РИСОВЫЕ диеты и МОЯ ЛЮБИМАЯ ДИЕТА - РИСОВАЯ " 5 банок"


Взяла здесь - в своём Блоге на Мейле:http://blogs.mail.ru/mail/21256juws/ или http://blogs.mail.ru/mail/21256juws/185C5B8D6F2D30C7.html

РИСОВЫЕ диеты и МОЯ ЛЮБИМАЯ ДИЕТА - РИСОВАЯ " 5 банок"

Рисовая диета – одна из самых популярных в мире диет, именно рисовая диета рекомендуется тем, кто хочет худеть стабильно и правильно, а так же почистить свой организм ( особенно суставы, позвоночник) от солей и других шлаков, мешающих нам нормально жить. Кстати! Если с первого раза улучшения наступили, но не в такой степени как вам хотелось - то значит ваш организм зашлакован дальше некуда!. Следует эти диеты через какое-то время повторить. Результат будет обязательно! Почему к рисовой диете такое внимание? Во-первых, рис сам по себе является очень полезным и питательным продуктом. Не случайно кухня многих азиатских стран построена именно на рисе. Рисовая диета тому причиной или нет, но найти в Китае, Корее или Японии полного человека не так-то легко. Кроме того, очень важен очистительный эффект риса, который и дает рисовой диете встать в один ряд с самыми известными диетами – он прекрасно очищает организм от солей, шлаков и других вредных веществ. Таким образом, на рисовой диете вы не только худеете, но и очищаете и оздоравливаете свой организм.

Еще один большой плюс – каждый человек может найти для себя такую рисовую диету, которая для него наиболее удобна. Кому-то больше подойдет жесткий вариант, кому-то более спокойный и приятный для организма.

Рисовая диета "5 объемов"(5 банок)! Самый простой способ поправить свое здоровье и похудеть на диете из рисаЧитать далее

И об употреблении жидкости. При любой вариации рисовой диеты вода приветствуется, ведь из организма нужно выводить много солей, чтобы они опять не отложились в другом месте. Можно употреблять чистую (но не минеральную) питьевую воду, зеленый или красный чай без сахара. Внимание – сразу после еды в рисовой диете пить нельзя, рис должен выполнить свою функцию. Пейте через полчаса- час после еды или за двадцать- тридцать минут до еды.

СОВЕТЫ ЗНАХАРЯ. Лечение язвы желудка.

 

Читать далее...

Как замедлить процессы старения в организме. И навсегда расстаться с лишним весом!

Тип диеты - смешанная

Убыль веса -  1 кг в неделю

Продолжительность -  может стать системой питания на всю жизнь

Имеется огромное количество самых разнообразных диет для похудения. А вот американские ученые разработали диету для омоложения, направленную именно против старения. Конечно, на этой диете можно сбросить вес, но основное ее предназначение замедлить процессы старения в организме.

Читать далее...

Свиная грудинка, тушеная по-красному (свинина хуншао)

Читать далее...

= Больше, чем просто фотография=

Читать далее...

Школьники обсуждают СССР

http://www.snob.ru/thread/32#entry_34000/page_1

Через двадцать лет после того, как закончилась история СССР, мы исследуем, что думают про Советский Союз современные старшеклассники. Первая школа — московская. Выпускной класс на моих глазах выяснил отношения с советским прошлым

Московские школьники обсуждают СССР

В продолжение своего небольшого исследования, как старшеклассники бывших советских республик воспринимают СССР, я приехала в самую старую школу Вильнюса, гимназию Витаутаса Великого, что в Старом городе, рядом с огромным собором Святого Казимира

Вильнюсские школьники обсуждают СССР

Минские школьники обсуждают СССР

Киевские старшеклассники обсуждают СССР

Тбилисские старшеклассники обсуждают СССР

 

 

 

Экономия с кофейной гущей

Чашечка крепкого, ароматного кофе — неизменная часть традиционного утреннего ритуала миллионов людей в разных странах мира. А кто не пьет кофе на работе, чтобы взбодриться, да и просто насладиться чудесным вкусом? Но мало кто знает, что использовать с толком можно даже кофейную гущу — она пригодится не только для гаданий. На самом деле она способна заменить более 10 различных кухонных и косметических средств!

Читать далее...

Кулинарные традиции Востока: домашняя куриная лапша

Кулинарные традиции Востока: домашняя куриная лапша

Сложно представить, в какой стране впервые был приготовлен суп. Кажется, что супы существовали всегда и везде! Острые в Азии, сытные в России, кремовые в Европе… Однако считается, что на Востоке они появились значительно раньше.
Вот рецепт Сталика Ханкишиева, а значит, это будет восточная лапша.

Личная волшебная печенюшка

Получи волшебную печенюшку

Это интересно: необычный конкурс

Использованный кофе — необычное применение

Удивительный продукт кофе! Удивительный и универсальный. Со вкусом этого замечательного бодрящего напитка знаком каждый. Нашел этот продукт применение и в искусстве. Американка Карен Эланд прославилась, рисуя ароматныекофейные картины, латте-арт не перестает восхищать рисунками на молочной пенке эспрессо, аподелки из кофейных зерен завоевывают всё большую популярность. Нашел свое применение этот продукт и в быту. Выпив чашечку этого бодрящего напитка, не спешите выбрасывать кофейную гущу, она вам еще послужит. Нередко самые обычные продукты можно использовать необычным образом, не исключение и кофе.

 Необычное использование обычных продуктов: кофе

Насекомые существа чрезвычайно глупые и бестолковые – они совершенно не ценят этот божественный напиток, даже на дух его не переносят! Рассыпав сухую кофейную гущу в облюбованных муравьями местах, можно без труда избавиться от их соседства - они уйдут искать местечко поспокойнее. А если вы подожжетеиспользованный кофе, то бишь кофейную гущу, такой дымок отпугнет мух и ос.

Спасет использованный кофе и от кошачьего беспредела. Если ваш усатый питомец понимает значение слова «туалет» так, как удобнее ему, отучить негодника пакостить в неположенном месте можно при помощи кофейной гущи, которую нужно смешать с высушенной и размолотой кожурой апельсина. Насыпьте эту ароматную смесь в укромных местах, которые кошка облюбовала себе в качестве туалета, и наслаждайтесь озадаченным видом усатой хитрюги 

Используют кофейную гущу и в качестве шампуня от блох. Сначала помойте своего питомца обычным шампунем от блох, а после протрите его шерстку кофейной гущей смешанной с водой. Хорошенько прополощите вашего любимца и он не только избавится от блох, но и шерсть у него станет мягкой, шелковистой и ... ароматной  С короткошерстной собакой такую процедуру проделать несложно, а вот если шерсть длинная, нужно обязательно как следует прополоскать.

 Кофе – прекрасный компонент для саше. Достаточно положить такой ароматный мешочек в шкаф с одеждой или бельем, и ваши вещи не только станут приятно пахнуть, но и будут сохранены от незваных насекомых, к примеру, моли. Приготовить такое кофейное саше несложно – достаточно насыпать немножко свежесмолотого кофе в полотняный мешочек.

Использованный кофе хороший помощник в чистке камина или печки. Перед тем как начинать чистить печку или камин, нужно набросать туда мокрой кофейной гущи, это убережет вас от пепельной пыли.

При помощи кофе можно убрать царапины с темной деревянной мебели. Для этого нужно кофейную гущу развести горячей водой до консистенции кашицы и втереть её в царапины. Кофе, конечно же, должен быть самого мелкого помола.

Протирая кофейной гущей пополам с глицерином темные кожаные вещи, например, сумочки или перчатки, можно освежить изделие и придать ему красивый блеск. Можно и просто протереть кожаную поверхность мягкой тряпочкой или ваткой, смоченной очень крепким кофе.

Иногда новая кожаная сумка имеет достаточно неприятный запах. Избавиться от него можно, посыпав сумочку молотым кофе и оставив в таком виде на несколько часов, а еще лучше на весь день. Разумеется, этот вариант годится лишь для сумочек из темной кожи.

Использованный кофе – прекрасное удобрение для растений, любящих кислую почву. Это и розовые кусты, и азалии, и рододендроны, и лилии, а так же многие вечнозеленые кустарники. Подкормите их кофейной гущей, они это очень любят.

Кофе замечательно чистит пепельницы, устраняя неприятный запах. Насыпьте в грязную пепельницу немного кофе, протрите влажной тряпкой и смойте.

Кофе не только устраняет неприятные запахи, но и не позволяет им смешиваться. Это свойство используют, помещая немного высушенной гущи кофе в холодильник.

Кроме того, кофе – отличный краситель, с помощью которого можно покрасить практически все – от волос до яиц. В смысле, Пасхальных  Ну, а темные волосы кофе ополаскивали еще наши бабушки.

Также кофе широко применяется в натуральной косметике. Но это уже совсем другая история.

***

http://netolkoeda.com/neobycnoje-primenenije-obycnyh-produktov/ispolzovannyiy-kofe

І хто ж її захистить?

 

********************

Автор : Ніна Вірченко доктор фізико-математичних наук,  професор НТУУ “КПІ”, академік АН ВШ України,  засл. працівник освіти України

У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення від сусідів-ворогів, як українська. Вдалося відшукати низку документів, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови поляками, росіянами і більшовиками-комуністами

Згадаємо лише окремі моменти з минулого та недалекого сучасного.

1569 р. Після Люблінської унії — гоніння на українські книжки, надруковані на території, підвладній Польському королівству.

1626 р. Київський митрополит Йосиф Краківський склав акафіст до Св. Варвари. Москва дозволила, але за умови його перекладу російською мовою. Синод наказав Київському митрополитові позбирати з усіх церков України книги старого українського друку, а замість них завести московські видання.

1627 р. Указом царя Михайла (першого з династії Романових) та патріарха Московського Філарета, що був його батьком і співправителем, наказано було книги українського друку зібрати й спалити.

1662 р. Наказ царя Олексія з подання патріарха Московського спалити в державі геть усі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» К. Ставровецького.

1667 р. Андрусівська угода. Укладаючи договори з поляками, цар Олексій ставив такі вимоги стосовно українських книг, їх авторів та видавців: «Все те, в которых местностях книги печатаны и их слагатели, також печатники, или друкари, смертью казнены и книги собрав сожжены были, и впредь чтобы крепкий заказ был бесчестных воровских [таку назву дано українським книжкам. – Н.В.] книг никому с наших королевского величества подданых нигде не печатать под страхом смертной казни».

1672 р. Указ про заборону тримати в себе вдома на території Польщі відкрито чи таємно українську книгу.

1677 р. Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші «не сходные с книгами московскими».

1689 р. Заборонено Києво-Печерській Лаврі друкувати книги без патріаршого дозволу: «… к нам первее неприслав, отнюдь бы вам не дерзати таковых книг новослагаемых печатати…» обмеженнями чи забороною книгодрукування Московія намагалася понизити рівень освіти та науки в Україні, знищити національний дух у культурі, побуті, суспільних відносинах. «Первая цензура в России была заведена специально для изданий малорус ской печати», – так було визнано в Указі 1905 р. «Об отмене стеснений малорусскаго печатного слова».

1690 р. Засудження й анафема Собору РПЦ на «киевския новыя книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.

1693 р. Лист патріарха Московського до Києво-Печерської Лаври про заборону будь-яких книг українською мовою.

1696 р. Ухвала Польського Сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.

1709 р. Цар Петро І примусив скоротити число студентів Києво-Могилянської академії з 2000 до 161, а кращим науково-просвітницьким силам звелів перебратися з Києва до Москви. Серед них були Інокентій Гізель, Іоанникій Галятовський, Лазар Баранович, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький та багато інших. Вони відіграли головну роль у розвитку культурного життя тодішньої Московії.

Указ про обов’язковість цензурування до друку українських книжок у Москві. «Українці принесли з собою всю свою велику культуру, її вплив одбився на Москві на всьому житті: будівлі, малюванні, одежі, співах, музиці, звичаях, на праві, літературі і навіть на самій московській мові. Все життя складалося тоді так, що ставало неможливим прожити без українця. Вся¬ких ремісників доставали з України» (І. Огієнко. «Українська культура»).

1713 р. Московія наказом Петра І привласнює собі нашу назву Русь (грецька назва Руси звучить як «Росія»). У такий спосіб завжди ворожі до Руси-України московити, основу яких складали угро-фінські та тюркські племена, підміною понять, тобто шахрайством, привласнюють собі нашу тисячолітню історичну та духовну спадщину.

1720 р. Наказ царя Петра І: «В Киево-Печерской и Черниговской типографиях вновь книг никаких не печатать… старые книги справливать прежде печати, дабы… особливого наречия в оных не было». 20 грудня 1720 р. Петро І видав указ київському губернському князю Голіцину, щоб «…во всех монастырях, остающихся в Российском государстве, осмотреть и забрать древние жалованные грамоты и другие куртиозные письма оригинальные, а также книги исторические, рукописные и печатные».

1721 р. Наказ про цензурування українських книжок.

1724 р. Московська цензура наклала тисячу рублів штрафу на архімандрита Києво-Печерської Лаври за те, що там була надрукована церковна книга «Триодь» «не совсем с великороссийским сходная». Чернігівську друкарню Синод наказав перевести в Москву, тобто просто загарбав.

1729 р. Наказ Петра II переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.

1740 р. Російська імператриця Анна Іванівна створила правління гетьманського уряду під керівництвом московського князя Олексія Шаховського і запровадила російську мову в діловодстві на території України. Переписи 1740 – 1748 рр. свідчать, що в семи полках Гетьманщини було більше тисячі шкіл, і майже всі з них із викладанням українською мовою. У 1804 р. було видано царський указ, яким заборонялося навчання українською мовою. Результати національного гніту одразу позначились на стані освіти в Україні: уже перепис 1897 р. показував, що на 100 осіб було лише 13 письменних.

1748 р. Наказ Петербурзького Синоду Київському митрополитові Самуїлу Милославському запровадити в Києво-Могилянській академії та в усіх школах України викладання російської мови, в результаті чого на Лівобережжі зникло 866 українських шкіл.

1750 р. Після скасування Канцелярії міністерського правління ма¬лоросійських справ у м. Глухові з неї вилучено та перевезено до Росії справи таємного діловодства. Документи архіву Запорозької Січі, знайдені під час «розорення Січі генерал-поручиком Текелією у скрині під престолом січової церкви», опинились у Московському відділенні загального архіву Головного штабу.

1755, 1766, 1775, 1786 рр. Заборони Синоду друкувати українські книжки. Протягом другої половини 18 сторіччя та першої половини 19-го сторіччя видавнича справа в Україні була спаралізована. Як наслідок, у 1847 р. в Україні була надрукована лише одна книжка, у 1848 — 3, 1849 — 2, 1850 — 1, 1851 — 2, 1856 — 5.

1759 р. Синод видав розпорядження вилучити з шкіл українські букварі.

1763 р. Указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1764 р. Інструкція Катерини II князеві О. Вяземському про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини, «якщо розумні люди будуть обрані начальниками цих провінцій. Коли ж у Малоросії не буде гетьмана, то треба намагатися, щоб час і назва гетьманів зникли…» Скасування Катериною II українського гетьманства, а з ним — ліквідація українських навчально-культурних закладів та усунення від влади українськомовних чиновників.

1764 р. Ліквідація Катериною II козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл.

1765 р. Синод видав суворий указ Києво-Печерській Лаврі друкувати лише ті книги, які в московській друкарні друкуються і схвалені Синодом.

1769 р. Заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати українські букварі. Наказ Синоду, за яким українські книжки по церквах було замінено московськими.

1775 р. Зруйнування Запорозької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

13 березня 1777 р. Помирає від переслідувань та злигоднів геніальний український композитор, академік Болонської музичної академії Максим Березовський (нар. 1745 р. у Глухові). Після цього царська влада забороняє виконувати твори Березовського й знищує багато його рукописів.

1780—1783 рр. Перше закріпачення українських селян на окупованих Росією землях Руси-України. (Порівняйте: в 1771 р. у Криму татари скасували рабство; 1780 р. в Австрійській імперії було скасовано панщину).

1780 р. Спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, що збиралася понад 150 років і була однією з найбагатших бібліотек Руси-України.

1782 р. Катерина II створила комісію для заведення в Росії народних училищ, завданням якої було запровадження єдиної форми викладання російської мови в усіх навчальних закладах імперії.

1784 р. За розпорядженням Синоду митрополит Київський наказав, аби в усіх церквах дяки та священики читали молитви та правили службу Божу «голосом, свойственным российскому наречию». Синод наказує митрополитові Київському та Галицькому Самуїлу карати студентів та звільняти з роботи викладачів Києво-Могилянської академії за вживання неросійської мови.

1784 р. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російську мову запроваджено в усіх школах України.

1785 р. Синод знову наказує митрополитові Київському контролю¬вати Лаврську друкарню, щоб ніякої різниці з московським виданням не було, а в Києво-Могилянській академії негайно запровадити систему на¬вчання, узаконену для всієї імперії.

1789 р. Розпорядження Едукаційної комісії Польського Сейму про закриття всіх українських навчальних закладів.

У Петербурзі з ініціативи Катерини II видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.

1808 р. Закриття «Студіум рутенум» — українського відділення Львівського університету.

1817 р. Запровадження польської мови в усіх народних школах Східної Галичини.

1833 р. Московські солдати за наказом з Петербурга в один і той же день конфіскували в усіх мечетях Криму письмові документи, книги, історичні манускрипти татарською, турецькою та арабською мовами, серед яких було багато матеріалів про стосунки Руси-України з південними народами. На центральних площах запалали багаття. «…У XVIII сторіччі Дике Поле затопило Крим новою хвилею варварів… Ці варвари — московити…» (поет Максиміліан Волошин).

1834 р. Заснування Київського університету з метою так званої русифікації „Юго-Западного края”.

1839 р. Ліквідація української греко-католицької Церкви на окупованій Росією Правобережній Україні. Сотні християн і багато священиків було вбито, а 593 з них заслано до Сибіру. Замість них прислали московських «батюшок», чиновників-наглядачів у рясах.

1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства і наказ цензорам суворо стежити за українськими письменниками, «не давая перевеса любви к родине над любовью к отечеству».

1847—1857 рр. Десятирічна солдатська каторга із «забороною малювати і писати» геніального поета, маляра й мислителя Тараса Шевченка. А ось що написав про Тараса Шевченка «неістовий» «революційний демократ», В. Бєлінський у грудні 1847 р.: «Здравый смысл в Шевченкє должен видеть осла, дурака и подлеца… Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля — один на государя императора, другой — на государыню императрицу…».

1853 р. Покалічено видання «Літопису» Граб’янки.

1859 р. Міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та Буковині українську абетку замінено латинською.

1862 р. Закриття на Наддніпрянщині безплатних недільних українських шкіл для дорослих. Припинено видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа».

1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії П. Валуєва про заборону видання підручників, літератури та книг релігійного змісту українською мовою, якої «не было, нет и быть не может».

1864 р. Прийняття в Росії Статуту про початкову школу, за яким навчання має провадитись виключно російською мовою. Після судової реформи 1864 р. до Москви було вивезено з території України тисячі пудів архівних матеріалів. Згідно з обіжником Міністерства юстиції від 3 грудня 1866 р. туди потрапила велика кількість документів ліквідованих установ із Волинської, Київської, Катеринославської, Подільської, Херсонської та Чернігівської губерній.

1869 р. Запровадження польської мови як офіційної в закладах освіти й адміністрації Східної Галичини. Закон, згідно з яким чиновникам усіх відомств у Російській імперії призначалася значна доплата за русифікацію.

1870 р. Роз’яснення міністра освіти Росії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців, незаперечно повинно бути зросійщення».

1874 р. В Росії запроваджено статут про початкові народні школи, в якому підтверджено, що навчання має провадитись лише російською мовою.

1876 р. Імператор Олександр II видав Емський указ про заборону ввозити до Росії будь-які книжки і брошури, написані «малоросійським наріччям», друкувати оригінальні твори та переклади українською мовою, влаштовувати сценічні вистави, друкувати українські тексти до нот і виконувати україномовні музичні твори. Указ про зобов’язання «прийняти як загальне правило», щоб в Україні призначалися вчителі-московити, а українців спроваджувати на учительську роботу в Петербурзькому, Казанському й Оренбурзькому округах. Це «загальне правило» по суті діяло і за радянської влади – аж до проголошення Україною незалежності в 1991 р. Як наслідок, за понад 100 років з України у такий спосіб було висе¬лено кілька мільйонів української інтелігенції, а в Україну “відряджено” сті¬льки ж росіян.

1876—1880 рр. Українських учених та педагогів М. Драгоманова, П. Житецького та багатьох інших звільнили з роботи за наукові праці з українознавства, а П. Лободоцького — лише за переклад одного речення з Євангелія українською мовою.

«Немедленно выслать из края Драгоманова и Чубинского как неисправных і положительно вредных в крае агитаторов… с воспрещенмем въезда в Южн. губ. и столицы, под секретное наблюдение».

1881 р. Заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей української мовою.

1884 р. Заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх „малоросійських губерніях”.

1888 р. Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

1889 р. У Києві на археологічному з’їзді дозволено читати реферати всіма мовами, крім українською.

1892 р. Заборона перекладати книжки українською мовою з російської.

1895 р. Заборона головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.

1896 р. Б. Грінченко в одному з часописів писав: «Українські національні згадки, українську історію викинено з читанок шкільних… А замість історії вкраїнської скрізь історія московська викладається так, мов би вона нашому чоловікові рідна. Та ще й яка історія! Що стукнеш, то скрізь хвали та гімни земним божкам: Павлові, Миколі, Катерині, Петрові: хвали Суворовим, Корниловим, Скобелєвим і всій російській солдатчині! Тут усякі „подвиги” рабської вірности».

1900 р. і наступні роки. Цензура вилучає з текстів такі слова, як «ко¬зак», «москаль», «Україна», «український», «Січ», «Запоріжжя» та інші, які мають український національно-символічний зміст.

1903 р. На відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві забо¬ронено промови українською мовою.

1905 р. Кабінет міністрів Росії відхилив прохання Київського та Харківського університетів скасувати заборони щодо української мови. Ректор Київського університету відмовив 1400 студентам у відкритті чотирьох кафедр українознавства з українською мовою викладання, заявивши, що університет — це «загальнодержавна інституція», і в його сті¬нах не може бути жодної мови, крім російської.

1905 — 1912 рр. Міністерство освіти Російської імперії закрило 12 приватних гімназій, звільнило 32 директорів та 972 учителів, 822 учителів «перевело» до інших шкіл за намагання запровадити у викладанні українознавчу тематику.

1906 і 1907 рр. Закриття «Просвіти» в Одесі та Миколаєві.

1908 р. Через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови таки “мовою” Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.

1910 р. Закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читати лекції українською мовою, створювати будь-які неросійські клуби.

1910, 1911, 1914 рр. Закриття «Просвіти» у Києві, Чернігові, Катеринославі (Січеславі).

1911 р. Постанова VII дворянського з’їзду в Москві про російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у навчальних закладах Росії.

1914 р. Заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; Указ Миколи II про заборону всієї української преси (у зв’язку з початком війни).

1914 – 1916 рр. Кампанія русифікації в окупованій Східній Галичині, заборона українського друку, освіти, Церкви.

1914 р. Доповідна записка полтавського губернатора фон Баґовута міністрові внутрішніх справ Російської імперії, яка дає найповніше уявлення про ставлення імперської влади до української проблеми в Україні. Ці настанови діяли за царів, генеральних секре¬тарів і фактично не втратили сили й по сьогодні, за наявністю «незалежної» України. До 1917 р. всім чиновникам в Україні платили 50% надбавки до заробітної платні за «обрусение края».

ЗАМЕТКА

о докладе полтавского губернатора фон Багговута

Министру внутренних дел о мерах против украинского народа.

Привлекать на должности учителей по возможности только великороссов.

На должности инспекторов и директоров народных училищ назначать исключительно великороссов.

Всякого учителя, проявляющего склонность к украинскому, немедленно устранять.

Составить правдивую историю малорусского народа, в которой разъяснить, что «Украина» — зто «окраина» государства в былые времена.

Установить обязательные экскурсии учащихся всех учебных заведений в Москву, Нижний Новгород и другие исторические местности, но не в Киев.

Совершенно не допускать общеобразовательных курсов для учащихся.

Обратить особое внимание на сельское духовенство и его политические убеждения. Благочинных назначать с особым разбором. Во главе епархий ставить архиреев исключительно великороссов, притом твердых и энергичных. Оказать самое крутое давление на тех из священников, которые заражены украинофильством. Епархиальных наблюдателей за школами назначать исключительно из великороссов.

Обратить особое внимание на семинарии и ставить во главе их ректорами исклю¬чительно великороссов, удаляя других. Учебный персонал должен быть исключительно из великороссов. За семинарии нужно взяться и искоренить гнездящийся в них дух украинства.

Необходимо субсидировать некоторые газеты в Киеве, Харькове, Полтаве, Екатеринославе и т.д. с целью борьбы против украинцев. В газетах доказывать тождество ве¬ликороссов с украинцами и объяснить, что малорусский язык образовался путем полонизации в прежние времена русского языка. Разъяснить, что «украина» — означает окраину Польши и России и что никогда украинского народа не было. Доказывать необходимость великорусского языка как общегосударственного и литературного и что малорусский, как простонародный, не имеет ни литературы, ни будущности.

Всеми способами искоренять употребление названий «украина», «украинский».

Стараться, чтобы евреи не примкнули к украинскому движению, выселять их из сельских местностей, не образовывать новых местечек и мешать экономическому росту еврейства.

Вообще не допускать на разные должности людей, которые когда-либо хотя бы в отдаленном прошлом имели соприкосновение с украинским элементом.

1916 р. Закриття колоніальною владою «Просвіти» в Кам’янець-Подільському.

1918 р. Звіряча розправа московсько-більшовицьких військ з 300 українськими героями — київськими гімназистами та студентами, що під Крутами стали на захист своєї вітчизни України. Майже всі юнаки полягли геройською смертю на полі бою, а захоплених у полон розстріляли. Перед розстрілом гімназист Григорій Пипський почав співати

«Ще не вмерла України…», а за ним і всі приречені на смерть.

26 січня 1918 р. Захопивши Київ, московсько-більшовицькі інтер¬венти за кілька днів розстріляли 5 тис. осіб, які розмовляли українською мо¬вою, носили український національний одяг або у кого в хаті висів порт¬рет Т. Шевченка…

За час перебування в Києві більшовики не тільки зруйнували багато будинків, але також зни¬щили безцінні культурні, мистецькі, архітектурні та інші надбання й вимордували тисячі ні в чому невинних людей.

1919 р. Після завоювання України більшовиками — знищення національно свідомої частини населення та заборона всіх українських літературних, драматичних та усних творів, серед яких лише українських народ¬них пісень — 300 тис. Ліквідація поляками Західно-Української Народної Республіки.

1921—1930 рр. Московські окупанти та промосковські шовіністич¬ні сили в Україні чинять шалений опір відродженню української мови та українських культурних традицій, яке пустило глибоке коріння в роки Української національної революції. «Зачем возрождать допетровскую эпоху, зачем гальванизировать украинский язык, который покрылся уже прахом», повчав у Запоріжжі російський письменник Ф. Гладков. «Признання української мови як урядової могло би означати панування української буржуазії та куркульст¬ва», – писав голова «українського» уряду X. Раковський.

1922 р. Ліквідація «Просвіти» на Кубані, в Зеленому Клину та в ін¬ших місцях проживання українців в СРСР поза Україною. Голова ВЧК Ф. Дзержинський наказує виловити українсь¬ких дітей-сиріт і знищити. Баржі з сиротами потоплено у Чорному морі. Проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій повинна перемогти перша.

1922—1934 рр. Хвиля насильства проти неповторного і яскравого явища української та світової культури – кобзарства. Українські національ¬ні музичні інструменти — кобзу, бандуру та ліру – оголошують націоналіс¬тичними і знищують. Натомість в Україну завозять десятки тисяч примітивних («общепонятних») балалайок та гармошок. Кобзарі оголошу¬ються жебраками і жорстоко переслідуються. «Багато кобзарів тоді пропало, – свідчив харківський кобзар Анатолій Парфиненко. — Кого ловили на базарі, кого — на помешканні. Де б вони не з’явилися, їх забирали». Щоб спотворити пам’ять та роль кобзарства, комуністи створюють капели бан¬дуристів, які виконують пісні на замовлення та під контролем НКВС, а керівництво ними передається в руки чужинців. Так, Київську капелу очолюють спочатку росіянин Михайлов, а згодом Аронський та Берман, штатні агенти НКВС.

1924 р. Закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних поля¬кам західно- українських землях.

Закон Румунського королівства про зобов’язання всіх «румунів», котрі «загубили матірну мову», давати освіту дітям лише в румунських школах.

1925 р. Остаточне закриття українського «таємного» університету в Львові.

1926 р. Лист Сталіна “Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У” з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».

1929 р. Арешти українських науковців та духовенства, заміна їх російськомовними діячами.

1929—1930 рр. Арешти визначних діячів української науки, куль¬тури, освіти, Церкви, харківський судовий процес над ними (процес «Спілки Визволення України»). На допиті одного з арештованих, В. Дурдуківського слідчий Соломон Брук сказав: «Нам надо украинскую интеллигенцию поставить на колени, это наша задача. Кого не поставим — перестреляем». У ці роки на території УСРР було заарештовано (і здебільшого розстріляно або відправлено на довгострокову каторгу в концтабори) понад 120 тис. українців, головним чином інтелігенції. До звільнен¬ня і реабілітації дожили з них одиниці.

1930—1937 рр. Ліквідовано українські школи, середні спеціальні та вищі навчальні заклади та факультети, закрито газети та видавництва поза межами України – на Кубані, в Сибіру, на Далекому Сході та інших землях, за¬селених переважно українцями.

Постановление ЦК ВКП(б) и СНК Союза ССР о хлебозаготовках на Украине, Северном Кавказе и Западной области от 14 декабря 1932 г.:

„7… .а) выселить в кратчайший срок в северные области СССР из станицы Полтавской (Сев.Кавказ), как наиболее контрреволюционной, всех жителей …и заселить эту станицу добросовестными колхозниками-красноармейцами, работающими в условиях малоземелья на неудобных землях в других краях, передав им все земли и озимые посевы, строения, инвентарь и скот выселяемых… д) немедленно перевести на Северном Кавказе делопроизводство советских и кооперативних органов «украинизированных» районов, а также все издающиеся газеты и журналы с украинского языка на русский как более понятный для кубанцев, а также подготовить и к осени перевести преподавание в школах на русский язык…, срочно проверить и улучшить состав работников школ в «украинизированных» районах”.

1932—1933 рр. Сплановано і здійснено за мовчазною згодою «світового співтовариства» акцію ліквідації українського народу. Свідоме знищення більшовицьким режимом українських селян організацію голодомору. Централізоване переселення росіян у вимерлі села України. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозему, умертвлено голодом до 10 мільйонів носіїв української мови, і саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення.

1933 р. Скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 р., котрим дозволялося кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців.

Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників. З українського правопису вилучено літеру «Ґ».

1933—1941 рр. Тотальне знищення та арешт 80% української інтелігенції російською окупаційною владою: інженерів, науковців, письменників, лікарів, вчителів тощо. До 1938 р. друкувалося 259 українських письменників, після 1938 р. — лише 36. З 223 зниклих письменників лише семеро померли своєю смертю. Решту розстріляно, запроторено до концта¬борів або іншими репресивними заходами вилучено з літератури. Таких масових убивств, як у 30-х роках в Україні, історія ще не знала. Кагановичі, постишеви, хатаєвичі, бруки мільйонами вбивали україн¬ців лише за те, що вони були українцями. Це був геноцид, організований і здійснюваний комуністами, які в 1917 р. захопили владу в Російській ім¬перії. Україну було перетворено на суцільний концтабір.

1934 р. Спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» всіх українських учителів, які вимагали повернення до школи української мови.

30 роки й пізніше: Заборона писати українські, національні за змістом, мистецькі та художні твори, досліджувати і вивчати справ¬жню історію України, згадувати про голодомори. Історія і вся україн¬ська культура зобов’язані були звеличувати СРСР, загарб¬ницьку політику і жорстокість комуністів, керува¬тися фальшивою імперською концепцією «єдності трьох братніх слов’янських народів»: розглядати росіян, як «старшого брата». Істориків, письменників, діячів культури радянська влада жорстоко переслідувала, їхні твори заборонялись або знищувались. Так, було спалено наклад книги «Хортиця в героїці і легендах», а автора М. Киценка звільнено з посади. Зазнали утисків і гонінь історики М. Брайчевський, Я. Дашкевич, поет В. Сосюра, композитор К. Данькевич, письменник та кінорежисер О. Довженко і багато інших. На¬саджувана система освіти та виховання була спрямована на те, щоб українцям прищеплювати відчуття меншовартості, відразу до борців за визволення України від окупантів, зневагу до українських націона¬льних героїв, зокрема І. Мазепи, С. Петлюри, Є. Коновальця. Імена визначних наших діячів науки, культури, церкви (М. Грушевський. І. Пулюй, С. Єфремов, В. Винниченко, Г. Хоткевич, І. Багряний, О. Ольжич, А. Шептицький та багато інших) замовчувались, або якщо згадувались, то в негативно¬му висвітленні.

1937 р., листопад. На відзначення 20-річчя приходу комуністів до влади на Соловках було розстріляно понад тисячу діячів української культури .

1938 р. Постанова РНК і ЦК ВКП(б) «Про обов’язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей».

1939 р. Перепис населення Кубані показав, що внаслідок голодомору, арештів і примусового виселення кількість українців там з 61,5% у 1926 р. зменшилася до 4%. Після «визволення» Західної України — закриття багатьох українських і відкриття російських шкіл.

1946 р. Постанова Ради Міністрів СРСР «Про затвер¬дження українського правопису, наближеного до російського». Постанова ЦК ВКП(б) про «український буржуазний націо¬налізм», унаслідок якої кілька тисяч представників української інтелігенції заслано до концтаборів («Ждановщина»). Гоніння на журнали «Україна», «Радянський Львів», «Дніпро», «Барвінок», «Перець». Головного редакто¬ра журналу «Україна» Ю. Яновського звільнено з роботи.

1947 р. У Польщі операція «Вісла»: розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у західних районах країни задля при скорення їхньої полонізації.

Депортація в Сибір населення Західної України. Вивезення загалу україн¬ців до Сибіру не було здійснено тільки через нестачу вагонів. «Чистка» серед діячів української культури з об¬винуваченням їх у націоналізмі новопризначеним з Москви секретарем ЦК КП(б)У Л. Кагановичем. Арешт неповнолітнього (15 р.) сина командувача УПА генерала Шухевича — Юрія Шухевича. Видано таємну інструкцію (на 157 сторінках) про вилучення з книгозбірень та списання в макулатуру 3600 назв книжок, автори яких були названі українськими буржуазними націоналістами, ворогами народу. П’ятий параграф інструкції застерігав: «Особи, що загублять цей зведений список, підлягають притягненню до судової відповідальності».

1949 р. XXVI з’їзд КП(б)У вкотре засуджує український буржуазний націоналізм, погрожує українським діячам науки та культури, які ще залишилися на волі, вимагає від них таврувати «гнилу культуру буржуазного Заходу» й вихваляти «передову культуру» СРСР.

1951 р. Викриття газетою «Правда» — центральним органом ЦК ВКП(б), «націоналістичних ухилів» в українській літературі (вірш В. Сосюри «Любіть Україну», лібретто опери «Богдан Хмельницький» і т.д. ). Студенти Харківського університету відмовилися складати іс¬пити російською мовою. Тоді 800 з них було репресовано, а 33 студентів на закритому засіданні суду було засуджено до смертної кари! І РОЗСТРІЛЯНО.

24 грудня 1958 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон, згідно з яким питання про те, вивчати чи не вивчати рідну мову в національних школах мають вирішувати батьки та самі учні. Останніх настійливо спонукували розв’язувати це питання з погляду так званої практичної доцільності (мовляв, для чого «перевантажувати» себе).

1958 р. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід частини українських шкіл на російську мову викладання. Відповідну постанову прийняла і Верховна Рада УСРР.

1960—1980 рр. Масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.

1960 р. Колоніальна адміністрація під назвою «ЦК компартії Укра¬їни» вимагає від комуністів виховувати українців «у дусі любові й глибокої поваги до великого російського народу» і в нена¬висті до свого, українського – «вести непримиренну боротьбу проти націо¬налізму…, особливо українського буржуазного націоналізму».

1961 р. XXII з’їзд ЦК КПРС проголосив політику «злиття націй», що по суті означало тотальне зросійщення народів СРСР. («Слід з усією більшовицькою непримиренністю викорінювати навіть найменші прояви націоналістичних пережитків», тобто звичаї, мову, куль¬туру поневолених народів).

1962 р. Репресії проти захисників української мови. ЦК компартії

України зобов’язує комуністів та місцеву адміністрацію «рішуче виступати проти консервативних традицій і звичаїв, проти будь-яких пережитків буржуазного націоналізму», найшкідливішими з яких, на думку влади, було знання рідної мови, потяг до ви¬вчення своєї історії та культури.

1964 р. Агент КДБ пересипає фосфором і спалює частину приміщення Центральної Наукової Бібліотеки у Києві. На прилеглій території зазда¬легідь була відключена вода, а пожежники приїхали лише через 4 години після підпалу. Вогонь знищив понад 600 тис. томів цінних українських архівних документів.

Занимательная мифология Подборка коллажей анонимного автора на тему множества исторических мифов, внушаемых с детства. Поскольку автор украинец, рассматривается в основном история Украины, но отдельного внимания заслуживает тема «российско-украинской мифологии» :) Мнение российской стороны не представлено никак, факты вырваны из контекста и прочая бла-бла-бла. Зато в иронии автору не откажешь. "Патриотам", во избежании обострения, к просмотру не рекомендуется.

1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.

КАК СБИТЬ ДАВЛЕНИЕ?

Как сбить давление?

ЗДОРОВЬЕ
---------------

Одними из наиболее распространенных в наше время заболеваниями являются сердечно-сосудистые. Дело осложняется тем, что в аптеках появилось много фальсифицированных лекарств. У человека поднялось давление, он находится в критическом состоянии и глотает таблетку - улучшения нет. Он принимает вторую - снова нет результата, т.к. в таблетке вместо лекарства находится мел. К тому же многие лекарства, такие как адельфан, папазол, дибазол и т.д. оказывают негативное воздействие на различные органы человека. Многие лекарства, предназначенные для снятия давления, являются мочегонными, следовательно, они способствуют вымыванию калия из организма. Некоторые лекарства дают осложнения на почки. Да и большинство этих лекарств дорогие, а снимают они давление на короткое время.

А есть народные средства для снижения давления:
------------------------------------------------------------------------
1. Нужно налить в тазик или в ведерко горячую воду с температурой 37-40°С и погрузить в воду ноги. Пока вода остывает, а это займет около 20 минут, давление снизится на 15-20 мм. Если у человека наблюдается варикозное расширение вен на ногах, можно в воду опускать локти рук.

2. Семена укропа снижают давление. Нужно их запарить кипятком, взяв 2 ст. ложки на 0,5 л кипятка, пить по 1-2 чайные ложки при давлении до 200 мм и по 3-4 ч.л. при более высоком давлении.

3. В кефир нужно добавить 1 ч.л. корицы, пить этот напиток по 1-му стакану в течение 3-х месяцев. Давление должно стабилизироваться.

4. Для предотвращения прединсультного состояния нужно взять 9% столовый уксус, развести его 1:1 водой, смочить в этом растворе шерстяные носки, надеть их на ночь, обернув сверху полиэтиленовым мешком.

5. 20-30 г гвоздики запарить стаканом кипятка, настоять и пить.

6. Для избежания инсульта нужно в грелку налить горячую воду, прикладывать грелку к икроножным мышцам ног.

7. Экстренная мера для снятия прединсультного состояния - кровопускание. В старину для этой цели применяли пиявки - простой и эффективный метод лечения. Если пиявок под руками нет, нужно взять иголку или булавку и уколоть кончики пальцев, чтобы выступило по капельке крови. В мозг поступит сигнал и произойдет отток крови от мозга.

Для восполнения калия в организме есть много продуктов. Калий, конечно, есть в твороге, но его нужно будет много съедать. Лучше воспользоваться курагой, орехами, хурмой и медом.

Средства для снижения давления

1. • Морковный сок 200 г;
• свекольный сок 200 г;
• клюква 100 г;
• спирт 100 г;
• мед 200 г.
Смешайте, поставьте в темное место на 3 дня. Принимайте 3 раза в день по 1 ст. ложке.

2. • Лук 1000 г;
• мед 500 г;
• перегородки грецкого ореха 25 шт.;
• водка 0,5 л.
Настаивайте в темном месте 10 дней. Принимайте по 1 ст. ложке 3 раза в день.
3. Столовую ложку цветов календулы настаивайте в стакане водки. Принимайте по 20 капель 3 раза в день
до еды.
После этого курса настойки исчезают головные боли, повышается работоспособность и некоторым удается избавиться от бессонницы.

4. Мелко нарежьте 2 лимона, засыпьте 1,5 стаканами сахарного песка. Настаивайте неделю. Эту порцию съешьте за день.
Эффект будет сильнее, если в этот день вообще ничего не есть, а пить только воду с лимоном. Засахаренные лимоны можно есть раз в 3 дня. Иногда после 3 лекарственных дней давление снижается.

5. • Валериана, корни— 2 части;
• донник, трава— 1 часть;
• чабрец, трава — 4 части;
• душица, трава — 4 части;
• пустырник, трава — 4 части.
15 г травы залейте стаканом холодной воды, вайте 12 часов. Пейте по 50 г 4 раза в день.

6. • Сушеница— 3 части;
• боярышник — 4 части;
• чабрец— 1 часть;
• толокнянка — 2 части;
• пустырник — 3 части;
• мята перечная — 3 части;
• календула, цветы — 2 части;
• валериана, корень — 2 части.
Смешайте, заварите 1 ст. ложку в 0,5 л кипятка. Пейте по 0,5 стакана 2 раза в день.
Можно 15 г травы залить стаканом холодной кипяченой воды. Настаивайте 12 часов, процедите. Принимайте по 50 г до еды 4-5 раз в день.

5-й и 6-й сборы дают особенно хорошие результаты: успокаивают нервы (пустырник, валериана, душица, донник, мята, календула), являются мочегонным средством (толокнянка, календула, мята), укрепляют сердце (боярышник, календула, пустырник, мята). Сушеница способствует медленному снижению давления. Неполный сбор (3-4 растения) тоже хорошо действует. Лечение длительное (не менее полгода).
Начиная пить сбор, измеряйте давление 5 раз в день. Результаты записывайте. Наибольшее АД бывает с утра. Если ночью заболит голова, измерьте АД и примите сбор трав. Не ожидайте немедленного снижения АД — результат может быть в течение недели. В жару сосуды расширяются, и АД снижается.

7. • Боярышник — 1 часть;
• горицвет— 1 часть;
• пустырник— 1 часть.
1 ст. ложку смеси заварите 1 стаканом кипятка. Пейте по 1/3 стакана 3 раза в день до еды.
Для нормализации давления необходимо гулять в лесу, по парку 1-1,5 часа в день, плавать в бассейне 2 раза в неделю.
Как снизить давление
ПРИ лечении гипертонии нужно обратить внимание на питание. Необходимо учитывать, что повышают давление алкоголь, кофе, шоколад, кока- и пепси-кола, злоупотребление поваренной солью, жирной пищей, мясом, яичным желтком, сладкой сдобой, недостаток витаминов В1, В2, С, кальция, магния и калия. Для снижения давления можно воспользоваться такими народными средствами.

• 250 г сушеницы болотной запарить 5 л кипятка в течение 30 минут и использовать этот напар для ножных ванн.

• Съедать по 2–3 небольших зубчика чеснока в день при головных болях и бессоннице, сопутствующих гипертонической болезни.

• 0,5 кг зрелых плодов боярышника кроваво-красного помыть, растолочь деревянной толкушкой, залить 100 мл воды, нагреть до 40 градусов и спрессовать соковыжималкой. Полученный сок пить по 1 ст. ложке 3 раза в день перед едой.

• Растереть клюкву с сахаром. Принимать по 1 ст. ложке 3 раза в день после еды.

• Приготовить свежий свекольный сок, смешать его с мёдом в пропорции 1:1 и принимать по 2–3 ст. ложки 3 раза в день.

• Для быстрого снижения артериального давления смочить 5–6%-ным уксусом (яблочным или обычным) кусочек ткани и приложить её к ступням на 5–10 минут.

• Очень полезно несколько раз в день выполнять простое упражнение, способствующее снижению давления. Встать на носки и тянуться как можно выше, а затем «упасть» на полную стопу. Тело при этом должно содрогнуться. Начать с 5–6 упражнений, постепенно доведя их количество до 30–40.

======================================================


Для меня раньше была актуальной эта проблемма. Постоянно мучалась с давлением...пропила курс пищевых добавок на основе вытяжки виноградной косточки, гибискуса и еще чего-то(компания Нивейс, не рекламма, не помню как называется). Это было года 4 назад. Прошло 4 года, а беспокоит меня давление намного реже, даже крайне редко.

А вообще...прежде чем что-то лечить, нужно причину знать. Не хочу тебя пугать, но регулярные головные боли бывают и при раке мозга, главное вовремя обследоваться и получить правильный диагноз. С такими вещами не советую шутить.

Как правильно сочетать цвета в одежде

Белый: сочетается со всем. Наилучшее сочетание с синим, красным и черным. 

Бежевый: с голубым, коричневым, изумрудным, черным, красным, белым. 

Серый – базовый цвет, хорошо сочетается с капризными цветами: фуксия, красный, фиолетовый, розовый, синий. 

Розовый – с коричневым, белым, цветом зеленой мяты, оливковым, серым, бирюзовым, нежно - голубым. 

Фуксия (темно – розовый) – с серым, желто-коричневым, зеленым лаймом, зеленой мятой, коричневый. 

Красный – подходит к желтым, белым, бурым, зеленым, синим и черным. 

Томатно – красный: голубой, зеленая мята, песчаный, сливочно – белый, серый. 

Вишнево-красный: лазурный, серый, светло-оранжевый, песчаный, бледно-желтый, бежевый. 

Малиново-красный: белый, черный, цвет дамасской розы. 

Коричневый: ярко-голубой, кремовый, розовый, палевый, зеленый, бежевый. 

Светло-коричневый: бледно-желтый, кремово-белый, синий, зеленый, пурпурный, красный. 

Темно-коричневый: лимонно-желтый, голубой, зеленая мята, пурпурно-розовый, зеленый лайм. 

Рыжевато-коричневый: розовый, темно-коричневый, синий, зеленый, пурпурный. 

Оранжевый: голубой, синий, лиловый, фиолетовый, белый, черный. 

Светло – оранжевый: серый, коричневый, оливковый. 

Темно –оранжевый: бледно – желтый, оливковый, коричневый, вишнёвый. 

Желтый: синий, лиловый, светло-голубой, фиолетовый, серый, черный. 

Лимонно-желтый: вишнево-красный, коричневый, синий, серый. 

Бледно-желтый: фуксия, серый, коричневый, оттенки красного, желтовато-коричневый, синий, пурпурный. 

Золотисто-желтый: серый, коричневый, лазурный, красный, черный. 

Светло – зеленый: золотисто-коричневый, коричневый, розовый, темно-оранжевый, темно-синий, серый. 

Оливковый: апельсиновый, светло-коричневый, коричневый. 

Зеленый: золотисто-коричневый, оранжевый, салатный, желтый, коричневый, серый, кремовый, черный, сливочно-белый. 

Салатный цвет: коричневый, желтовато-коричневый, палевый, серый, темно-синий, красный, серый. 

Бирюзовый: фуксия, вишнево-красный, желтый, коричневый, кремовый, темно-фиолетовый. 

Электрик красив с золотисто-желтым, коричневым, светло-коричневым, серым или серебряным. 

Голубой: красный, серый, коричневый, оранжевый, розовый, белый, желтый. 

Темно-синий: светло-лиловый, голубой, желтовато-зеленый, коричневый, серый, бледно-желтый, оранжевый, зеленый, красный, белый. 

Лиловый: оранжевый, розовый, темно-фиолетовый, оливковый, серый, желтый, белый. 

Темно-фиолетовый: золотисто-коричневый, бледно-желтый, серый, бирюзовый, зеленая мята, светло-оранжевый. 

Черный универсален, элегантен, смотрится во всех очетаниях, лучше всего с оранжевым, розовым, салатным, белым, красным, сиреневатым или желтым.

Жагуара

Пирожки «Как пух» - самые лучшие пирожки, которые я когда- либо делала!

Давно искала рецепт идеальных пирожков. Пышных, ароматных с влажной мякотью... и Гугл подкинул самый популярный рецепт. Не зря они очень популярны. Готовятся на раз-два, а какие нежные и вкусные!

Взгляд

Вкуснейшая курочка генерала Тсо

Ингредиенты:
500 г филе куриной грудки, нарезанного на небольшие кусочки
Для кляра: 2 белка, 3 ст.л. крахмала, соль, перец
Для соуса: 1 ст.л. крахмала, 3 измельченных зубчика чеснока, 2 чайные ложки свежего имбиря (натертого на мелкой терке), 3 столовые ложки коричневого сахара, 2 столовые ложки соевого соуса, 1/2 чайной ложки красного перца, растительное масло для жарки,2 ст.л.
Читаем дальше))

Самостоятельное изучение английского языка!

Все мы знаем, что на сегодняшний день английский язык является тем средством коммуникации, без которого просто тяжело жить. Ведь очень часто мы сталкиваемся с ситуациями, в которых просто не обойтись без знаний английского. Будь это общение с иностранцем, экскурсия в другую страну, перевод инструкции, статьи, необходимой информации, просмотр фильма или сериала.

Я думаю, что каждый из вас понимает, что знание английского языка позволит ощутить уверенность в себе и свободу. Ведь с помощью английского Вы найдете общий язык с любым иностранцем. Ведь это международный язык.

Но для того, чтобы почувствовать эту уверенность необходимо же выучить этот чудо язык.

Читать далее...

Монастырский чай-бальзам

Монастырский чай
Если его пить, то не будет проблем с давлением, пищеварением, суставами, сердечно-сосудистой системой.
Смешать:
* полстакана плодов шиповника;
* полстакана корня девясила;

Читать далее...

Домашний лимонад! Топ 5 рецептов!

Читать далее...