Таврийский край в этом году отдохнет от массы туристов – главное событие лета - XVI Международный фестиваль «Таврийские Игры» - будет проходить в Киеве, 29-30 июня, в НСК «Олимпийский». Фестиваль обещает быть музыкальным фестивалем европейского уровня. Почему «Таврийские Игры» будут проходить в Киеве? На этот вопрос сегодня ответили организаторы фестиваля на пресс-конференции.
Гости фестиваля - как сообщил музыкальный продюсер «ТИ» Руслан Менжинский, среди гостей феста можно будет послушать К-Маro, Валерия Меладзе, "Дискотеку Авария" (впрочем как и всегда) и Диму Билана. Главными же украинскими исполнителями станут: Александр Пономарев, Ани Лорак, Потап и Настя Каменских, Наталья Могилевская, Ирина Билык, Тина Кароль, группы "Авиатор", "Друга ріка", "Тартак", "Mad Heads XL", ТНМК, "Грин Грей", С.К.А.Й., «Алиби» и многие другие.

Почетный президент фестиваля Николай Баграев говорит, что так сложилось, что украинская столица на сегодняшний день не имеет собственного музыкального фестиваля европейского уровня. «И это будет настоящий современный европейский фестиваль, которым сможет гордиться Киев», - сказал он. По его словам, Киев, который сегодня претендует на статус культурного центра Европы, просто таки нуждается в таком масштабном музыкальном мероприятии, а «Таврийские Игры» - это уже бренд. Они имеют имидж, опыт, команду профессионалов, прекрасные идеи.

Николай Баграев также похвастал тем, что фестиваль будет иметь самую большую сцену в Украине – 48 (!) метров в ширину, которая сможет разместить около 15 тысяч тех, кто захочет потанцевать. Говоря о концепции мероприятия, то, по его словам, акцент будет сделан именно на музыкальных событиях, в связи с чем конкурс "Королева Украины" будет проведен как отдельный проект. "Мы будем пытаться репрезентовать наибольшее количество исполнителей, на этот раз их будет более 40, и, как всегда, они будут петь вживую", - сказал Н. Баграев.

Президент фестиваля сказал, что проведение "Таврийских Игр" в Киеве не будет означать, что они навсегда сменят прописку – просто на сегодняшний день Каховка, где они всегда проходят, не может предложить артистам достойные условия, в частности, там стало нереально «припарковать» теплоходы на летний период. Баграев также говорит о том, что еще одной причиной перенесения феста в Киев являются «погодные условия апреля-мая» - в эти месяцы погода не способствует для проведения масштабного музыкального мероприятия под открытым небом и с живим звуком. А вот столица – другое дело – «Киев же имеет все условия для такого мероприятия и мы ожидаем, что через год-два мы будем принимать звезд первой величины", - сказал Николай Баграев. При этом он успокоил каховцев – праздник будет и на их улице – в сентябре там будет большой праздник на День города. Также жители Каховки будут иметь возможность попасть на «ТИ» - им будет выделено достаточное количество билетов.
Фестивальный дух «ТИ» этого года будет сохранен – организаторы позаботились, чтобы на НСК "Олимпийский" был оборудован танцпол со специальным покрытием, максимально приближенный к сцене. Он рассчитан на 15 тысяч зрителей. Всего же ежедневно ожидаться около 50 тысяч зрителей в день. Концерт на стадионе будет продолжаться с 16.00 до 22.30. Все билеты (независимо – сидячие или «танцевальные») будут стоить 25 гривен на 1 день. Кстати, деньги, вырученные от продажи билетов, пойдут на социальные нужды – для развития творчества лауреатов фестиваля «Черноморские Игры». Для победителя этого фестиваля музыкальный телеканал М1 обещает снять видеоклип.
По словам генерального директора компании "Экта" Игоря Пастуха, на стадионе будет установлено наибольшие в Украине (более 100 кв. метров) видеоэкраны, а самые современные видеотехнологии позволят каждому музыканту создать свои отдельные декорации наиболее прихотливой графики. Ранее организаторы фестиваля сталкивались с проблемой, что экраны не работали в дневное время – солнце засвечивало видимость и некоторые артисты (такие, например, как Могилевская) отказывались выступать в дневное время, мол, «не будет экранов - выступать не буду». А генеральный продюсер телеканала М1 Валентин Коваль пообещал создать телеверсию фестиваля – в данный момент изучается возможность прямого эфира.
Нессменный ведущий "Таврийских игр" Александр Богуцкий пообещал, что фестиваль, который будет длиться около13 часов, станет поистине ярким зрелищем.

http://www.e-motion.com.ua

Скандал на презентации нового альбома Stim'а
Основательно подзарядившись виски в ходе пресс-конференции в Киеве, рэппер Stim повторил "подвиг" Киркорова, со скандалом выгнав журналистку.
Девушка, задавая свой вопрос, назвала рэппера «каким-то малолеткой», за что в ответ для начала он бросил в нее пачкой из-под сигарет. А потом Stim, которого в миру зовут Никита, сказал, чтобы она «встала и ушла». «Хоть мне и нравятся твои сиськи, не люблю, когда меня так называют. Сидела тут, видите ли, пила шампанское на халяву и после этого...»

Журналистке ничего после этого не оставалось, как встать и покинуть помещение.

Когда она ушла, рэппер стал оправдываться: «Извините, что я так грубо, извините за мое такое поведение». Чуть позже Е-motion поинтересовался у Никиты, а не была эта сцена специально спланированной акцией или «закосом под Филю», на что 21-летний исполнитель открестился от таких обвинений и снова объяснил, что не любит, когда его называют «малолеткой».

Таким образом, можно считать, что все обещанные сюрпризы во время пресс-конференции, посвященной выходу альбома «Я – рэп» его автор Stim оправдал на все сто и даже больше процентов. На самом деле, главной интригой «громкой презентации» сольного альбома Stimа было ожидание того, как на наезды молодого рэппера (содержащиеся в текстах песен нового альбома) отреагируют Влад Валов, Александр Толмацкий, Децл и Лигалайз, присутствие которых было обещано в пресс-релизах. Но они, конечно, так и не появились. Более того, на презентации не появился даже известный рэп-артист Серега, который выступил продюсером альбома «Я – рэп», пригласив Stim'а на запись на свом лейбле «KING RING». Впрочем, этот факт не помешал молодым рэпперам наехать и на него. При этом нет смысла повторять то, что звучит с пластинки (ладно, сделаем рекламу, я же тоже пила халявное шампанское!) – купите и послушайте – впечатляет! А журналистка, которая, так сказать, попала под горячую руку, спрашивала как раз об этом: почему, мол, какой-то малолетка позволяет себе подобные вещи?

Кроме этого инцидента, Stim вел себя вполне прилично – на вопросы отвечал доброжелательно, пил виски... а в конце даже прочитал рэп исключительно для журналистов – исполнил свою самую хитовую пенсю с альбома – «Я – рэп». Видеоклип на эту песню снял украинский режиссер Владимир Якименко. По его словам, видео снимали в Киеве, прямо недалеко о дома, где он живет.

В целом, впечатления как от самого Stim'а, так и от его творчества, могут разделиться на прямо противоположные – кто-то явно зафанатеет от исполнителя, считающего своей задачей заменить понятие «русский рэп» на «рэп на русском», а кто-то станет обвинять его в разжигании войны среди хип-хоп-кланов.

Что касается самого альбома, то, как это ни удивительно (после такого-то промоушна!), он оказался действительно сильным, с хорошей энергетикой, драйвом, а где надо – и лирикой с вполне красивыми текстами.

http://www.e-motion.com.ua

Крім того, що я й так ненавиджу гламур, майже в усіх його попсонутих проявах, і-нет мене вирішив добити на повал. у знайшов на якомусь сайті таку от бадилину, аж ригати хочеться:(

Коли я ще тільки почав записувати свої реп-тєлєги, моїм найбільшим бажанням було потрапити в Харків на фестивалі (Ін да хаус, або ХарьковРапаСіті). П"ять років тому це були одні з наймасштабніших фестів хопу на Україні. А десяток років тому в Харків зїжджалися з Пітера, Москви, інших міст Росії і всієї України поглазєть на дійство.
2007 рік. Ми таки пробилися на ХарьковРапаСити-2007. Приїхали і тупо офігєли. Фст - гівно, організація - гівно. Найбільше що запам"яталося - це поїдання домашніх бутербродів і кільки у центрі міста на пам"ятнику Леніну, о дев"ятій ранку. І ще - тринадцять нічних годин проведених на залізничному вокзалі. Тепер у Харків мене не заманиш і калачем, якщо не в сам Харків, то на його преславуті фестивалі - ОДНОЗНАЧНО...

ну все!!! бійтеся невірні, настала нова ера - ера ЦБО!!!

Голова відділу по боротьбі з НЄЖЖУЩІМІ Т.Б.

А це текст однієї з моїх перших пісень. 2002-й рік.

Кохай!!!

І будні і свята є у нашому коханні,
Та вірте в нього люди, віра теж не остання.
Та не значить, що кохання має бути екстремально -
Все має бути просто, і трошки геніально.
Наприклад, його немає там, де пахнуть гроші.
Там є природа і інтимна насолода,
Та коханням, люди добрі, там навть не пахне.
Подружня пара з розрахунку довго не протягне.
Кохання буває різне - охайне і не дуже,
Буває воно зліва, а буває і подружнє.
В нього величезний арсенал на всі самки,
Кохання ти зустрінеш в магазині чи в дворі.
Кохання - це доволі філософська штука,
Любить найчастіше серцем має "довгі руки".
Ти кажеш, що кохаєш справді - всею душею,
А воно відповідає, що ти живеш брехнею.
Не знаєш що казати часто - ото і є воно,
Кохання цінувати треба, неначе золото.
Різні прийоми є - ласощі і пестощі,
Та воно хоче лиш відкритості і чесності.

Кохай, кохай, кохай! Доки не набридне.
Кохай, кохай, кохай! Доки ще є сили.
Кохай, кохай, кохай! Людей і свій край.
Кохай, кохай, кохай! Чорт забирай, кохай!
Кохай, кохай, кохай! Тебе любити будуть.
Кохай, кохай, кохай! І тебе не забудуть.
Кохай, кохай, кохай! Всі почуття сприймай.
Кохай, кохай, кохай! Хай йому грець кохай.

Трішки алкоголю і з"явилося кохання -
Кожна дівчина красуня, і кожна ідеальна.
Кохання не має в собі простору і часу,
Може бути приємне, або страшне не має спасу.
Кохання може бути зручне, або потрібне,
Може викликати подив, або бути непомітне,
Може бути як удома, так і на природі.
Любить слухати пташок, ніколи не виходить з моди.
Стереотипи ось такі: любить воно темряву.
Кохання така штука - ще гірше, ніж розлука.
Любить чесність і довіру, невербальну терапію,
Любить мову тіла, та щоб все було красиво.
Кохання треба іноді штовхати,
Воно ж як мала дитина, постійно хоче спати.
Заплута в свої сіті один раз і на завжди,
І жалкуєш все життя заздалегідь не міркувавши.
Кохання не можна вибрати, не можна оцінити,
Воно хоче кохати а не їсти або пити.
Воно тендітне, ніжне, і зазвичай примхливе,
Та без нього люди, нащо в світі жити?

От, доречі, з приводу волонтера. У цій статті є всі пояснення, чому і навіщо.

Запорожский волонтер...

Кто-то теряет дорогих людей, а кто-то находит.
Кто-то закрывает глаза на чужие проблемы, а кто-то делает все возможное,
чтобы подарить прекрасные моменты счастья совсем
незнакомым людям.
У национальной службы взаимного поиска людей «Жди меня» есть свои представители во многих странах и городах мира. Есть такой волонтер и в Запорожье. Читать далее...

Да! Отак блін, знай наших!!! І це мої друзі!
Справа в тому, що... мабуть багато хто пам"ятає програму "Жди меня".
Один мій друг - волонтер цієї програми в ЗП (доречі - єдиний на Запоріжжя!)
І от вони (реп-гурт Дабл Ді) написали пісню для цієї програми. Телекомпанії "ВИД"
вона дуже сподобалася, тому вони вирішили закалампоцать пацанам кліп. Кліп з нарізок найчуттєвіших моментів програми.
ЗП руліт!!! Навіть на міжнародному рівні.
Подивитися кліп і послухати пісню можна тут: http://www.poisk.vid.ru/?p=1&act=detail&code_news=...09-19F2-4605-8B70-75113F794DA7

Сьогодні реально зрозумів, що давно не відчував того, що відчув десятого числа! На фесті. В Терновкі.
Здається лише на перший погляд, що до якихось звичайних речей, які з часом захоплюють, пожна ставитися однозначно. Наприклад - ти з дитинства малюєш, а коли виріс, не сядиш за пензлик аж до смерті, так само, як і маленькі дівчата, котрі в дитинстві любили вишивати хрестиком... ніколи не сядуть за п"яльця.
я теж так думав. Ні, навіть не думав про це взагалі нічого. Просто з першого класу доводилося виступати на сцені у якихочь утрєніках, святах, ще якійсь фігні. У старших класах був фольклор, зовсім у старших були знову ж таки утрєніки, які розбавлялися всякими знову ж таки сценічними шуками.
Але коли з"явилася хіп-хоп сцена...
Хочу! Дуже хочу!! Дуже-дуже хочу!!! Того, що було десятого березня (фотки будуть пізніше).

спробуйте пройти цей тест і ви. Тут ви дізнаєтеся про всі свої бажання і думки.


http://zamanuha.by.ru/test.html

Власне кажучи, майбутній альбом так і називатиметься - "неначе дим...", але це зовсім не через пісню, написану і записану (протягом півгодини) півтора роки тому.

Неначе дим...

Чому небо темне, а зорі сумні?
Душа перетерла почуття неживі,
Наче млин
Їм залишилось все менше хвилин,
Кохання щезне
Неначе дим...

1.Він стражда, бо бачив лише раз її,
У дивному сні, здається навесні.
Все розцвітало, вона збирала кульбабки,
Плела з них вінки, співала веснянки.
Він бачив її поглядом лише одного разу,
Того разу вистачило, щоб закохатися відразу,
Щоб визначити долю і кохану людину,
Чиї палкі вуста найбільше потрібні.
Кому писати вірші? Та й куди писати?
Коли не знає де вона і скільки ще страждати.
Шукає її вже не один день, не один рік,
Засипає зі сльозами, не хоче бачити усіх.
Всі дні стали сірі, а хмари іржаві -
Так він сумує, та це краще, аніж не кохати.
Не відомо як вона, чи він стражда один?
Кохання їх розвіється, неначе дим...

2.
Над нею небо темне-темне, хмари наче сірі,
Вона шука єдиного, про нього дума щогодини,
Наче в димі десь, заблукала в ночі
Кохання, що оспіване вона не бачила і в очі,
Мимоволі нагортаються кволі сльози,
Він шука її, та чи знайти зможе?
Він пише їй вірші, в які вкладає душу,
Терпить страшні болі, та їх терпіти мусить.
Вони не бачили один-одного і в очі,
Та знають, що кохають - їм солов"ї співають.
Їхнє кохання вони вигадали самі,
Тепер страждають, та це краще, аніж не кохати.
Для них цвітуть троянди, для них вино солодке,
Для них почуття живі, та лиш життя коротке
Щоб милуватися всім цим...
Кохання їх розвіється, неначе дим.

Як це в житті буває? Бо у снах це все на багато простіше. Тобі щось сниться, ти переймаєшся, ти нервуєш, ти робиш якісь рухи і дії, йдеш до якоїсь мети, а тоді... прокидаєшся зранку і всі зусилля стають марними. Постає питання - нащо щось там робити у тому сні, якщо всеодно прийде ранок і зведе нанівець всі ті старання. В житті це по-іншому. Тому не можна багато спати. Хоча, з таким же успіхом можна сказати, що не можна багато жити. І те, й інше - брєд. Нічого не буває просто так, і нічого просто так не минає. Можливо, сон - це такий собі бонус-варіант якоїсь спроби пережити ситуацію, або запобігти їй. Тим більше, коли сни є віщими. А віщі сни - це не просто так, бо коли вони саме такі - то це не що інакше, як спроба запобігти чомусь на яву, у житті. А може сни й є той шанс-бонус, який дається для того, щоб запобігти душевному апокаліпсису наяву?

це теж текст однієї з моїх пісень, написаний три роки тому. Зараз багато змінилося, але слова мені подобаються...

1.
Мільярди людей з крилами питали мене кожен раз,
Де мої мрії, і чому я серед вас?
Де мої сили? Що бачать мої очі?
Де моя душа і чому я не сплю щоночі?
Чому саме я хочу щось змінити в цьому світі?
Чому не вдається? Чому пов'яли квіти?
Чому боляче мені? Скільки маю я страждати?
Що болить у мене? Що то таке - на волі грати?
Де мій біль і як, мені його утамувати?
Чом не як у всіх життя і скільки маю я шукати
Звідки він узявся - той біль у тілі?
Камінь на душі ще гірше моє серце вже зомліло.
Обернулось кригою і так буде доти,
Доки не знайду свій біль, обійшов низи й висоти.
Скорботи роки і роки каяття,
Біль не мина, душа все більше стражда...

2.
А люди з крилами минали, хтось летів у небо,
Вони мене жаліли, співчувати тут даремно.
В них були крила, які несли їх від землі,
Продовжую пошук. На мене небо ллє дощі.
Щось болить всередині, неначе скла уламок.
Щось коле душу - мене це все дістало.
Ці голои навкруги - кожен каже щось своє,
Кожен хоче допомогти, та знаю я, що все мине.
Застряг тут надовго - між землею і небом.
І не знаю хто в мені - чи янгол а чи демон.
Що веде в дорогу і не пуска на небеса.
Душа була щаслива - найшла на камінь коса...
Мій біль, я відчуваю, його влада все сильніша.
Де мої сили? І їх немає більше
Натомість на спині моїй з'являються крила...
Я лечу в небо. Вперше відчуваю себе вільно.

Сьогодні я розкажу вам про те, чим займаються і про що думають люди на роботі. Ну наприклад герой моєї сьогоднішньої розповіді всім відома Кудряшка, металург зі стажем, людина, яка просто користується іноді чужими ніками і роздає чужі електронні адреси – Максимус Щербінельманус.
Про це йому нагадують щодня...


Далі - гірше, ця падлюка травить чесних сталеварів ЯДом!



Все це призводить от до чого


А сам він на зароблені бабулєси гуляє, як барін!




У тих бідолашних людей у голові лиш одне




Врешті решт вони йдуть на дно... пляшки




Не усвідомлюючи цього, стверджують, що вони не такі...




Але насправді - кожен день одне й те ж саме...




Але одного дня, бізнес Максимуса Щербинельмануса накриється мідним тазом, бо прийдуть розумні люди, які розкажуть в чому щастя...


Хепі Енд:)

Те, що погода сьогодні гарна і так, мабуть, всі помітили. Про те,
що вже на носі весна і так всі знають. Запах пристрасті і кохання (на крайній
випадок - аромат природньої ніжності) в повітрі всі відчувають без зайвих слів.
Я сьогодні напишу про інше - про те, що не завжди наші слова і звуки доходять до розуміння і знаходять собі підтримку. Це я про те, що серед ночі моє ліжко
нагадало мені кровать з якогось трилера:) Я прокинувся від якогось звуку, і з
просоння не міг зрозуміти - що це. Все дуже просто: останнім у ванні був я, і я ж не достатньо сильно закрутив кран, тобто каплі води прокапували на емаль, видаючи не дуже приємний для людських вух звук. Ну, як у кіно буває... коли десь є Читать далее...

Я сьогодні чомусь замислився над тим, як люди люблять проводити свій вільний час. Не той час, коли вони з друзями десь п"ють пиво, не той час, коли вони у кінотеатрі чи на виставкі котів, а той... ну коли вони зовсім самі. наприклад на вихідних з самого рання. Коли всі друзі ще не вилізли з-під ковдри, по ТВ ще не почали показувати дитячі мультики, інгтернет ще глючить бо хтось десь заснув і шось провтикав. Ну коротше, коли люди нагадують Робінзона Крузо у своїй власній квартирі. Треба додати, що книжки читати темно, бо лампочка перегоріла, ДіВіДі програвач чогось глюче, а на МР№шному плеєрі сіли батарейки. Цікаво, що люди роблять у таких мйже нереальних умовах?

Приходжу я до будинку друку, а тут стоїть автобус кохання. Ну й ідіоти... Як може бути автобус - автобусом кохання? А чому не метро поцілунків, не електричка щастя, щось там інше? Але це не головне. Дивлюсь я у цей автобус - а там майже самі чоловіки:) і мене запрошували... Так от я й думаю, невже кохання хочеться лише чоловікам? Інакше - чому їх більшість у тому довбаному транспорті. Але я подумав так - якщо хочеться кохання, то не треба в пошуках його їздити у якійсь спец-машині, чи ходити певними маршрутами. Бо, коли його хочеться, у якихсь окремих місцях його точно не буде - це факт. Воно, якщо його справді душа бажає, прийде саме, і знайде воно вас там, де ви його знайти не сподівалися аж ніяк. Кохання не можна виміряти автобусами, маршрутами і кількістю конкурсів. Кохання - це кохання. Воно не хоче їсти або пити, його не можна купити, а тим більше виграти. Бо воно - тендітне, ніжне, непримхливе, і добре.

Не знаю з чим це пов"язано. Але сьогодні я відчув якийсь дуже знайомий аромат у повітрі, до нього ще додалися знайомі до болю фарби, і приємні до нестями звуки. Виходжу я на двір - пахне так, наче з спиною розпустилися квіти, а попереду мене очікує свіжий запах морської води. Праворуч - запах ніжного кохання, ліворуч - запах гульок нічним містом до півночі, або пізні посиденьки на плотині (як це було колись). Кольори здивували ще більше, і це я кажу не про той гарний колір, яким у мене сьогодні почала цвісти фіалка, я кажу про той колір, що зазвичай супроводжує нас влітку. Травичка на землі сьогодні стала зеленою. Може для когось вона ще раніше такою була, але моя увага акцентувалася на цьому саме сьогодні. Тепер про звуки. З самого ранку за вікном почали співати птахи. Те ж було й на дворі. От я й думаю - це глюки, чи вже реально прийшла весна? Якщо вона прийшла фіктивно до нас на двір, то у моє серце вона сьогодні зайшла по-справжньому, гарно, легко, невимушено.

Це текст однієї з моїх пісень.

Вона одна. Вона сумна. Вона такою ніколи не була.
Серце плаче, душа страждає, вона чекає уваги і тепла.
Останній день на світі, в останнє дує вітер.
Останній подих, останні мрії.
Роса ранкова зранку не така як завжди -
Вона як сльози, кольору, як сажа. Читать далее...

Знаєте, що я сьогодні подумав, коли вийшов на двір і побачив, що від вчорашнього сніжного покрову вже майже не залишилося снігу? А подумав я от про що...
Кожна людина, хоча б раз у своєму житті, мріяла стати сніжинкою. Якщо і не мріяла, то на підсвідомому рівні всеодно бажала цього, навіть, хай не явно, але все ж... Сніжинками хотіли стати всі, єдина різниця - якими сніжинками. Хтось хотів стати тою сніжинкою, яка падає на уста коханої Читать далее...