Колядуй земля, колядуй Україно. |
|
|
С грядущим праздником, сильный духом народ! |
Со святым и вечным Рождеством.
На Рождество мы всегда направляемся к родителям, и ни разу не встретили праздник где-то. Только в доме, в котором пахнет моими дневниками и целыми нотами, сестринскими акварелями, маковыми рулетами и ежегодным папиным: «Чтобы дожить до следующего Рождества». Так говорили мой дед и прадед. Именно с этого начинается разговор за столом.
Медленно подбирается сочельник. Талантливо врут собаки. Папа идет на улицу и внимательно следит за небом. Наверняка, выискивает знак. Дальше – кутья в глиняной тарелке, словно неохотно разрисованной грубой кистью. По соседству – сельдь, капуста, голубцы. В детстве меня раздражала твердая пшеничная каша, заправленная медом и изюмом. Короче говоря – приторно-сладкая. Я не сознавала, зачем она нужна и почему обязана съесть целых 3 ложки? Сейчас душу готова отдать, только, чтобы моя семья и дальше собиралась за столом в полном составе, а на столе важничала кутья. Чтобы сохранялась вежливая уличная тишина, а в небе – учтивые звезды без потусторонней шахедской силы. Чтобы слышался церковный звон, а не вой сирены, а моя Тоня смеялась, вместо того, чтобы прижиматься с тревожным: «Что это гремело? Бомба? Ракета? Война?»
Дальше – все по плану. Приглушенный кухонный свет. Выключенный телевизор. Тихий разговор о жизни и о тех, кто ушел вдаль:
Прабабушка Настя очень радовалась, когда ей подарили пуховый платок. Не расставалась с ним ни в жару, ни в мороз. Обвязывала то голову, то поясницу. В один из дней платок потерялся, и она оплакивала его, как живого. Со временем увидела сон, а в нем – голос: «Иди в конец огорода и забери свою пропажу». И действительно, прибежала на самый край, а там – любимая вещь. Видимо, выбивала подсолнухи, вспотела и забыла.
Прапрадед Никон прожил 96 лет и умер с полным ртом своих здоровых зубов. Ни разу их не чистил и не верил в зубную боль. Говорил: «Кость не может болеть».
Прадед Степан прошел всю войну без единого ранения, не подвергшись даже контузии, а летом 1945 года умер от дизентерии.
У воспоминаний нет конца и края. Большинство слышала миллион раз, что-то – впервые. Дальше приходят колядники. Много, почти все село. Замерзшие дети с влажными носами. Один поет звонко и отчетливо, второй начитывает сродни рэпа. На столе по кучкам конфеты и деньги. Рождество…
В этом году рождение Христа привычно нагрянет всюду: и в 5-комнатные апартаменты, и в «хрущевки», и в скромные дома на окраинах. В онкодиспансеры, дома престарелых, каждый пункт несокрушимости. Праздник придет в окопы, блиндажи, госпитали, детдома, курсирующие поезда. Что бы не случилось: эпидемии, затруднения, войны, – а Рождество тут как тут. Тихое, трогательное, теплое. И пусть большинство украинцев будет есть кутью со слезами на глазах, чокаться узваром, прижимать к груди детей, слушать небо и собственные сердца, но Рождество все равно воцарится. Оно уже рядом. Возле Донецка и Бахмута. Недалеко от Авдеевки и Ясиноватой. По обе стороны Сватового и Кременной. Вблизи Сумщины, Полтавщины, Волыни.
Автор: Ирина Говоруха.
|
|
Захисник України читає, не турбуйте. Фото |
Чим ми відрізняємось від них? Всім. І ось цим, на фото, особливо!
© Зоя Казанжи, Одеса
"Найвища честь для автора – читач"
Тімоті Снайдер опублікував світлину з українським захисником, що, лежачи в окопі, читає його книгу “Шлях до несвободи. Росія, Європа, Америка” .
Тімоті Снайдер Американський історик, професор Єльського університету, письменник фахівець з історії Східної Європи. Він послідовно підтримує збільшення допомоги Україні. Зараз Снайдер веде курс лекцій про Україну в Єльському університеті. У них він пояснює причини виникнення російсько-української війни на тлі історичних фактів. У доповідях він неодноразово наголошує на ментальній та культурній різниці росіян та українців.
|
|
Київ святкує новий рік. |
В последний вечер 2022 года, за несколько часов перед началом комендантского часа жители столицы собирались возле «Ёлки несокрушимости» на Софиевской площади в Киеве.
Из-за постоянной угрозы обстрелов Киева администрация столицы отказалась от ярмарок, иллюминаций, аттракционов и сцены на Софиевской площади.
Несмотря на отсутствие привычных новогодних развлечений, после 3-х часовой воздушной тревоги люди собирались у главной елки. Праздничное настроение поддерживали рождественские украинские мелодии, всемирно известные европейские шлягеры в исполнении уличного музыканта, куклы-великаны, Санта Клаус, снежная королева и другие сказочные зимние персонажи.
Горячий кофе и искренние улыбки на лицах горожан согревали и поднимали настроение. Киевляне семьями гуляли возле елки, фотографировались и общались. Несмотря на тяжелое военное время в сердце каждого есть несгибаемая вера в скорейшую Победу и мир в Украине.
Увидеть, как это было помогут фотоснимки Бориса Корпусенко.
|
|
Колумбійський музичний гурт "ЛОС ЯНКОВЕРС" |
Дорогі наші українці! Щиро вітаємо вас з Новим Переможним 2023 роком! Цього літа ми поїхали з Колумбії для того, щоб співати українські пісні по різним країнам Європи: Іспанія, Франція, Чехія, Австрія, Хорватія, Польща, Румунія.
Хто вони ці загадкові музики якіспівають українські пісні?
Про це розповідає керівник гурту Янко.
|
|
Українські колядки, маємо знати. |
Коли ж колядують в Україні? На Покутті це роблять уже на Святий вечір; на Слобожанщині та Гуцульщині – у 1-й день Різдва; на західному Поділлі – на 2-й день свят вранці.
Радіо МАКСИМУМ зібрало найкращі українські колядки, які мусять бути у вашому “репертуарі”. Гайда!
“Добрий вечір тобі, пане господарю” Колядка у виконанні Тіни Кароль:
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
"Нова радість стала". Улюблена колядка дітей та дорослих
"Бог предвічний" — ця коляда є однією із найпопулярніших у Західній Україні. На Галичині саме “Бог предвічний” співають першою за святвечірним столом. Її також виконують у церквах після Літургії:
"Во Вифлиємі нині новина" — ця українська колядка не народна, а авторська. Слова та музика “Во Вифлеємі нині новина” належать Остапу Нижанківському (1862-1919), хоча про це мало хто знає.
"Бог ся рождає" — авторська українська колядка від Остапа Нижанківського, давно стала народною.
"Небо і земля нині торжествують" — популярна колядка за межами України.
"Тиха ніч" — ця різдвяна пісня була створена в Австрії в 1818 році. Одна із найвідоміших колядок у світі. Вона навіть належить до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
"По всьому світі стала новина" — ще одна авторська колядка в нашій добірці. Текст і музика цієї пісні належать відомому українському композиторові Кирилові Стеценку:
"Спи, Ісусе, спи…" — замикає наш список колядка Йосифа Кишакевича “Спи, Ісусе, спи…”. Прониклива мелодія колискової та зворушливі слова дарують нам різдвяний затишок та віру в дива:
|
|
Рождество в Киеве |
"Наше Рождество в этом году с горьким привкусом, но мы сегодня все вместе и загадаем единственное для всех желание, одно на всех.
И ощутим радость. Одну на всех. И поймем истину. Одну на всех.
Мы будем отмечать свои праздники! Как обычно. Мы будем улыбаться и радоваться. Как обычно.
Отличие одно: мы не будем ждать чуда, ведь творим его сами. Христос родился! Славим его!"
Из поздравления народу Украины президента В. Зеленского.
Британский телеканал Sky News раньше показал спутниковые снимки Киева в январе этого года и декабре. На фото видно, как выглядит столица после ракетных обстрелов по критической инфраструктуре со стороны страны-агрессора РФ.
А вечером 23 декабря в Киеве засияли Андреевская церковь, Национальный музей истории Украины, Колокольня Михайловского Златоверхого монастыря и Колокольни Софийского собора. На них появились световые проекции с украинскими государственными символами, абстракциями на рождественскую тематику, вышиванками и подсолнечниками. Акция прошла в рамках арт-тура известного швейцарского художника по свету Герри Хофштеттера "Рождественский свет для надежды".
|
|
Різдво. Щедрик. |
Українка, яка втекла до Польщі, співає гімн на благодійному концерті
|
|
Март 2022, Украина, Буча. Только на одной улице россияне убили 36 человек. |
Журналисты провели 8-месячное расследование действий российской армии в Буче и идентифицировали причастных к массовому убийству на улице Яблонской
Издание The New York Times опубликовало итоги расследования, авторами которого стали 8 журналистов (видео и текст). Журналисты опросили очевидцев событий марта 2022 г., когда город находился под российской оккупацией, а также собрали другие доказательства: телефонные перехваты, радиопереговоры, записи с камер наблюдения, видео от правительственных источников и т.д.
Как выяснили авторы расследования, на улице Яблонской в Буче от рук россиян погибли 36 человек. В итоге общения с членами семей, друзьями и коллегами погибших, а также использовав спутниковые изображения, видео с мобильных телефонов, сообщения в соцсетях и текстовые сообщения, журналисты отследили последние моменты их жизни и опубликовали их истории.
Просмотр десятков свидетельств о смерти жертв на улице Яблонской показал, что большинство из них убиты огнестрельным выстрелом. В других случаях тела так обгорели, что судмедэксперты не смогли установить причину их смерти. В публикации утверждают, что исполнителями массового убийства на этой улице были российские десантники из 234 десантно-штурмового полка из Пскова под командованием подполковника Артема Городилова.
Журналисты пришли к выводу, что убийства на ул. Яблонской, прозванной "дорогой смерти", не были случайными, а происходили в рамках плана дальнейшего продвижения российских войск в сторону Киева. Во время "зачистки" города русские военные обыскивали дома, искали мужчин боеспособного возраста. Участников теробороны отправляли на допрос в штаб, устроенный в доме номер 144, а затем казнили. Также российские военные убивали случайных прохожих – выходивших за продуктами или пытавшихся добраться домой.
Авторы публикации NYT установили имена не менее 22 военнослужащих из 234-го полка. В перехваченных разговорах русские военные использовали позывные Флакон, Астра и Уран. Первые 2 позывных, как выяснили журналисты, принадлежат командирам батальонно-тактических групп 234 полка. Позывной Уран имеет командир полка Артем Городилов.
Журналисты высчитали имена военнослужащих, анализируя звонки с телефонов, которые оккупанты отобрали у жителей Бучи. За ними установили по меньшей мере 16 военных, которые позвонили по телефону убитых ими местных жителей. Личности оккупантов подтвердили, найдя профили в соцсетях. Авторы расследования связались с их родственниками и даже побеседовали с 2-мя военными, которые подтвердили, что служили в 234 полку и были в Буче.
|
|
Наш Київ. |
Запам’ятаємо його таким сьогодні, аби полюбити ще сильніше завтра ...
Знеструмлений, але не менш прекрасний.
У заторах і без курсуючих потягів метрополітену, але так само живий.
Це Київ 17.12.2022.
Запам’ятаємо його таким сьогодні, аби полюбити ще сильніше завтра ...
|
|
Лауреаты премии им. Карла Великого. |
Владимир Зеленский и народ Украины стали лауреатами премии им. Карла Великого
Президенту Украины Владимиру Зеленскому и народу Украины вручена престижная Премия им. Карла Великого...
Международная премия им. Карла Великого — престижная европейская премия за заслуги в объединении Европы. Присуждается ежегодно с 1950 года германским городом Ахен лицам, внёсшим большой вклад в осуществление идеалов, под которыми учреждена премия. 
"Мы подчеркиваем тот факт, что Украина является частью Европы и что ее население и представители ее правительства во главе с Президентом поддерживают и защищают европейские ценности.
"Украина — унитарная республика, которой пришлось пойти на огромные жертвы и подвергнуться неизмеримым страданиям. Украинский народ заслуживает самого большого признания за то, как он защищает свободу, демократию и самоопределение", — говорится в заявлении комитета премии.
СЛАВА УКРАИНЕ !
|
|
Українські біженці, вимушена еміграція. |
Повномасштабне вторгнення росіян в Україну призвело до найбільшої міграційної кризи з часів Другої світової війни – лише в Європі станом на сьогоднішній день перебуває близько 8 млн біженців.
Українців помітно серед тисяч європейців здалеку. Цей вираз обличчя... «Я втратив мирне небо». Європейці не знають як це «втратив мирне небо».
Найбільше біженців з України прийняла Польща – там зареєстровано їх майже 1,5 млн. Трохи більше мільйона українців із початку війни прийняла Німеччина. У Чехії зареєстровано трохи більше ніж 455 тисяч українських громадян. До десятки країн, в які від війни поїхали найбільше українців, також увійшли: Італія (171,5 тисяч), Іспанія (150,4 тисяч), Туреччина (145 тисяч), Британія (141,5 тисяч), Франція (118, 9 тисяч), Словаччина (99,3 тисяч) та Молдова (95,4 тисяч).
|
|
Все буде Ukraine |
Невмирущі рядки Тараса Шевченка. Велич Дніпра. Талант Сергія.
|
|
Аби без вас |
Аби без вас!
Все інше — то дрібниці!
Порівняно із вами й зло — добро!
Візьму ліхтар і принесу з криниці
На п’ятий поверх я води відро.
Аби без вас!
В каструлі воду грію
Радію, що у нас в квартирі газ,
Та більше зігріває душу мрія
Про день, коли не буде в світі вас!
Аби без вас!
Ні флісові шкарпетки
Ні три халати то не привід для ниття!
Свічки, ліхтарики, вології серветки,
І віра в наше світле майбуття!
Аби без вас!
Я заряджу в машині
Хоча б на половину телефон
Та головне, що я живу в країні,
Де честь і гідність для людей — закон!
Настане день
Я знов наповню ванну,
В квартирі світло, інтернет і газ!
Наш світ нарешті стане бездоганним,
Все просто! В ньому більш не буде вас!
Автор: Юлія Олефір, Харків
|
|
Сила духа такая, что дух захватывает |
Традиционно. На вопрос фб "что у вас нового", отвечаю: почти ничего.
Нет света. Нет воды. Нет покоя... Есть взрывы... есть прилеты.
Но есть Украина. Есть Одесса. Есть мы, и вера и надежда есть.
Есть ненависть к врагу. Есть вечные поиски смысловых подтекстов...
Враг - слишком благородно звучит. А это... отребье агонизирует.
Снег у нас первый ещё есть... и золотая роза цветёт в моем дворе.
И интернет пока есть...
p.s.
Есть старый фильм "Жажда"... сюжет не буду пересказывать,
фильм хорошо знают в Одессе, и не только в Одессе.
Сегодня в результате массированного российского ракетного обстрела Украины
разрушена водонасосная станция... та самая.
Только в роли разрушителей другие актеры.
А суть их подлая одна.
Автор: Людмила Шарга, Одесса
|
|
Стосунки між українськими козаками та жінками. |
Справжні козаки шанували жінок, а українки відповідали їм коханням та вірністю. Стосунки між чоловіком та жінкою в Україні завжди були побудовані на глибокій шані та взаємній повазі.
Звичаї козаків пропагували серед січовиків безшлюбність, однак виховували у парубків шанобливе ставлення до жінки – матері, сестри, дружини, коханої дівчини.
Відсутність постійного спілкування з жіноцтвом на Січі не призводила до забуття, байдужості та зневаги, більше того, спричинювала обожнення жіночого начала.
Українська жінка завжди була чоловікові надійним товаришем, вірною супутницею, вправною господинею. Вона була готова у будь – який час відбити ворожий напад, при цьому пильно піклуючись про сім'ю. Вільний норов, гордість і самовпевненість української жінки сприяли її войовничості.
Нестабільне життя біля татарських кордонів зумовлювало необхідність озброєння. За таких умов жінки переймалися інтересами чоловіків і братів. І хоча Запорізька Січ була недоступною для жінок, проте українка мимоволі була пов'язана військовими обов'язками. Їй часто доводилося ставати на захист родинного вогнища, домашнього майна.
Життя на прикордонні привчало українських жінок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе і свою родину із зброєю в руках.
Становище жінок в Україні за козацької доби було досить стабільним і регулювалося нормами, закріпленими світським та церковним законодавством. Жінка в Україні володіла свободою більшою ніж будь – де. Стосунки чоловіка та жінки були рівноправні, жінка мала велику свободу. Жіноцтво зберігало свої права, навіть розширювало їх, а суспільний устрій розвивався демократичним шляхом. Нарівні з чоловіками українські жінки були об'єктом прав і зобов'язань. Карні норми забезпечували цілковиту охорону жінки, інколи право брало їх під спеціальний захист, наприклад, вагітних жінок.
Дружина козака мала багато прав, які сьогодні можуть здатися дивними. За Правом - Законом Січі, удовиці козаків-героїв одержували довічну турботу села і право народжувати дітей від коханих мужів і парубків для збереження Слави героя й імені його.
Тому цей Закон-Право славили у піснях. Із загибеллю козака Нечая від його вдови народилося 12 синів. І усі вони несли його славетне прізвище, збудувавши ціле село. Так само постало і село Сумилівка і ще не менше сотні сіл на Русі.
Жінка козака, засудженого до смертної кари, мала непорушне право на його майно. Ні про яке переслідування дружини та дітей злочинця не йшлося.
Більше того, в Україні існував звичай, за яким лише жінка могла зберегти життя засудженому на смерть козакові, якщо згоджувалася взяти з ним шлюб.
За переказами, записаними у другій половині XIX ст. Г.П. Надхіним на Катеринославщині дізнаємося: „ Молодий козак за якийсь злочин був засуджений до смертної кари. Коли прочитали декрет і палач підвів засудженого до плахи, із натовпу вийшла дівчина і накрила хусткою його голову, даючи тим самим знак, що вона обирає його собі за чоловіка і тим звільняє від страти".
Поряд із Січчю не меншу, а нерідко й більшу роль у формуванні українського характеру відігравало жіноцтво. Найвищі чоловічі якості - честолюбство, сміливість, звитяжність тощо - завжди мали простір для цілковитого втілення на Запоріжжі, але ніколи не спрямовувались на «боротьбу за хатню владу». Жіноцтво ж мало доволі повну свободу самовираження вдома. Воювати козаку з дружиною вдома було не до лиця, бо «жінка за три кутки хату держить, а чоловік лише за один».
Проводжаючи чоловіків на Січ, жінки-козачки брали на себе всі обов'язки: господарські, виховання дітей, забезпечення родини. А під час ворожих нападів гуртувалися, бралися за зброю. Героїчний подвиг Орисі Завістної описує в історичній повісті «Облога Буші» М.Старицький. Ця мужня жінка не пошкодувала життя задля оборони рідної землі - підірвала себе і сотню ворогів, підпаливши пороховий льох.
І такі випадки непоодинокі - войовничих українок у козацьку добу було немало. Одна з них славетних українок - волинська княгиня Софія Ружинська. В 1609 році вона, особисто командуючи загоном у 6000 чоловік піхоти і кінноти, з прапорами й музикою взяла штурмом замок князів Корецьких у м.Черемошні. Мов Богиня-Берегиня, часто сама зі зброєю в руках захищала свою родину. Представницею того завзятою типу жінки-козачки була остання дружина Богдана Хмельницького Катерина.
Достеменно відомо, що жінки козаків брали участь у повстанських загонах часів Хмельниччини. Так, у 1584 р. шляхтянка Остапкова з дочкою Софією організували збройний напад на маєток шляхтича Стрижевського в с. Дудківцях на Житомирщині і завдали значних збuтків.
Сестра полковника Івана Доща брала безпосередню участь як кіннотник у бойових діях проти польсько-шляхетських військ на Волині 1649р. Під час однієї з атак загинула.
Як свідчать документи, 1524 року після битви під замком Прухник на Поділлі серед убитuх захисників були знайдені тіла жінок, переодягнених у чоловічий одяг. Щоб їх не розпізнали, жінки навіть поголили собі голови.
Значну владу над козаками Правобережної України і вплив на них мала „мати полководця", дружина фастівського полковника Семена Палія - Феодосія. Вона не тільки вміла доброчинно прийняти послів, а й за відсутності чоловіка керувала господарськими справами Фастівського козацького полку. В період заслання С. Палія до Сибіру не раз проводила походи проти московітів та польської шляхти, обороняючи край від їхніх зазіхань.
Постійна небезпека, війни і повстання були тими обставинами, що історично створили тип жінки-оборонця своєї садиби і родини, привчили українок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе зі зброєю в руках.
Панівний тип жінки-козачки – це образ дружини-господині, яка дає лад в усьому при відсутності свого чоловіка, зайнятого у військових походах. Будучи грамотною, національно відданою, вона любила Батьківщину і готова була до її захисту.
Слід зазначити, що зневага до жінки-українки жорстоко переслідувалася козаками. У вироках, записаних до „Войска Запорозкого козацкого Прилукского полка Справной книги", сказано, що 1707р. за зґвалтування місцевої жительки Гребенички було страчено козака П. Микитченка.
Згідно зі звичаєвим правом, нещадно карали не лише за присутність жінки на Січі, а й за перелюбство. За цей злочин козаки відповідали сповна. Зокрема, у вироках, записаних до „Справной книги", говориться, що парубка Грицька за такий ганебний гріх засуджено до спалення на вогнищі."
За звичаями Січі, як справжні лицарі, козаки мали суворо дотримуватися ґречності з жіноцтвом. Наскільки великої ваги надавалося стосункам жінки і чоловіка, свідчить звичай, згідно з яким покарання чекало кожного, хто образить жінку.
Коли козак «зганьбить жінку не за пристойністю - публічно на базарі киями покарати».
За свідченням джерел, козацький отаман Іван Сірко досить суворо дотримувався цієї традиції. Бо за кривду, вчинену кимось із запорожців полоненій туркені, черкесці чи татарці, він засуджував винного до страти. Це виділяє запорозьких козаків зі всіх воїнів того часу як високоморальних і благородних лицарів, захисників справедливості і доброчинності.
Запорожцям не дозволялося бути жонатими у місці їхнього проживання (на Січі), а жінкам одружених годилося жити поблизу, в зимівках і слободах, куди козаки навідувалися час від часу. Однак брати участь у козацьких судах жінкам не заборонялося.
Отже, козак до жінки ставився підкреслено з повагою, великодушно та шляхетно. Вона була для нього зіркою cвітла, до якої хоч близько, але дотягнутися «зась». Суворі січові звичаї і порядки, які не допускали жінку, хто б вона не була: чи люблячою дружиною, чи коханою дівчиною; спартанський, аскетичний спосіб життя воїна-лицаря - сприяли вихованню в козака високої святості до прекрасної половини людського роду.
За її честь і волю козак йшов, не задумуючись, і у вогонь, і у воду. Дітям своїм козаки давали настанову:
- Бережи, сину, заповідь батька свого і не відкидай науки матері своєї!
Тож і нам не варто забувати звичаї козаків, які поклонялися жінці- матері – Богородиці. Адже храмовим святом на Запоріжжі була свята Покрова Пресвятої Богородиці. Козаки носили на грудях її зображення, а значна частина церков і каплиць, зведених на землях запорозьких вольностей, присвячувалася Богоматері. Запоріжжя було духовною Вітчизною козацтва, символічною, ідеальною матір'ю , де «Луг – батько», а «Січ- Мати», де завжди панував культ волі.
А нам жінкам, не варто забувати, що ми з козацького роду, і маємо шанувати чоловіків так, як робили це жінки за козацької доби.
Славетний Славентій.
|
|
Харків. Ракети літають — а ми живемо. |
Споглядаю зараз, як навпроти моєї ділянки встановлюють нові магазини. Знаєте, такі готові конструкції, які привозять на машинах та встановлюють краном. Їх таких вже кілька тут, нових.
А ця сторона Харківщини бачила вже багато. Скоро рік, як тут були потоки біженців на захід. Була військова техніка — їх, ворожа. Було поступове згасання життя передмістя — менше машин, менше людей, світла менше, шуму менше, голосів менше, впевненості менше...
Колись тут не було їжі, аптеки були закриті, будинки покинуті. А сьогодні — голосно, багатолюдно та впевнено. Тільки час від часу ракети літають — а ми живемо. Тільки час від часу вибухи чутно — а ми працюємо. Тільки світло відключають — а ми все одно будуємо.
Росіяни напали на Україну, але Україна встала, скинула з себе частину нечисті, та продовжує працювати.
Що унеможливлює перемогу росіян. Бо треба вбити самі паростки підприємництва та жаги до життя, що є в Україні — щоб казати, що вони нас перемогли. А таке не вбивається...
Автор: Олена Кудренко, українська письменниця і блогер, Харків
|
|
Большой шкаф громко падает |
Наверное, самый глупый аргумент, который попадался мне в российских "патриотических" блогах — территориальный. Огромная Россия ну никак не может проиграть войну небольшой Украине.
Войну выигрывают люди, а не территория. Даже если мы забудем, что 2/3 территории России — вечная мерзлота, а Украина — крупнейшее после России государство Европы. Больше, чем Франция, Испания или Германия.
Россия много раз проигрывала войны небольшим странам. В 1905 проиграла войну Японии. В 1919 проиграла войну Литве. В 1920 проиграла войну Финляндии. В том же году проиграла войну Эстонии. Через год проиграла войну Польше. В 1939 году советские ЧВК проиграли войну в Испании. Обладая подавляющим превосходством, не смогла разгромить Финляндию в 1940. Проиграла войну в Афганистане. Проиграла первую чеченскую войну. И войну в Украине проиграет с разгромным счетом. В пропорции десять к одному.
|
|
Мир с Украиной |
Супруга президента Украины Елена Зеленская выступила перед депутатами парламента Британии и призвала к организации спецтрибунала, который должен осудить виновных в агрессии России против Украины.
Она напомнила о том, что в 1942 году в Лондоне правительства в изгнании оккупированных нацистами стран подписали Декларацию о наказании за военные преступления, которая стала основой для Нюрнбергского трибунала.
Украине, Европе и миру нужна сейчас именно такая справедливость. И ее основы снова могут быть заложены в Лондоне", - сказала Зеленская.
Первая леди Украины встретилась с Королем Великобритании Чарльзом ІІІ
Глава Англиканской церкви прибыл в Украину сегодня. Это первый визит главы одной из крупных церквей в находящуюся в состоянии войны страну Европы. Украине и России понадобится три поколения для того, чтобы примириться после войны, сказал Епископ Кентерберийский во время визита в Киев.
1 декабря, на Киевском форуме по безопасности, выступила заместитель госсекретаря США по политическим вопросам Виктория Нуланд.
"США будут стоять с Украиной столько, сколько будет необходимо, поскольку американский народ понимает, что вы боретесь не только за свое собственное выживание, вы боретесь за всех нас. Попытки Путина осуществить насильственное завоевание, его военные преступления и ядерный шантаж, его попытки сделать голод оружием и заморозить Украину должны быть отбиты и побеждены", – сказала Нуланд.
Борис Джонсон лично помогает загружать помощь для украинских больниц.
В своем Тwitter экс-премьер Великобритании написал, что через организацию Circle Health Group в нашу страну уже были отправлены 12 грузовиков с медицинским оборудованием.
Большой друг Украины призвал не только поддержать инициативы CHG, но и лично помог загрузить 13-й грузовик с кроватями и наркозными аппаратами для больниц освобожденного Херсона.
Нидерланды, Эстония и Норвегия передают Украине мобильный полевой госпиталь.
Он оснащен отделением интенсивной терапии и операционной. Страны также передали восемь военных машин для перевозки раненых.
«Этот полевой госпиталь поможет спасать жизнь людей вблизи линии фронта», - написала министр обороны Нидерландов Кайса Оллонгрен.
Инсталляция на здании в Чикаго к 100-летию "Щедрика"
В знак признания вклада Украины в мировую культуру, Art on the MART в течении 8 дней проводила показ шоу «Щедрик — “Carol of The Bells”: открой волшебство праздника». Анимационную программу можно было увидеть на стенах чикагского The Mart с 10 по 17 ноября. Уже почти целый век и «Щедрик», и «Carol of the Bells» стали неотъемлемой частью мирового Рождества. Сказочные переливы хора завораживают и приносят праздничное настроение в каждый дом. Ведущий художник проекта Макс Роботов в настоящее время служит в Вооруженных Силах Украины, дислоцированных вблизи линии фронта.
В Австралии выпустили джинн в честь освобождения Херсона.
Этот лимитированный джин Sunshine & Sons Pineapple Parfait Gin был выпущен в честь освобождения украинского города Херсона, где выращивают, пожалуй, самые сладкие арбузы в мире!
"Поднимите пожалуйста бокал за Херсон и героические усилия многих», — написано на сайте производителя.
Деньги от продажи алкоголя пойдут на приобретение металлоискателей, разминирующих деоккупированные территории.
|
|
Без заголовка |
Экс-президент Эстонии Тоомас Хендрик Ильвес 22 ноября опубликовал в Twitter «пиар-советы» для российских либералов:
1. Перестаньте быть такими самовлюбленными. Не говорите о «плане Маршалла» для России, когда те, кто должны будут его финансировать, ежедневно читают сообщения о новых зверствах в Украине.
2. Не называйте западных людей нацистами за то, что они не хотят, чтобы русские ездили в их страны. Мы видели слишком много плохого поведения, нападок и даже насилия в отношении украинских беженок и граффити с "Z" на стенах тысячелетних соборов, чтобы это терпеть.
3. Не угрожайте нам сценариями ужасных бедствий в случае отказа помочь вам финансово. Это называется шантаж или вымогательство. Никому не нравится, когда у него вымогают деньги.
4. Проявите немного ответственности и раскаяния за преступления России. «Это были не мы» не работает, когда все мы знаем, что либерал №1 называл грузин «грызунами» и оправдывал аннексию Крыма.
5. Осуждайте войну против Украины. (Всегда и каждый раз, когда вы что-то пишете или говорите.)
6. Осудите многовековое насилие, империализм и колонизацию соседей России и заявите, что понимаете, что история накладывает особые обязательства на любую будущую Россию.
7. Утверждайте снова и снова, пока сами не начнете в это верить, что у России как страны нет никаких особых прав.
8. Что ваша «культура», какой бы великой она ни была когда-то, не может служить для вас индульгенцией и не дает вам никаких особых привилегий (копия сообщения — правительствам Германии и Франции).
9. Не вспоминайте убедительно опровергнутую теорию из школьного учебника о том, что Версальский договор привел к Гитлеру. Это была немецкая пиар-уловка. Сам ее автор, (экономист Джон Кейнс), позже сожалел, что отстаивал эту позицию.
10. Поймите, что ваш путь в семью цивилизованных стран, к которым относятся серьезно, будет долгим и тернистым. Он будет внимательно отслеживаться и, возможно, наиболее пристальным образом — именно теми, кого вы больше всех угнетали.
11. Поймите, что в мире есть целый ряд стран крупнее России, которые никогда не совершали таких чудовищных преступлений, которые россияне совершили против своих соседей. Эти страны больше заслуживают внимания и помощи, чем вы.
12. Никогда — слышите, никогда — не нойте: «Но русские пострадали больше всех». Что вы причиняете или причинили сами себе — ваше дело. А вот то, что вы натворили с другими, начиная от японцев и дальше вдоль всей вашей границы, вплоть до Финляндии, — касается нас. И, нравится вам это или нет, но те, кто не испытал на себе ваших преступлений, в итоге будут иметь меньше прав высказываться по этому вопросу, чем те, кто испытал.
13. Осознайте, что прежде чем может обсуждаться какой-либо «план Маршалла» (для России),
13A. Украина должна быть восстановлена. Вам придется стать частью этих усилий, не имея права голоса, и
13B. Вы должны будете активно участвовать в задержании и доставке за границу для суда тысяч ваших военных преступников, от мелких сошек до самых высокопоставленных. И эта работа будет идти с непосредственным участием украинских следователей и полиции. На вашей земле и в ваших архивах.
14. Так или иначе, все вышеперечисленное должно быть выполнено, если вы хотите получить «план Маршалла».
На фото: Тоомас Ильвес на учениях Кайтселиит с модернизированным немецко-фашистким пулемётом MG
|
|
