Намного легче похоронить действительность, чем избавиться от грез.
Кем были эти мертвецы и кто они теперь? И кто я сама? Что такое «я»? Этот локон, эта кожа на руках, этот ноготь, который я подстригаю, глухие и слепые внутренности, занимающиеся моим пищеварением, лабиринт моих вен? Или всего лишь серая масса, похожая на ту, что я видела в ведре с формалином? Насколько моя личность помещается в мозговом веществе, в этой загадочной, азотсодержащей материи? Где мое «я»? Где – я? И, когда все кончится, чем станет эта бесчувственная на вид вещь, эта оболочка, брошенная одежда? Совет: главное – не задавайте вопросов, и получите ответ. (Габриэль Витткоп – Прогулка в морг)
Comfortably numb |
|
Чья вина останется на пустом донышке бутылочки вина? |
|
Це якісь суцільні потоки маразматики останнім часом |
|
байдуже яка там назва |
Метки: sickofitall this society sucks |
Без заголовка |
|
хня |
|
His light |
|
when it's gonna end? |
|
Ай (Кохан_НЯ)? |
Настроение сейчас - розчарована
Якщо говорити відверто, я ніколи нікого не кохала. Нікому не відкривала душу навстіж. Нікого не підпускала надто близько. Це, можна навіть сказати, своєрідний комплекс… Або, радше, страх. Страх, який підступно з'являється у підсвідомому. Коли ти звикла до образу «пацанки», котрій, як не крути, з хлопцями набагато цікавіше та простіше (і так було завжди), то будь-які залицяння сприймаються як насмішка. Коли ти переповнена своїми фобіями та комплексами, ти не можеш достойно відповісти на якийсь комплімент, а просто на просто знічуєшся… і починаєш потрохи віддалятись від цієї людини. ЧОМУ? Тому що ти, знову ж таки, чогось боїшся.
В такому страхові жити не можна вічно. І я дійшла до межі, до грані. Треба із собою щось робити. Чому не можна просто бути із людиною і бути щасливою? Чому у відносинах відчуваєш себе тотально самотньою? Чому намагаєшся втекти від своєї самодостатності в обійми випадкових знайомостей?
Ці питання гризуть мене зсередини надто часто.
Все це надто сумбурно та тупо… по-іншому і не скажеш. І як тут не стати циніком? Останнім грьобаним циніком на цій планеті, котрий сам із себе насміхається?
Надто часто зараз складається враження, що в один прекрасний момент я просто самознищусь остаточно. А самознищення у мене стає хорошим способом вбивати нудьгу. Усвідомлення перетворення в істоту, саму собі ненависну, добиває остаточно. І це мій німий крик душі на сьогодні.
Метки: самота знову осІнь |
comeback... or smth like that |
Метки: poland summer memories |
Різне...Люди, події, поїздки.... - новая серия фотографий в фотоальбоме |
|
Смехолунье или Прокатись на гранях твоих снов и моей реальности. |
«Не бойся милый, это всего лишь чувства…»
Что люди делают на улицах города?
Что они делают в моей голове?
Ходят мною, будто сквозь проходную комнату.
Туда-сюда… Слышен лишь скрип дверей и шлепанье тапочек.
Мною управляют какие-то голоса, мысли… но не МОИ.
И иногда кажется, будто живу в чьем-то тамагочике.
…
Он гладит меня по спине, будто кошку.
Пытается приручить.
Знаю
А мне приятно стоять, прислоняясь к мокрой кирпичной стене и вдыхая запах тумана
Слишком много всего сейчас вокруг
Мысли… люди… дождь… отражения в лужах… поцелуи… сигаретный дым… пиво…
Все надоело
Все вызывает желание отдохнуть
Все провоцирует
И почему-то даже не лечит
|
...Быт или не быт... вот в чем вопрос... |
Настроение сейчас - гвоздями по мозгам
«А за вікном майже весна,
Знає слова майже не сказані вона
І у моїх жилах присутня»
Океан Ельзи
Я наконец-то поняла смысл слов этой песни…
Не тот, что слышен, а тот, что чувствуется внутри… греет так приятно.
Из головы не выходит музыка Оля и Монстр, чувства превосходят слова по своей разнообразности.
Ее ввожу внутривенно, и она попадает прямиком в мое слабое сердце.
Из души не выходит один человек, и это бесконечно приятно.
Ну почему он знает, что мне сейчас так не хватает нежности?
Не стоило бы нырять в это чувство с головой, но не могу с собой ничего поделать.
Я чувствую себя хорошо, я чувствую себя человеком, о котором кому-то хочется думать.
Разве этого не достаточно для меня?!
Но, черт возьми, что-то не так и что-то не то!
Я слишком много об этом думаю…
…
Сущность последних дней смешалась во что-то определенно странное.
Песни Цоя под гитару возле костра в парке
Много хорошего и сейчас даже эфемерного
«равновесия нет… да кому оно нужно?!»
|
А ось я яка...ха |
Ваше отношение к окружающим | |
Авторитарность низкая | уверенный в себе человек, но не обязательно лидер, упорный и настойчивый. |
Эгоистичность низкая | Эгоизма нет никакого |
Агрессиия высокая | требовательный, прямолинейный, откровенный, строгий и резкий в оценке других, непримиримый, склонный во всем обвинять окружающих, насмешливый, ироничный, раздражительный. |
Подозрительность высокая | критичный, необщительный, испытывает трудности в интерперсональных контактах из-за неуверенности в себе, подозрительности и боязни плохого отношения, замкнутый, скептичный, разочарованный в людях, скрытный, свой негативизм проявляет в вербальной агрессии. |
Подчиняемость низкая | сложно управляемый тип |
Зависимость умеренная | конформный, мягкий, ожидает помощи и советов, доверчивый, склонный к восхищению окружающими, вежливый. |
Дружелюбность высокая | склонный к сотрудничеству, кооперации, гибкий и компромиссный при решении проблем и в конфликтных ситуациях, стремится быть в согласии с мнением окружающих, сознательно конформный, следует условностям, правилам и принципам хорошего тона в отношениях с людьми, инициативный энтузиаст в достижении целей группы, стремится помогать, чувствовать себя в центре внимания, заслужить признание и любовь, общительный, проявляет теплоту и дружелюбие в отношениях. |
Альтруистичность умеренная | есть деликатность, доброта. |
Доминирование и дружелюбие | |
Доминирование | -5.6 |
Дружелюбие | 0 |
пройти тест |
Ну что я могу вам сказать (поправляет очки) Тип 4В |
А вы , пациент – потенциальный шизофреник…да-да…эх..только вам ясно какая миссия ниспослана вам свыше в вашей волшебной сказочной стране…. Скорее всего большое количество визуальных образов, что особенно колоритно сочетается с вашим типом…что ж…удачного просмотра) |
Пройти тест |
|
Arigato |
так много интересных людей в этом мире, так много среди них может быть «родных душ»… и я ни за что не поверю, что во всем мире есть только одна наша «вторая половинка»… скольких мы встречаем на своем пути, но скольких еще мы так никогда и не узнаем.
Каждый день мимо нас проплывают сотни, тысячи теней своего поколения… таких же, как и мы… и нам до них нет никакого дела… как и им до нас.
А среди всех тех сотен и тысяч найдется пара-вторая таких, без которых нам и дышать трудно иногда.
Счастливы те люди, которые знают, о чем я сейчас говорю!
Я люблю свою жизнь, я люблю людей, которые рядом со мной, я люблю то чувство, которое ощущаю при общении с ними.
И я благодарна Вам за то, что Вы каким-то образом оставили свой след во мне.
Еще раз спасибо! ^_^
Один из любимых... а как же =)
|
Дожди [сь] |
|
Без заголовка |
|
knots in my head |
|
...um.... |
|
Весна |
|
Без заголовка |
|
Ху ем ай?! |
|
It's kinda frustrating end of winter |
|
Social and descending smth |
|
Абсолютно [НE] про мене. Майже [НЕ] про себе. HE - мозаїка з придуманого і реальності |
|
Без заголовка |
Настроение сейчас - suxz
Я це пережила…
Почуваюсь жалюгідно, хоча вчора ми так гарно проводили час – пили гарячий шоколад з тістечками у кафе, лежали в парку та дивились на найгарніші зорі, проклацували незабутні кадри у пам’яті, бо фотоапарата, нажаль, з собою не було… тримались за руку та чмокались, ніби закохана парочка… сенк за ці спогади!
Вдома були Фльори, які я завше так недоречно убивають, але під настрій ставлю собі.
Я слухаю їх лише наодинці – така собі прерогатива, вибрик чи примха – не знаю. Просто в ті моменти, коли вмикаю їх, я сама та сумна (вже більше 4 років так ось, мабуть, хехе)…
Згадалось багато що… якісь огризки спогадів із «спаленого літа» - мого життя.
Є там, як не крути, багато хорошого…
Ф-фак, не те, не про те писати я хотіла… (сама не знаю)
Але ви чогось ще очікуєте від хворої людини?
|
«Adorer And Somebody» |
|
WTF?! |
|
Забавка |
|
... |
|
взяла у Morticia ^_^ |
|
Ілюзії |
|
...Погляди... |
Метки: в душу |
just a... |
|
нда |
|
from Ангел_з_Пекла |
Отныне и присно и во веки веков вы продавец смеха. |
Вы продаёте то, чего так иногда не хватает людям этой планеты. Вы летаете на пушистом мягком облаке и звоните в маленький серебряный колокольчик – каждый, кто сможет настолько отрешиться от земной суеты и услышать его, становится вашим покупателем. Вы не слишком требовательны к плате за свой товар, это может быть цветная бусинка, сломанные часы, засохший леденец или перламутровая пуговица – словом, любой завалявшаяся у покупателя хлам, который вы потом бережно положите в обитую синим бархатом шкатулочку. Свой товар вы получаете по ночам, прокрадываясь в спальни маленьких детей, которым снятся волшебные сказки, тогда вы собираете их лёгкие улыбки в собственный рукав, а дома тысячу лет (для смеха тысяча лет – ерунда!) настаиваете в бочке со слезами счастья, собранными ещё в те далекие времена, когда люди могли от него плакать. Когда смех становится вязким и жёлтым, как мёд, вы делаете из него мазь, которой покупатель должен помазать уши, веки и рот; тогда он всегда сможет относиться к жизни с юмором и иронической улыбкой. Вы не требовательное создание, ваши покупатели не попадают в зависимость от вас, хотя многие потом пишут благодарственные письма и оставляют их прямо в городе на видных местах, чтобы вы могли их подобрать. Единственное, о чём вы мечтаете – чтобы ваша мазь подействовала и на вас, поэтому вы всегда прячете свои глаза за солнечными очками, чтобы люди не видели, сколько в них боли, грусти и одиночества. |
Пройти тест |
|
Про розчарування, помсту, (не)розуміння |
|
С Новым годом! |
Метки: новый год |
Воспоминания и прочее |
|
Про маскаради і все таке |
|
знову маячня |
|
Про те, що я називаю домом |
|
О том, что умиляет |
|
Шматки настрою, розмішані в горнятку кави |
|
...Придумывайте заголовок сами... |
Настроение сейчас - тра ля ля ля ля
Что ж, иногда на глаза попадаются такие осколки жизни, что начинаешь понимать "вот ради этого и стоило жить".
Хорошо, что еще умею их в своей жизни замечать.
Чем наслаждаюсь последним временем?
Кровавыми закатами, прохладным снегом, новой музыкой (СПАСИБО! ^_^).
Тем, что некоторые вещи переосмыслила на протяжении последних дней и провела модернизацию жизненных эталонов.
Это, как минимум, полезно.
На этой неделе предстоит кучу всего сделать... аж боюсь вспоминать... ну ничего, еще не из такого выбиралась.
Мне хорошо и я ни в ком не нуждаюсь, чтобы быть счастливой...
Хм...
Просто спасибо всем, кто со мной =)
|
Chaque Matin |
Метки: маячня зима будні |
Без_істот_ні_сть |
Метки: маячня |
Would you prefer me in different shades? |
|
Про разное |
Метки: ностальгия снег |