Когда ты родился (-лась), с неба падали капли, но это был не дождь – это плакало небо, потому что потеряло такую яркую звезду как ты... С днём рождения!
-Почему ты начала курить?
-Сигареты заменяют мне тепло твоих губ
Я бы хотела заменять тебе сигареты. Чтобы ты так же жадно убивал себя мною. В общем... да. Я хотела бы убивать тебя.
Кажется это - романтично.
Я устала.Просто устала.Хочу настоящей поддержки..надоели глупые маски....но это только сегодня, только сейчас.завтра я встану и начну всё с начала, как надо, с улыбкой! а пока устала...
Она часами может так сидеть, слушать одну и ту же песню, вытирать слезы ладошкой и убеждать себя в том, что ей все равно
- Мне хорошо и одновременно плохо. Что это?
- Ты счастлива, дура..
А твоя девочка совсем сломалась, плачет по ночам и много курит. Она лечится временем, проверяет себя на прочность, восхищается своей стойкостью и понимает, как на самом деле слаба..
Она верит, что скоро будет жить одна и непременно заведет себе собаку
Она очень любит черно-белые фотографии
А ещё она хочет перестать бояться…
Она очень много думает и растворяется в ситуации
Она принимает все слишком близко к сердцу
У неё был вкус кофе. Немного горький, немного печальный, словно проникающий в самую душу. Oна такая ванильная, но я бы никогда не назвала ее сладкой.
Она темным подводит глаза...Слишком сильно красит ресницы.Ее редко видят в слезах...Ее грусть – в шумной жизни столицы...Ненавидит снег, ждет весну...Вырывает листы из тетради.Она прячет любую слепую вину,в безразличном насмешливом взгляде...
-Странная ты.
- Странная, глупая,одинокая, но живая и настоящая..
Натяни улыбку. натяни, дура. никто не должен знать как тебе сейчас больно. Никто.
Она пахнет дождём и карамелью, смотрит кино в смешных тапочках и цитирует фразы о любви,она разучилась плакать, но обожает слёзы неба. Она любит чай и молочный шоколад. без ума от зеленых глаз и добрых сказок.
Плачу без слез.Думаю,не говоря.Слышу без музыки.Люблю без взаимности.Кричу беззвучно.
Я так хотела заменять тебе сигареты, чтобы ты так же жадно убивал себя мною. Получилось. А ты, ты докурил, растоптал и выкинул.(с)
Я пахла табаком и парфюмом.Сигареты одна за одной сводили меня с ума.Запахом карамели и страсти. Я была строптивая до небес,временами нежная, как запах южного города по весне,запах распускавшихся цветов и свободного моря. Я была неуловимая как ветер и близкая как твоё собственное дыхание.
Ты чертов грешник. А знаешь,почему?Потому что я Твоя.
парни не плачут.
они выходят курить на лестницу.
ОНА ЛЮБИТ РОК И МЫЛЬНЫЕ ПУЗЫРИ, ОНА РАДУЕТСЯ ТЁПЛОМУ СОЛНЫШКУ И ГРУСТИТ КОГДА ДОЖДЬ, ЕЁ ВОЛОСЫ ПАХНУТ ШАМПУНЕМ "КРЯ-КРЯ", А ЗАПЯСТЬЕ - ДУХАМИ "IMPERATRICE", ОНА ЛЮБИТ ЯРКИЕ БАНТЫ И ВЫСОКИЕ КАБЛУКИ, ОНА НЕ ЛЮБИТ ШУМНЫХ КОМПАНИЙ, А ХОЧЕТ БЫТЬ ТОЛЬКО С НИМ, ОНА ЛЕТАЕТ ВО СНЕ И ПЬЁТ "MARTINI BIANCO", ОНА ЛЮБИТ ЛОХМАТЫХ КОТЯТ И ВОСХИЩАЕТСЯ ДИКИМИ КОШКАМИ, ОНА ЛЮБИТ МОЛОЧНЫЙ ШОКОЛАД И ДВОЙНОЙ "ЭКСПРЕССО", ЕЙ НРАВЯТСЯ ЗЕЛЁНЫЕ ГЛАЗА И ГОРЯЧЕЕ СЕРДЦЕ, ОНА РАДУЕТСЯ КАК РЕБЁНОК РАДУГЕ И КРАСИТ ГУБЫ ЯРКОЙ ПОМАДОЙ, ОНА ЛЮБИТ ТЕПЛО И ЛАСКУ И НЕНАВИДИТ СЛАБОХАРАКТЕРНЫХ , ОНА ЛЮБИТ, КОГДА ВСЁ ХОРОШО НЕ ПЕРЕНОСИТ КОГДА ВСЁ ИДЕАЛЬНО, ОНА ВОСХИЩАЕТСЯ ЗАКАТАМИ И ПРОСЫПАЕТСЯ В ТЁПЛЫХ ЛУЧИКАХ УТРЕННЕГО СОЛНЫШКА, ОНА ДО БЕЗУМИЯ ЛЮБИТ МОРЕ И БЕЗЛЮДНЫЕ ДИКИЕ ПЛЯЖИ, ОНА НАСЛАЖДАЕТСЯ НОЧНЫМ ГОРОДОМ И НЕ ПРИЕМЛЕТ ШУМНЫЕ ОБЩЕСТВА, ОНА ТАКАЯ МЯГКАЯ И В ТО ЖЕ ВРЕМЯ ТАКАЯ СИЛЬНАЯ, НОЧЬЮ ЕЙ ХОЧЕТСЯ СЛУШАТЬ ГРОМКУЮ МУЗЫКУ, А УТРОМ НЕЖНЫЙ ШЁПОТ НА УШКО, ОНА ТАКАЯ НАИВНАЯ И НЕ ПРОЩАЕТ ИЗМЕН, ОНА ТАКАЯ ЧУВСТВИТЕЛЬНАЯ И ГДЕ-ТО ЖЕСТОКАЯ, ОНА НЕ ПРИЗНАЁТСЯ О СВОИХ СЛЕЗАХ И ЗВОНКО СМЕЁТСЯ, ОНА ИЩЕТ ЛИШЬ ОДНОГО, И НЕ РАЗМЕНИВАЕТ СВОЮ ЛЮБОВЬ НА ДРУГИХ, ОНА НЕ РАЗ СЛЫШАЛА "Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ", НО НИКОГДА НЕ ОТВЕЧАЛА "Я ТЕБЯ ТОЖЕ" ИСКРЕННЕ, ОНА ЛЮБИТ ПЛЮШЕВЫХ МЕДВЕЖАТ И СМАРТФОНЫ, ОНА КУСАЕТ ГУБЫ КОГДА ПЕРЕЖИВАЕТ И МОРЩИТ НОСИК КОГДА СМЕЁТСЯ, ОНА ВЛЮБЛЯЛАСЬ МИЛЛИОНЫ РАЗ И ДРУЖИТ С ЕДИНИЦАМИ, ОНА ТАКАЯ ВСПЫЛЬЧИВАЯ И ЛЮБИТ УСПОКАИВАТЬ ПОЦЕЛУЯМИ... ОНА ТАКАЯ ТВОЯ...
ПРОСЫПАЯСЬ РАННИМ УТРОМ, САМОЕ СТРАШНОЕ - ЭТО НЕ УВИДЕТЬ ЕГО ЗАКРЫТЫХ ЛЮБИМЫХ ГЛАЗ...НЕ УСЛЫШАТЬ ЕГО ТЁПЛОЕ СОПЕНИЕ НА УШКО...И НЕ ПОЧУВСТВОВАТЬ ЗНАКОМЫЙ, РОДНОЙ ЗАПАХ ЕГО ТЕЛА...ТАК СТРАШНО НЕ ОЩУТИТЬ КОНЧИКОВ ЕГО ПАЛЬЦЕВ НА СВОЁМ ПЛЕЧЕ...И НЕ СМОТРЕТЬ НА НЕГО БОЛЬШЕ ПОЛУЧАСА, УЛЫБАЯСЬ...ЖМУРИТЬСЯ ОТ ПЕРВЫХ ЛУЧЕЙ СОЛНЦА... И МЕДЛЕННО ПОТЯГИВАТЬ РУКАМИ ВВЕРХ...ОДЕВАТЬ ПУШИСТЫЕ ТАПОЧКИ... И ЗАВЯЗЫВАЯ РАСТРЁПАННЫЕ ВОЛОСЫ... САМОЕ СТРАШНОЕ-ЭТО НЕ УВИДЕТЬ ЕГО ОТРАЖЕНИЕ В ЗЕРКАЛЕ...ТАК СТРАШНО...ПРОЖИТЬ ВЕЧЕР БЕЗ ЗВОНКА НА ДО БОЛИ ЗНАКОМЫЙ, НАВЕКИ ВЫУЧЕННЫЙ НОМЕР...А ЕЩЁ СТРАШНЕЕ... ЗА ЦЕЛЫЕ СУТКИ НЕ УСЛЫШАТЬ НОТКИ НЕЖНОСТИ...В ЛЮБИМОМ ГОЛОСЕ... КАК ЖЕ Я ЖИЛА БЕЗ ТЕБЯ ВСЁ ЭТО ВРЕМЯ?... КАК МУЧИЛАСЬ БЕСКОНЕЧНЫМИ СЕРЫМИ БУДНЯМИ, КРЕПКО СЖИМАЯ НАШЕ ФОТО В РУКЕ?.. КАК ПРЯТАЛА ЛИЦО В ПОДУШКУ ПО НОЧАМ... ЧТО БЫ НИКТО НЕ УСЛЫШАЛ МОИХ СЛЁЗ... ТЫ ЖЕ ЗНАЕШЬ... Я НЕНАВИЖУ ПЛАКАТЬ... НО СТРАХ ВРЕМЕНИ И ОДИНОЧЕСТВА ПОСТОЯННО ПОБЕЖДАЛ МЕНЯ... В ЗИМНИЙ ВЕЧЕР МНЕ С ТОБОЙ АБСОЛЮТНО НЕ ХОЛОДНО... ТЫ ВСЕГДА СОГРЕВАЕШЬ МЕНЯ СВОИМ ТЕПЛОМ... ТЫ МОЙ САМЫЙ БЛИЗКИЙ ДУГ, КОТОРЫЙ ВСЕГДА ПОМОГАЕТ,ЗАБЫВАЯ О ВСЕХ СВОИХ ПРОБЛЕМАХ... Я ТАК ЛЮБЛЮ ТВОЮ ПОДДЕРЖКУ, ВЕДЬ ТЫ ОТЛИЧНО ПОНИМАЕШЬ МЕНЯ, КАК НИКТО ДРУГОЙ... ТЫ САМЫЙ ДОБРЫЙ ЧЕЛОВЕК НА ВСЕЙ ЭТОЙ ЗЕМЛЕ... САМЫЙ МИЛЫЙ... И САМЫЙ ЖЕЛАННЫЙ... САМЫЙ ВОСХИТИТЕЛЬНЫЙ...И НЕПОВТОРИМЫЙ... И НЕ В ЧЁМ НЕ НА КОГО НЕ ПОХОЖИЙ... МОЁ СЕРДЦЕ УЖЕ ДАВНЫМ-ДАВНО ГРЕЕТСЯ В ТВОИХ ЛАДОНЯХ...КАЖДАЯ ЕГО ЧАСТИЧКА ,НО ВСЕГДА ПРИНАДЛЕЖИТ ТОЛЬКО ТЕБЕ... КАЖДАЯ ЧАСТИЧКА... НО ВСЕГДА ТОЛЬКО ТЕБЕ...ПРИНАДЛЕЖИТ... ПОЖАЛУЙСТА, НЕ ПОТЕРЯЙ ЕЁ... ЛЮБИМЫЙ!!!... ТЫ САМЫЙ ДОРОГОЙ ЧЕЛОВЕК В МОЕЙ ЖИЗНИ... И ТОЛЬКО С ТОБОЙ РЯДОМ, Я ПО-НАСТОЯЩЕМУ СЧАСТЛИВА... ГЛАВНОЕ, НЕ УХОДИ ОТ МЕНЯ... БУДЬ ВСЕГДА РЯДОМ... МОЖЕШЬ ДАЖЕ... ПРОСТО МОЛЧАТЬ... НО ТОЛЬКО БУДЬ РЯДОМ... ПУСТЬ ЗНАЕТ ВЕСЬ МИР... И ПУСТЬ СЛЫШИТ ВСЯ ВСЕЛЕННАЯ... Я НЕ СКРЫВАЮ СВОИХ ЧУВСТВ... Я ПО-
НАСТОЯЩЕМУ ЛЮБЛЮ ТЕБЯ...НАВСЕГДА... СПАСИБО, ЧТО ТЫ ЕСТЬ...
Любов… Яку ціну ти хочеш отримати? Ти вимагаєш віддати найцінніше, найдорожче, щось, що таке близьке серцю. А взамін ти даєш таку дурницю, якісь миттєвості щастя, тільки мить, не більше, не менше. Ти так любиш, коли люди страждають, виснажуються у своїх чеканнях, тікають від життя, а у фіналі отримають лиш маленьке і нікому не потрібне «пробач». За крок від загибелі ти даєш надію, нікчемну надію, яка вже нічого не вирішує, яка тільки ускладнює становище і все ж не помирає. Ти змушуєш, щоб люди обманювали себе аби тільки жити, хоч якось вижити в цих безкінечних муках. Ти так голосно смієшся крізь гіркі сльози болю серця. І коли в голові звучать останні слова коханої людини, коли так тихо внутрішній голос переконує забути, коли образа бере верх, коли біль стає сильніше ніж будь-яке почуття, ти біжиш, доганяєш, хапаєшся за серце і всім своїм єством проникаєш, проростаєш в серце, захоплюєш розум, стаєш єдиним цілим з душею і тілом. Ти робиш все тільки б виривати тебе з життя було дуже боляче і майже не можливо. Ти забуваєш, що гірше болі лиш смерть, яка для де кого може стати єдиним спасінням. Тебе не хвилюють безнадійні крики і благання, що на грані вічної муки. Ти – окрема форма життя, щось більше ніж проста людина, ти не керована ніким і нічим, ні, ти не почуття, ти страждання в різних формах самовираження: добрих чи поганих. Ти ніколи не була простою. Забуваєш про людей, забуваєш, що всім треба жити, а ти хочеш всю увагу. Для тебе нічого не значить розбити чиюсь долю і просто кинути в самотності гинути. Ти живеш завжди, навіть тоді коли здається, що всьому кінець, що ота розруха в серці і останні розвалини вже не в змозі любити, ти виживаєш і ростеш далі, затягуєш у гру, в якій ніколи не було переможця, випробування якої виявляють страшнішими ніж найжорстокіша фізична розправа. Тебе не можна розбити чи покалічити, той біль, що ти приносиш, лише черговий корінь, що проростає в серце, розриваючи живу і тендітну тканину слабкого серця. Твоє існування урізноманітнює будь-яке страждання. Ти – солодке прокляття, продане людям ціною великих жертв і втрат.
Любов… То яку ціну ти хочеш отримати за своє існування...?
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя...
Не потому, чтоб я Ее любил,
А потому, что я томлюсь с другими.
И если мне сомненье тяжело,
Я у Нее одной ищу ответа,
Не потому, что от Нее светло,
А потому, что с Ней не надо света.
Иннокентий Анненский
i'm in love when you touch me, but I can't have you every day...where will you be tomorrow? where am I today?
-Думаешь, он дурак?
-Нет, он просто её очень любит…
-А как же ты?
-А я сильная, я переживу, я смогу, я знаю, я умею ждать, терпеть, прощать……я просто намного лучше тех его других, просто он этого ещё не понял…
Неважно, кто теперь держит меня за руку. Неважно, кто пытается быть моим. Неважно, кто рядом, понимаешь? Важно, кто внутри меня, в моём сердце..