Автор - Пусть буду - Я. Це цитата цього повідомлення

23 лютого 1944 року став одним з найтрагічніших днів в історії чеченців і інгушів


 "Усіх вмираючих викидали з вагонів"


 23 лютого 1944 року став одним з найтрагічніших днів в історії чеченців і інгушів. Майже півмільйона чоловік вигнали зі своїх домів і у вагонах для перевезення худоби депортували в Казахстан. В дорозі від голоду і обмороження загинули півтори тисячі чоловік. Їх тіла викидали з вагонів і залишали в снігу, ...Газета... журналісти якої поспілкувалися зі свідками тих подій і їх сім'ями.


1 лютого 1944 року Лаврентій Берия, знаходячись в Грозному, видав наказ про депортацію чеченців і інгушів. Через два дні почалася відома операція по переселенню жителів Чечено-Інгушської АССР - "Сочевиця". За три місяці до початку виселення у високогірних селищах республік вже знаходилися війська НКВД. Багато солдатів жили у будинках у місцевих жителів. "Людям говорили, що намічається Прикарпатська операція і бої там йтимуть в гірничо-лісистій місцевості.

 Щоб ефективно битися, солдати тренуються на території Чечні і Інгушетії, де райони схожі на місця, в яких вестимуться бої", - розповідає доктор історичних наук, професор, член-кореспондент академії наук Чеченської Республіки Муса Ібрагимов. До початку депортації в Чечні і Інгушетії знаходилося більше 100 тисяч солдатів НКВД з бойовою технікою, літаками і автотранспортом.


 Разом з ними були і 19 тисяч працівників спецпідрозділів НКГБ. Незважаючи на те що говорити про швидке виселення населення солдатам заборонили, ті з них, хто жив у будинках у чеченців і інгушів, намагалися різними способами донести до них, що їх чекає. "Один з жителів Шатоевского району згадував, що перед виселенням був базарний день, і на базарь він пішов продавати бичка. Повернувшись додому, так і не продавши тварину, він побачив невдоволене обличчя літнього солдата, який жив у нього удома.

 Знаючи про майбутнє виселення, військовослужбовець розумів, що тепер у горця не буде на руках досить грошей, а бичка доведеться залишити. Бували випадки, коли військові все ж проговорювалися, випиваючи з місцевими. За це їх жорстоко наказували", - розповідає Муса Ібрагимов.


Розлука із землею предків ціною в тисячі життів

 Рано вранці 23 лютого 1944 року оперативні працівники почали викликати чоловіків на збори в місцеві клуби і площі, присвячені нібито дню Червоної армії. Там їм оголосили про те, що їх виселяють. Деяких з числа зібраних відправили додому оповістити родичів, а інших доставили до місць вантаження в потяги. У багатьох випадках солдати самі приходили за жінками, людьми похилого віку і дітьми. "Я дуже добре пам'ятаю ті жахливі дні. Рано вранці до нас постукали, і до будинку увійшли близько восьми солдатів.

Суровим голосом вони наказали нам швидко зібратися і повідомили, що нас депортують. В цей час шокована мати схопилася і натягнула на себе шкіряну куртку батька. Один з конвоїрів відібрав куртку у матері - мовляв, вона чоловіча. Проте мати вирвала її з його рук. Далі нас навантажили у брудні, старі і холодні вагони", - згадує уродженка Старих Атагов Петимат Саидова.


 З 23 лютого до 15 березня 1944 року до Казахстану було відправлено 180 потягів. Згідно з доповіддю НКВД, на 9 липня 1944 року переселили понад 469 тисяч жителів Чечні і Інгушетії. Також, за офіційними даними, в дорозі під час депортації загинули півтори тисячі чоловік і народилося 60 дітей. Також більше тисячі чоловік були госпіталізовані. "В дорозі солдати діяли строго за наказом. Один раз в день людям видавали гарячу їжу. Ті, хто зумів узяти з собою їжу, готували в дорозі", розповідає Муса Ібрагимов.

 Проте узяти з собою теплий одяг і запаси продуктів змогли не усі. Щоб хоч чимось нагодувати дітей, жінки розбавляли борошно водою і поїли їх рідким тістом. "У нас більше нічого не було, окрім борошна. Ви запитаєте: звідки ми брали воду? Звичайно ж, розтоплювали сніг. Молоді хлопці під час зупинок вистрибували з потягів і збирали сніг.


Бувало, що нам давали солону воду, але лише для того, щоб хоч якось заспокоїти дітей", - згадує події 72-річної давності Совдат Н. В дорозі не стало її старшої сестри, і вони залишилися одні з матір'ю. Через декілька днів від сильного стресу, холоду і обезводнення померла і мати. "Останні слова, сказані мені матір'ю в цьому потягу смерті, були: "Совдат, бідна моя, що ж ти робитимеш в цьому житті одна? Як боляче, що ти осиротіла", - розповідає 90-річна жінка.

Молоді чоловіки і жінки навіть перед лицем смерті не забували про традиції і повагу до старших. Потяг зупинявся рідко, і можливості сходити в туалет, окрім як у вагоні з людьми похилого віку і жінками, не було. Багато хто помирав в дорозі від розриву сечового міхура. А усіх вмираючих викидали з вагонів. "Перевозити тіла загиблих не дозволялося. Єдине, що могли зробити родичі, це засипати їх снігом. Це було дуже важко.

 Для чеченців і мусульман залишити непохованими тіла своїх близьких - це тяжкий спогад на все життя", - говорить історик Муса Ібрагимов. Сім'я експерта також була депортована. Його старший брат, якому було шість місяців, помер під час шляху. "Мати до кінця життя страждала, не пам'ятала, чому він помер: від холоду або вона його під час сну могла якось придушити грудями. У вагоні була старша людина з нашого роду, і він сказав: "Не показуйте солдатам, що дитина померла. Я його візьму з собою, а коли нас привезуть, то ми його поховаємо".

 І так вони везли тіло мого брата два тижні", - розповідає професор Ібрагимов.


 Важка доля випала і 12-річній Таус Магомадовой. За три дні до виселення померла її мати, разом з якою вони лікувалися в лікарні. Про кончину вона дізнається лише через декілька років. Батько дівчинки, що ще не встиг прийти в себе після поховання  дружини, знаходився удома, коли до нього постукали солдати. "Він намагався пояснити конвоїрам, що його дочка в лікарні і йому треба піти за нею. Але хто стане слухати зрадника, ворога народу? Ніхто навіть у бік його не подивився. Не давши зібратися, його відвезли.

Бабуся мені розповідала, як вже в дорозі вона молилася, щоб серед викинутих тіл не виявилося її матері, сестри або батька", - розповідає "Газеті.Ru" історію своєї бабусі Асет Окуева.

 Після прибуття в Казахстан 12-річна Таус потрапила в дитячий будинок Караганди. Разом з нею були ще шість дівчаток з Чечні, яких привіз рідний батько через те, що йому нічим було їх годувати. Щодня він приходив відвідати своїх дітей. Таус, що намагалася знайти свою сім'ю, ретельно розпитувала чоловіка. По велінню долі виявилось, що батько шістьох дівчаток родом з її села, і він обіцяв Таус знайти її родичів. "Я шість разів намагалася втекти з дитбудинку. А в цей час батько вважав мене вже давно загиблою. Той самий наш односелець сказав моєму батьку, що я померла, і він мене як би поховав, зарізав при цьому барана (по релігійному звичаю, при смерті дитини приносять в жертву барана або бичка і роздають м'ясо незаможним. Напевно, він сказав це, щоб прогодувати себе і свою сім'ю, не знаю. Кожен шукав шлях не померти з голоду. Батько ж, нічого не підозрюючи, подякував його за зроблене "добро" і повернув замість одного зарізаного барана двох - на знак вдячності, що не кинув мене там", - розповідає Асет Окуева із слів бабусі Таус.

 На сьомий раз дівчинці все-таки вдалося втекти з притулку. Грошей на їжу, а тим більше на квиток на потяг у неї не було. Кожного разу, коли склад (состав) зупинявся, вона ховалася під вагонами, щоб не попастися контролерам. А після встрибувала назад. Діставшись таким чином до міста Леніногорська, дівчинка побачила земляків і запитала про своїх родичів. "Я навіть не чекала, що почую позитивну відповідь. Почуття переповнювали мене у цей момент. Один з тих чеченців сказав, що відведе мене до тітки, і ми пішли.

 Всю дорогу я уявляла собі радісне обличчя тітки, батька і довгождану зустріч з мамою. І ось ми дійшли . Спочатку вона (тітка) не повірила, що я - це я, переконати її зміг шрам від опіку на моїй лівій нозі, отриманий ще в далекому дитинстві. Коли батькові повідомили, що знайшлася його дочка, він не повірив і сказав, що мертві з того світу не повертаються. Коли ми зустрілися, я уперше в житті побачила на його обличчі сльози.

 І тільки тоді я дізналася, що людина, думками про яку я жила усі ці роки, - моя мама - померла", - розповідала Таус після багато років своїй онучці Асет Окуевой. Через роки Таус вийшла заміж і народила семеро дітей. Померла вона в 2012 році і залишила після себе 11 онуків, 11 онучок і 14 правнуків.


Хайбах - аул, якого немає

 Депортувати людей, що мешкали в гірських районах, було набагато складніше. Хутори і аули були розкидані по великій території, і доставити жителів в пункти збору, а далі до потягів було не можливо. Наказ від вищого керівництва був однозначним - не залишати на місцях нікого. Одним з відомих і трагічних рішень, на думку кавказьких істориків, став інцидент, коли нібито були спалені і розстріляні 700 чоловік. "Вивести хворих, людей похилого віку, дітей не було можливості. І було прийнято рішення їх знищити.

 Людей зігнали у велику стайню, нібито переночувати. Попросили допомогти утеплити її сеном, щоб вітер не дув, і після цього живцем спалили усіх цих людей. Зрозумівши, що сталося, люди почали бігти до воріт, які розкрилися під їх натиском. Побачивши це, Гвишиані, що відповідає за їх виселення, віддав наказ відкрити по них вогонь", - викладає одну з версій тих подій Муса Ібрагимов. Незважаючи на численні суперечки про реальність цього злочину, є свідки, які детально описували подію і домагалися покарання винних.

 Це люди, які у момент спалювання стайні виявилися на стойбищах високо в горах або кудись відлучилися з будинку. Їм залишалося тільки спостерігати. Ще один зі свідків - колишній нарком юстиції Чечено-Інгушською АССР Зиявди Мальсагов. "Коли Мальсагов почав просити Гвишиані зупинити вбивство людей, йому нібито відповіли: "Ці люди нетранспортабельні, і їх треба знищити. Це наказ Серова і Берии", - повідомляє історик.


 У 1956 році Мальсагов написав про звірства у високогірному Хайбахе першому секретареві ЦК КПРС Микиті Хрущову. Була створена комісія, яка, виїхавши на місце, виявила останки сотень людей. Проте протокол про обстеження не був обнародуваний. Незважаючи на свідчення десятків свідків і знайдені останки, статус Хайбаха не визначений досі. Деякі історики, грунтуючись на документах тих років, стверджують, що спалювання 700 чоловік у високогірному Галанчожском районе - "історична фальшивка".

 "Полковник Гвишиані і інші учасники тих подій нагороджені орденами Олександра Невського і іншими бойовими орденами.


 Після прийняття в 1991 року закону про реабілітацію репресованих народів їх позбавили нагород. Гвишиані шукали, але точних відомостей про його подальшу долю немає", - уточнює професор Муса Ібрагимов. Ще одно масове поховання знайдене на території Урус-Мартанівської лікарні. Зараз там стоїть пам'ятник безневинним жертвам переселення. Розподілили депортованих людей в різні райони Казахстану. Найбільша кількість залишилася в Карагандинській області, Кустанаї, Східно-казахстанській області, Актюбінську.

Особливо складно через холоди було людям, що опинилися в північній частині країни.


Рейси для депортації з Сахаліну не йдуть

 В ході операції виселення чеченців і інгушів виникали й курйозні випадки. Уродженець Чечні Саид Хасуев проходив в цей період службу на острові Сахалін. Міліціонерові, що числився на гарному рахунку, щоб уникнути депортації, було запропоновано поміняти в документах національність. "Чеченський боєць НКВД категорично відмовився. Було вирішено його депортувати. Потім замислилися: виходить, що його направляють на схід з точки, найвіддаленішої в країні від Кавказу.

 Один з командирів Хасуева тоді сказав: "Далі висилати нікуди", і вирішено було залишити на службі чеченця. Правда, більше нагород і підвищень, незважаючи на відмінну службу, у Саида не було", голова Спілки журналістів Чеченської Республіки, кандидат історичних наук Іслам Хасуев. На початку 80-х син Хасуева, що служив в прикордонних військах на Курилах, загинув в перестрілці з порушниками межі. Поховали його з почестями і посмертно нагородили медаллю.


 Ще один цікавий випадок стався з уроженцями чеченського поселення Чишки. Боєць Червоної армії Сайд-Емі Дельмаев, повертаючись з лінії фронту в родове село, заглянув в один з будинків села Старі Атаги, що обезлюділо, і звернув увагу на фотографії, звалені на купи на підлозі. На двох з них були зображені миловидні дівчата. Два вподобані знімки він поклав в кишеню. Як і інші фронтовики з депортованих народів, Сайд-Емі відправився в Казахстан на пошуки родичів, що вижили.

 Шукати їх довго йому не припало - його родичі Цинцаїви були першими, у кого він зупинився на ніч. "Коли гостю накривали на стіл, він уважно подивився на дружину свого родича, яка здалася йому дуже знайомою. Пізніше, повернувшись до своїх і розбираючи привезені речі, він наштовхнувся на фотографії з атагинськими дівчатами. Його осяяло: на одній з них була зображена та сама дівчина - Чехардиг", - розповів "Газеті.Ru" син дівчини з фотографії Хаваж Цинцаїв.

 Повернувшись з виселення на батьківщину, одну з цих двох фотографій Сайд-Емі передав Цинцаївим.


Немає часу пояснювати, виселяй!

 За словами доктора історичних наук Мусы Ібрагимова, є декілька версій причин виселення. За офіційними даними НКВД, депортували народи за співпрацю з німецькими військами і дезертирство. "Відомий політолог Абдурахман Авторханов писав:

 як чеченці могли співпрацювати з німцями, якщо на територію Чечено-Інгушетії, не включаючи ділянку Малгобека, не ступала нога німців"? - говорить Ібрагимов. За іншою версією, чеченці і інгуші могли прилучитися до турків у війні з фашистами і стати "п'ятою колоною" для Червоної армії. "На мій погляд, в основі та головною причиною депортації була сама політична система Радянського Союзу і її тоталітарний характер. Ці репресії були невід'ємною частиною існування країни. Починаючи з 20-х років XX століття ця політика була складовою частиною національної політики Радянської держави. А приводом для виселення могли узяти бандитизм на території ЧИАССР.

 Хоча до березня 1943 року НКВД напишуть, що майже усі бандитські групи були ліквідовані", - розповів історик Муса Ібрагимов. Ще однією причиною виселення можливо стала потреба Казахстану в робітниках, куди під час війни закликалися громадяни для роботи на металургійних комбінатах. "Потрібні були робочі руки, щоб зайняти Карагандинський вугільний басейн, Усть-каменогорське цинкове виробництво і багато інших. Ця обставина могла зіграти вирішальну роль.

 Адже основна маса тих, що працювали там - депортовані чеченці і інгуші", - підкреслює професор. 26 квітня 1991 року Верховна Рада СРСР ухвалила закон "Про реабілітацію репресованих народів". Репресованими визнавали народи, що піддалися на державному рівні наклепу і геноциду, що супроводжувалося їх насильницьким переселенням, скасуванням національно-державних утворень, встановленням режиму терору і насильства в місцях спецпоселення.

 На думку експертів, в СРСР тотальної депортації було піддано десять народів: корейці, німці, фіни-інгерманландці, карачаївки, калмики, чеченці, інгуші, балкарці, кримські татари і турки-месхетинці. З них семи - німці, карачаївки, калмики, інгуші, чеченці, балкарці і кримські татари - втратили при цьому і свої національні автономії.


джерело джерело

Серия сообщений "Чтобы помнили-4":
Часть 1 - Женщины Западной Украины в сталинском ГУЛАГе.
Часть 2 - Совершенно секретно Жуков - Приказ о депортации украинцев» № 0078/42 22 июня 1944 года г. Москва
...
Часть 24 - Аннексия.
Часть 25 - 73 года со дня депортации чеченцев и ингушей 23 февраля 1944 года.
Часть 26 - 23 февраля 1944 года стал одним из самых трагичных дней в истории чеченцев и ингушей

 

Серия сообщений " Страны, города, веси и их люди-13":
Часть 1 - Українська мова за 400 років пережила 134 заборони! То яку мову треба захищати?
Часть 2 - Улыбка сквозь грусть ... Украинский художник Николай Пимоненко.
...
Часть 38 - Берегині. Істинну суть українок вдалось розкрити в дивовижному фотопроекті (Фото)
Часть 39 - 73 года со дня депортации чеченцев и ингушей 23 февраля 1944 года.
Часть 40 - 23 февраля 1944 года стал одним из самых трагичных дней в истории чеченцев и ингушей

Вірна прикмета

 Як тільки Тетянці насниться Володимир Володимирович Путін - чекай біди

І не просто присниться, а уві сні він самим непристойним чином її домагається, то наступного дня обов'язково відбувається яке-небудь свинство: то кішка напаскудить повз лоток, то раптом в руці розколеться навпіл суперміцна філігранка, то - ще гірше - припреться якийсь щур з Газовоконтори і починає ялозити дупою біля газового лічильника, перевіряючи надані мною напередодні свідчення з реальними цифрами

А зовсім нещодавно, після сну з витягнутими губками ВВП в очікуванні зустрічних ласок, до мене приперлася банда єговістів і жоден з моїх аргументів: ні запевнення в тому, що я принциповий атеїст, ні запевнення в тому, що я прихожанин греко-католицького храму Святого Луки, ні запевнення, що я в Прикарпатті являюся мольфаром і Хранителем Другого променя Створення - жоден з моїх аргументів на них не подіяв

На усе це вони, променисто посміхаючись, повідомили мене, що саме такі люди їм і потрібні

Та рояль педальний! З тітьками силіконовими!!!

Та митохиндральную вашу ДНК з мутацією в Y-хромосомі!!!!!

Чим вище інтелект, тим плодотворніше внутрішня робота

Розмови про містику і загадкові явища природи - це не різновид любовної прелюдії перед тим, заради чого ви розпустили павиний хвіст

Містика - це спосіб життя і твій посильний вклад в створення загальнопланетарного Розуму

Не більш й не менш

Але якщо ти почав гратися в оповитого серпанком загадковості чарівника Смарагдового міста, то чекай біди - природа не любить клоунів: або ти трансформуєшся в який-небудь одночлен третьої міри з ірраціональними коефіцієнтами, або звироднієш в духовну лупу

Приступаючи до містичного роблення, треба завжди пам'ятати, що ти є ні що інше, але ПРОСТО АТОМ планетарної свідомості і, концептуальному значенні цього слова, НІЧИМ НЕ ВІДРІЗНЯЄШСЯ від атома водню

А що у нас таке атом водню?

Це позитивне ядро і електрон і, якщо не плющити своїм мізки хвилевою функцією Шредингера, то першорядне завдання будь-якого містичного роблення полягає в створенні ПОЗИТИВНОГО ядра усередині свого тіла

Ядра, яке тут же, підкоряючись початковому і первинному загальносвітовому зв'язку, стане працювати на двох принципах: тяжінні і відштовхуванні

Твоє завдання в цьому початковому стані - стані формування початкового атома свідомості - навчитися не втрачати точку формирування позитивного ядра, і з цієї точки спостерігати той феноменальний потік, який можна спокійно ототожнити з електроною хмарою, який або притягується до твого ядра, або від нього відштовхується

Бо (Йокарний півень!), треба завжди пам'ятати, що первинним ядром будь-якого містичного роблення є тільки стан і концентрація на позитивному ядрі "Я-ІСНУЮ", усе інше - то що притягується до цього стану або відштовхується від нього - усе це - вата матрацна - і ні що інше, як електрона оболонка позитивного ядра

Це не вимагає концентрації на собі, це не вимагає ні потоку блудоумия із приводу приємно-побаченого, ні мордофілії з гидливо підібганими губешками - з приводу негативної інформації

Бо усе це - процес рішення загальнопланетарного хвилевого рівняння Шредингера, а ти в ній - просто митрюха сиволапна, інакше кажучи БЕЗПРИСТРАСНИЙ І УВАЖНИЙ СПОСТЕРІГАЧ

З 23 лютим! Привітання!

Вареники проти радянської Масляни. Чому українцям потрібно забути про святкові млинці

Вареники проти радянської Масляни.  Чому українцям потрібно забути про святкові млинці ТЕТЯНА ЗІНЧЕНКО 22 ЛЮТОГО, 2017, Останній тиждень перед найсуворішим і найдовшим постом в Україні має власні, ніде не запозичені, традиції. Як українці святкують Колодій Останній тиждень перед Великим постом з давніх-давен в Україні вважали передвісником весни і відповідно відзначали – з розвагами, співами, ярмаркуванням, троїстими музиками, козаками верхи на конях, жартами. Цього року він припадає на 20-26 лютого, з 27 лютого починається Великий піст, а 16 квітня - Великдень. Називають цей тиждень «Бабським тижнем», або ж Сиропустом, Пущенням,  Масницею, однак найпоширеніша назва цього свята - Колодій. Читать далее

 

Нема кайданів, щоб твій дух здушили Василь Стус
 

Нема кайданів, щоб твій дух здушили, таких немає в світі гільйотин, котрі б убили душу, геть зболілу — так, як за матір’ю боліє син. А мати моя — правда, справедливість, добро, любов і усміх на лиці. Ми й карані пробудемо щасливі — то сльози радості, що на щоці горять і тьмяно світять перламутром, лише відрада у моїх очах. Ото мій шлях — по межових стовпах, де протирає очі світле Утро — весна твоїх високих благостинь, веселка усеспільної спільноти. Даруй же світові свої щедроти і радо — згинь, вщасливлений — загинь. Бо ти не сам. Бо ти ланцюг живого, бо ти бажання вистражданий край. Карай мене, мій Боже. Слава Богу, що зглянувся на мене. І — карай. Бо це ж бо — найповинніша повинність: не зраджуючи правду і добро, їм принести без чорних заборол свою любов, одяку і дитинність. Збагни ж нарешті — вільний, вільний ти. Таж тільки люблячи, з нас кожен вільний. Душі розспіваної сині ріллі ряхтять од ніжності і ліпоти. 3.IV. 1972 Василь Семенович Стус Художник Олег Шупляк Людмилка56

 

САЙТ-РЕКВІЄМ "НЕБЕСНА СОТНЯ"

НЕБЕСНА СОТНЯ МАЙДАН, ЛЮТИЙ 2O14 ЦЕ САЙТ-РЕКВІЄМ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ТИМ, ХТО ЗАГИНУВ НА МАЙДАНІ У БУРЕМНІ ДНІ ЄВРОРЕВОЛЮЦІЇ. ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ ПОВСТАЛИ ПРОТИ НАСИЛЛЯ, НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ ТА БРУТАЛЬНОГО ЗҐВАЛТУВАННЯ СВОЄЇ КРАЇНИ… КОЖЕН ЗДІЙСНИВ ОСОБИСТИЙ ПОДВИГ — ВІДДАВ НАЙЦІННІШЕ — СВОЄ ЖИТТЯ ЗАРАДИ НОВОЇ УКРАЇНИ. ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ! ІСТОРІЇ ДЛЯ ЦЬОГО САЙТУ ПИСАЛИ УКРАЇНСЬКІ ЖУРНАЛІСТИ. ПИСАЛИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ГЕРОЇ НЕБЕСНОЇ СОТНІ ОЖИВАЛИ ТУТ... ПИСАЛИ, АБИ РОЗПОВІСТИ, ЧИМ ЖИЛИ ЦІ «ВОЇНИ СВІТЛА». ЩО ЛЮБИЛИ. У ЩО ВІРИЛИ. ЗА ЩО СТОЯЛИ НА МАЙДАНІ. Тисніть га картинку - переходьте на сайт

 

Пам'яті героїв "Небесної сотні" присвячується

"Коли буде небезпека, я стоятиму в перших рядах", - казав Сергiй Нiгоян.

 

Сьогодні поминальна субота. Згадаємо наших Героїв

Сьогодні, поминальна субота.  Молитвою, добрим словом вдячності, мовчанням, згадаємо тих Героїв, які віддали своє життя за волю України, за майбутнє наших дітей...  Чорніють ранами поля,  зітхають спалені руїни.  Хай буде пухом вам земля,  славні Герої України! 5.   Вони живі, поки ми пам'ятаємо про них... Василь Мойсей навчався на четвертому курсi в унiверситетi розвитку людини "Україна".

 

Выбирайте людей своего уровня ценностей

/black-cat.me/wp-content/uploads/2017/02/inner-348x200.jpg" target="_blank">http://black-cat.me/wp-content/uploads/2017/02/inner-348x200.jpg 348w" width="747" />

Раньше я думала, что человек может быть любым: хоть вором, хоть хамом, хоть обманщиком. Значит, так сложилась его жизнь в семье, так воспитали родители, или духу надо именно такие уроки пройти.

Я и сейчас это понимаю, но вокруг себя хочу иметь людей другого порядка, совсем другого. Это люди, для которых честь, слово, достоинство, совесть имеют значение.

Наверное, в силу той же бытовой занятости женщины редко задумываются над этими категориями. Точнее, принято считать, что к женственности они не имеют отношения, поэтому и не стоит работать над характеристиками, которые не развивают женственность, не помогают найти мужчину и выйти замуж и, похоже, только мешают в реализации во внешнем мире. Это заблуждение. Любые отношения могут быть долгосрочными и качественными только в одном случае: если ценности людей совпадают.

У меня вызывает большие опасения мужчина, который не может объяснить, что значит для него честь и умение держать слово. Если совесть он определяет как «я стараюсь не врать, максимум — просто промолчу», то как личность он представляет грустную картину. Совесть — это точно нечто большее. Если человек не может самостоятельно для себя определить нравственные категории, контролировать себя, оценивать свои поступки, то это очень печально.

Психологи могут объяснить любое поведение человека. С точки зрения, как найти себе оправдание, это очень удобная наука. Человек имеет бесчисленные сексуальные контакты, манипулирует, избегает ответственности? Значит, он недолюбленный ребенок, у него нарушение привязанности в силу травматических отношений с матерью и еще много всего.

Но если ты вырос, стал взрослым, воспитывай себя сам! Ищи свое самосознание!Всегда можно найти оправдания боли, которую ты причиняешь другим людям, но чаще всего ты видишь, что делаешь, хотя бы по ответной реакции понимаешь. Если у тебя здоровый мозг (без органических поражений из детства), ты должен уметь анализировать. Даже если неведомая сила толкает тебя украсть или воспользоваться телом другого человека на один раз, ты в состоянии понять, увидеть, почувствовать, что делаешь другому плохо. И ты видишь! Но предпочитаешь засунуть эти сомнения в дальний угол сознания и оправдать себя.

Если человеком управляют ценности низкого порядка: деньги любой ценой, удовольствия любой ценой, потакание своим прихотям, он превращается в грязную, низкоуровневую тварь.

Говоря психологическим языком, животное «Оно» берет верх над «Я» при полном отсутствии «Сверх-я». «Я» осознает и удовлетворяет неосознанные желания и потребности «Оно» при помощи норм и законов «Сверх-я». Наличие всех трех составляющих — «Оно», «Я» и «Сверх-я» — в психике человека делает его завершенной, законченной личностью. В противном случае получается суррогат, недоделанный человек, с таким невозможно построить ничего полноценного.

Ни ум, ни интеллект, ни образование сами по себе не определяют ценности высокого порядка. Эти ценности формируются от внутренней чистоты и наполненности, от неустанной работы над собой. Они делают человека не просто живым существом, а Человеком. Только ценности высокого порядка: достоинство, уважение, самоуважение, сила воли и сила духа, совесть — задают высокие вибрации души и делают человека чистым и светлым.

Таким людям нельзя жить, дружить, работать с грязными персонажами. Их никогда не смогут понять. Их неизбежно будут стремиться подавить и уничтожить. Бессознательное многократно мощнее и сильнее cверх сознания.

Выбирайте людей своего уровня ценностей, и будет вам счастье!

Яке життя, такі й пісні...

Украина должна развивать свой национальный язык и культуру. А что думаешь ты?

РОСІЯ - ГОЛОГРАМА УКРАЇНИ

Утворення-потворення під назвою Росія є голограмою оригіналу – справжньої держави Русь-Україна, яка існує реально.
Україна має свою прадавню і славну історію як мінімум з Трипілля-Аратти, арійську, кіммерійську, скіфсько-сарматську, античну, гетську як нас називали сусіди, напасники чи історики, мандрівники, посли…, русинську, слов’янську, українську. Ми нізвідки не прийшли. Ми тутешні. І на нашій землі немає жодного іншого народу, який би був десь тут автохтонним. Ми від Сяну до Дону. Хоча – насправді ширше. Набагато ширше у всі боки. Але сьогодні і цього досить. Ми корінням з цієї землі. Ми маємо матричну для європейських мов нашу прамову. Ми є народ, що створив цю державу. Ми маємо древнє вірування, вірніше – знання, дані нам згори. І ми чітко знали, як влаштований циклічний світ людей. З цих наших знань про Триєдиного бога зліпили варіант християнства. І інші «основні релігії». Ми маємо найбагатші найдревніші у світі народні традиції, величезну кількість народних пісень, сакральні космічні символи у наших орнаментах. Ми єдині у світі, хто шанує початок, зародження життя. Уособлю це наша писанка-яйце. Ми маємо свята і божеств, що уособлюють різні прояви матеріальної природи на протязі року. І святкуємо їх.

Сатана для себе створив державу-привид, державу-голограму – Росію. Він створив земний, ніби матеріальний інструмент для захоплення світу, якщо точніше – для реалізації своєї мети – ув’язнення, навічного «заземлення», відриву від Бога його, створених Богом людських душ.
На рівному місці, з вакууму державу не створиш. Тому Сатана зібрав до цієї держави дикі племена після панування дикої татарської Орди на величезному полі різних племен-народів, якими легко управляти, бо вони за свою недовгу історію існування не мали жодного досвіду самоуправління. Слуги Сатани, ювеліри із Амстердама виконували ту «творчу» роботу. Починаючи від Ісаака, вихреста у Петра(першого). Мазепу долучили до цієї «творчості». Фактично він творив цю державу. Але побачив і схаменувся, та разом з шведами мало не загубив той «проект». Сатанисти йому до цього часу анафему шлють. Аби та держава була респектабельна і на щось схожа, їй потрібна історія. Власної не мала. Тому цій державі у 1721 році указом було присвоєна назва сусідньої країни – Руси. І фіно-угорсько-татарське населення цієї держави теж стало «вєлікорускім». У «руского» народа на цих просторах немає землі, де вони виросли. Немає тому і республіки. Він лише має статус «государствообразующєго». Відповідно – історію, як свою — цій державі записали історію сусідньої Руси. І християнську церкву від Руси теж приліпили собі і сказали: «отсюда начало». І мову державну насадили угро-фінам церковну – створили штучний «рускій язик». Язик той від церковнослов’янської староболгарської. А Русь справжня – слов’янська. «Сблізілі язикі». Правда, до цього часу не всі фіни вивчили «рускій язик». Ще багато по «вєсям» користаються лише власними фінськими діалектами. Багато «Бурановскіх бабушек» і «дєдушєк» знають рускій язик у тій мірі, що дозволяє отримати пенсію. Все треба було уподібнити до держави-оригіналу. Повністю відсканувати оригінал і зробити копію. Копіювали все – як типовий приклад, навіть, проголошуючи свою окрему більшовицьку владу у Харкові, коли існувала справжня у Києві, назвали теж її – УНР. А в оригіналі нищили все: мову, документи, топоніми, традиції, імена, артефакти…, всі свідоцтва древньої історії, самих українців. Що можна було – присвоювали – наукові досягнення українців, винаходи, мистецькі роботи, поетів і письменників… з цинізмом і нахабством, властивим лише порожнім безталанним ницостям і бандитам. Голограмна держава мала затінити повністю оригінал, а її творці постійно всім тлумачили, що оригінал – «прідуман австрійськім штабом, полякамі, чтоби унічтожіть Рассєю, Украіни нєт, нє било і нє могло сущєствовать нікогда» – як заповідав Валуєв у 1863 році. «Проект» одним словом. Все навпаки. Все перекручено. Отаке Задзеркалля. А потім оригінал мав повністю зникнути. Голограма мала стати на місце оригінала, привласнивши собі від нього все. І тоді видавати себе за оригінал. «Нєт страни(України) – нєт вопросов». Тєпєрь всє по історічєскім рускім вапросам будут іметь дело с Русью -Россієй. Голографічне Задзеркалля мало легалізуватися. Але ми, українці – недаремно послані Богом! І стали на заваді Сатані. Як же вони сказилися! І пішли на нас війною, аби знищити. Це їхня мета. І не сумнівайтеся, — продовження буде.

Як і всі справи неправедні сатанинські, ця голограма зникне. Лишиться на цьому місці лише простір, поле, земля і її корінні народи. Ми, українці, народ Божий, це зробимо. І Бог нам помагає. Ми несемо величезні жертви від діл сатанинських. Не кажу справ, бо слово справа має корінь Прав – а це Закон, це Правда. А у Сатани цього немає. Але наші душі нікуди не зникають, вони вічні і повертаються. У все кращій якості. І це є наша робота на Землі.

«А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни». – Ліна Костенко.

P.S. Блокада «брацкіх уз» з сатанинською Ордою, якою нас знову нишком пов’язали-обплутали, і дика істерична реакція сатанинських сук, що знову готуються пролити кров українців, показала, що Україна є фундаментом Московської Орди, і відрив цього паразита від тіла України є смертельним для цього штучного азіатського сатанинського утворення.

Історичне — Котяткі руssкіє больни?

Так виглядає розпад російської імперії:

Якщо розглянути в хронології подій, то вийде, що з 1914 року війна на Московії так і не припинялася і йде до цього дня.
При цьому, протягом цих років рашня вела війни у двох-трьох країнах одночасно, це, тіпа, норма.
І що характерно, усі війни — або просто програні, або ганебно і розгромно програні, жодна з них не досягла кінцевої мети, заради котрих розв'язувалися:

- Отже: «о 14-м годє началася» Перша світова і пішло-поїхало - почався процес розпаду російської імперії:

• 1917-22 рр серія швидкоплинних загарбницьких реваншистських воєн з країнами, які вийшли зі складу Росії (в тому числі з Україною, Грузією, Азербайджаном, в Середній Азії і т.д. без винятку). ІГІЛьїч-перший чудово розумів, що без економік цих країн совіцька Московія просто здохне, на Московії просто нічого немає.
• 1919-21 Гібридна війна в Монголії, «гдє бмло много руssкіх», в результаті якої «Монгольський вершник-кочівник перестрибнув з средневеков'я, через прірву капіталізму, одразу в соціалізм».
• 1920 Польщі вдалося відстояти незалежність, розгромивши навалу красних орків.
• 1920-1938 звірячі придушення постійних повстань проти колективізації в Україні, Білорусі, на Кавказі і в Середній Азії... (що в світовій історіографії називалося б «селянські війни»)
• 1936-39 Іспанія, перша в світі гібридна війна. Унаслідок остаточної змови з Гітлером (фашистсько-фашистський Пакт Мольотофф-Риббентроппа) і «поділу світу на сфери впливу», Гітлеру дістається Іспанія, а Сталін відкликає звідти «іхтамнебилов», вивозить тисячі іспанських дітей і комуністів, а потім в союзі з Німеччиною розв'язує Другу світову війну і починає «кошмарити Хвінляндію»...
• 1938 Битва на озері Хасан
• 1939 Бої на Халхін-Голі
• 1939 Окупація Західної України (згідно із фашистсько-фашистським Пактом М.-Р.)
• 1939 Окупація Західної Білорусі (згідно із фашистсько-фашистським Пактом М.-Р.)
• 1939, вересень, Москва приступає до початку Другої Світової війни. Спільно з коричневими, красниє окуповують Польщу.
• 1939-40 «Зимова війна» з Фінляндією (з ознаками гібридності; пригадайте "Фінляндскую народную рєспубліку" і "правітєльство", яке утворене в містечку на кордоні з Моцквою)
• 1940 Окупація балтійських країн Литви, Латвії, Естонії (згідно із фашистсько-фашистським Пактом М.-Р.)
• 1941-1945 Тіпа, «Гітлер перший напав» (якого Сталін же і привів до влади, і озброїв, і нагодував українським хлібом в 1933 м. Через «III Інтернаціонал» Сталін віддав наказ німецьким комуністам «дружити з нацистами» і голосувати за Гітлера
• Серпень 1941-травень 1946 «Стояння» окупаційної армії в Ірані, який мало не став ще однією «совєцькою соціалістичною республікою». «Ісконниє землі», так! На території, зайнятій совєцькими військами, аж до їх виведення, існували невизнані державні утворення - Мехабадська Республіка (курдська) і Південний Азербайджан. На кшталт сучасних "лнр" і "днр". Саме з тих пір починається вся ця свистопляска з курдами.
• 1944-1953 Війна з УПА в Україні. Причому УПА діяла не тільки на Заході, а й по всій Україні. По суті, це була «непомічена» друга українсько-московська війна, при тому, УПА не була переможена, а припинила бойові дії за наказом, заради збереження життів українців.
• 1950-1953 Корейська війна, гібридна (з іхтамнетамі і п'ятою комуно-корейської колоною, вихованою на москві) призвела до «торжества коммунізьма» тільки на половині Кореї. «В боях за свободу і незалежність корейського народу відзначився корейський льотчик Лі Сі Цин»
• 1953-1959 Гібридна «збройна боротьба за владу на Кубі закінчилася перемогою повсталих» і Карибською кризою у 1962-му. Висадку американського десанту в Затоці Свиней зірвали саме «іхтамнебили» - совіцьки морські піхотинці
• 1956 «Звільнення» Угорщини від демократії.
• 1957-1975 Гібридна війна у В'єтнамі. Знову найвідоміший «іхтамнет» - цього разу «вьетнамскій льотчик Лі Сі Цин» (Американське втручання відбулося лише 1965-1973)
• 1960-65 гібридність в Конго (у 1971 році перейменована в Республіку Заїр) Патріс Лумумба, хто ж не пам'ятає вулиць його імені у всіх великих містах і університет Дружби Народів в Москві
• 1967-1970 Війна іхтамнетов на боці Єгипту в арабо-ізраїльських війнах (близько 32-х тисяч іхтамнетов з МіГ-21, Іл-28, і іншим «Воєнторгом») Всього в Єгипті ошиватися, літало і терлося по пустельній місцевості близько 32 тисяч (!) «іхтамнебилов».
• 1961 Війна в Анголі. Гібридна. З 1958 по 197x рр. СРСР постачав збройним формуванням МПЛА іхтамнетов, озброєння і техніку, і змушував це робити Болгарію, Чехословаччину і Алжир.
• 1967-1975 Камбоджа. В СРСР тоді жартували: «Мало їм Пол Пота, їм цілого подавай!» Або: «Вона шо в Камбоджі твориться! І це у них тільки Пол Пота, а прикинь якщо цілий буде!?»
• 1968 «Захист» Чехословаччини від чехів і словаків
• 1979-1989 Напад на Афганістан.
• 1988 Гібридна війна в Нагірному Карабасі.
• 1989 «Наведення порядку» в Тбілісі, Грузія
• 1990 «Чорний січень» в Баку, Азербайджан
• 1990 «Кривавий січень» в Єревані, Вірменія
• 1991 Кривава розправа в Вільнюсі, Литва
• 1992 Гібридна війна в Молдові (так зване "Придністров'я")
• 1992-93 Війна проти Грузії руками абхазів за підтримки іхтамнетів і авіації «з воєнторгу»
• 1994-96 Перша Чеченська війна
• 1999-2000 Друга Чеченська, в результаті якої рашисти допіру платять данину «переможеним» чеченцям.
• 2008 Напад фашиста на Грузію
• 2014 Гібридна війна в Україні.
• 2015 Війна в Сирії (хоча допомагали Асаду з самого початку конфлікту - з 2011 р)

І скрізь однакові передісторії, як під кальку скопійовані сценарії початку війни: що в Фінляндії, що в Сирії, що у нас. Немає жодного покоління з колишнього СРСР, яке де-небудь та не воювало!!! А деякі брали участь двох або трьох війнах (спитайте у Бабченка). Поки буде росія - буде війна.
«Хатят лі руssкіє вайни?» — Відповідь очевидна, як очевидно й те, що московіти «без п#здюлей - як без пряників». А ще підрахуйте, друзі мої ж-біндерівці і у-хвашісти, якби всі ці ресурси, яке Людство поклало на захист від рашиста, та «в мирних цілях»! Так ми б уже на всі планети Сонячної системи на екскурсії б літали (в рамках обов'язкової шкільної програми).

ПІДТРИМАЙ! ОГОЛОШУЄТЬСЯ ЖАЛОБА ЗА ЗАГИБЛИМИ ВОЇНАМИ 29-31 СІЧНЯ ПІД АВДІІВКОЮ

У фейсбуці небайдужі українці розпочали Жалобу за загиблими військовими...

 

Влада неспроможна та ій байдуже, ми самі повинні це зробити.

ОГОЛОШУЄТЬСЯ ЖАЛОБА ЗА ЗАГИБЛИМИ ВОЇНАМИ 29-31 СІЧНЯ ПІД АВДІІВКОЮ
ДО 4 ЛЮТОГО ВКЛЮЧНО

Серия сообщений "Герои АТО":

Третий год Российская Федерация ведёт войну с Украиной/С территории РФ тоннами нон-стоп поступает вооружение к боевикам.

                                                

"Рускоязичним патріотам" України та українцям. Толерантність до чужої мови-зброї - то толерантність до Зла. Ірина Фаріон. Дивитися все до кінця

https://www.youtube.com/watch?v=Rwhih2rID5A

Полум’я скорботи Наталка Тривайло

Свічка на спомин Голодомору