В колонках играет - Zемфира - Жужа Вчора в славному місті Х. пройшло шестя із мильними бульками.
Яскравий народ у різнокольоровому одязі та сонечками на щоках пройшов майже через весь історичний центр, пускаючи мильні бульки у великой кількості.
Бульки роїлися та відлітали кудись далеко, залишаючи по собі хороший настрій.
В колонках играет - Zемфира - Блюз Як би не втрапити у цей стан?
Коли всю ніч сидиш за роботою, а потім ще й цілий день бігаєш містом, спокушає бажання прийти і проспати решту частини доби.
Піддалася спокусі. Мерзну після сну.
І навіть ясно собі уявляю, чого саме зараз не вистачає.
Аналізую всі явища і події, що мене оточують. І навіть немає причин нарікати на своє життя.
Аналізую свої думки, записи. І чомусь навіть немає причин немає причин бути незадоволеною собою.
Аналізую свою втому. І чомусь навіть немає бажання відпочити і відновити сил.
На це немає ні часу, ні самих же сил. Дивно якось. Заплуталася?
Проаналізувавши свої пости, отримала таку картинку.
Ця схема складається з найбільш вживаних в моєму жж слів. В кожного слова є своя вага і зв'язки з іншими словами (в залежності від того, з якими словами у окремих реченнях чи абзацах вони вживаються).
В колонках играет - The Doors - Alabama Song (Whiskey Bar) Зависла на the Doors.
Не можу перемкнутися.
Не можу змінити платівку.
Не можу не спати кожного дня на декілька годин більше.
Не можу не бігати містом.
Не можу не витрачати гроші на алкоголь, безглузді дрібниці і проїзд.
Не можу не припинити пошук. Годі.
"Well, show me the way
To the next whiskey bar
Oh, don't ask why
Oh, don't ask why..." (с)
В колонках играет - Slipknot - Snuff Наче по дві сторони яскравої вітрини.
На моїх руках браслети, на віях - сніг, а в очах холодний блиск.
Мене зібрали по маленьких частинках, одягли за останнім словом дурної моди.
Ти заворожено стоїш, дивлячись крізь байдуже до мого дихання скло. Та не можеш відвести погляду.
Щоправда, постоїш так трохи і підеш, замлислившись про щось своє.
Тільки не купляй мене, прошу.
Текстурні посиденьки у муніципальних.
Алкогольні експерименти біля.
І не_визначеність на вечір.
Чому стільникові так люблять розряджатися?..
Потреби у валеріані зростають.
___________
Чия це фраза: "Давайте сперечатися про смак вустриць з тими, хто їх не куштував"?
Не кажи, що було добре.
Не питай про моє минуле.
Не згадуй про моє майбутнє.
Не дивись на моє теперішнє.
Не чекай мене у чужих містах.
Не кажи, що подзвониш. Я цього не хочу.
Текстурні візерунки, площа у ганебному біло-синьому та знову дощі.
Форс-мажори та форс-мінори.
У вікнах - чужі дахи та вогники далеких вікон.
А вечір лише починається...
Як то казала велика Коко Шанель (якщо я не помиляюся) "В кожної жінки має бути маленька чорна сукня".
Реалії нового часу змінили цю концепцію.
Гордо заявляю "В кожної жінки має бути маленький чорний лептоп".
Київ зустрів нас дощами.
А Харків... він взагалі нас не зустрів.
Ми просто занурилися у ранкове метро, побігли кожен у свою сторону, залишаючи сліди поїздки по собі у довгих переходах підземки.
P.S. А у потязі ми знов їхали в одному купе із дівчиною, з якою їхали до Київа.
Скільки часу спливає? Коли все встигнути?
В мене вже питають про те, коли я встигаю писати.
Тож відповідаю.
Пишу між строк, читаю по нотних станах, не знаючи нот.
Роздивляюсь ієрогліфи та шукаю сенс у візерунках телефонних дротів.
Ходжу по запахам та по сторінкам жж.
Залишаю не_тривкий слід від своїх кедів. І іду спати.
Завтра важкий день.
Зустрів нас дощами, заколисав у вечірньому метро.
Прокинув вранішнім сонцем у вікні, закрутив у вирі подій.
Вулиці - вулички - площі - сквери.
Книгарні - тогровельні центри - книгарні.
Могилянка - Гете Інститут - майстер-класи.
Фотографії - обличчя - місця.
І п'ятнадцять кілометрів на лічильнику мобільного.
Я - лише слабка людина.
Слабка у своїй природі.
Слабка у почуттях, емоціях.
Слабка у вчинках, подіях.
Слабка у бажаннях, мріях.
Слабка у талантах, покликаннях.
Слабка у вподобаннях, звичках.
Слабка у покликах, інстинктах.
Але сильна у своїх слабкостях.