http://www.silverfish-art.com/original%20art.htm

http://www.silverfish-art.com/original%20art.htm

http://www.silverfish-art.com/original%20art.htm

пазітіфф! загляньте у коменти

.

Ще буквально... позапозавчора хотілося написати про весну: яка вона всеохоплююча, щира і тепла. А дудки: стало холодно і мрячно, а учора навіть ішов сніг. У квітні. Непогано, нє?
Ха... Аня каже: "Прокидаюся я о шостій ранку, дивлюся за вікном, а там -- снігопад. Чешу голову і думаю: ще я що, перевчилася?.."
Усі сидять дома і вчаться або пишуть реферати. Ясю взагалі не бачила бозна-скільки. Свинство!
Катя Скиталінська розкаувала про свою "одиночну" поїздку до Праги. Одиночну в значенні, що вона була з групою, але не мала там знайомих. Натомість познайомилася там з п"ятдесятирічною жіночкою, яка перекладає Гессе і пише у "Дзеркалі тижня". Всю поїздку пробули разом душа в душу. Це ж треба...
Заздрю. Треба кудись з"їздити. Ось лиш сесію спихну з плеч...
А у "Полонезі" більше немає Скиби. Нема до кого піднімати кухля з пивом і посміхатися.
Ловлю себе на тому, що пересування між першим корпусом-четвертим корпусом-Домашнею кухнею-Картопляною хатою- Жовтнем -- ото і є мій світ. на сьогоднішній день.

Хтось збирається на фестиваль аніме?..

У мене є мрія. І мені з нею затишно.

http://www.artvertep.dp.ua/authors/pushkarev/204.html

.

Ты женщина -- это звучит гордо!!!

Нарешті мені подарували USB-шнур до мобілки (оце подарунок, куди й поділася антипатія до 8 березня ;)), і я можу переписувати фотки на комп! Вони трохи розмиті, але все одно непогані. Ловіть -- там багато ВАС!

Мені снився потрясаючий сон. Снилося, що я збираюся летіти у космос. А разом зі мною збираються летіти ще двоє моїх друзів – здається, Яся і ще якийсь хлопець, якого я ніяк не можу ідентифікувати. Щось смутне малюється замість його обличчя. Звісно, спершу мені нічого не ясно – на скільки ми летимо, для якої мети, що зміниться на Землі за цей час. Але сама думка приводить мене в захоплення. Нам треба проходити якісь підготовчі вправи чи то на станції, чи то на кораблі. Єдине, що я пам’ятаю – що це приміщення було неймовірно біле і пусте, як часто показують у фантастичних фільмах. І щось не виходить у мене з тими вправами. Там потрібна точність і акуратність, а у мене і того, і того кіт наплакав. Відламую там якусь деталь від корабля. На мене дивляться як на маленьку дитину. Все відбувається дуже прискорено. Чомусь мені здається тепер, що ми летимо на декілька років. Я з захопленням щебечу Тоббі: «Я лечу у космос! На декілька років!» Тоббі, з притиском: «Ні, ти не летиш. Тобі туди не треба». Потім я десь краєм вуха чую, що... ну, десять років ми там точно пробудемо. Мені згадується, що на Землі мої рідні і близькі подорослішають і постаріють, а я лишуся молодою. Навіть якесь перекручене задоволення приносить ця думка. Я лишуся молодою! Закінчується усе тим, що нас (себто майбутню команду) садовлять у якийсь на диво тісний автобус і закривають двері. Везуть через якесь дивне місто, ніби й Київ, але дуже заповнений і незатишний. До мене доходить, що нас уже везуть на космодром! Автобус ненадовго зупиняється. Я починаю гарячково розпитувати у того свого знайомого хлопця, чи нема тут десь продуктового магазину. Зібралася провізією запасатись. Він пожимає плечами. Тут раптом у голову приходить думка, що ні змінного одягу, ні змінної білизни, та взагалі майже нічого, при собі не маю. «А магазин одягу який-небудь?» Але автобус уже рушив. «Тобі він не потрібний», -- кажуть мені. «Чому? Нам же жити там з десять років!» У відповідь починається якесь дуже туманне пояснення, довге, нечітке, але раптом до мене доходить страшна думка. «Почекайте, -- кажу я, -- нас що, присплять?» «Так». «І ми проспимо сто років і прокинемося у майбутньому?» У відповідь бачу якийсь нездоровий блиск у їхніх очах. У мене починається істерика, починаю кричати: «Випустіть, мені туди не треба, я туди не хочу!!!» Автобус покірно зупиняється, з нього вивалюються троє – я і мої друзі. Ті, що залишились, дивляться на нас як фанатики. «Ви втратили свій шанс, -- кажуть вони. – Більше такої мандрівки не буде.» «Пхе, -- відповідаю я, -- звичайно, буде; якщо ще матиму бажання – на старості обов’язково злітаю.» Надворі – неймовірна, якась фантасмагорична гроза. Все повітря наповнене електрикою. Ми стоїмо на узбіччі дороги, за містом, по обидві сторони – поля. Небо темно-жовтого кольору, блискавки обхоплюють хмари. Блискавки виникають просто із нічого. Хмари котяться полями. Я почуваюся набагато краще. І рада, що мої друзі поруч. Потім – вранці сон став взагалі глючним – я мала нагоду подивитися на те майбутнє, куди потрапила команда корабля, на маленькому екранчику. Воно дуже дивне. Якісь безтілесі райдужні люди, незрозумілого призначення споруди і види транспорту. Я виношу безапеляційний вердикт: «Це підробка. Воно виглядає, як дешевий американський фільм.» І ніхто насправді не знає, що трапилося з тими людьми.

Ясю, піля того, як тебе покинула, ледве вирвалася від кровожерливих гавриків ))) , а тоді раптом заглючилась з приводу мобільного і п"ять хвилин рилася у сумці!!! Знайшла... у кульку з фізрою, у "тій хфігні, що смердить зсередини" :) Ледве не отримала серцевого нападу або не наклала в штани. Спершу від страху, тоді від полегшення.

Стомлена Женя -- це погано.

 

Я тут, звертайся, якщо що:)

Нижче -- біографія Ганса Христиана Андерсена. Прочитайте! Це дуже життєстверджувальна річ...

.

Вложение: 3515703_Vzrosluye_skazki_korolya.txt

Ой, наскільки ж мені це близьке....

 

Специально для студентов изучающих философию. Объяснение некоторых философских, религиозных и прочих течений на пальцах.

1. Платонизм. Я вспомнил! У меня есть пальцы!

2. Неоплатонизм. У меня есть пальцы! Но это вспомнил не я...

3. Атомизм. Пальцы есть, но только очень маленькие, и их очень много.

4. Киники. Пальцы есть. Но зачем?...

5. Стоицизм. Пальцы неизбежны.

6. Иудаизм. Мои пальцы - всем пальцам пальцы!

7. Зороастризм. Есть пальцы левые, есть пальцы правые, и их поровну.

8. Индуизм. Каждому пальцу - по карме!

9. Буддизм. Пальцы бренны - так на фиг они нужны?...

10. Конфуцианство. Пальцы. Просто пальцы.

11. Даосизм. От пальцев никуда не денешься.

12. Христианство. Пальцев пять, но ладонь-то одна!...

13. Христианская ересь. А пальцев-то не пять!...

14. Средневековая философия. Пальцы непостижимы.

15. Философия Возрождения. А пальцы-то есть!

16. Ислам. Нет пальцев кроме моих.

17. Сенсуализм. Если ударить по пальцам и будет больно, то они есть, а если не больно - то их нет.

18. Идеализм. Пальцы есть, потому что я думаю, что они есть.

19. Субъективный идеализм. Вот перестану думать о пальцах - и они исчезнут!

20. Агностицизм. Пальцы-то есть, но вот поди это докажи...

21. Материализм. Пальцы есть, потому-то я о них и думаю.

22. Диалектический материализм. Единство и борьба правых и левых пальцев.

23. Рационализм. Пальцы есть. Их не может не быть.

24. Скептицизм. Поди разберись в этих пальцах!

25. Детерминизм. Это смотря какие пальцы...

26. Просвещение. А что ты сделал для своих пальцев?!

27. Гегельянство. Пальцы есть!!! Но непонятно - как?!

28. Ницшеанство. Не стоит долго глядеть на свои пальцы, иначе однажды они взглянут на тебя.

29. Марксизм. Это как два пальца.

30. Марксизм-ленинизм. Это как два пальца об асфальт.

31. Иррационализм. А есть ли пальцы?...

32. Позитивизм. Пальцы пальцами, однако...

33. Экзистенциализм. Где-то у меня были пальцы...

 

- Пап, можно я с твой карточки сниму 99 баксов? За книжку надо заплатить...-
- А, что за книжка?
- Hу, этот. Достоевский. "Преступление и наказание".
- Так зачем покупать. У нас же есть.
- Да? А в каком файле?
- Причём тут файлы. Вот же он, на полке стоит...
- Фу-ууу. Это же бумажная книжка!
- Hу, и что? Я ж в твои годы её читал.
- В твои годы, в твои годы... Там поиска нет. Как я, по-твоему, цитаты
находить буду? Аудио-сопровождения тут нет. Анимационных картинок тоже нет.
Только текст, в котором даже шрифт и тот поменять нельзя... Ты что? Меня же
в школе всё засмеют! Сам такую читай.
- Hу, ладно. Вот, возьми DVD. Лет пятнадцать назад купил.
- Чего? DVD? А чем я этот антиквариат, по-твоему, прочитаю? В
политехнический музей его сдай. Ты мне ещё перфоленту с Достоевским
предложи!
- Если ты такой умный, то поищи сам в сети, да скачай нахаляву.
- Бесплатно скачать книжку!?
- Hу, да. А как же ещё? Hа книги Достоевского за давностью лет авторские
права не распространяются... Hаверняка, где-то она лежит.
- Ты, что пап! Это может у вас, в начале века, всё скачать нахаляву можно
было. Ты что не слышал, что уже лет пять, как авторские права на все книги
навечно переданы Американской Ассоциации Издателей Книг. Или ты хочешь, чтоб
меня как члена секты Дмитрия Склярова в тюрьму пожизненно засадили?
- Так, Достоевский же не американец! Причём тут американские издатели.
- А кого это волнует? Ты, папа, случаем не антиглобалист?
- Hет, что ты! Hу, сынок, жалко же почти 100 долларов тратить за файл. Hу,
одноклассников лучше попроси файл этот дать. У них-то точно же есть. А ты им
потом свой какой-нибудь файл дашь.
- Ага! Если они мне своего Достоевского дадут, то где я его читать буду?
- В смысле, "где"? Они свою копию у себя дома, а ты свою тут.
- Hу, ты совсем отстал. Книжку можно читать лишь с того компа, с которого её
купили. Да и код поляризации там другой будет... Короче, пап, давай деньги!
Я куплю себе нормальную книжку.
- Hу, ладно. Вот, тебе одноразовый пароль на снятие 99 баксов с нашего
счета. В наше время 100 долларов были большими деньгами...
- Ок. Скачал. Thanks.
- Hу-ка, дай и мне посмотреть... Слушай, сынок, а что это за картинки?
Такого вроде бы в романе не было...
- Дык, это же баннеры. Без баннеров книжка стоит 699 баксов.
Открытый файл пестрел мигающими объявлениями: "Axe Proffessional, 2018 -
современные топоры с лазерной заточкой"; "Косметический салон 'У Лизаньки' -
мы не дадим вам превратиться в старуху"; "Мучают проблемы? Психологическая
служба доверия 'Порфирий'"; "Кредитуем, обналичиваем. Hизкий процент";
"RASKOLNIKOFF.COM - вызов шаловливых старушек в любую точку земного шара"...
- Слушай, сынок, а что это текста романа не видно? Подождать что-ли надо
пока баннеры исчезнут?
- Hу, ты как будто с Луны свалился! Сто лет ждать будешь. Текст же надо
через поляризационные очки читать. Без очков только реклама видна!
- А это ещё зачем?
- Как зачем? Чтобы никто, кроме заплатившего, не мог книжку читать! Прикинь,
если бы я купил книгу, а кто-то, ничего не покупая, у меня через плечо тоже
мог бы её читать...
- Глупость какая-то. Hу, а если б я тоже очки одел бы?
- Ха, ну ты даёшь! Файл же настроен только на мои очки. Hа других очках
другой код поляризации.
- Ладно, а ну дай-ка свои очки. Я через них книжку посмотрю.
- Как посмотришь? Они же тебя по сетчатке не опознают. Ты в них ничего кроме
сообщения, что ты надел чужие очки не увидишь! Ладно, пап, не мешай со
своими глупостями! Мне надо пока лицензия не кончилась быстро всё прочесть,
а иначе надо будет либо аренду файла продлевать, либо книжка сама
уничтожится. Hе мешай, я читаю...
3 часа спустя...
- Уффф! Hу, всё. Я прочитал!
- Как всё прочитал? "Преступление и наказание" за три часа?!
- Hу, да. Я и быстрее всё прочел бы, если б рекламных пауз каждые полчаса не
было бы.
- Всё равное не верю! Кто такой, например, Свидригайлов?
- Кто-кто?
- Аааа, всё понятно. Кто такой Лужин? Кто такая Соня Мармеладова?
- Hу, ты даёшь! Откуда же я знаю! Я ж Home Edition читал. У меня только про
то, как Раскольников старуху топором убил, а потом сдался с повинной. Про
всяких остальных надо Professional версию покупать или вообще Enterprise
Edition. У нас же денег столько нет.
- Мда-а, с ума сойти, куда катится мир!
- Скатился уже. Лет пятнадцать назад надо было думать, если не ещё раньше...

Сьогодні після семінару Аня підійшла до Юлі (викладачка з соціології) і почала щось розпитувати. Моє вухо вчуло якісь знайомі слова, я підійшла побличже і почала прислуховуватись. Говорили про соціоніку. На жаль, основної частини дискусії я гаразд не дочула, тому що було б цікаво знати, що наша розумна і скептична Юля про усе це думає. Здається, вона казала щось розумне про неможливість розшифрування генетичного коду, про те, що цій науці бракує емпіричності, наукової обгрунтованості, і що зовсім необов"язково саме інтроверсія і екстроверсія, і ті вісім показників (їх же вісім?) є ключовими для визначення особистості.

-- Але воно діє! Воно реально діє!..

-- Знаєте, панянка Гончарова, багато речей діють тому, що ми віримо у них.

-- Але розумієте, коли починаєш цим захоплюватися... Ти увесь світ уже бачиш через ці поняття!

-- Це проходить, --  заспокійливо каже Юля, --  як любов.

-- Аня, не переживай, -- підходить Даша, -- я знаю одного хлопця, який теж дуже захоплюється соціонікою. І він мені каже: "Я не могу проснуться утром, пока не прокачаюсь своим дуалом".

Так!.. Придбала собі диск "Замки України" -- купа фоток, історична довідка.... Хочу скрізь побувати!