Кукла-мотанка или узелковая кукла свое название получила благодаря специфической технике изготовления – мотанию. Такие куклы насчитывают 7000 лет истории и широко распространенны в традициях многих народов, но особенно большое значение мотанки имеют на Украине. Одно время их вытеснили из быта яркие пластиковые игрушки и, казалось, что сакральная кукла навсегда ушла в прошлое, но как известно, традиции, испытанные временем и поколениями невозможно искоренить.

Кукла-мотанка - это нечто большее, чем игрушка и красивый обычай, это оберег,

Первая кукла-мотанка была изготовлена более 5 тысяч лет тому назад. Такие куклы можно найти в любой стране. Это была не просто игрушка. Считалось, что она защищала человека от неприятностей и бед. Куклу часто использовали в ритуалах. При изготовлении ритуальной куклы в нее вплетали все то, от чего человек хотел избавиться (беды, болезни), и сжигали на костре, либо топили в воде.

    

http://rukotvory.com.ua/info/majster-klas-z-vyhotovlennya-vuzlovoji-lyalky-vid-oleny-tarasenko/

Детальний майстер-клас з виготовлення ошатної вузлової ляльки підготувала лялькарка зі Львова Олена Тарасенко. За кілька років вона самостійно опанувала це мистецтво й тепер охоче ділиться вмінням.Вузлова лялька – нащадок ляльки – божества, що символізувала Рожаницю, богиню-заступницю жіночої долі, хранительку плодючості, що їй поклонялися за давньослов’янських і трипільських часів. Сьогодні така лялька більш відома як мотанка.Спосіб творення цих ляльок – скручування, скочування, змотування, зв’язування, завивання. Голка з ниткою використовується лише в процесі виготовлення одягу та головних уборів.Характерною деталлю таких ляльок є викладений з різноколірних ниток хрест, переплетених таким чином, що на розхресті утворює квадрат. Це давній солярний знак – хрест у колі.Інша характерна риса мотанки – хрест на грудях. Цей знак характерний для пізньотрипільських жіночих божеств, статуетки яких мають зображення навскісного хреста на грудях. Характерна хрестоподібна перев’язь зафіксована також на зображеннях скіфської богині Володарки звірів.

Для створення ляльки висотою 28-30 см нам знадобляться:

— бязь 60×80 см;
— ситець світлих барв 50×80 см;
— добре висушений кукурудзяний качан;
— міцні в’язальні нитки;
— тонкі шерстяні нитки або муліне трьох-чотирьох кольорів для намотування хреста (фото 1);

а також наступні інструменти:

— ножиці;
— гачок для в’язання;
— нитки, що пасують до тканини;
— голка;
— зубочистки (фото 2).

 

Складаємо шматок ситцю у смужку (фото 3). Орієнтовна ширина смужки – 8-9 см. Скручуємо смужку «рулетиком» (фото 4). Шматок бязі розриваємо навпіл. Одну смужку відкладаємо, іншу розриваємо на дві половини. В одну із таких половинок вкладаємо «рулетик» (фото 5), щільно обгортаємо його тканиною (фото 6) та стягуємо ниткою (фото 7).

Викладаємо хрест. Я обрала коричневу кольорову гаму, хоч вона й не є традиційною. Для мене теплі відтінки коричневого означають тепло і затишок. Послідовність кольорів може бути такою, як вам заманеться. Я вирішила розпочати з білого (фото 8). На фото 9-13 видно власне техніку намотування хреста. Хрест за вашим бажанням може бути тоншим чи ширшим (фото 14-17).

Примотуємо голову ляльки акриловими нитками до качана кукурудзи (фото 18-20).

Далі беремо шматок тканини і обмотуємо голову ляльки, наче хусткою (фото 21-22). Щільно примотуємо кінці тканини до «тіла» ляльки (фото 23). Обгортаємо ляльку полоскою бязі (фото 24). Кінець, що опинився зверху, закріплюємо за допомогою нитки (фото 25-27).

 

Оформлення, прикрашання ляльки

Вирішила зробити лялю, яка б зображала чортика. Кілька днів тому пила каву з коліжанкою, і та поскаржилася, що доньці у шкільній виставі доручили грати роль Баби-Яги. Мовляв, у дитини є здібності до характерної ролі. Але ж кожна дівчинка мріє бути у виставі як не принцесою, то хоч Снігуркою…

Отже, всім дівчаткам, змушеним грати Бабу-Ягу та інших чарівних персонажів, присвячується…

Для декорування лялі знадобиться (фото 28):

— жмутик сіна (можна купити у зоомагазині);
— тканина на спідничку ( у мене – льон 25×50 см);
— вузька тасьма для оздоблення спіднички;
— клаптики для фартушка (я підготувала невеличку вишивку та шматок мішковини);
— коралі дерев’яні та пластмасові;
— нитки для кіс (вовняно-акрилові) та для змотування рук (шерстяні).

Розправляємо сіно, щоб товщина була однакова по всій довжині, та обмотуємо нитками (фото 29). Довжина рук, на мій погляд, має бути трохи меншою за висоту ляльки. Товщина – приблизно третина товщини ляльки (фото 30). Примотуємо руки до ляльки (фото 31).

 

Робимо косички. Намотуємо нитки (фото32). Якщо хочете довгі коси – довжина нитки має перевищувати висоту ляльки, тобто в мене вона становить 60-65 см. Перев’язуємо нитки посередині, закріплюємо на потилиці ляльки і заплітаємо косички (фото 33-36).

кукла-мотанка

В древности игрушка, в частности кукла, была не просто развлечением, но и магическим предметом, оберегом, а также «тренажером», с помощью которого дети познавали окружающий мир. Только тогда их делали не на заводах и не из пластмассы или пластика. В каждом доме работала своя «игрушечная фабрика». Дерево, солома, глина, лен, шерсть, кукуруза, сыр, мука — далеко не полный перечень природных и экологически чистых материалов, из которых создавали свои шедевры безымянные мастера-кукольники. При этом стремились сделать каждую игрушку непохожей на другие и так, чтобы в ней не было агрес­сии или негатива. Перед тем как приступить к работе, молились. Мамы для дочерей делали кукол из связанных между собой лоскутков (такие игрушки назывались узелковыми) или ниток (кукла-мотанка). Согласно традиции, у таких кукол не было лица, его заменял крест, вышитый или выложенный из цветных ниток, в котором горизонтальная линия символизировала женское начало, вертикальная — мужское, а вместе — продолжение рода. Кукла была не простая, а ритуальная: с ней не только играли, но и поручали ей присматривать за ребенком, оберегать его. Хорошим примером тому является сказка о Василисе Премудрой, которой мама, умирая, вручила куколку, выручавшую девочку из беды. Сегодня, когда традиционную игрушку практически полностью вытеснил промышленный ширпотреб, современным детям и молодым родителям даже трудно себе представить, чем играли когда-то их бабушки и дедушки. Возродить интерес к народной игрушке и призвана выставка под названием «Украинская традиционная игрушка и кукла» в Национальном музее Тараса Шевченко. Игрушки, которые этнограф и сотрудник Музея народной архитектуры и быта в Пирогово Алексей Доля отыскал в разных регионах Украины, занимают теперь целых пять залов.

Самое интересное то, что здесь можно не только посмотреть, но и попробовать освоить процесс создания кукол-мотанок вместе с мастерицей Варварой Прокопьевной Мацеллой, которая каждый день дает здесь бесплатный мастер-класс. Она работает за столом, где в открытых коробках из-под конфет лежат готовые куклы-мотанки в вышитых народных костюмах или красочных платьях, которые можно купить по цене от 15 до 100 гривен. У одних есть лица — это сувениры, рассказывает мастерица, а другие безликие — обереги. 82-летняя киевлянка Варвара Прокопьевна приходит в музей каждый день во второй половине дня. Пока посетители рассматривают экспонаты, она «мотает» ­новую куклу, работает над деталями ее туалета. Варвара Прокопьевна использует в своей работе нитки помягче — в основном ангору. Игрушку делает сама, по ходу объясняя посетителям, что к чему, и позволяя им только перевязывать куклу в нужных местах. На один мастер-класс уходит около часа. Тем, у кого нет времени, предлагает купить образец за 5 гривен, глядя на который можно сделать куклу и самому.