Сучасне суспільство, не особливо замислюючись, проковтнуло умовивід про те, що ожиріння є хворобою.

У відповідь на це інтенсивно почала працювати фармацевтична промисловість, випускаючи все нові препарати проти цієї біди. Сьогодні від цих коштів прогинаються полки в аптеках, і парадокс у тому, що повні люди, що користуються ними, зайвих кілограмів не втрачають і продовжують страждати.

Популяція землян постійно збільшується, а індустрія схуднення дає все більші прибутки. Уявити тільки, США на програми схуднення витрачає катастрофічну цифру - 33 мільярди доларів. Але результат вкладень нульовий. Які тільки кошти не придумують вчені, лікарі, дієтологи, щоб зменшити апетити товстунів і посадити їх на низькокалорійні дієти: промисловість випускає для них знежирені продукти з рослинними оліями, заморожені десерти, всілякі замінники цукру.

Ринок пропонує чимало винаходів, візуально зменшують повноту. Проводяться семінари з дієтології у різноманітних клубах цього профілю. Щоб схуднути, повні американці підписують довічні контракти з клубами здоров'я, наймають персональних тренерів, купують тонни продуктів з низьким вмістом жиру. Що говорити про лікарські препарати для зниження ваги, які можуть не тільки викликати важкі хвороби, але й передчасно "накликати" смерть. Є серед тих, хто носить на собі десятки зайвих кілограмів, і такі, хто готовий лягти на операційний стіл.

Як бачимо, у багатьох ставлення до власної ваги набуло "релігійні" ознаки - ідеологи цієї справи закликають кожне ранок ставитися до показань ваг, як до найважливішого у житті числа. Ось так! Втім, не варто засуджувати Америку - гуманніше спробувати її зрозуміти.

На переконання деяких психологів, зайва вага майже у 50% населення свідчить про внутрішній дискомфорт мешканців цієї країни, яка виділяється, чи не найвищим рівнем побутової комфортності на планеті. Такий парадокс! На противагу США називається Франція. Там рівень життя, не нижчий, ніж в Америці, проте ожиріння цій країні в найближчі роки й десятиліття не загрожує, а про "французької фігури" мріють не тільки у нас, але і у всьому світі.

Це феноменально, особливо на тлі тих фактів, що французи дуже серйозно ставляться до їжі, прагнуть дотримуватися всіх формальностей харчового етикету, що складалася століттями. Там вважають дивним, коли хтось серед вулиці ласує морозивом, а якщо зголоднілий людина стане їсти на ходу хот-дог, то перехожі можуть подумати, що він божевільний.

Так все-таки, чому американці повніють, а французи впевнено тримають свою форму? Відповідаючи на це питання, психологи стверджують, що головною причиною зайвих кілограмів є страх. Виявляється, і руйнівна емоція має здатність на тривалий час осідати в генах людини. Чи не так далекі ті часи, коли завойовники Америки перебували в екстремальних умовах, прагнучи вижити?

Згадайте хоча б оповідання Джека Лондона "Любов до життя". Минуло якихось два-три століття. Для генів людини це зовсім невеликий проміжок часу. Боячись голоду, людина набирає зайві кілограми. Це - захисна реакція, що забезпечує нам енергію життя у вигляді жиру. Наш організм можна порівняти з турботливою господинею, яка прагне зробити припаси. Тому, якби був упевнений, що енергії вистачить і на завтра, і на післязавтра, і на місяць, і на рік, він не накопичував б жир.

Як переконати організм, що голоду не буде? Для цього потрібно звільнитися від страху. Мається на увазі не тільки страх залишитися без їжі, але і будь-який інший. Наприклад, страх проспати і спізнитися на роботу, страх поганого настрою шефа, страх образити інших людей, страх втратити роботу, страх самотності, страх втрати коханого. Механізм дії страху на емоції людини простий: цей сигнал про небезпеку закликає організм до мобілізації енергії, а отже, до постійного накопичення зайвих кілограмів.

Як же від нього звільнитися? Потрібно зробити крок назустріч більш високому "Я", яке є в кожному з нас. Звучить абстрактно. Але психологи дають геніальну підказку: протиставити страху можна тільки внутрішню силу. Почуття впевненості в тому, що всі наявні проблеми, де б вони не виникали, яким чином себе не виявляли, можна подолати. Накопичуючи в собі внутрішню силу, ми вчимося жити в теперішньому часі, не думаючи про переживання, які трапилися з нами в минулому, і не чекаючи неприємностей у майбутньому.

Чи зустрічалися вам щасливі люди серед товстунів? Швидше, для цих людей характерно інше: відчуття невдоволення собою, обставинами свого життя і оточуючими людьми. Хіба такі переживання додадуть очам блиск? А ще ці люди відрізняються надзвичайною серйозністю, бажанням постійно діяти. Біда в тому, що вся ця діяльність зводиться до топтання на місці і до імітації руху. У потоці таких негативних емоцій сучасна людина втрачає цілісність свого внутрішнього вищого "Я" і внутрішню дисгармонію прагне замінити надмірною серйозністю.

Ця болюча серйозність потребує величезних витрат енергії, і найстрашніше - призводить до втрати бажання жити. Вирішуючи якісь "глобальні" проблеми, ми зазвичай багато їмо. Чи є проблеми, над вирішенням яких ми так трясемося, насправді такими вже й важливими? Зазвичай ні. Життя в ритмі постійних перегонів - не життя, оскільки вона викидає нас на узбіччя і дає лише можливість спостерігати, як "потяг" справжнього життя мчить в далекі світи без нас.

Так у чому ж порятунок?! Швидше за все, в тому, щоб повернутися до стану дитини, тобто до безпосереднього світосприйняття. Серед дітей, придивіться, щасливих незрівнянно більше, ніж серед дорослих. А товстунів менше.

Автор: Валерія Гаража
Джерело

Серия сообщений "Психологія":
Часть 1 - Ожиріння. У чому порятунок?
Часть 2 - Психология: Удобные дети
Часть 3 - Иронические цытаты