Дивна квітка чорнобривець, бо ж по суті – «чужинець», а став чи не найріднішим, збагатив культуру, духовність, став одним із символів українського народу, який уособлює дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю. Вони настільки поширені в Україні, що аж не віриться –  кілька століть тому наші давні предки не знали, що такі квіти взагалі існують.

Та необізнаність наших пращурів не дивна. Адже батьківщиною чорнобривців вважають Центральну Америку, а точніше, Мексику, де ці квіти культивували місцеві індіанські племена ацтеків та майя. Їх вирощували як лікарські та культові рослини, яким приписували різні магічні сили та властивості, використовували у певних релігійних обрядах. Навіть існувала цікава легенда про те, що чорнобривці вказували на місце знаходження золотого розсипу скарбів у землі. Напевне, саме це і привернуло до них увагу іспанських конкістадорів, які привезли насіння чорнобривців до Старого Світу. Коли з’явились ці рослини в Україні, невідомо, але назву вони отримали за незвичайні кольори квітки: пелюстки чорнобривців помаранчеві з чорними, як брови, обідками на краєчках. Краса та цілющі властивості сприяли тому, що вони швидко поширились та стали дуже популярними. Немає України без білої хати і чорнобривців, які милують око до сивих морозів, тому  десь в чужих краях, побачивши їх, завжди згадуємо про рідну землю.

Я розлуки і зустрічі знаю.

   Бачив я і в чужій стороні

   чорнобривці із рідного краю,

   що насіяла ти навесні.

   М. Сингаївський 

ІВАН МАРЧУК - ВИЗНАНИЙ СВІТОМ ГЕНІЙ З ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

Марчук Іван Степанович народився 12 травня 1936 року в селі Москалівка на території сучасної Тернопільської області. Український художник, володар звання Народного художника України, лауреат Національної премії України імені Шевченка.

Для українців Марчук є однією з відомих творчих особистостей сучасності. Його ім'я внесено до списку сотні видатних людей нашого часу, складеного міжнародною консалтинговою компанією Creator Synectics. Хоча для самого живописця рейтинги мають далеко не найбільше значення, набагато важливішими є гармонія і творчість у всіх її проявах. Проте Марчук є найтитулованішим українським художником сучасності.

Своїм головним досягненням геніальний художник вважає визнання громадськості. Його полотнами щиро захоплюються сотні тисяч людей в Україні і далеко за її межами. Не захоплюються геніальними творами, напевно, тільки люди, які з творчістю Марчука не знайомі, а таких людей дійсно багато навіть серед сучасних співвітчизників.

Один з найвидатніших сучасних художників не тільки України, але і в світовому масштабі залишається вірним рідному корінню. Генетичний код і голос душі творця пов'язані з Україною, хоча в інтерв'ю він нерідко заявляє про те, що за кордоном йому жилося набагато краще. За матеріальним достатком живописець не женеться, але більшої уваги і визнання з боку можновладців все ж хотів би.

У творчому доробку невтомного майстра понад 5 тисяч полотен, кількість їх постійно зростає, оскільки працездатності Марчука можуть позаздрити не тільки художники, що чекають натхнення, але і багато працівників «нетворчих» професій. Майстер працює без вихідних, як він сам каже, «за чорним календарем», без червоних днів. Велика частина полотен, до яких Марчук відноситься, як до своїх дітей, знаходиться в музеях і приватних колекціях в країнах на 5 континентах.

Заслуги Івана Марчука перед Україною.

Буває, часом сліпну від краси. 
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, – 
оці степи, це небо, ці ліси, 
усе так гарно, чисто, незрадливо, 
усе як є – дорога, явори, 
усе моє, все зветься – Україна. 
Така краса, висока і нетлінна, 
що хоч спинись і з Богом говори...

Ліна Костенко

 Фото: pixelsair