Маленькі львівські умільці вчили писати писанки навіть місцевих політиків і суддів. Чимало дорослих, із поважними посвідченнями, вперше взяли до рук писачки і незграбно виводили на курячих яйцях лінії для основи орнаменту. За допомогою воску, фарби, а ще власної фантазії у декого народжувались цікаві писанки.
Це своєрідна медитація, заспокійлива терапія, розповідає менеджер
Орися Базилевич, яка має художню освіту. Вона бралась за роботу ввечері, щоб ніщо її не відволікало від заняття. Коли починала писати писанки, то забувала про всі буденні справи, одразу з’являвся гарний настрій і світлі думки.
Напередодні Великодня мисткиня написала близько ста авторських писанок і представила їх на виставці в галереї «Леміш». «Символіку можна інтерпретувати. Береш символ і додаєш власну ідею. Писанки писали ще з 10-го століття усі слов’янські народи. Кожна українська жінка має у своїй родині пару писанок, це оберіг», – каже Орися Базилевич.
Писанки освячують у церкві. Їхня обрядовість пов’язана зі святкуванням Великодня. Вони символізують життя і воскресіння. Писанки прийнято дарувати один одному на знак поваги, з побажаннями добра і злагоди. Також використовують їх у декораціях церкви та осель.
Писанку потрібно писати не стільки рукою, скільки душею, зауважила художник Оксана Андрущенко. Цього року професійна художниця вперше створила дерев’яні писанки, написані акриловими фарбами. «Легше малювати, технологічно, по дереву. Сучасні акрилові фарби легше лягають по дереву, але лінія не є така тоненька, як у традиційних писанках на яйцях. Техніка диктувала, і я малювала, як на полотні», – розповіла митець.
Українці зберегли стародавні орнаменти
У кожному українському регіоні пишуть різні писанки. На Поділлі та Буковині трапляється зображення змія, що символізує стародавнє божество підземного світу. А на гуцульських писанках можна побачити образи тварин: коней, оленів, баранів, – а також рослинні пейзажі і давні знаки – безконечники, восьмираменні зірки, хрести, спіралі. Галичани використовують християнські символи і геометричні знаки.
Багатосотлітні символи на писанках мають різне значення та є оберегами родини і домівки. Українцям вдалося зберегти стародавні орнаменти, бо писанкарство передавалось з покоління в покоління, і цей процес не переривався, навіть у радянський час.
Нині в Україні писанкарство поширене у великих містах, а в Західній Україні, зокрема, на Гуцульщині, переважно пишуть писанки по селах. Для гуцулів це не лише продовження традиції, а ще й можливість заробити своєю працею.
Писанки Оксани Андрущенко
