Але вони всі - прекрасні.

Мабуть.
Просто мені таке відношення вже набридло. Він не дівчинка маленька соплива, і не хлопчик для биття. І взагалі - перетворюєте пейринг на хтозна-що.
А взагалі я стомилася, хоча готова підняти революцію, так що - вибачай за гнів

Оу, ну, ти знаєш, я намагалася, навпроти, показати, що Женя просто пішов від нього, прийнявши рішення. А тому довелося вибачатися, благати, намагатися втримати. Мабуть, не вийшло.

От чому, чому завжди страждає Женя!
Ні, я не хочу тебе критикувати, бо критика точно буде деструктивною.
Ти - молодець, як завжди. Імпресіонізм, імпресіоніз і ще раз імпресіонізм.
Але те, що постійно страждає Женя, а Андрію все сходить з рук мене дістає. Набридло, чесно, набридло.

Никто и не говорит, что в тему, но писалось под нее)

Кстати, очень люблю Валю Стрыкало и эту песню.
Так вот, смысл этой песни немного не в тему хд

Можно и макси ;)

Ангст тут, наверное, не совсем ангст, но ревность такая ревность.)
Макси не хочешь, нет? :D
А впрочем...Я подумаю.)

Это шикарно, Ив *-*
Сначала я хотела орать на тебя, потому что увидела в жанрах "ангст", но потом мой гнев перешел в тотальную мимимишность. Это безупречно, ну. :з
Хочу по этому мини. Или даже миди.

Та ну ні, блін, не завжди ж мені плаксиву ахінею писати. Тут - таке собі "бувай" при здравому глузді, без соплей зайвих.
Захотілося отакого. Ів теж буває різна.

Ось! ОСЬ ВІН! ДРАББЛ МОЄЇ МРІЇ!
Ось тут я впізнаю твій почерк! Ось це гарно!

А мені, чорт забирай, взагалі не сподобалось! Ів, що з тобою? ЦЕ НЕ ТЕ...надто мало емоцій! мені мало емоцій, бляха!

Дуже.Я сравді обожнюю цю пісню і тобі вдалося все вірно передати.Хочу до них на концерт!

Якщо справді так вражає, то мені дуже приємно це чути. Океан Ельзи надихає мене частіше за все. Майже на все, що я пишу.

Я БУДУ ЦЕ ЧИТАТИ ДОКИ НЕ ВИВЧУ НАПАМ*ЯТЬ!Сиджу сльози по обличчю розмазую...Вакарчук геніальний і ця пісня одна із моїх улюблених.Взагалі для теперешнього мого стану годинами слухати Океан -нормальна справа...Піду ще танец під *Відпусти* передивлюся...

Це прекрасно, що знаеш. Правильно думаеш, правильно. Іди, "Баварію" дивися. І вихворюйся Ів, вихворюйся. Клянуся, бажаю тобі здоров*я від чистого серця і душі

але ж я знаю

Здогадайся. 7 мільярдів на планеті живе

М-м, зла, і на кого ж?

Ага. Може годі... Все, тепер в мене не хандра - я просто зла. І я йду писати "Ів Кусто", вимахаюсь на хлопцях

Якщо вже я такий авторитет, то слухай тоді мене. Почуття можна передавати прямим текстом, а можна - так, як це ти робиш. І вони там є, наступного разу я тобі навіть ткну.
Коли я щось хвалю, то вже не порожні слова.

Все! Я ридаю! Я кажу - ти імпресіоніст. Ти вражаєшся (піснями в даному разі), і твої персонажі теж наповнені враженнями і почуттями своїми.
ЯКЩО ТИ ХОЧ РАЗ СКАЖЕШ МЕНІ ПРО ПОЧУТТЯ - Я ВБф*Ю ТЕБЕ ОСОБИСТО, КЛЯНУСЯ. Я порівнюю наші роботи - твою і свою. Ів, ти просто катуєш мене. Де ти там побачила почуття? Там просто безліч дебільних роздумів про книжки і дзеркала з примішкою якихось ідіотських слів з літератури! А тут, тут, тут... Я плачу, моя клава знову страждає від моїх сліз!
Остання фраза, я процитую: *Будь ласка, не відпускай.* - ТА ТУТ ПОЧУТТІВ БІЛЬШЕ, НІЖ БУЛО ОСОБИСТО В МЕНЕ ЗА ВСЕ МОЄ ДУРНЕ 16-РІЧНЕ ЖИТТЯ!
І тільки спробуй мені заперечити - просто приб*ю!

А мне только мой ОТП лезет в голову. Шикарно, Ив, шикарно.