...фізично. Але досі я ще вельми далеко від міста...
з першого погляду, лише побачивши усміхнені фейси народу, зрозуміла, що потрапила за адресою (палата №6: ). Жодної миті не було некомфортно від нової компанії й обстановки... небо, ніколи не могла уявити, що з далеких куточків землі (Бельгія, Данія, Швеція, Німеччина, Голландія, Молдова, Росія) можна зустріти НАСТІЛЬКИ близьких і кльових людей! Мудрі, підірвані, відкриті... і суцільний позитив. Здається, у них це закладено в крові - думати про інших. На кожному кроці, від дрібниць до глибин, від принести сусіду за столиком чай до допомогти розкритись найбільш закомплексованим учасникам, зробити все можливе, щоб ті почувалися краще... Всі - представники різних соціальних організацій. Одні з них працюють з дітьми, інші - з біженцями, з молоддю у crise situations, бельгійські хіппі борються за порятунок природи, організовують походи й activity для тінейджерів, навчають тих виживати в лісі, а також чути його, медитувати... Хлопець з Молдови працює із зеками, допомагає їм адаптуватись після ув*язнення, знайти роботу і рівновагу, вернутись до нормального життя... також з дітми-сиротами і дітьми зеків - знов-таки, походи в гори і різні трегінги. Шведський (здається..) парубок працює в організації, що захищає права геїв. Зламався стереотип про тендітних нафарбованих хлопчиків, що гворять солодкими голосами - Кріс майстер бойового бразильського танцю капоейри, креативний, енергійний, займається театром, а також є представником вампірського клану малкавіан:) Два афроамериканця зі Швеції, один турок (із Бельгії), і всі - одна хіпова родина... При всій своїй хіповості, вони відрізняються рідкою порядністю. Для них абсолютно нормально залізти у берцях на диван, але жоден з них не забував прибрати за собою посуд в їдальні (хоч всім сказали, що це робити не обов*язково; натомість у нашому універі, попри посійні прохання прибирати посуд, народ демонстративно лишає по собі на столах купу свинства).
Спершу в англомовному середовищі почувалась повним бараном - тривала відсутність практики давалась взнаки. Але вже на другий день напруга минула, і, хоч я й допускала купу помилок в розмові, це було байдуже, головне, щоб розуміли... тепер серйозно змінила відношення до вивчення мов... всі люди там знають по декілька мов... вперше я поставилась до ін. мови не як до нудних занять, а як до нового ступеня свободи... Один бельгієць був вельми схожий на нашого Тагіро - і ззовні, і внутрішньо - ті самі захоплення, ті самі знання, світле, відкрите і чуйне створіння, до якого тягнуться і за яким йдуть, так само ми подружилися... він знає чи не 5 чужих мов - це було легким шоком для мене. Згодом я почала навіть думати англійською, я справді полюбила цю мову. І зараз рішуче налаштована довчити колись покинуту німецьку... треаба розширювати кордони, яких раніше не бачила.
Тренінги, що навчали роботі в команді - вдале поєднання розумової і фізичної роботи. Активні вправи - лазили по мотузках і одне по одному, танці, співи, стрибки, вміння довіряти і спиратись (в прямому значенні, нерідко - ногами:0) на плече партнера... шукати порозуміння без слів і з зав*язаними очима (коли група піплів, маючи одну мотузку в руках, має без слів утворити пентограму не випускаючи мотузку з рук)... Соціально-психологічні тренінги, що навчали працювати з people with a few opportunities, знов-таки, роботі в команді (по життю індивідуаліст, вперше відчула, як іноді кльово і необхідно бути разом).
походи в ліс на побачення зі світанком (у мороз о 5-й ранку, коли лягли о 3-й...), медитування лежачи горілиць (дивно, але зовсім не холодно), нічні психоделічні ігри в лісі, вогнища, печені яблука, сеанси фєнькоплетіння... посиденьки з гітарою, душевними розмовами, мовчаннями і мріями, заснання в купі-малі на підлозі в холі під кельтський фольк або Брєговіча... сосни за вікном, запах вогнища на джинсах. Дивні красиві імена, і специфічний акцент, з яким вимовляли моє... Була одна мандрівка в Київ. Один хлопець пересувається на костилях, то ж для нього було замовлено таксі, а щоб не пропадало дарма місце, туди ж посадити ще двох хлопців та мене в ролі гіда... було весело і глючно. Після екскурсії - вечеря й розділ на дві групи - ті, хто рулить в оперу, і ті, хто рулить на пиво. Але оскільки ділились ми довго, а "Пузата хата" була далеченько від опери, то нам довелось влаштувати тріумвальний дикий пробіг по Києву. Гадаю, це був найоригінальніший похід "в світ" у моєму житті - коли ми з бегами і в походних прикидах (які не встигли змінити) неслися по місту на скаженій швидкості, а я, генеральстким ревом, направляла колонну (LEFT! RIGHT!..) Влетіли, попадали змилені і з запахом вогнища (чим не парфуми?) і я, ледве дихаючи, питаю в накрахмаленої тітоньки поруч: "Вибачте... а що це за опера?.."
Кілометрові стрічки фоток і спогадів... купа подарунків і теплих ніжних записок. Бельгієць подарував мені те, про що давно мріяла - електронний настроювач для гітари (бо маю з цим неабиякий клопіт), і ще колекцію фольку... А ще писатиму статтю для датського журналу... сподіваюсь, принаймні. Вперше в житті страшно не хотілось вертатись. Щойно проводила останню гостю зі Швеції, що вписувалась у мене... вчора ревіла весь ранок - по-дурному, по-дитячому, утнувшись носом у плечі нових друзів, яких може ніколи не побачу... але коли купка тих, хто лишився ще на півдня, приїхали до Кєва, стало сонячно і весняно, і ми вже не мали сумніву, що побачимось знов... тепер будемо впроваджувати свої власні, такого ж типу проекти і тренінги. Справді, таки багато змінилось в мені... А ще тепер маю ВЕЛИКУ КІЛЬКІСТЬ ВПИСОК!!! І багато доріг попереду!
Мля...
зате у Спілці натусувалась з усіляким кльовим людом, послухала на нашу честь (мамо, як звучить...) ансамбль "На добридень" (знайомі шешорські мотиви, ех...), кобзаря Компаніченка (ще одне потрясіння), гурт "Гуляй-город"... 
ур-р-рааа!!! 
всі мої розслідування ні до чого не привели. Лишається тільки знайти в когось відак та подивитись концерт... а раптом там записане ЩОСЬ... 
невже старію?
