Моя Батьківщина - Україна
http://www.ukrlit.vn.ua/mova/making/aey2e.html
Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде.
Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на «наших» і «не наших». І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики «Хладопром», радіємо перемогам братів Кличків, дивимося «Роксолану» і «Залу чекання». Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою. Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття «Батьківщина». Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій... Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові? А як же Сіверський Донець? А Карпати? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці.
Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з'їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б, я не люблю сидіти на місці. Можливо, де-небудь я б затрималася, десь ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Тут мене чекають. Тут усе моє життя. Іншої Батьківщини мені не треба.
Это на рост 104 Набираем цепочку воздушных петель ( внимание- нельзя туго!!!). Я набираю 15 узоров- по 3 на полочки, по 1 на проймочки пойдет и 7 на спинку 
далее вяжу 2 узора в высоту и начинаю деление на полочки и спинку. И самый большая моя оплошность( заранее извиняюсь)- сделала всего один кадр этого этапа и неудачный..... Плечи сразу соединяю с последними рязами спинки
Теперь от цепочки воздушных петель вниз набираю тот же узор и вязать его до нужной длины... можно немного скруглить уголочки. Дальше обвязывала веерочками из 7 столбиков с накидом и прошлась рачьим шагом
Теперь рукавчик. Его вяжу по тому же принципу, сначала вверх, потом от наборного края вниз. Порядок у меня был такой. Связала вверх, вшила его в пройму, а потом вкруговую вязала рукавчик вниз. Мне хотелось немного сузить его и поэтому я вниз шла тем же узором, но по 4 СН в веерочке
http://www.stranamam.ru/post/1463751/ 
