ЛАМПОЧКИ НЕ ІСНУЄ!!! ЛАМПОЧКИ НЕ ІСНУЄ!!! ЛАМПОЧКИ НЕ ІСНУЄ!!!

*Херелі передивилася Матрицю... або ліпше сказати передивилася Матриці... Ті, хто, на своє лихо, мають нагоду це спостерігати, лише скрушно хитають головами, в той час як вона, розмахуючи своїм чорним пальтом подібно до тореадора, вигукує якісь беззв"язні речення на кшталт The Kyiv-Mohyla Academy has you!!! Follow the White Student & Welcome to the Real World!!! Ha-ha-ha, Mr. Reeves... Тепер я їх викрила... Я викрила тебе, Брюховецький... Ти -- Архітектор!!!

Блін, а уже ж шостий раз передивляюся...))))

Ось і я вирішила піддатися моді і заставити моїх друзів робити це. Отже, лампочка...

Яся:):):) -- перш за все, охрестить лампочку фаллічним символом, потім швиденько крутить і сяде дивитися рідний серцю яой. Проте всім дуже дотепно розказуватиме про свої руки, які ростуть не з того місця, і що "хіба мати винувата".

Оксана -- або після страшного магічного ритуалу у закритій кімнаті під Менсона або Cradlle of Filth Сконцентровано Вкрутить Лампочку, або пох**ить ту лампочку і піде гарно проводити час)

Катя -- поставить Morcheeba або Б"йорк і під музику спокійно вкрутить лампочку. Особливо ефективним процес був би після файного кухля "Оболонь світлого".

Рудик -- довго шукатиме лампочку з хамбекерами і розказуватиме всім що лампочка без хамбекерів -- повний отстой. Потім сам припаяє хамбекери до лампочки і почепить її на шнурі для гітари,власноруч спаяному з запчастин знайдених у глибинах радіоринку.

Танька -- їй вкрутити лампочку допоможе Зінкевич. Або Столяр.

Оля Остапенко -- розмалює лампочку у всі барви райдуги, намалює поверх пацифік, зелений листочок і прикрасить різнобарвними стрічками, так що усе разом вийде "mega-freaky". А ще -- використає лампочку для освітлення своїх веселих зелених насаджень

Саня -- ЯК САМА НОРМАЛЬНА ЛЮДИНА ПРОСТО ВІЗЬМЕ І ВКРУТИТЬ ЛАМПОЧКУ

Я:

1) Лампочки не існує

2) Існування лампочки, стан лампочки, світло в кімнаті, срач на підлозі не має жодного значення у порівнянні з питаннями універсуму, пошуками себе, глобальними проблемами соціології та майбутнім неньки-України)))

3) Ну її в баню, я хочу спати...

4) Дванадцята година ночі, Херелі, просравши увесь день, втім, сповнена ентузіазму, і . надудлившися кави, балансує на стільчику для піаніно і в-к-р-у-ч-у-є-л-а-м-п-о-ч-к-у...

Ось така фігня малята))

В колонках играет - Tori Amos -- Winter

Після Рок Екзистенції дужжжже болять ноги...

Сьогодні на Політехнічному були всі. Половина Могилянки, Рудик і Со, Яся і Со (у складі Наташки)), Оксанка, Катя і навіть Кирило))) Ми побачили його з дівчиною... не просто, а з його дівчиною, оскільки ні з якою іншою я Кирила поруч уявити не можу. Навіть якби він обійняв іншу, було би видно що він -- сам. Але ми... не стали їм заважати, так і розминулися. А мобільного у Кирила немає в принципі.

Було цікаво подивитися, що ж маєлося на увазі під тими трьома сценами, про які стільки було сказано -- щось тіпа основної, "неформатна" і акустична. Ну, в результаті до третьої ми не добралися, натомість ті дві зацінили. Нічого нового я не почула, але це певно свідчить про те, що я вже непогано розбираюся)) Або про те, що Рок Екзистенція -- це не андерграунд. Хоча це і так ясно.

Ще раз переконалася, що Оркестр Янки Козир рулить форевер! Подивилася на Ірену Карпу, яка стрибала по сцені у топіку і волала "Саша хуй!!", щоби  "у всіх усе встало і змокріло". А стрибали ми під ВВ. Вони виступали останніми. Це був відрив. Заради цього я і йшла на концерт. Відірватися-стрибати-тріпати головою-гасати у хороводах-виснажити тіло настільки, щоби у голові не залишилося думок. Не залишилося сил на думки. Уффф.....

Зате тепер болять стомлені ноги))

В колонках играет - Tori Amos -- Precious Things

Ви ніколи не піднімалися угору по Скворцова-Ласточкіна?..

Здається, так, хоча у пам"яті лишається якась невпевненість... дивна така назва, старомодна, міщанська, зворушлива...

Дуже рекомендую сайт www.fotocommunity.de

Це ж треба -- зробити такий кадр)))

Яке ж воно німецьке...

Я стомилась від німецькості. Хочу знати французьку.

Жити цікаво))))

Дійсно, цей світ -- це така дивовижна торба, напхана аж до останньої кишень таким різноманітним стафом, що просто диву даєшся. А те, з яким настроєм ти усе це розгрібатимеш, залежить тільки від тоочки зору.

От мені, наприклад, зараз добре. Усі мої друзі бігають неначе хом"ячки в порожньому акваріумі... або білки в колесі... по кампусу Могилянки і паряться. Такі трабли... "Семінар у Чумаченко!!  Англійська... Голова іде обертом! Всі грузять!" ...Відчуваю себе таким собі острівком. Мене не грузить! Я не знаю. Може я неправильна? Може, я працюю мало?? Але ж ні -- я й пропускаю менше за інших. Я героїчно читаю ту дурну соціологію -- нє, вкиньтеся у фразу: "Ее (неважно що) изображали как примитивную редукционистскую теорию, основанную на монокаузальном понимании детерминизма..."

Ну, якщо подумати -- то наче і вдупляєш. Але СТОРІНКИ такого... І тим не менше -- я не знаю,чому, але вся ця робота дає мені якесь дуже приємне відчуття стабільності. Ні, не такої, яку відчуває brick in the wall. А відчуття того, що ти розумнішаєш систематизовано. І не гаєш свій час, як я прогаяла своє літо. Мене не грузить. Чому увесь могилянський головний біль мене просто не зачіпає? Натомість інші речі, для когось взагалі непомітні, викликають такий резонанс у душі, що...

...Единственный доступный тебе мир -- это мир людей, и этот мир ты не можешь покинуть по собственной воле. Ты -- человек!

"ты просто человек"

без коментариев.


Пройти тест "какая ты стихия?"

Картоплинку Землі

в темнім небі сховаю

погляд карих очей

з горизонтом схрещу

У травневу траву,

як стрічки, повплітаю

волосинки життя,

волосинки дощу.

Не візьму від людей

ні краплиночки втіхи,

Захоплю на зірки

вузлик солі і сліз.

Як вітрище старий

похлинеться від сміху,

зашумить вслід за мною

покинутий ліс...

В колонках играет - Fleur -- Осенне равноденствие

З віника сиплються цвяхи

і падають у калоші дідові Дмитрові,

і кожного разу у діда щось здригається,

начебто баба Олена зачіпає оте щось

своїми шкарубкими пальцями.

"Чого б то?" -- думає дід.

А зорі блищать у відрах,

і в роті чомусь висло,

може, від малосольного огірка...

Мабуть, бабі сумно самій

і вже кличе вона його

у своє потойбічне царство.

 

А.Ф.

А взагалі -- ушел в себя, вернусь нескоро.

В колонках играет - Fleur -- Зафиксировать вечность

У Яськи післязавтра день народження Я купила їй ЗАШИБЄННИЙ...

ей, ясю, ти точно це не читаєш?
ТИ Ж УВЕСЬ КАЙФ СОБІ ОБЛАМАЄШ!

Купила їй чудовий мундштук, навіть два, палки-вонялки, підставку для них і растаманську листівку:)
Думаю, вона буде рада:)

Правда красиво?..

Абсолютно провінційна поетеса, а пише красиві вірші. Мені принаймні подобаються. Цікава в Обухові літературна туса, неймовірно зворушлива їхня провінційна гордість... Бачите, у них десять членів Спілки!.. Це ж вам не цацкі-пєцкі. Мій дідусь видав другу книжку (на старості літ), готує до друку третю, купа планів, купа ентузіазму... Дідусь... Вісімдесят років. Ось так. Сьогодні була у них на святі, продавала дідусеві книжки... Ясне діло, продала мізер і за символічні гроші, але... Дідусь був неймовірно щасливий. Випила з їхньою літстудійною тусовкою, сиділа навпроти якогось поета, який все на мене дивився, а тоді (ну, випимши трохи, ну як же без цього піїту) почав говорити, які у мене чудові очі, у них можна втонути, ні, що ти, це не флірт, просто... я напишу вірш, от... блаблабла... Пророкував мені щастя, бо "как же может быть, чтобы у такой красивой, у такой девушки -- не было счастья"...

Це мені нагадує Емріса. Він теж завжди компліменти робить на рівному місці. Ні, ні, це чудово, це приємно! Краса врятує світ. Але якби досягти щастя було так просто, то...

Втім, він мав на увазі перспективу, звісно. Дурниця, а приємно. Поверталася до Києва, п"яненька, навантажена попідписуваними книжечками і цілком щаслива. Швидко справдилось:)

Відгомін веселого багаття

смирно у душі моїй застиг.

І обсіли думи, як латаття,

виглянула пам"ять за поріг...

 

Мати край вікна когось чекає,

мабуть не чужого, а свого.

У печі вогонь горить-палає

сумно так чогось, але чого?..

 

Вечір у зажурі гра на скрипці,

в"яже павутину протиріч.

Лик матусі залишивсь на шибці,

а душа пішла кудись у ніч.

 

Антоніна Филонич

В колонках играет - ніфіга:)))

По-перше. Танька -- чудова людина, з нею можна запросто потриндіти, не утрудняючи себе ні глибинними глюками власної (і чужої!) психології, ні інтелектуалізьмами з ухилом у літературу та аніме (у чому, як і в 1, так і в 2, я мало чого насправді смислю...).

Це були камені у город Оксани і Ясі, якщо хто не зрозумів

Ми так мило, по-дружньому, неначе не бачилися мінімум 100 років, кожні 5 хвилин ставили фільмон на паузу (слава богу, рідний Winamp для цього вимагає всього-на всього пробіл), аби повгружати одна одній якусь ліву інформацію, і це так приємно, коли людина вміє гарно слухати і вчасно сказати "Ага". І --!-- що головне-- їй хочеться розповідати. Не про всіх можу тим похвастатись.

По-друге, Тенако чудовий фотограф. Переконуюся у який уже раз. Креативні фото! З величезним зворушенням() виявила у її альбомі фотки, роблені мною, і які у неї так і залишились. Віддай!.. Ностальгія... за волоссям...

але це вже третє враження: я збираю враження... йо-мойо, тавтологія.. про мою нову зачіску, і паралельно не перестаю дивуватися різноманутності людей. Чекаю ще реакції Тоббі. Танька сказала з образою в голосі "На фига ти постриглась!" Ну... не знаю. Захотілося згадати 9 клас.

так що YO MAN все я репер бляха муха іду спати і бачтит у сні 2Pac

"И нефиг притворяцца шо ишо не проходил этот тест! ЗАЙМИСЬ ДЕЛОМ!"

Ты уже проходил этот тест и не раз... Или ты настоящие рэпер... МС, МС, МС.... (с) D.O.B. Так что давай тексты!!! Или биты!!!


Пройти тест "Есть ли в тебе НАСТОЯЩИЙ RAP?"

В колонках играет - A Perfect Circle -- Pet

Сьогодні виконувала суспільний обов"язок -- відвідувала маминих маму і тата. Цікаві старі люди. Я, коли побачила назву книги Софії Андрухович ("Старі люди", відповідно), відразу зацікавилась -- збирати враження про старих людей напевне не менш цікаво, аніж про малих діток, хіба що перші викликають у декого відразу. Ейджизм.. як каже Мара, "есть такое". Але панна Софія цю тему ніфіга не розкрила, просто використала як початок своєї казочки в стилі "Арізона Дрімс" або "Мрійників".
А старі люди -- неймовірні істоти. Інколи смішні. Інколи набридливі, жалюгідні. А інколи... знаєш, просто у голову приходять думки: от ці люди -- це твоя історія. Пройде десять років -- їх уже не буде. Зникне старий світ. Пройде ще трохи часу -- і історією стануть твої батьки.
Ну а після таких думок завжди яскраво усвідомлюєш: ЯКА Я МОЛОДА бляха-муха! Іще нічого не починалось.
Колись так любила казати Ягенка.

В колонках играет - A Perfect Circle -- album Mer De Noms

Сьогодні вже точно потрібно спати, бо учорашня безсонна ніч...