...холодно...

...в лиці нового філософа, що читає лекції (минулого разу ми уникнули зустрічі, спасибі Цеткін і Люксембург)... р-р-р-р-р.... матеріаліст, марксист, атеїст... карикатурний сутулий маленький гоблін з диктаторськими замашками... тобто, він мабуть також хороший, і навіть по-своєму симпаничний дядечко, але враз я відчула в собі ті небезпечні бунтарські заворушення, що, як правило, у спілкуванні з викладачами ні до чого хорошого не приводить... протягом 20-ти хв від перевіряє по іменно присутніх, а також буде дивитись наші конспекти...
Але - в усьому цьому є один безумовний позитив: нарешті знайшлась пара, яку можна не слухати і приносити своє чтиво (все ж відпочинок!), і друге - найголовніше - СЛАВА БОГУ, що він не читає в нас семінарів!!!

If every drop or snowflake was a word
how many stories
would fall on the streets
(Loesie)

конец моим страданиям
и разочарованиям,
и сразу наступает
хорошая погода...
когда тебе, или ему,
или - ну все равно, кому,
подарят в день рожденья
ГОРШОК БЕЗ МЕДА!
(с) Винии-Пух

Мені повернули стипендію! я тепер знову "хороша дівчинка", ги!!! я вже не сподівалась! моя теорія діє: ніколи не слід паритись через гроші! коли треба, вони прийдуть самі... вони впали на мене, коли зовсім, ну зовсім не чекала... і коли дійсно потрібні були фінанси на дорогу... спасибі, Джа, чи духам траси, чи бодай рідному деканату... живем...

...золотоглазый Коперник,твори меня вновь...
(с) Д*ркин

В колонках играет - Doors

Веня Д*ркин

Волосся лоскоче лице -
вітер.
Важко прощатись...


***


Потріскані губи.
Мокрий сніг.
...не реви!

Возьми на радость из моих ладоней
Немного солнца и немного меда,
Как нам велели пчелы Персефоны.
Не отвязать неприкрепленной лодки.
Не услыхать в меха обутой тени.

Не превозмочь в дремучей жизни страха.
Нам остаются только поцелуи,
Мохнатые, как маленькие пчелы,
Что умирают, вылетев из улья.
Они шуршат в прозрачных дебрях ночи,
Их родина - дремучий лес Тайгета,
Их пища - время, медуница, мята…
Возьми ж на радость дикий мой подарок
Невзрачное сухое ожерелье
Из мертвых пчел, мед превративших в солнце.

Вчора на соціальній психології грали у стару, але вічно актуальну гру: ставши в колу, по черзі про кожного говорили асоціації (перше, що спада на думку) - спершу позитивні, потім негативні. Прикольно вийшло, трохи змусило задуматись... поки не все забула, вирішила записати, що наговорили про мене...

отже, позитивні:
"Білий лімузин" (наша нова викладачка)
"Жанна Д*Арк" (Таня К.)
"Одіссей" (Ромка З.)
"Сонечко" (Іра Ц.)
"Маленьке цуценя з великими здивованими очима, що таким і лишилось... або малий жирафик, що дуже сильно намагається бути обережним, ні на кого не наступити, але весь час таки кудись наступає..." (Машка Б.)
"Чистота і Висоцький" (Юля Б.)

Негативні асоціації:
"Зріст" (Тарас П.)
"Червоний ферарі" (знов викладачка... хтось хоч знає, яке воно?)
"Незнайка на Місяці" (Таня К.)
"Коник, що несеться, набирає швидкості, і в певний момент не може спинитись" (Рома чи Іра, не згадаю...)
"Старий секретер, де на поличках напхано купу всякого непотребу: паперів, сухариків, цукру, засохлих гербер... словом - безлад" (Машка)
"Зайва деталь одягу" (Юля)

частково забулось... але цікаво... багато протилежного, і все має місце... ги

...нарешті увійшла в свої права, заполонивши мій дім і закрутивши мене у шаленому вихорі вечорниць, посиденьок, прогулянок по місту, зустрічей і шукань.
Три останні дні - суцільне весняне свято, і, певно, трохи прощання зі свободою - завтра (чи то пак вже сьогодні) на пари...

У п*ятницю ввечері це були вечорниці - у Лаврі... потрапила туди дивом, стрівши старих несподіваних друзів із Сум... Дивно - такі речі давно не нові для мене, проте все ж дивлюсь на це широко розкритими очима... давні забуті ритуали (до речі, мені до ноги якісь нелюди причепили колоду, хто знає, що це значить?), трохи приправлені сучасними приколами, етнічні співи й танці, що вливаються в кров, виставки - давні і сучасні - творіння з глини, рослин, тканини, скла, тощо... тут же можна навчитись всім цим примудростям... поміж усіх, одягнених, безумовно, в етнічне, походжає Скрипка, організатор цього дійста... найбільше вразила виставка сучасних ікон - виконані також в етнічному стилі і... з язичницькими мотивами! Боже, це саме ВОНО, те найближче мені, і, гадаю, в глибині душі - більшості слов*ян...

В суботу творчий вечір у Смолоскипі... чотири молодих поети, що презентували свої вірші у вигляді маленького перфоменсу... мдя, тут довелось схопитись за голову і задатись питанням: "куди ми котимось"? Вірші-то, безумовно, кльові, а от подача... цікава, звісно, але вельми чорнушна... патологоанатоми-садисти в білих халатах, вимазаних томатним соком... відповідно, стьоб на цю тему, вірші підібрані належні... гротеск, гра символів (як то викидання власних віршів у смітник, перегорнені догори ногами квіти у трьохлітровій банці йогурту...), але... попри дійсно вартісні вірші, слід це лишило трохи гнітючий... мо я відстала у мистецтві...







І нарешті сьогоднішній вечір, певно, наймиліший з усіх... тисячу подяк Тенако і Тоббі, і всім, хто зібрався і розкрився, явивши світові трошки того, найпотаємноішого, найсправжнішого... я, чесно кажучи, не очікувала, що все пройде НАСТІЛЬКИ кльово... це дійсно було схоже на ковток дитинства... спасибі, що ви є...

Пе-Ес: фотки, як обіцяла, викладу в альбом, тока (широко позіхаючи) трохи не зараз... сорі...

Когда-то давно старый индеец открыл своему внуку одну жизненную истину:
- В каждом человеке идёт борьба, очень похожая на борьбу двух волков. Один волк представляет зло - зависть, ревность, сожаление, эгоизм, амбиции, ложь. Другой волк представляет добро - мир, любовь, надежду, истину, доброту и верность.
Маленький индеец, тронутый до глубины души словами деда, на несколько мгновений задумался, а потом спросил:
- А какой волк в конце побеждает?
Старый индеец едва заметно улыбнулся и ответил:
- Всегда побеждает тот волк, которого ты кормишь.

Один бельгієць, як і я, захоплюється етнічною музикою і колекцуіонує її. Але, як і в мене, у його колекціях панує хаос - невідомо, що і звідки взялось. Коли я спитала, чи знає він "Blackmoor", сказав, що ні. На прощання ми обмінялись дисками бельгійського й українського фольку. І от, переслуховуючи цей подарунок, щойно почула... кілька пісень БЛЕКМУР... бельгійською мовою!!! З того диску, що давала мені колись Тоббі! Воістину, етнічні коріння переплетені значно міцніше, ніж здається! Часом фраза "всі люди брати" набуває більше ніж метафорично-дружнього звучання...

В колонках играет - бельгійсткий фольк
Настроение сейчас - ірреальний...

таки триває!!!

були дві безсонні від роботи й гостей ночі, а вчора сумний невесняний маршрут "стоматолог - виїзд на кладовище - стоматолог"... накатала довгий сумний пост та й стерла... що про ще говорити... доповзла до ліжка і мерщій пірнула у нереальність...

але - була блага звістка: лист із силою-силенною програм на все літо!!! на кшталт тої, в якій я брала участь нещодавно!!! в усіх регіонах - Крим, Київ, Львів, Харків, Дніпропетровськ... всі цікаві, яскраві, від них віє дружнім табірним настроєм з гітарними переспівами навколо вогнища й іншою романтикою... і неодмінно туди приїде хтось із тих, з ким я познайомилась в лісі... і я теж неодмінно кудись виїду - потусувати за межі України... тільки б дотягнути... й пережити іспити... але - хай там як... прорвемось...

Приєднуйтесь! приєднуйтесь усі!!! ці програми без жодних обмежень!!!

Літо буде...

...і хай там як, підбиваючи підсумки, хочеться подякувати небу, собі, своїм друзям і рідним... всім-всім-всім... це був хороший час. Якщо минула зима пройшла під знаком дурних депресняків (кльовими були лише помаранчеві події, а потім - чорна смуга), то цього року... чи прочитаний восени Ошо (від Тенако) невидимо діяв на мене, чи щось міняється саме по собі... Ця зима не була виключно радісною, проте вона була насиченою. Активною. Може, найактивнішою за все моє життя. Не було "сплячки", був енергійний танок - наче босоніж на снігу, і треба весь час рухатись, щоб не врізати дуба. Були мандри - Одеса, Львів, Золочів, Краків (Новий Рік простонеба!), виїзд у в табір (здається, що потроху побувала у кожній з країн, звідки понаїхав люд)... Була робота - спасибі добрим редакторам, що не давали розслаблятись (зазвичай взимку спостерігається жахливий застой). Нові знання і захоплення - маленький світ під камерою, волонтерство, вивчення мов... гітара, щоденник, боді-арт (спасибі вітрянці - тепер, як раптом бідуватиму, зароблятиму цим собі на каву: ) Втрати - деяких дорогих людей, що стали поза межами досягнення, любих серцю занять, що стали зараз неможливими... нові відкриття і нові обличчя... процес друкування збірки віршів та проведений власний поетичний вечір (досі не вірю!)... маленькі перемоги над собою і розчарування... словом, прикольна зима... новий погляд крізь мовчазне, таємниче засніжене вікно... Спасибі їй, най весна буде не гірша!!!

Зима пішла, хай живе зима!

Не бійтесь самотності в чорному лісі.
Коли ви безпомічні - ви святі.
Коли ви святі - ви невразимі.
Не бійтесь самотності в чорному лісі.

щось таке напартачила, що не можу тепер лишати коменти вчора надумала змінити в "настройках" своє мило з "янд." на галанетівське, бо рос. сайти нам обходяться дорожче... ну змінила, потім спробувала лишити комент, а він матюкається... мовляв, підтвердіть свою пошту, і т. д. і при цьому коментар мій зникає і не публікується. Гаразд, думаю, може, йому важливо, де знаходиться мило... сьогодні вертаю все, як було... і знов те саме!!! тепер мене позбавлено права голосу за мої "чайницькі" здібності... :(

...поїхали в Молдову!!! Тільки погляньте, що мені щойно прислав один пан звідти, на мою пропозицію обмінятись фотами країн!!! У-у-у-у-у, ви бачили СТІЛЬКИ виніща?!:clapping:

...хворію. не настільки серйозно, щоб мати право не працювати, не настільки легко, щоб мізки працювали належним чином. хочеться танцювати, співати щось енергійне, а натомість - струмки з носу й очей та психоделічне відчуття ірреальності, який дарує температура, туман та чорні від вологи готичні дороги за вікном... сартр, гітара, горіхи... ввечері, як завжди, піду вештатись містом... най воно мене вилікує...

коли наступає Час Зняття Капелюхів, разом з капелюхом в минуле йде дах... перша ознака весни - це зовсім не обов*язково проліски, пташки чи інша флоро-фаунна лірика... це також повна голова нежиті, вітру й щасливого безглуздя... терміново (страшно подумати, як!) треба наптсати статтю про Сартра, з яким, при до нього всій повазі, зараз зовсім не тягне спілкуватись... треба писати дипломну, треба готуватись до магістерки... треба... а натомість - півдня в мережі за писанням і читанням щоденників, гра на гітарі, яку нарешті вдалось таки настроїти, писання по колу мил новим друзям змісту "люблю-скучаю-пам*ятаю", а інші півдня - вихід в Місто зі старими - знов-таки, потеплішало, і повилазили всякі нелюди із зимових сховищ... це кльово, це безмежно, мені давно бракувало цього... але доводиться брати себе за горлянку і припиняти дуркування... тре-бе-пра-цю-ва-ти.......

поживши трохи в середовищі, де всі посміхаються та піклуються одне про одного, стала гостро сприймати ті речі, до яких раніше звикла... коли на вулицях матюкаються, блють, бухають, справляють потреби, штовхаються... незализані рани мого міста, відктиті гнойні смітники... навіть деякі з друзяк, яких люблю і сприймаю як є, і ті стали трохи засмучувати матюкливими слвцями та прагненням напитись...

Я люблю своїх людей, свою країну, і не маю на думці звідси їхати... без сліпого патріотизму, але сильно, і за будь-яких умов. Я не ніженка, і можу спокійно адаптуватись у будь-яких умовах... і не хочу обмежувати свободу вибору слів, толерантно ставлячись до всіх виявів цієї свободи... але тепер нестерпно ріжуть очі багато факторів, недоліків, намагаюсь зрозуміти, ЧОМУ тут так, чому не можна, щоб як там... це ж так просто... варто тільки відкрити очі...