Комментарии (0)

<a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post195394211/">!!! ( Р Р•РљР’Р†Р„Рњ Р”РЈРЁР†.... Р—Р’Р†Р”РљР РњР РџР РР™РЁР›Р ) !!!</a> 
РІС–РґРєРё РњРё РїСЂРёР№С€Р»Рё... 
[flash=411,28,http://embed.prostopleer.com/track?id=4809424hH6p]

( Р РµРєРІС–С”Рј РґСѓС€С–... ) Р—РІС–РґРєРё РњРё РїСЂРёР№С€Р»Рё...

вЂ***
Р—РІС–РґРєРё РјРё РїСЂРёР№С€Р»Рё? РљСѓРґРё СЃРІС–Р№ С€Р»СЏС… РІРµСЂС€РёРј?
РЈ С‡РѕРјСѓ Р·РјС–СЃС‚ Р¶РёС‚С‚СЏ? вЂ“ Р’С–РЅ РЅРµР·Р±Р°РіРЅРµРЅРЅРёР№ РЅР°Рј.
Р‘Р°РіР°С‚Рѕ СЂС–Р·РЅРёС… РґСѓС€ РїС–Рґ РєРѕР»РµСЃРѕРј С„Р°С‚Р°Р»СЊРЅРёРј
Р—РіРѕСЂР°С” РІ РїРѕРїС–Р», РІ РїСЂР°С…. Рђ РґРµ, СЃРєР°Р¶С–С‚СЊ РІРё, РґРёРј?

Р‘Р»Р°РіРѕСЂРѕРґСЃС‚РІРѕ С– РїС–РґР»С–СЃС‚СЊ, РІС–РґРІР°РіР° С– СЃС‚СЂР°С… -
РІСЃРµ Р· РЅР°СЂРѕРґР¶РµРЅРЅСЏ Р·Р°РєР»Р°РґРµРЅРѕ РІ РЅР°С€РёС… С‚С–Р»Р°С….
РњРё РґРѕ СЃРјРµСЂС‚С– РЅРµ СЃС‚Р°РЅРµРјРѕ РЅС– РєСЂР°С‰С–, РЅС– РіС–СЂС€С– - 
РјРё С‚Р°РєС– , СЏРєРёРј Р·СЂРѕР±РёРІ РЅР°СЃ СЂРѕР·РІРёС‚РєСѓ С€Р»СЏС….

Р–РёС‚С‚СЏ РїСЂРѕРЅРµСЃРµС‚СЊСЃСЏ, СЏРє РѕРґРЅР° РјРёС‚СЊ,
Р‡С— С†С–РЅРё, РІ РЅС–Р№ С‡РµСЂРїР°Р№ РЅР°СЃРѕР»РѕРґСѓ.
РЇРє РїСЂРѕРІРµРґРµС€ С—С— - С‚Р°Рє С– РїСЂРѕР№РґРµ... <a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post195394211/">Р§РёС‚Р°С‚СЊ РґР°Р»РµРµ...</a>

!!! ( РЕКВІЄМ ДУШІ.... ЗВІДКИ МИ ПРИЙШЛИ ) !!!

Дневник

Пятница, 02 Декабря 2011 г. 00:29 + в цитатник

відки Ми прийшли...

( Реквієм душі... ) Звідки Ми прийшли...

‘***
Звідки ми прийшли? Куди свій шлях вершим?
У чому зміст життя? – Він незбагненний нам.
Багато різних душ під колесом фатальним
Згорає в попіл, в прах. А де, скажіть ви, дим?

Благородство і підлість, відвага і страх -
все з народження закладено в наших тілах.
Ми до смерті не станемо ні кращі, ні гірші -
ми такі , яким зробив нас розвитку шлях.

Життя пронесеться, як одна мить,
Її ціни, в ній черпай насолоду.
Як проведеш її - так і пройде,
Не забувай: вона - твоє творіння.

В світ прийшов я, але не було небо стривожено.
Умер я, але сіяння світил не умножено.
І ніхто не сказав мені – для чого народжений
І для чого життя моє похапцем знищено.

Міняємо річки, країни, міста...
Інші двері... Нові роки...
А нікуди нам від себе не дітись,
А коли й дітись - тільки в нікуди.. ( 11 серпня 2010 р. с. Барахти )
---------------------------------------------------------------------------------------------------

Читать далее...

Рубрики:

.МОЇ АУДІО - ВІРШІ...
.МОЇ ПЛЕЙКАСТИ...
.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...
.МУЗИЧНІ МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...

Комментарии (0)

<a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post195393618/">!!!....... РЎРћРќРђРўР Р“Р РђР„ РћРЎР†РќР¬....... !!!</a> 
 РЎРћРќРђРўР Р“Р РђР„ РћРЎР†РќР¬...

[flash=411,28,http://embed.prostopleer.com/track?id=4813458X5Dk]

***
             РЎРѕРЅР°С‚Рё РіСЂР°С” РѕСЃС–РЅСЊвЂ¦
	Р†Р· Р»РёСЃС‚СЏ С„РµС”СЂРІРµСЂРє.
	Р† РЅС–Р¶РЅРѕ С‚Р°РєвЂ¦ С†С–Р»СѓС” С‚РµР±Рµ РІ С‰РѕРєРё,
	С–Р· СЃРѕРЅС†СЏ РїСЂРѕРјС–РЅРµС†СЊ.

Рђ РІ РѕСЃРµРЅС– Р±Р°РіР°С‚Рѕ С–РЅСЃС‚СЂСѓРјРµРЅС‚С–РІвЂ¦
РЎРєС–Р»СЊРєРё РґРµСЂРµРІ, СЃС‚С–Р»СЊРєРё Р№ РјРµР»РѕРґС–Р№.
Р† РєРѕР¶РЅРµ РїРѕ СЃРІРѕС”РјСѓ СЃРїС–РІР°С” РІ СЃРІРѕС— РјРѕРјРµРЅС‚Рё,
Р’С–Рґ РґР¶Р°Р·Сѓ РґРѕ СЂР°РїСЃРѕРґС–Р№.

РљСЂСѓР¶Р»СЏСЋС‚СЊ Сѓ РІР°Р»СЊСЃС– Р»РёСЃС‚РѕС‡РєРё,
	Р”РµСЏРєС– РІ С‚Р°РЅРіРѕ Р·Р°РІРјРёСЂР°СЋС‚СЊ.
	Р”РµСЏРєС– С‚СЂРµРїРµС‚РЅС–, СЏРє С‚С– РґР·РІС–РЅРѕС‡РєРё,
	РЇРєРёС… РІ РѕСЂРєРµСЃС‚СЂС– РјРѕР»РѕС‚РѕС‡РєРё С‚РѕСЂРєР°СЋС‚СЊ.

РўРѕ СЃРѕРЅСЏС‡РЅРµ РїСЂРѕРјС–РЅРЅСЏ, Р° С‚Рѕ С…РјР°СЂРё,
РњРѕС‚РёРІРё РјРµР»РѕРґС–Р№ РјС–РЅСЏСЋС‚СЊ.
Р† Р·Р°РјС–СЃС‚СЊ С‚Р°РЅРіРѕ Р№ РІР°Р»СЊСЃСѓ ... <a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post195393618/">Р§РёС‚Р°С‚СЊ РґР°Р»РµРµ...</a>

!!!....... СОНАТИ ГРАЄ ОСІНЬ....... !!!

Дневник

Пятница, 02 Декабря 2011 г. 00:23 + в цитатник

СОНАТИ ГРАЄ ОСІНЬ...

***
Сонати грає осінь…
Із листя феєрверк.
І ніжно так… цілує тебе в щоки,
із сонця промінець.

А в осені багато інструментів…
Скільки дерев, стільки й мелодій.
І кожне по своєму співає в свої моменти,
Від джазу до рапсодій.

Кружляють у вальсі листочки,
Деякі в танго завмирають.
Деякі трепетні, як ті дзвіночки,
Яких в оркестрі молоточки торкають.

То сонячне проміння, а то хмари,
Мотиви мелодій міняють.
І замість танго й вальсу – вдало,
тужливі ноктюрни у гру осені вступають.

Усе навкруг танцює
й мелодії звучать.
Допоки золотава осінь владарює,
Нам хочеться співать.

О, золотава осені пора...
І цей прощальний жовтень,
Неперевершена природи дивина,
Листковий феєрверк продовжуйсь довше.

І рідкі сонячні вже дні,
Підсилюють красу –
Коли бувають хмари вихідні,
О як ці дні люблю !!...
----------------------------------------------------------
О, рідні Ви мої берізки,
серед осінньої краси,
Ви вирізняєтеся все ж трішки,
Цим знаменитим кольором коси.

І ніжністю, і трепетом листків,
Своєю дивною фактурою.
І кольорів усього два – Чорно – біла кора,
Зате багатство різнобарвних із листя кольорів.

А вітер березу згинає,
Трепече й зриває її листки.
Хіба що прекрасніше в світі буває,
Як спостерігати процес цієї гри !!...

( 22 жовтня 2010 р. с. Барахти )
------------------------------------------------------------
Як буйно вітер березу цілує…
Трепече й тремтить вся вона.
І золотаве листя – волосся малює,
Незбагненну картину осіннього дня.

( 22 жовтня 2010 р. с. Барахти )

Берізко… мила ти берізко…
Чорно – біла кора.
Трепетно ніжна, мов жінка,
Ти навіки любов вже моя.
---------------------------------------------------------------
Кружляння, вертіння, кружіння –
Останній цей танець листка.
Осіннє листкове благовоління –
Яке ж то прекрасне життя.!!!
---------------------------------------------------------------
Осінні листочки,
Осінні листочки –
Мої Ви радощі і сум.
Останні штрихочки –
Моїх таємних дум.
---------------------------------------------------------------
Листок за листком кружляє…
То завзято мороз про це дбає.

Ах листя… листя… його кружляння.
Хоч сядь й замри…
Мої найкращі вподобання,
від феєрверку листвяної гри.
-----------------------------------------------------------------
Кружляють, Кружляють листочки,
І з ними кружляють роки.
І дзвонять, і дзвонять дзвіночки
А ми лиш питаємо?? –
Куди ж Ви …. Куди…????

( 23 жовтня 2010 р. с. Барахти )
-----------------------------------------------------------------
Сонати грає осінь…
Із листя феєрверк.
І ніжно так… цілує тебе в щоки,
із сонця промінець.

( 12 жовтня 2010 р. с. Барахти )

‘***

ЩО БЕРІЗОНЬКР МОЯ ??...

‘ ***
Що берізонько моя ?...
Мерзлякувато на вітру.
Хочеш я тобі рідненька
Слізоньки зітру.

Вдалині стоїш від лісу
При дорозі…
Ти завжди зимою й літом
Одинока у тривозі.

Із людьми буває так –
трапляється.
Тільки життя іде по світу –
Не кінчається…
Не кінчається.

І в думках я жду,
Ту єдину і одну…
Не трапляється, не трапляється.
Все нема і нема,
Так і молодість пройшла…
А життя іде по світу –
Не кінчається…
Не кінчається. ( 25 жовтня 2011 р. с. Барахти )

‘ ***

Рубрики:

.МОЇ АУДІО - ВІРШІ...
.МОЇ ПЛЕЙКАСТИ...
.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...
.МУЗИЧНІ МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...

Комментарии (1)

!!!......... ВІЧНІ ПИТАННЯ ...........!!!

Дневник

Пятница, 02 Декабря 2011 г. 00:13 + в цитатник

...... ВІЧНІ ПИТАННЯ ......

...... ВІЧНІ ПИТАННЯ ......

Всі радощі й нещастя людей
створені їх власними думками….
--------------------------------------------
Одним і тим же мозком –
Думати і вірити ??... Єжі Лец )
-------------------------------------------
Учіться так,
Мовби Ви постійно відчуваєте нестачу своїх знань,
І так, немовби Ви постійно боїтеся розгубити свої знання. (Конфуцій)
--------------------------------------------------------------------------------------------
Жити – значить зробити художній виріб
із самого себе…
---------------------------------------------------------------------------------------------
Єдиний,
Кому потрібно простити всі гріхи,-
Ти сам…..
---------------------------------------------------------------------------------------------
Час заходу сонця минає...
Ви забуваєтесь у сні.
За сном світанок наступає
І так минають ночі... дні...
Часто слово "Так" означає "Ні"...
Коли хочеш брать - віддавай,
Хочеш утримать - відпускай...

Володимир

" КОЖЕН ПЕРЕД ВСЕВИШНІМ... "

*****
( Життєва істина одна:
- вселенський хаос і суєта…
І скільки в світі людських драм,
Та кожен народжується і помирає - сам… )
------------------------------------------------------------------------
Кожен перед Всевишнім
голий,
жалюгідний....
і убогий.

В кожній музиці
Бах,
В кожнім із нас
Страх.
Бо вічність –
Богам.
Тлінність –
доля биків.
Богове стане
Нам
Сутінками гріхів.

Потрібно небом
Ризикнути,
Можливо й
Невпопад.
Іще не раз Нас
Розіпнуть.
Іще не раз
Усе вкрадуть.
Нічого банки
Не вернуть.
І скажуть потім:
Криза і Розпад.

Ще буде
Ураган.
І ми завиємо
Від ран.
Об стінку нерозуміння
Іще не раз,
Розіб'ємо
Лоб.
У кожного свій
Храм.
І кожному
гроб.

Юродствуй,
Віруй,
Молись.!!..
Будь сам
Як перст.!!..
Вічний бичкам -
Хлист,
Вічний богам –
Хрест.

Не хапай з неба
Зірок.
Лови повітря
Глоток.
За кожним з
Нас
Пролунає блага
Вість.
На похоронах слова
Втішні.
Хоча ми й
Грішні.

Вічний богам
Хрест.
Передсмертні звуки
Чути.
Одним – відразу смерть,
Другим – старечі муки,
Звуки.... Звуки.... ( 12 березня 2009 р. м. Київ )

*****
‘ Нічого задаром не дається, все потрібно міняти й купити.
Хоч де ступнеш, потрібно платити. ‘ ( Ярослав Мудрий )

****

" НАЙКРАЩИМ ДОРАДНИКОМ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Є ВОНА САМА... "

*** ***
Найкращим дорадником кожної людини є вона сама. Гін життя кожного з нас є стократ мудріший від усіх золотих думок і признаних правд. Наша духовна напруга не йде ніколи внівець, хоч утратить свою зовнішню основу. Тільки треба вміти відповідно нею покермувати й покласти в неї нову суть.
Колишнє наче тінь за плечима, прийдешнє наче імла перед очима. Мряка накриває тінь,
і розпливаються їхні межі. Усе стає суцільним сутінком. Минуле тане в майбутнім і затираються їхні границі. Приходить безчасова, понад часова й поза часова хвилина. Існування в ЧЕТВЕРТОМУ вимірі, у вимірі ДУМКИ.
Бо справді, який є глузд життя. Жінки ??... Е-е-е-ех… Тільки клопіт. Ще дві, три ночі – хай собі. Можна витримати, а потім нудьга. Тому найкраще – самота. Його музою була нудьга.
( 26 жовтня 2010 р. с. Барахти_по мотивам Богдана Антонича )

***
" ТИ ЖИВЕШ, ЛЮДИНО, НА ЦІМ СВІТІ... "

***
Ти живеш, людино, на цім світі,
Та не бачиш, окрім снів, нічого -
Геть нічого - ні старого, ні нового.

Ти встаєш із ліжка все ще сонна,
Та блукаєш містом, мов сновида -
Та нічого мозок твій не віда.

Ти їси, ти п'єш, та все ж без тями.
Ти співаєш і танцюєш вільно.
Рухаєшся швидко, чи повільно,

Але наближаєшся до прірви,
Що поглине кожного живого,
Кожного - і доброго й лихого.

****
!!!... Старайся бачити добре, в любій обстановці… !!!
……………………………………………………………
!!!... Людина може творити тільки себе… !!!
……………………………………………………………
!!!... Дія породжує протидію…
Той будує, той руйнує, ну а хто – то і в бур’янах
Відсиджується… !!!
……………………………………………………………
!!!... Мисль ( думка ) – вона матеріальна…
Мислити позитивно, це і є ціль життя…. !!!
……………………………………………………………
‘ Можливо все це вже було колись…
Чи просто це мені наснились згадки.
У простір думки мої п’ялись…
До віщих снів життя мого печатки. !!!
……………………………………………………………
!!!... У природи немає нічого мертвого… !!!
…………………………………………………………….
‘ З’явившись звідкись…
Підемо в ні кудись….
І правитиме вічність,
Без різних Нас, отих…..
……………………………………………………………
З’являємось в цей світ нізвідки…
Відходимо в ні кудись…
Ніхто не знає проживе скільки
І покине це життя – сьогодні, чи колись ??... ( 18 жовтня 2009 р. с. Барахти )

***
Кажуть люди: всім могила,
Все згорить – залишиться зола.
Не віднайшлася ще якась – то сила,
Щоб людина факт цей обійшла.

Дуб із праху гордо виростає
І у прах ізнову упаде…
Промінь же, що дуба оживляє,
Не умре ніколи і ніде… ( 21 жовтня 2009 р. с. Барахти )

***

" ЖИВИ ЯК ЖИВЕТЬСЯ "

***
Живи як живеться…
Радуйся кожному дню.
І доля обов’язково посміхнеться,
І ти зустрінеш ще весну.

Не переймайся !!...
Світові проблеми не вирішить тобі.
В бур’янах ти краще заховайся !!...
І не минуть тебе ще радісні дні.

Фізична праця,
Також насолоду дає.
Коли ще й природа в придачу,
То це також, мабуть радість є.

Радій, що ноги ще несуть
І ти ще можеш щось робити.
Коли ще й доповняєш духовну суть,
Чом би не радіти і не жити.

Ти все спокійнішим стаєш,
Любовні справи на задвірках.
І зрозумієш, що ти ще єсть –
Ти вільний птах… співаєш дзвінко.

І вже самітність –
Благом є…
Вивершується досвід –
І не в нагрузку вже буття твоє.

Є що читати і слухати також.
Безмежна ця музична сповідь.
Життя завжди дає підвох,
А ще й природи загадковість…

Живи як живеться…
Радуйся кожному дню.
І доля обов’язково посміхнеться,
І ти зустрінеш ще весну. ( 6 листопада 2009 р. с. Барахти )

***

" НЕ ВІР НІКОЛИ... "

****
Не вір ніколи,
Що в мені весняний вітер вже ущух.
Все так же, як завжди, шелестять поля і доли,
Наснаги надає той вільний сільський дух.

Не вір ніколи,
Що в мені весняний вітер вже ущух.
Що відспівали солов’ї
і зник мій вільний дух.

Допоки я на цій землі ходжу.
Життя прекрасну мить –
Не відпущу, не відпущу…

Все це закладено у генах
І відімре разом зі мною.
Допоки кров тече у венах,
Буду захоплюватися природи я красою. ( 14 червня 2009 р. с. Барахти )
----------------------------------------------------------------------------------------------
‘Спасибі доле тобі за те –
Що я ще спозираю диво це…..
Вже вкотре яблуневий цвіт
Мою журбу пелюстками знесе,
Вогнем кохання пропече…
Спасибі доле тобі за те !!...
Що я ще спозираю диво це…..

***

" У СНІ ДЕСЬ ДУМКА ПРОЛІТАЛА "

***
У сні десь думка пролітала
І мабуть я б її проспав,
Та миша стелю гризти стала
І сон мій враз пропав.
В цей час я думку і піймав.

А думка та проста,
Про знаменитий винахід колеса.
Це колесо життя,
Колесо фортуни,
Колесо долі.

Думки навіяні, колись були чужими.
Слова всі - сказані вже кимсь.
Думки по колу крутяться,
Прийшовши до тебе, стали твоїми
І ти в словах десь повторивсь.

Колесо вже винайшли давно.
І крутиться життєве колесо.
Де ні початку, ні кінця.
Котись… котись ти колесо життя.

Колесо життя - це:
- Час,
- Фортуна,
- Доля.
І всяких інших колісець доволі.
І крутить ними те життя,
Не зупинити це кружіння до кінця. ( 12 листопада 2010 р. с. Барахти )

***

" ВСЕ ТАК ПРОСТО І СКЛАДНО "

****
" Все так просто… і складно….
Будь воно все неладно….”

Прості бувають речі –
Ішов.... Спіткнувсь.... упав....
Міняє доля нас в предтечі –
Одномоментно змінює суть справ.

Бувають зміни вікові....
Усе іде немов по плану.
Всі, мабудь знають,
які психологічно тяжкі ці дні,
коли прикутий ти, лиш до дивану.

І є, ще третій варіант,
Коли ще сили є....
І хочеться кричати „Гвалт..!!...” –
Ніхто роботи не дає.....

„Пенсіонер.??...” -
ти ще не вмер..??...
шукай ти сам собі роботу....
Ти „Сам на Сам”...., як жити –
Це лиш твоя турбота..??.....

„Все так просто… і складно….
Будь воно все неладно….” (29 січня 2009 р. м. Київ)

***

" ЯК МАЛО ПОТРІБНО ЛЮДИНІ "

****
Як мало потрібно людині....
Встряхнутись, допоки тримаємо крок.
І дані у залог нам ночі і днини,
Від хандри це зарок.

1. Нас кличуть у мандри дороги,
Частіше із сонцем вставай.
Пізнавай місця незнайомі,
На будні вражень набирай……

А за вікном міняє пори року час.
Міняє види, міняє Нас:
Хмарно, ясно….
Сніг і дощ….
Буває холодно….
Буває жарко…
А ти все ждеш весінніх гроз.

2. Нас кличуть у мандри дороги,
І в цьому життєва жага.
І вражень достатньо навколо…..
Крути лиш педалі життя.

Нові місця,
Багато вражень.
Буденна тля,
Зникає разом. ( 8 серпня 2008 р. Маршрутка Київ – Барахти )

3. Нас кличе у мандри дорога
І манить життєва жага.
В туманній пітьмі світанковій –
Чарівність прийдешнього дня…..

***

" ЧОМУ УСЕ ШВИДЕНЬКО ТАК МИНАЄ ???... "

****
Чому усе швиденько так минає ??...
Немов би вчора ще підсніжник заквітчав,
І я його із захватом зустрічав.
Сьогодні лиш туга напливає,
Півроку ’’ гульк ’’ - і вже немає.

Прощай… прощай… прощай весна.

Прощай… прощай… прощай цвітіння.
Ці ночі солов’їні…
Бо соловей вже майже не співає
В турботах за пташенятами день його минає.

Прощай… прощай… прощай весна.

І першоцвіти відійшли вже в небуття,
Затихли пісні солов’я.
Нарциси і тюльпани
до слідкуючої весни заснули вже зарання.

Прощай… прощай… прощай весна…

І ці травневі грози !!...
Це диво з див !!...
Коли все небо на небозводі
Блискавиця проріже і гуркоче грім.

Прощай… прощай… прощай весна…

А всі ці запахи цвітіння ??...
Коли в дворі пахучий рай.
І ти п’янієш до розумо – помутніння.
Не забувай весни, не забувай !!...

Прощай… прощай… прощай весна…

Черемха й алича…
Бузок, акація,
Калина й бузина,
Любисток з м’ятою –
П’янять… п’янять ці запахи.

Прощай… прощай… прощай весна…

А голоси птахів,
Коли готуються до звивки гнізд ??...
Природні ці мелодії –
Ноктюрни і рапсодії.

Прощай… прощай… прощай весна…

Немає слів
Всі відчуття ці записати.
Радій, що жив і зміг це відчувати.

Прощай… прощай… прощай весна…
Не забувай цих днів, не забувай… ( 31 травня 2010 р. с. Барахти )

***

" ЧОМУ-ТО ЗНАЮЧИ ЩО ОБГОРЯТЬ..."

***
Чому – то знаючи, що обгорять,
Метелики на вогнище летять ??...

Життя коротке –
Мить і все…
Твій індивідуум десь в Ноосфері розтвориться,
Чи непомітний штрих хоча б від тебе залишиться ??...

Тому гори !!..
З одного полум’я кидайся в інше.
Нехай і швидше ти згориш,
Та захищайся від буденної пітьми.
Нехай навіть буде тобі гірше.

Чому – то знаючи, що обгорять,
Метелики на вогнище летять ??... ( 13 січня 2010 р. м. Київ )

***

" ЩОБИ НЕ ЛІЗЛИ У ГОЛОВУ ПОГАНІ ДУМКИ... "

***
Щоби не лізли у голову погані думки,
По рекомендаціям сатани –
Користуйся фізичною квотою,
Загружай себе роботою.

Чи лопату бери в руки…
Щось копай, чи саджай.
А чи сапку, її квота –
Щоби грядки полоти.
А чи пилку, чи сокиру –
І пиляй… махай щосили.

Щоби багато землі обробляти,
Можеш борону тягати.
Он, сусідка Таня,
Кожен день борону тягає.
Бо сама, десь біля гектара, обробляє.

Їй у голову не лізуть
думки погані,
Бо вночі глибокий сон,
Від роботи фізичної, без розмов.

Ну а ти, а ти – ледащо,
Прополов годинку – дві
І відпочиваєш у траві.

І рояться в голові,
Непотрібні ті думки.
Теми різні: від городу,
До всесвітнього потопу.
Як козел той сатана –
Хмари розганяє.
І на голову мою,
Сипле тонами хімічного дощу.

Таня ж борону тягає…
І про це нічого не знає…

Так ця думка не приємна,
Щоб приємніша була –
Де ж заховатися від зла ??...
Коли навіть у селі,
Дістають тебе з повітря –
Сатанинські сили злі.

Та сьогодні… після дощу,
Я із радістю полов грядку свою.
І думки в цей час помчались,
Десь з соловейком вони спілкувались.
Я ж полов…
Дивись так і день пройшов.

Позбігаються на вечір ті думки,
Щось розкажуть по секрету,
Лиш не спи.

До півночі забавляти будуть,
Ще й надоїдати.
І не вигониш їх тичком,
Будеш з ними спати.

Просипаючись часто –
Виникає думка одна.
А за нею нова…
Чортова десь братва,
Розважається - і ніч у них основа. ( 10 травня 2010 р. с. Барахти )

Щоби не лізли у голову погані думки,
По рекомендаціям сатани –
Користуйся фізичною квотою,
Загружай себе роботою.

" ХТО ЄСИ ???... "

***
Хто єси ?? –
живий чи мрець.
Чи може і живий і мрець…
І сам на сам !!... ( Стус )

‘***
Але ж, мабуть, ми правди не зурочим,
Що світ вже так замішаний на злі,
Що як платити злочином за злочин –
То як же жити люди на землі ??...
--------------------------------------------------
Пройшло життя, не варт було і труду.
Лише образи наберешся вщерть.
Останні дні вже якось перебуду…
Та вже й кінець. Переночую в смерть.
---------------------------------------------------
А що в житті потрібно ще мені ??...
Одбути всі ці клопоти земні.
Оці останні клопоти одбуть,
іти туди, куди мене ведуть,
аби одбути, все уже одбути, -
і щоб не бути, щоб уже не бути !!... ( 20 липня 2010 р. с. Барахти )
--------------------------------------------------
Все що буде, було і що є на землі,
і сто тисяч разів уже бачене й чуте,
сірі вузлики ранку – твої солов’ї,
все це тільки одне нерозгадане чудо.

Знаю склад біосфери, структуру кислот,
Все, що є у природі, приймаю як даність.
Я людина двадцятого віку – і от,
Зачудований, бачу лише первозданність.
-------------------------------------------------------
А хто із нас, як кажуть без гріха ??...
Буває всяко, доля не черінь.
Любов – це, люди, діло неосудне:
По всі віки. По вік віків. Амінь.

***

" Є СВІДОМІСТЬ БЕЗВІЛЬНА "

***
Є свідомість безвільна,
І безтямна є воля.
Перша в дії безсильна,
Друга вихор у полі.

Перша – слово порожнє,
Друга – сила без смислу.
І обоє тотожні,
Бо в безглузді зависли.

Одружитись повинні
І свідомість і воля,
Щоб від них зачалася
Діва в зорянім полі.
Щоб та Воля, та Діва
Зруйнували безтяму,
Вийшли з мороку в Диво,
Вийшли в небо із Ями…

***

" ПУСТЕ ТО ВСЕ... "

***
Пусте то все: вірші і сльози,
розлуки, зустрічі, чвари, навколишній світ,
дурман весни, розгул морозу,
плескіт літа і осінній бенкет беріз,
наповнений бокал, вись неба,
грози гуркіт, трель солов’я!....
Пусте, коли з тобою не був
той, хто так дорогий для тебе…
Коли ж тишину почуєш стиха,
в темряві роздивишся… враз блим --
он той, із-за кого ти дихаєш!
...І вічність стиснута каплею в мить… ( 9 жовтня 2010 р. с. Барахти )

***

" АЛЕ НА БЕРЕГАХ РІКИ "

***
Але на берегах Ріки
Життя є речі більш тривкі.
Насамперед – існує час,
й тому, хто все це поміча,
спада на думку, що роки
є плинні, мов ріка.

Іще існує відчуття,
що все гаразд, та до пуття
це відчуття ні я, ні ти
в собі не можем віднайти,
тому сприймаємо життя
з відсутністю мети.

Існує небо, а затим –
десяток-другий перспектив,
копа означень, сотні назв,
освіта рас, злягання мас,
і Бог, що в межах самоти
охороняє нас.

І смерть – косою чи серпом
врізає віку нам обом,
і мста – густа, мов тінь хреста,
між нами вперто вироста,
і давить соляним стовпом
небесна висота. ( 27 жовтня 2011 р. с. Барахти )

***

" ВПУСКАЮ КРАПЕЛЬКИ ДУШІ "

***
Впускаю… крапельки…
душі…
На рядки… де лиш відвертість…
Диханням трепетним в тиші
Відчуй ти їх торкання млість…
Торкнися… ласкавим теплом,
Дозволь душі хоч трохи зігрітись…
Не обпали… холодним льодом…
Адже в кожнім слові – капля серця. ( 6 липня 2011 р. с. Барахти )

***
" ДУША ДУШІ ПОВИННА ТОРКНУТИСЬ "

Душа повинна душі торкнутись.
І від торкання – затремтіти.
Ожити, відтаяти, стрепенутись,
І іншу душу завжди хотіти.
Зрозуміти на дотик.
В ширину і глибину.
Як пальці, взявши гітару,
З острахом торкають струну.
Душа з душею повинна злитися.
В один акорд, в єдиний зойк.
Не перестаючи дивуватися,
Співати в унісон. ( 28 червня 2011 р. с. Барахти )

****
" НАША ДУША... "

***
‘Наша душа -
подібна до олівця:
- зламати легко,
- загострити важче,
- але ніколи не списати до кінця.
----------------------------------------------
В житах загубилася доля,
Серед поля широкого.
Там завжди гуляє воля,
Й спасає мене одинокого. ( 27 жовтня 2011 р. с. Барахти )
----------------------------------------------
Ех, доле, доле щербата !!...
Ти, немов птаха крилата.
На мить лиш присіла,
Не встиг і порадуватися,
А ти вже відлетіла… ( 6 липня 2011 р. с. Барахти )
-----------------------------------------------
І щастя мить швидка,
Мов піна морська…
Попіниться й зника,
А з нею й щаслива мить твого життя.

І залишається буденність
Розбавлена подіями життя.
Події відійдуть,
А справжня суть – то… в чім вона ??... ( 6 липня 2011 р. с. Барахти )
------------------------------------------------
Перетворити мить на вічність-
Не всім дано.
То ж знай свою гідність-
Життя- то лиш кіно.

***

" ЩО ТАКЕ ЩАСТЯ ??? "

***
Що таке щастя? Багато грошей
І любов, як у казках й кіно?
Чи це - довгожданий берег,
Дім, де не був ти давним давно?

Що таке щастя? Світ безмірний –
Від небес і до морських глибин?
Чи це – куточок відлюдний,
Де ти можеш посидіти один?

Що таке щастя? Радість зустрічі,
Шум застілля, голоси друзів?
Чи це - музика і свічі
І бесіда між Ним і Нею в інтимній тузі?

Що таке щастя? То бажання,
Що здійснюючись, принесе спокій твій?
Чи це чудеса ждання,
Тихий острів в суєті мирській?

Що таке щастя? Сон, подушка,
М’яка постіль? Затишно там?
Чи це стара ігрушка,
Пам’ять років, що гріє душу нам? ( 19 червня 2011 р. с. Барахти )

***

!!! ЛЮБІТЬ ЖИТТЯ !!!/

Любіть життя, таким як є!
Благословіть всіх тих, хто рядом.
І кожна мить нехай добро несе
Тоді і нагорода Вам буде дана !!! ( ВОЛОДИМИР )
=====================

Любіть життя, таким як є,
Любіть Ви вдих і видих вволю.
Печаль і радість не змінити...
Не осуджуйте свою долю.

Єсть море щастя,
та є в житті і біль...
Дитинство, юність як причастя,
І зовсім рядом старості прибій.

І в кожнім часі своя є роль,
І не посилайтеся на втому...
Любіть життя зсередини і зовні,
Усвідомлюючи час, випадок, місце...
Буває доля піджарює Вас, немов би Ви із тіста.

А пекар майстер.
Та рецепт постійно Ми міняємо -
То в борг беремо,
То на акцент,
То сіль, то перець добавляємо...

І пекар знає,
що й до чого,
Як і для кого,
Коли і скільки...

Любіть життя без " Чому ?? "
А всіх питань, то буде скільки...
Як зір на небі - не злічити всіх довіки...
Бо відповіді серцем пізнаються.
Прийде й до Вас та блага Вість...
Сльози в минулім нехай льються...

Любіть життя, таким як є!
Хай кожен Сам свій шлях обирає:
Важливіше що - друзі, любов...
Про те кожен Сам нехай постановляє.

І все ж для всіх рецепт єдиний єсть:
За правду не приймати брехню і лестощі,
Не розминутися зі щастям із-за лінощів.
Стусан прийняти, та не зігнуть коліна.

Любіть життя, таким як єсть !!!
Життя - це шлях.
Нехай в кінці лиш смерть...
Нехай і не навічно зможеш Ти з'явитися,
Та можемо Ми в своїх дітях повторитися...

Любіть життя, таким як єсть !!! ( ВОЛОДИМИР )

Любіть життя, таким як є!
Благословіть всіх тих, хто рядом.
І кожна мить нехай добро несе
Тоді і нагорода Вам буде дана !!! ( ВОЛОДИМИР )

Рубрики:

.МОЇ АУДІО - ВІРШІ...
.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...

Комментарии (0)

<a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post194645726/">!!! РњРРўРўР„Р’РћРЎРўР† Р–РРўРўРЇ.... ( РџРћР§РђРўРћРљ ) !!!</a> 
!!! РњРРўРўР„Р’РћРЎРўР† Р–РРўРўРЇ.... ( РџРћР§РђРўРћРљ ) !!!

***

****
Р— РґР°РІРЅС–С… РґР°РІРµРЅ,
Р©Рµ РґРѕ С…СЂРёСЃС‚РёСЏРЅСЃС‚РІР°
Р›СЋРґРё РїСЂРѕСЃР»Р°РІР»СЏР»Рё С– РЅС–С‡ С– РґРµРЅСЊ.
РЇР·РёС‡РЅРёС†С‚РІРѕ С†Рµ РІС–СЂР°,
Р’ СЏРєС–Р№ Р·Р°РІР¶РґРё РїСЂРёСЂРѕРґРё РІРµСЂС…РѕРІРµРЅСЃС‚РІРѕ.

Р›РёРїРµРЅСЊ вЂ“ СЂРѕР·РєРІС–С‚ Сѓ РїСЂРёСЂРѕРґС–вЂ¦
РџС–Рє С—С— Р±СѓСЏРЅРЅСЏ.
РўР°Рє РІРёРЅРёРєР»Рѕ РІ РЅР°СЂРѕРґС– СЃРІСЏС‚Рѕ вЂ“
Р’РѕРґСѓ РїСЂРѕСЃР»Р°РІР»СЏС‚Рё вЂ“
РЎРІСЏС‚Рѕ РєСѓРїР°РЅРЅСЏ.

Р”РµРЅСЊ Р†РІР°РЅР° вЂ“
Р”РµРЅСЊ РєРѕС…Р°РЅРЅСЏвЂ¦.
Р’ РЅС–С‡ РЅР° Р†РІР°РЅР° РЅР° РљСѓРїР°Р»Р°
РџСЂРѕРІРѕРґСЏС‚СЊСЃСЏ РЅР°СЂРѕРґРЅС– Р·Р°Р±Р°РІРё.

РќР° Р†РІР°РЅР°вЂ¦
РќР° РєСѓРїР°Р»Р°.
РќР°СЂРѕРґРЅС– Р·Р°Р±Р°РІРё.
РЎРІСЏС‚Рѕ РїРѕС€СѓРєСѓ Р»СЋР±РѕРІС–,
РљРѕР¶РµРЅ С…РѕС‡Рµ Р±СѓС‚Рё РІ РїР°СЂС–.

Р СѓС‚Р° РјвЂ™СЏС‚Р° С†РІС–С‚Рµ,
РџР°РїРѕСЂРѕС‚СЊ С‚Р°РєРѕР¶.
Р”Рµ Р¶ РєРѕС…Р°РЅРЅСЏ вЂ“ С‚Рѕ С†Рµ РІР·СЏС‚Рё ?... вЂ“
Р—Р°РґР»СЏ С†СЊРѕРіРѕ РїР»РµР»Рё РІС–РЅРѕРє.
Р—Р° РІРѕРґРѕСЋ РІС–РЅРѕРє РїСѓСЃРєР°Р»Рё,
РЎ... <a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post194645726/">Р§РёС‚Р°С‚СЊ РґР°Р»РµРµ...</a>

!!! МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ.... ( ПОЧАТОК ) !!!

Дневник

Воскресенье, 27 Ноября 2011 г. 13:14 + в цитатник

!!! МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ.... ( ПОЧАТОК ) !!!

***
СЏР·РёС‡РЅРёС†С‚РІРѕ (604x309, 79Kb)

****
З давніх давен,
Ще до християнства
Люди прославляли і ніч і день.
Язичництво це віра,
В якій завжди природи верховенство.

Липень – розквіт у природі…
Пік її буяння.
Так виникло в народі свято –
Воду прославляти –
Свято купання.

День Івана –
День кохання….
В ніч на Івана на Купала
Проводяться народні забави.

На Івана…
На купала.
Народні забави.
Свято пошуку любові,
Кожен хоче бути в парі.

Рута м’ята цвіте,
Папороть також.
Де ж кохання – то це взяти ?... –
Задля цього плели вінок.
За водою вінок пускали,
Судженого визначали.

На Івана…
На купала.
Народні забави.
Свято пошуку любові,
Кожен хоче бути в парі.

Зілля приворотне –
Папороті цвіт…
Не шукав сьогодні
В плині, плині літ….

Посадив лиш руту
У своїм саду.
Приворотну тугу
Я не підпущу.

Рута м’ята цвіте
Дивно… дивно…
Тугу й радість несе –
Жиймо !!.. Жиймо !!...

На Івана…
На купала.
Народні забави.
Свято пошуку любові,
Кожен хоче бути в парі.

В ніч на Івана – Купала
Місяць чарам сприяв.
Тим хто босий
Через вогнище стрибав.

До півночі –
Повен місяць сіяв.
А під ранок –
Купчаті хмари
Продовжили нічні чари.
Так і день Купали настав.
Хто-то бачив дії чари,
А х то-то й проспав. ( комарів ганяв )
( 6 липня – день Івана, 7 липня – день купала 2009 р. с. Барахти )

‘***
Насолода… насолода….
Їхати, їхати серед поля.
Колір жовтий й голубий –
Достигаюча пшениця….
І на фоні – неба синь…. ( 2 липня 2009 р. с. Барахти )
----------------------------------------------------
Доріжка в’ється між полями…
От –от жнива…
Подивися наліво,
Подивися направо.
Пшениця дозріває
і кукурудза підростає.

Отак би йшли і йшли полями.
Не вибираючи дороги під ногами.
Бо нам знайомі ці дороги
Дитинства босого падіння і підйоми.

Колосяться, колосяться пшениці,
Поля вже пахнуть хлібом.
І я вклонюся цій землі,
За те, що будемо з обідом. ( 30 червня 2009 р. с. Барахти, 6-а ранку )

****
Посміхайтеся люди добрі.
В старості будете журиться.
Посмішка прикрашає Вас зовні…
І нікому немає діла,
Що у душі у Вас твориться. ( 2 липня 2009 р. с. Барахти )

****
Сьогодні перше липня…
Півроку ‘‘ глядь ‘‘ і вже нема.
І… з плином часу,
Ніяк не хочеться миритися,
Та не напружуйся – бо все дарма…. ( 1 липня 2009 р. с. Барахти )

****
Небесні сили спрацювали,
Ми викликали гнів богів.
Тому що батьківський сарай ми розламали,
Розразилась гроза – вечірня блискавка і грім…

Це духи пращурів
Дали про себе знати.
Людина завжди в зашморгу –
Попробуй перед духами виляти. ( 26 червня 2009 р. с. Барахти, вечірня гроза )

‘***
Як тільки вранці просипаюся
В природне середовище вливаюся.
Вслухаюся…. Вдивляюся….
Відмінності вчорашнього дня
підмітить намагаюся..

І зміни завжди є….
Трояндовий бутон вже відкриває єство своє.
Міняє вид природа кожен день
Міняє мелодії своїх пісень.

То вітер – то дощ…
То сонце – то хмари.
То грає фагот,
А то мелодія – сопілка і фагот у парі.

І ти у захваті від дня,
Ти дякуєш кому – то, що проснувся.
Буденні турботи – то все нісенітниця.
Головне, що в цей день ти відбувся.

А по ночам
по своїм законам іде життя…..

У літні ночі
Зорі прозорі.
Немов би очі,
Очі дівочі.
Очі і ти,
Немов наглядають за тобою з висоти.

Що за дивні квітки,
Які пахнуть тільки вранці, вечорами й вночі.
Мабуть для закоханих цвітуть –
Квіти ці - матіолами звуть.

Як тільки вийдеш ти у двір
Дурманить запах – душевний цей клавір.
То матіоли –
Немов пісенний трепет баркароли….

Що за дивні квітки,
Які пахнуть тільки вранці, вечорами й вночі.
Мабуть для закоханих цвітуть –
Квіти ці матіолами звуть.

Цей незбагненний, непередбачливий природи політ
То пташка заспіває, а то метелик залетить.
То чорні хмари, а то безкінечна синь - весь небозвід.
В природі цінна кожна мить…..

Як хочеться жити !!...
Дивитись !!.. Дивитись !!...
І бачить.. і бачить…
Миті ці знамениті –
ромашки й волошки у житі !! ( 20 червня 2009 р. с. Барахти )
Як хочеться жити !!....

‘ ***
Життя коротке

Життя коротке,
Життя маленьке –
Чотири нотки,
Пісочку жменька…

Сьогодні плачеш,
А завтра звикнеш.
Тепер щось значиш,
А завтра зникнеш.

Життя коротке,
І треба жити,
За щось боротись,
Когось любити.

У той пісочок
Вмістити море,
Гарячі ночі,
Холодні зорі.

І вже за краєм
Душа бентежна
В мовчанні взнає –
Життя безмежне… ( 21 жовтня 2011 р. с. Барахти )

‘ ***
Сірник

Життя – немов сірник. Відчуття – сірка.
Горіння сповільнює віра.
Як тільки віра обірветься,
Над сірником цівкою дим зав’ється… ( 19 жовтня 2011 р. с. Барахти )
-----------------------------------------------------
Все дуже просто:
Один і той же листок, бо всі подібні,
Падає знову і знову…
Та цього тобі мало,
Тобі потрібно ще зрозуміти:
Як ?...
Для чого ?...
І чому ?...
А тут і розуміти нічого,
Тому що все одно не зрозуміти… ( 22 жовтня 2011 р. с. Барахти )
-------------------------------------------------
Буває…

Буває, світ яскравий – і пустий…
Слова – не знаєш, ліки чи отрута…
Буває, руку простягни – й вона твоя!..
Та не простягнеш…
Бо рука закута… ( 21 жовтня 2011 р. с. Барахти )

***
АВЕ, БЕРЕЗИ МОЇ І ТОПОЛІ:

‘ ***
Аве, берези мої і тополі !..
Аве, похилені трави !..
Серце моє від недолі й до долі.
Аве, земля моя, Аве… ( 6 серпня 2011 р. с. Барахти )

‘ ***
На хуторі « N » ( Ен )
Знову дощить.
В природі дощовий крен,
Та все що трапляється на краще – значить щастить.

Менше роботи,
Більше часу для сну.
Людині не вгодиш, жива вона доки,
Тому радію я й дощу. ( 3 серпня 2011 р. с. Барахти )

‘ ***
Меланхолійна « Мелодія » Скорика
І тарабанний звук дощу по виводній трубі.
Останній день липня зводиться,
Й бажає наснаги мені.

І голос цей земний –
« Біла птаха… Біла птаха…».
Ніна Матвієнко пов’язана з ним –
Українська ця вдача.

Природа співає хвалу безлюддю,
Хвалу самоти.
Вона вершить своє правосуддя
І з цим повинен змиритися ти. ( 31 липня 2011 р. с. Барахти )

‘***
(( Враження… Повторення… Асоціація ( про явище, чи предмет ) –
Це три складових тренування пам’яті. 80-90 відсотків мозку людини
не використовується…. ))
І так про враження:

Стою, як вкопаний… стою.
Природу відчуваю.
Цією миттю дорожу
Про все на світі забуваю.

Дме вітер прохолодний
І листям він шумить.
Птахи ведуть себе природно,
Пташиним співом все дзвенить…
Призупинити б цю прекрасну мить !!...

Колишеться трава…
Гойдається листя невпопад.
Ласкаве сонечко сіяє….
Єдине, що не так – Це час… наш пожирач.
Не прожити нам цю мить уже назад…. ( 4 червня 2009 р. с. Барахти )

‘***
Не встиг і оглянутись,
А липа зацвіла……
Це літа вже розгін роздутий,
Півроку - «гульк»…. і вже нема.

Немов би до весни я придивлявся,
Та не примітив я її.
Спішив… спішив…
Немов би хтось за мною гнався….
Мигтять… мигтять шалені дні.

Ніколи з цим не зможеш примиритися,
Та час своє бере.
Ну хоч на мить, та за весну зачепитися –
Націлуватися… налюбитися…
А там, хай вже тебе й знесе. ( 16 червня 2009 р. с. Барахти )

‘***

Чому усе швиденько так минає ??...
Немов би вчора ще підсніжник заквітчав,
І я його із захватом зустрічав.
Сьогодні лиш туга напливає,
Півроку ’’ гульк ’’ - і вже немає.

Прощай… прощай… прощай весна.

Прощай… прощай… прощай цвітіння.
Ці ночі солов’їні…
Бо соловей вже майже не співає
В турботах за пташенятами день його минає.

Прощай… прощай… прощай весна.

І першоцвіти відійшли вже в небуття,
Затихли пісні солов’я.
Нарциси і тюльпани
до слідкуючої весни заснули вже зарання.

Прощай… прощай… прощай весна…

І ці травневі грози !!...
Це диво з див !!...
Коли все небо на небозводі
Блискавиця проріже і гуркоче грім.

Прощай… прощай… прощай весна…

А всі ці запахи цвітіння ??...
Коли в дворі пахучий рай.
І ти п’янієш до розумо – помутніння.
Не забувай весни, не забувай !!...

Прощай… прощай… прощай весна…

Черемха й алича…
Бузок, акація,
Калина й бузина,
Любисток з м’ятою –
П’янять… п’янять ці запахи.

Прощай… прощай… прощай весна…

А голоси птахів,
Коли готуються до звивки гнізд ??...
Природні ці мелодії –
Ноктюрни і рапсодії.

Прощай… прощай… прощай весна…

Немає слів
Всі відчуття ці записати.
Радій, що жив і зміг це відчувати.

Прощай… прощай… прощай весна…
Не забувай цих днів, не забувай… ( 31 травня 2010 р. с. Барахти )

****
‘ ‘ Ці – ці - ці…
Фіть – фіть - фіть…
Ці – ці – ві …. ‘‘
Заладила пташка.
Лиш одна мелодія у неї в житті,
Та думає, що її пісня найкраща…. ( 1 червня 2009 р. с. Барахти )

****
« Ку-ку !! « -
Немов би на замовлення,
Зозуля прокувала зрання.
« Ку-гу !! « -
Пройшла весна,
Чомусь здивовано,
Відзначив я ??....

Останній день весни,
Прокувала зозулька.
А немовби ще вчора –
Сади цвіли.
Та час – зітер ці миті хутко…. ( 31 травня 2009 р. с. Барахти )

І в цей же день,
Весняна гроза -
Перша і остання,
Покапала дощем.
Бо завтра літо вже –
Перше червня.

‘***
Вечірнє сонечко ласкає,
Куди там жінці тій.
Ніхто не пилить, не довбає…
Природа втішить,
Відчути лиш зумій.

Доповнить ‘‘ ноутбук ‘‘ ,
Цей витвір рукотворний .
Після бур’янів,
Найкращий душевний друг.
І ти уже живий й проворний.

А коли ще зможеш, без допомоги,
Залізти на «велік».
То не страшні ці кризові синдроми,
Якихось там Америк.

Обличчя сонцю підставляю
І насолоджуюсь від його доторків.
І соловей дзвенить, співає,
І не потрібно уже слів.

За метрів п’ять
цвіте калина.
І запахи п’янять –
Яка прекрасна нині днина !! (19 травня 2009 р. 8-00 вечора, с. Барахти )

****
Тримаю парасольку
Із простої соломи.
Удачі б мені дольку
І не боюсь я грому.

‘***
‘‘ Триптих природі ‘‘

Побачити незриме,
Відчути його суть.
Життя таке раниме –
Мелькне, не встигнеш і моргнуть.

Я учився в трави, пишучи на бумазі,
І трава починала, як флейта звучати відразу.
Я ловив відповідності звуку і кольорів,
І коли починала співати вертуха свій гімн,
Між зелених ладів проходячи, як комета світів,
Я – то знав, що люба-то росинка – сльоза.
Знав, що в кожній фасетці великого ока,
В кожній райдузі яскраво вертящихся крил
Живе палаюче слово пророка,
І Адамову тайну я дивом відкрив.

За метеликом бігав,
Просячи своєї уваги.
Не сидів я, а діяв…
Миті радості,
бувало життя дарувало.

Від землі відірватись,
Я нестерпно бажав.
Іноді це вдавалось –
В зафіксованих митях польоту,
На фото…….
Я також літав.

Вербові котики, вербові…
Ці перші проблиски весни.
У березні і квітні – квітки ці пречудові,
Красу свою мені передали.

І навіть осика звичайна,
На яку ніхто уваги не звертав.
Віддала мені красу повчальну,
Де я навіть і не ждав.

І радували птахи.
Нехай і кострубаті ті шпаки.
Природа не народжує невдахів,
В природі прекрасні всі її жильці.
( в природі все має своє місце, як знати ??..
Різняться лиш уподобання й смаки )

Квітучий сонях
Зігрівав долоні.
Немов би сонце на долонях
Радував своєю грою.

А першоцвіти ??...
Які ховаються в чагарниках.
Весни це діти
Із снігу їх пелюстки уже торчать.

Я чую жаб’ячий оркестр….
Лунає тихе ‘‘ ква-ква –ква. ‘‘
І жалібно і чудно ??..
Невже це юності пора ?? –
Роки летять бездумно….

І трелі солов’я –
Життю це маніфест.
Звучить… звучить…
Вічна мелодія життя,
Допоки не з’явиться хрест.

А жайвір цей,
Який завис у піднебессі ??..
Захований від людських очей,
А пісня лине –
‘‘ Життя воскресни !!.. ‘‘

А їжачок ??...
Із поглядом ангелятки.
Сопіння і клубок,
Ось і всі його замашки.

Я вибачаюсь перед тими,
Кого у триптих не вписав.
Як жити так, щоб не було днини,
Щоби на природу я уваги не звертав. ( квітень 2009 р. с. Барахти, м. Київ )
-----------------------------------------------------
‘‘ Ку – ку, Ку – ку ..’’
Так глухо й томно
Відгукується то тут, то там…
‘‘ Живу, Живу. ‘‘ –
Тихенько й скромно,
Садів цвітінню радуюсь і небесам. ( 28 квітня 2009 р. с. Барахти )
-----------------------------------------------------
І перші спроби солов’я,
Сьогодні слухав я.
Потуги перші, що виллються
В пісенний вже потік.

І дятел знову прилетів,
Який на фото – рік тому.
І знову я його уздрів,
І радувався йому.

Уже в садах
воркують голуби.
Він їй, вона йому –
‘‘ Люби мене, люби……’’

Іще одна пара
Одна одну стереже.
Це сойок, красива ‘‘ забара ‘‘,
Чомусь по вечорам –
Одне одного жде.
-------------------------------------------
29 квітня….
Перша гроза,
Майже травнева.
Радіють дощу люди й дерева.
Та гроза виявилася не справжньою,
Немов навчальною.

Погриміло…
Дощ покапав.
І все діло,
Грозу ‘‘ бомка ‘‘ зцапав. ( 29 квітня 2009 р. Дорога Київ – Васильків )

Цієї ж ночі,
На світанку.
Я вперше слухав спів.
Це солов’ї співочі,
Мою вже вдовольнили забаганку.
--------------------------------------------------
Як тільки вишня розквітає,
Відразу соловей співати починає.
---------------------------------------------------
Сади в цвіту,
Це вишні цвіт.
Весна в ходу,
Сезону цвітіння весни поріг.

Спочатку абрикос,
А потім слива, алича, черешня…
Середина – вишні цвіт,
Це цвітіння пік
І весна воскресла.

У часовому вимірі,
Приблизно двадцять діб.
Вишневий пік
і йде спадання,
Це груші й яблуні продовжать ще
Садів дерзання. ( 30 квітня 2009 р. с. Барахти )

Побачити незриме,
Відчути його суть.
Життя таке раниме –
Мелькне, не встигнеш і моргнуть.
( голоси птахів )

‘****
Сьогодні бачив я картину….
І настрій навіть зіпсувавсь.
Шуліка упіймав пташину -
Який в чагарниках чомусь ховавсь.

Шулік – то звик я бачити у небі,
Які завжди шугають вниз.
Яка ж то виникла потреба ?? -
По зрадницьки ловить пташок,
Це чийсь уже каприз.

Отак і серед Нас,
Шулік – то кучки,
Притаївшись в Верховній Раді,
Немов в чагарниках –
Творять безчинства у законах,
А відповідати дзуськи.

Як все сплітається в природі,
Так і в житті…..
Не будуть люди вже свідомі -
Голота буде й паничі. ( 9 травня 2009 р. с. Барахти )

‘****
Дивні прояви природні
Я сьогодні спостерігав.
Захід сонця в небесній зводні
Зі сходом місяця зівпав.

Те на захід,
Той зі сходу –
Протилежні то світи.
Те червоне й той червоний –
Кольорові неба зводи….
Красота, що там ти не говори.

Так приносить нам сюрпризи
Нескінченна всесвіту жага.
У природи не буває схожої хвилини,
Одноманітність – лиш людині досаждає ( 8 травня 2009 р. с. Барахти )
-----------------------------------------------------------------------------------------
‘ Вечоріло…. Сутеніло……..
Вечір……
Ніч прийшла.
Солов’ї взялись за діло,
Оце так дива !!

Просипаючись я слухав
Трелі солов’я.
Навіть сон наповнював солов’ями мої вуха,
Відганяючи всі негаразди дня.

Люди !!…. Люди !!….
Схаменіться.
Бережіть сади і ліс.
І рослинку, і тваринку –
Не губіть Ви їх !!.....

Бо не буде кого слухать,
Жити як без них ??
Хто буде Вам ку – ку - кать ??
Як же жити без ночей цих чарівних ??

Телевізор поміняю
я на трелі солов’я.
Із природою поєднаюсь,
Хай тренчить душа моя !!
------------------------------------------------------------
‘ Як тільки двері відкриваю,
У рай пташиний попадаю.
Всі негаразди відкидаю,
Природі оди я складаю.

Природа завжди приласкає,
Природа душу підживляє.
І це єдине, що сенс життя має.
Все інше – суєта.
І в цій суєтності трепетна душа згорає. ( 8-10 травня 2009 р. с. Барахти )

‘****

Гой_я !! Гой_я !!
Перебір….
Галопують пальці
По гітарних струнах .
Хто я !! Хто я !!
Перевір…
Коли стукіт і мигтіння
Каблуків і кастаньєт,
Бачиш… чуєш…..
Життя оживає
в Іспанських дюнах….
І ти відчуваєш,
Що живеш..!!... ( танець « Фламенко « після перегляду концерту
Андре Бочелі, 20 березня 2009 р. м. Київ )
*****
« Найкращий час – це той в якому ми перебуваємо…
Найкращий вік – це той який ти маєш…. «
‘****
Вийшов в поле –
Ні « гу – гу…….».
Тільки чорні ворони,
Десь кружляють на лугу.

Ще не має лелек….
І шпаків ще не має.
Березневий, сонний вінець,
В квітні природа вже оживає.

І тільки це я написав :
« Курли… Курли…. « -
Почув відразу.
І в небі журавлі…..
Збудили у душі відраду.

Летів Лелечий клин
І я в душі ожив.
Єдине, за чим засумував,
Що фотоапарат чомусь не взяв.

Дванадцять птахів нарахував,
Чому так мало..??...
Багато природі наносимо ран,
Живемо недбало.

А ввечері – ще одна зграя
Так радісно клекотала….
Поламала клин, порозліталась,
Мабуть рідні місця пізнала.

На них я задививсь
І незважаючи на дощ,
Не взяв я парасольку.
Та на природу я не зливсь ,
Сьогодні вона мені подарувала -
Щастя дольку….

Ця дивна мить –
« Курли… Курли…. «….
Я вдаль дививсь –
Як клин лелечий, пливуть роки.

Печалюсь – я клин лелечий проводжаю…
Радію – я клин лелечий зустрічаю…. ( 19 березня 2009 р. с. Барахти )

*****
Березень....
П'ятниця.... тринадцяте....
Протирічний день..??..
В залежності від того,
Як дивитися на дійство це.

Новий етап в житті
Починаю..??...
Що буте потім,
Не знаю..??..
Учусь мистецтву –
Маленьких кроків.
Радуватись життю –
Жив допоки....

На горизонті -
сонце засіяло.
Ще не на фронті....
Радій всьому –
Чого тобі не вистачає..??..

Весна..!!.. Весна..!!..
В повітрі вже відчувається.
Нове життя –
В тебе також вливається..!!..

Щасливі ті,
Що березневі.....
З весною разом у борні –
Мужали, мучились, раділи
Разом з нею...... ( 13 березня 2009 р. м. Київ )
-------

***

Рубрики:

.МОЇ АУДІО - ВІРШІ...
.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...

Комментарии (0)

<a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post194589497/">!!!... Р РћР—Р”РЈРњР Р–РРўРўРЇ... Р Р•Р—Р®РњР•_Р–РР’Р•РњРћ. !!!</a> 
!!!... Р РћР—Р”РЈРњР Р–РРўРўРЇ... Р Р•Р—Р®РњР•_Р–РР’Р•РњРћ. !!!
( РџСЂРёСЃРІСЏС‚Р° - Р›С–Р»РµСЏ )

... Р’ РљРћР–РќР†Р™ Р›Р®Р”РРќР† Р„ РЎРћРќР¦Р•... РўР†Р›Р¬РљР РќР• РўР Р•Р‘Рђ Р™РћР“Рћ Р“РђРЎРРўР ...

!!!... Р РћР—Р”РЈРњР Р–РРўРўРЇ... Р Р•Р—Р®РњР•_Р–РР’Р•РњРћ. !!!

вЂћР РµР·СЋРјРµвЂ¦ Р¶РёРІРµРјРѕвЂ¦. Р§Рё С„С–Р»РѕСЃРѕС„С–СЏ Р±СѓСЂвЂ™СЏРЅС–РІвЂ¦. вЂвЂ

вЂ РњРµРЅС– РїРѕРґРѕР±Р°С”С‚СЊСЃСЏ РїСЂРёРіРѕРґР° РїС–Рґ РЅР°Р·РІРѕСЋ "Р–РёС‚С‚СЏ".
РЎР»Р°РІР° Р‘РѕРіСѓ, РІРѕРЅРѕ РЅРµ Р±СѓРІР°С” РЅСѓРґРЅРёРј С– РЅРµ РЅР°РґРѕС—РґР°С”.
Р†РЅРѕРґС– Р№РѕРіРѕ РЅРµ РЅР°Р·РІРµС€ РЅС– РІРµСЃРµР»РёРј, РЅС– РЅР°РІС–С‚СЊ РїСЂРёР№РЅСЏС‚РЅРёРј, 
РўР° РІСЃРµ С†Рµ вЂ“ РЅРµРѕС†С–РЅРµРЅРёР№ РґРѕСЃРІС–Рґ.

( РўСЂР°РІРµРЅСЊ 2011 СЂ. СЃ. Р‘Р°СЂР°С…С‚Рё )

... Р’ РљРћР–РќР†Р™ Р›Р®Р”РРќР† Р„ РЎРћРќР¦Р•... РўР†Р›Р¬РљР РќР• РўР Р•Р‘Рђ Р™РћР“Рћ Р“РђРЎРРўР ...

***
	В« РЎРїРѕРіР°РґРё вЂ“ С†Рµ С”РґРёРЅРёР№ СЂР°Р№, С–Р· СЏРєРѕРіРѕ РЅР°СЃ РЅС–С…С‚Рѕ... <a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post194589497/">Р§РёС‚Р°С‚СЊ РґР°Р»РµРµ...</a>

!!!... РОЗДУМИ ЖИТТЯ... РЕЗЮМЕ_ЖИВЕМО. !!!

Дневник

Суббота, 26 Ноября 2011 г. 23:40 + в цитатник

!!!... РОЗДУМИ ЖИТТЯ... РЕЗЮМЕ_ЖИВЕМО. !!!
( Присвята - Лілея )

... В КОЖНІЙ ЛЮДИНІ Є СОНЦЕ... ТІЛЬКИ НЕ ТРЕБА ЙОГО ГАСИТИ ...

!!!... РОЗДУМИ ЖИТТЯ... РЕЗЮМЕ_ЖИВЕМО. !!!

„Резюме… живемо…. Чи філософія бур’янів…. ‘‘

‘ Мені подобається пригода під назвою "Життя".
Слава Богу, воно не буває нудним і не надоїдає.
Іноді його не назвеш ні веселим, ні навіть прийнятним,
Та все це – неоцінений досвід.

( Травень 2011 р. с. Барахти )

... В КОЖНІЙ ЛЮДИНІ Є СОНЦЕ... ТІЛЬКИ НЕ ТРЕБА ЙОГО ГАСИТИ ...

***
« Спогади – це єдиний рай, із якого нас ніхто не може вигнати»
( Оноре де Бальзак )
***
«Три дороги у людини, щоби розумно поступати: перша, сама благородна, - роздуми; друга, сама легка, - наслідування; третя, сама гірка - досвід».
( Конфуцій )
***
‘’Донести дух дитини до старості - ось в чому тайна романтика. ‘’ ( Володимир )

Пам'ятай завжди: сьогодні, тут і зараз. Ні завтра,
ні там і ні потім – нічого у тебе немає. Просто немає!

***
‘’ Саме головне, щоби ми існували і були самі собою, а все інше хай іде само собою. ‘’
Дені Дідро.

***
6. Живіть теперішнім ( Ейнштейн )
«Я ніколи не думаю про майбутнє – воно наступає тут і зараз».

Єдиний спосіб попасти в майбутнє, це жити виключно теперішнім. Неможливо в дійсний момент змінити вчора чи взавтра, тому дуже важно направити все зусилля на теперішнє. Важно лише час, в якому ти єсть.

***

РЕЗЮМЕ: " ПО МОТИВАХ СОКРАТА "

... В КОЖНІЙ ЛЮДИНІ Є СОНЦЕ... ТІЛЬКИ НЕ ТРЕБА ЙОГО ГАСИТИ ...
Сократ_1:

***
АУДІ ФАЙЛ1 - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com//l/gj2m
( Резюме... живемо... ) Сократ_1... ( Сант_Преух )
АУДІ ФАЙЛ2 - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com//l/gj31
( Резюме... живемо... ) Сократ_2_продовження... ( Сант_Преух )

‘***
Сократ кожен день вітав схід сонця, вітався з ним. А я проводжаю сонце з надією, що побачу його завтра.

Перед тим була ‘’ Троя ‘’ ( до Сократа )
Сократ…. ( 5-е сторіччя до нашої ери. Греція. Афіни. Перша демократія на землі. )
Сенека… ( 1-е сторіччя нашої ери. Рим. Римська республіка, потім імперія. )

Христос народився на 400 років пізніше Сократа, але думки Сократа набагато глибші і важливіші.
Христос повчає людей і говорить:
‘’ Не грішіть, кайтеся і ви заслужите на тому світі блаженного життя ‘’.
Можете згоджуватися з Христосом, а я не хочу. Мені більше підходять слова Сократа:
‘’ Створіть блаженне життя на землі. Змінюйтесь самі ! Змінюйте світ !!...

‘’ Клянуся псом ‘’, а не богом… любимий вислів Сократа, за що і поплатився, отримав через суд про безбожність - цикуду з отрутою.

2500 років тому у Греції було впроваджено першу демократію, а до нашого часу майже нічого не змінилося в суспільстві. Як тоді – боротьба олігархів проти демократії, так і до цього часу вона не затухає. Хіба що офіційно скасовано рабство, але неофіційно воно діє, продажа людей, жінки, які самі продаються, щоби вижити…

( 24 вересня 2010 р. с. Барахти )
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Сократ, за висловом Цицерона, спустив філософію з неба на землю.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Читаю книгу про Сократа,
як можна ув’язати ??...
Трагедії Евріпіда –
‘’ Медея ‘’, ‘’ Троянки ‘’
і Барахтянські бур’яни кострубаті.

Сидячи у бур’янах
Ти колупаєшся у віках.
Все ті ж проблеми,
Як тисячі віків назад:

- казна пуста… значить війна.
- Раби не люди, хто хоче, той і огудить.
- Чим відрізняється сучасна біднота, які то є у них права ??..
Такі ж як у рабів…
- створіння людина – звір… така ненаситна -
слова Сократа
Ну що змінилося за дві з половиною (2500) тисячі років –
важка людська ця плата.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
- ‘’ Багато що на світі має силу, та не має нічого сильнішого за людину ’’ ( Софокл )
- ‘’ Все виникає з дечого, а кожен з декого ( це наче ланки неперервного ланцюга ) ‘’ ( Демокріт )
- ‘’ Привілеєм богів і людей – є сміх ‘’ ( Демокріт )
- ‘’ Людина – це мірило всіх речей ‘’ ( Протагор )
- Основи демократії заснував Соломон у Греції.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
‘ Сократ…
Який дивак.
Вже при народженні зареготав,
замість плачу.
Це як Едіт Піал,
В утробі матері співала досхочу.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
‘Уроки Сократа:
Критикувати легко, а от зуміти вказати на погане й водночас порадити, як із поганого зробити добре – оце було б діло…
Людина цілісіньке життя на щось полює. Кожна година, кожен день є її здобиччю, кожне пізнане явище, кожен предмет краси. Людина полює й на людину, затям собі це.
- ‘’ Панта ргей ( римська ) – усе тече, плине, людина двічі не може ввійти в ту саму річку ‘’. Тут уже нова вода, нова, а за нею плине знов інша і так без кінця – краю. Те ж саме із людським життям. Кожна хвилина, кожне відчуття блаженства, болю, кожен образ зникають з очей, кожен звук глухне, кожен запах звітрюється, все є рух і людське серце – те ж постійний рух доти, доки людина живе.’’
- Відлік часу потрібен людям, хоч він і не завжди приємний. Особливо роздратовано шириться на цей відлік змарнований час. То ж треба дбати, щоб цього змарнованого часу було якнайменше !...
- Марна порада, марні слова – картання самого себе.
- Ми обидва пізнали, яку страшну силу має в певні хвилини людська пристрасть, людський інстинкт. Це страшна сила !!... Огидна, проте нездолана.
Скажи мені, чи є на світі щось здатне протистояти цій силі ??... Розум і воля занадто слабкі для цього. Може тут здатні зробити щось почуття, а може до гармонії краси слід зарахувати любов, щоби вона викликала блаженство.
- Горіти краще, аніж тліти.
- Ніяких чудес ніколи не діялося, не діються вони й тепер. Та буває, що знаходяться люди, які трішечки поліпшують життя на землі.
-----------------------------------------------------------------------------------------------------
Всю ніч у вікно і в душу мою
кидав місяць свою журу.
Чому журу ??...

‘ - Закохані… Але не можна, щоб у всіх була однакова доля. Ніч ( бог Ендіміон ) і луна ( Селена_жінка ). Ендіміонові доля судила вічний сон у вічній молодості й красі, а Селені вічну тугу. ( бо Селена була закохана у Ендіміона ), який вічно спить. Тому і тугу сіє місячне сяйво. ( це туга Селени )
Дивитися на красу теж насолода.
Туга, що крає серце – теж блаженство.
Селена залила своїм срібним світлом сплетених в обіймах землян.
Цього вечора Селена була не така бліда, як звичайно. Її жовтизна була гаряча й оманлива, немовби до неї хтось крапнув кривавого вина із грон винограду.
Цвіркуни теж співали голосніше. Спів цвіркунів заглушує гупання крові у скронях. Невже і їм у кров просочилася крапелька цього вина, що вони скрегочуть так несамовито, ніби оспівують любов ??...
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Скільки я набачився бруду, голоду, скільки наслухався плачу і стогонів !
Здається у цьому можна було б утопити геть усіх людей. Але треба, щоб люди сміялися й раділи. Сократ при народженні зареготав, а не заплакав… Певне від радості, що прийшов на світ. Це, як Едіт Піаф в утробі матері уже співала.
Я справді радий, що живу на світі. Яке це диво, що серед стількох людей, які жили перед нами й житимуть після нас, народився і ти….
Основи демократії заклав Солон у Греції (Афіни, золотий вік Древньої Греції: безплатні театри, зтирання кричущої грані між багатими і бідними. Подаяння, благодійність – користь громади, видовища, театр – підняття рівня культури, народні збори – найвищий політичний орган.
Сократ все життя проходив босий, відказався від сандалій…
Софросюнє… (вислів Сократа ):
- Це поміркованість (велика мудрість людства. Непоміркованість поневолює людей більше, чим рабство ).
- Марнота марнот.
- чинити все розважливо
----------------------------------------------------------------------------------------------------
- Людина – це мірило всіх речей… Протагор.
- Скромність, стриманість, витривалість… Сократ.
- Провиною іноді вважається й те, що ти знаєш більше, ніж інші…
- Кожне ствердження містить у собі й часткове заперечення, а кожне заперечення містить у собі й часткове ствердження.
- Найвільнішим з усіх людей тебе робить те, що ти не маєш ніяких потреб, крім найнеобхіднішого шматка хліба і сякої-такої одежи.
- Я знаю, що я нічого не знаю… ( Сократ ).
- Зиск – мета людей багатство. А у душах таких людей убогість, порожнеча, тому, що справжнє багатство – це освіта, мудрість.
- Бути весь час на самоті негаразд. (Сократ).
- ‘’ Пізнай самого себе ‘’. ( Сократ ).
- Краса людська – помилятися. Без помилок було б нудно жити на світі.
- Сміється той, хто має чисте сумління.
- Афіни – демократія… Спарта – аристократія…
- Мабуть у коханні велике значення має зір, один із п’яти людських органів чуття, який визначає красу жінки.
- Софісти – одвічний хаос, геть народовладдя, геть закони, геть будь яке право, що визначає співжиття.
- Сократ провів ніч з гетерою Феодатою, без ліжка і вона йому сказала:
‘’ Тепер я знаю, що втіха на світі не одна, що їх сотні, можливо і тисячі і ти вмієш їх відкривати й дарувати. ’’
- Людям споконвічно більше подобаються обличчя, які світяться любов’ю й красою, ніж обличчя, на якому написані заздрість і непривітність.
- Повірте мені, мої дорогі:
Хворий не той, хто кохає, а той, хто не здатен на це почуття.
Немає більшого блаженства, як кохати і знати, що тебе також кохають.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
‘ Сократ:
‘’ Не мати ніяких засобів до існування – це божество. Мати їх якнайменше – ще божественніше. Цим ми наближаємося до досконалості. Я дбаю про людину, а не про драхми. Від людини залежить її щастя і щастя всіх інших. Яке то лихо для нас – ті гроші ‘’
- перевага розумної людини над нерозумною в тому, що вона не втрачає доброї надії.
- в кожній людині є щось добре.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
‘Заповіт Сократа:
‘’ Змінити, вдосконалити людину… Для мене важно дійти до досконалості, хоча я знаю, що нічого абсолютно досконалого не має ‘’.
‘’ В кожній людині є сонце… Тільки не треба його гасити… (останні слова Сократа )’’
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
- Хіба на суді судили Сократа ??... Зовсім ні !! Там засудили правду.
- Надіятись людині личить більше, ніж упадати у відчай.
- ціна блаженства: кожного дня вітати не тільки сонце, а й красу. ( кожен день Сократ цілував коліно богині Артеміди )
- Не сподівайся на зірки й царство тіней. Живи тут, на землі людино і дбай про власне блаженство.
- Є тільки один біль, гідний людини. Це усвідомлення того, що ти не зміг досягти задуманого.
- Чи справедливо, що раб не людина ??...
- чи справедливо те, що люди безправні ??...
Багатство породжує багатство. Гроші породжують гроші.
Чи повинно так бути ??... Що я можу вдіяти з такою нерівністю.
Тут кінчається моя мудрість, і тут починається моя біль, моя мука.
Коли я вірю, що можна змінити людину, то я вірю, що можна змінити
і громаду. Тільки віра в людину може змінити світ.

( 5 жовтня 2010 р. с. Барахти )

***
" ГОЛГОФА... ХРЕСТ... "

АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com//l/gj41
( Резюме... живемо... ) Голгофа... Хрест... доповнено ( Пінк Мартін_меморіал )

***
Голгофа …
Хрест…
І натовп реве !!... Усі кричать –
Розп’ять !!... Розп’ять !!...
Прости ти їх… Сліпі вони.
Назавтра вже є новий текст…
І знову натовп реве !!... І знову всі кричать –
Воскрес !!... Воскрес !!...
Голгофа …
Хрест…

( 24 квітня 2011 р. с. Барахти_Великдень )
----------------------------------------
Натовп і віра… Яка страшна ця сила – зомбована віра натовпу, як легко тоді управляти натовпом. Для цього і була придумана віра. І церква завжди служила
Владі. Правда були такі моменти в Середньовіччі, коли церква тримала всю владу в своїх руках… Який жах наводила на смертних – Інквізиція, коли люба
Думка, яка відрізнялася від учення церкви знищувалася в зародку:
Голгофа …
Хрест…

***
А ВСЕ ТАКИ...

( Вершники Апокаліпсиса ):

АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com//l/gj4d
( Резюме... живемо... ) А все таки... ( Секрет Гарден )

‘ ***
Я не був, як усі,
Все вирішував сам.
Й не любив я бувати в гурті,
Хоч на серці й залишився шрам.
-----------------------------------------------
А все таки…
До всього звикає людина:
До війн, до бід.
Готова до любого лиха.
Навіть до болю – лиш стогне стиха.
І до жебрацького існування,
В часи дебільного царювання.
До всього звикає людина,
Готова до любого лиха.
Лиш з смертю не може змиритись.

( 27 жовтня 2011 р. с. Барахти )

***
А все-таки
До всього звикають люди.
Звикають навіть до лиха.
До кулі у теплих грудях
звикають, лиш стогнуть стиха.

Звикають до спазмів у скронях,
бо, може, так воно й треба,
щоб сльози текли солоні,
коли нам тереблять ребра.

Звикають жити на кратері.
До всього звикає людина,
Готова до любого лиха.
Лиш з смертю не може змиритись.

( 27 жовтня 2011 р. с. Барахти )

***
ДЛЯ ЧОГО МИ ПРИЙШЛИ В ЦЕЙ СВІТ ?...

АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com//l/gj4p
( Резюме... живемо... ) Для чого ми прийшли в цей світ... ( Сант Преух_Le cri des torets )

***
« Ти ж маєш право на щастя… Право одного життя,
що не повториться більше… »

Для чого ми прийшли в цей світ ?.. –
Для задоволення… для задоволення…
І самі створюємо гріх,
Малюючи себе знедоленими… себе знедоленими.

І то не так… і те не те…
Щось муляє й гризе.
А час не жде,
Й промашки наші у вічність вже несе.

Й порадуватися хочеться,
А часу вже нема.
Тому – любись… молись… коли захочеться,
Бо пропадеш дарма.

Для чого ми прийшли в цей світ ?.. –
Для задоволення… для задоволення…
І самі створюємо гріх,
Малюючи себе знедоленими… себе знедоленими.

( 30 липня 2011 р. с. Барахти

***

ЖИТТЯ ОДНЕ !!!....

АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com//l/giso
( Резюме... живемо... ) Життя одне... ( Адемус_вокаліз )

‘***
Життя одне:
Несемось по замкнутому колу
у владі вічної суєти.
Ми так подібні один на одного…
Діла і мрії… миттєвості нашої гри.

Викохуємо дітей, жаліємо старість,
находимо щось - то для душі…
Втрачаємо… то, що нам дісталось.
І віримо навіть в міражі !!...

А роки… тихо так спливають,
Зіткавши для нас вуаль зморшок…
Лишень сиве волосся нагадає,
що життя - одне і шанс - один !!...

Антракту немає на сцені цій
і завісу неможливо закрити…
А час піднімає ціну –
на право повноцінно жити…

Шукати, творити і бути щасливим,
Як в дитинстві, бути самим собою,
Любити... і також бути любимим
І – піднятися над суєтою!

Щасливий той, хто на світанку
Зумів одного разу усвідомить,
Що ще живий!
Здоровий!
Що сонце світить!
І буде новий день знову !!...

( 20 червня 2011 р. с. Барахти )

‘***
Пий друже !!.. Пий !!...
Життя все ж таки -
Це найбільша розкіш.
І як би до безумства не любив….
Приходить час, коли кохання
звужується простір.

Бо неможливо благословенням
або прокляттям -
повернути втрачену любов..
Не діють тут закляття….
Тільки час відкине все до основ.

Життя прекрасне…
Потрібно розуміти це, навіть тоді,
Коли здається, що все втратив,
Що зустрічають пахмурні дні….
Живіть, радійте за майбутню вдачу…

Пий друже !!.. Пий !!...
Життя все ж таки -
Це найбільша розкіш.

( 25 липня 2009 р. с. Барахти )

‘***
ЗГОРІВШИ ДЛЯ КОГОСЬ:

АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com//l/gj67
( Резюме... живемо... ) Згорівши для когось... ( проза_ Фаудел_не-ме-кі-те-па )

‘***
«У своєму житті треба залишати місце й для свого життя.»
Така проста істина, але можна вік прожити і не знати…
Або й знати, але так і не діждатися моменту свого життя, не зустрівши свою половинку. Проживши в самотності цю мить, коли ти зможеш приділити час для свого життя і нікому не віддавши накопичену енергію добра, ласки, ніжності, любові, яку Ми так і не доотримали за весь вік від когось і самі не змогли віддати для когось.
«Горівши для когось – згораю сам.»
А коли ж горіти для себе ??...
Коли ж творити власну, свою ніжну сонату для жінки і чоловіка.

( 17 травня 2011 р. с. Барахти )

‘***
Не бути посередністю, шукати себе того, якого ти намалював.
Створити свій простір, незалежний від посередності в політиці, яка волає з телевізійних екранів.
А мати свою думку і слідувати за нею, даючи собі ці невеличкі блаженства, миттєвості життя, з яких і складається наше життя.

( 23 травня 2011 р. с. Барахти )

‘***
Холодний протяг неіснуючих днів висвистує все із пам’яті.
Куди зникають всі дні ??...
Живеш, переймаєшся, на все реагуєш, а згодом озирнешся – уже й не згадаєш, що коли було і чи взагалі було ??...
Усе забувається. Мозаїка світу мерехтить, сяє, осипається. Із проходів, з диму, з темряви постає інша, омивається дощами й кров’ю, і знову проступає нова. Колись обсиплеться й наша мозаїка. Щодня хтось заходить у свій смертний тунель. Хтось невблаганно викреслює людей, щохвилини, щодня з книги Буття.

( 17 травня 2011 р. с. Барахти )

‘***
«Думай завжди в хорошу сторону. »
-------------------------------------------------------------
Треба читати щось приємне і веселе, або взагалі не читати. Краще послухати « Арабески » Шумана, піти в театр. А у весняно – літній період переселитися в село і жити на лоні природи й ловити її блаженства. Коли б ще можна було з ким обнятися і бути разом з рідною по духу людиною. Яке то мабуть щастя, коли є з ким обніматися. ( не маю досвіду… ).

( 20 травня 2011 р. с. Барахти )

***

Рубрики:

.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.ВІДХОДИТЬ ЧАС....
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...

Комментарии (0)

<a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post193036022/">2011_С‡РµСЂРІРµРЅСЊ_СЃ. РљРѕРїР°С‡С–РІ_РјСѓР·РµР№ " РљРР‡Р’РЎР¬РљРђ Р РЈРЎР¬ "</a> 
!!!... 2011_С‡РµСЂРІРµРЅСЊ_СЃ. РљРѕРїР°С‡С–РІ_РјСѓР·РµР№ " РљРёС—РІСЃСЊРєР° Р СѓСЃСЊ " ...!!!

РњСѓР·РµР№ " РљРёС—РІСЃСЊРєР° Р СѓСЃСЊ " - РЅР°Р¶РёРјР°Р№ СЂСЏРґРѕРє РЅРёР¶С‡Рµ:
[url]https://photos.app.goo.gl/osKgM8hF6egs1fMV2[/url]
РџРѕС‚С–Рј РЅР°Р¶Р°С‚Рё - РќР° СЃР°Р№С‚ photos.app.goo С– РґРёРІРёСЃСЏ С„РѕС‚РѕРіСЂР°С„С–С—.
( С‚СЂРё РІРµСЂС‚РёРєР°Р»СЊРЅС– РєСЂР°РїРєРё - РґРѕРґР°С‚РєРѕРІС– РґС–С— - РґРёРІРёС‚РёСЃСЏ СЃР»Р°Р№Рґ С€РѕСѓ )

***
Р•РєСЃРєСѓСЂСЃС–СЏ - СЃ. РљРѕРїР°С‡С–РІ, РћР±СѓС…С–РІСЃСЊРєРёР№ СЂ-РЅ, РљРёС—РІСЃСЊРєР° РѕР±Р».     ( 12 С‡РµСЂРІРЅСЏ 2011 СЂ. )
( РџР°СЂРє СЃРµСЂРµРґ С‡РёСЃС‚РѕРіРѕ РЅРµР±Р° В« РљРёС—РІСЃСЊРєР° Р СѓСЃСЊ В» )

РЎСЊРѕРіРѕРґРЅС– СЃРІСЏС‚Рѕ вЂ“ С‚СЂС–Р№С†СЏ ( Р—РµР»РµРЅР° РЅРµРґС–Р»СЏ ). Р’РёСЂС–С€РёРІ Р·СЂРѕР±РёС‚Рё РїСЂРѕРіСѓР»СЏРЅРєСѓ РЅР° РІРµР»РѕСЃРёРїРµРґС–. Р’РёС—С…Р°РІ Рѕ РґРµСЃСЏС‚С–Р№ СЂР°РЅРєСѓ. РџРѕС—С…Р°РІ РїСѓС‚С–РІС†СЏРјРё РїРѕ РїРѕР»СЊРѕРІРёС… РґРѕСЂРѕРіР°С….
РўСѓ РґРѕСЂРѕРіСѓ, СЏРє... <a href="https://www.liveinternet.ru/users/vologryn5/post193036022/">Р§РёС‚Р°С‚СЊ РґР°Р»РµРµ...</a>

2011_червень_с. Копачів_музей " КИЇВСЬКА РУСЬ "

Дневник

Вторник, 15 Ноября 2011 г. 22:49 + в цитатник

!!!... 2011_червень_с. Копачів_музей " Київська Русь " ...!!!

Музей " Київська Русь " - нажимай рядок нижче:
https://photos.app.goo.gl/osKgM8hF6egs1fMV2
Потім нажати - На сайт photos.app.goo і дивися фотографії.
( три вертикальні крапки - додаткові дії - дивитися слайд шоу )

***
Екскурсія - с. Копачів, Обухівський р-н, Київська обл. ( 12 червня 2011 р. )
( Парк серед чистого неба « Київська Русь » )

Сьогодні свято – трійця ( Зелена неділя ). Вирішив зробити прогулянку на велосипеді. Виїхав о десятій ранку. Поїхав путівцями по польових дорогах.
Ту дорогу, яка була прямо на с. Копачів минулого року – розорали, прийшлося кривуляти по полю.
Над пшеницею, над вівсом,
Не перевелися ще співаки.
Їдеш по полю, в цьому безкінечному плесі
І в небесах співають жайвори.
Ранні сорти пшениць більш – менш дадуть якийсь урожай.
Допоки нормально почувають себе буряки. Зеленіють рядочками і без бур’янів.
Овес засох, не потрібно буде і убирати… солярка дорожча.
Гречку будемо їсти китайську, бо без дощу вона навіть не зійшла.
І прямо із під коліс велосипеда, пурхнули маленькі файні сови, не встигаєш сфотографувати.
У дворі шовковиця ще зелена, а у полі, доступна сонцю, вже поспіла. Відкрив сезон споживання шовковиці. Правда руки сині, та дарма, підкріпився.
Із хмарою ішов на Ви…
Без парасольки.
Та куди там куди,
Капнула тільки води долька.

Єдине що від сонця хмара заховала
й години дві на велосипеді їхати була приємність мені дана.
А капати почав по закону бутерброду,
Серед чистого поля.
То доки я на педалі налягав,
До дерев поспішав,
То дощик і перестав…

Так доїхав до села Копачів, на фермі розпитав, як доїхати до парку серед чистого неба « Київська Русь » і поїхав далі. ( Ферма – пам’ятник соціалізму, дивись фото ). З собою нічого не брав, грошей не було, а вхід у парк платний. На воротах стоїть охорона з списами. Підійшов з фотоапаратом, велосипед залишив на стоянці, попросив охорону подивитися, що там за воротами і сказав, що приїхав на велосипеді з села Барахт. Охоронник поставив мені штамп на руку і сказав – заходь і фотографуй. Пройшов на територію парку, зробив фотографії. З дітьми тут цікаво… ( Звіт фотографічний додається ).
На зворотному шляху вирішив поїхати іншою дорогою, вздовж річки Стугна, де росте вузька смужка соснового лісу. Спочатку дорога була більш менш нормальна для велосипеду, а потім, в лісі розбита машинами з піску і їхати не було можливості. Прийшлося тягнути велосипед. При першій поперечній дорозі для вирубки лісу, звернув поперек і через зарослі кропиви вирвався на поле. Пожаливсь, подряпався, але пробився до поля. Добре що поле засохло і там нічого не росло ( посіяна гречка не зійшла ) і я зміг доїхати до польової дороги і вернувся на знайому дорогу по якій їхав попередньо.
І знову зібралася хмара і мені захотілося забрати її з собою. І я так і їхав спереду хмари і тільки заїхав у двір, дощ почав капать… Правда нормального дощу не було, але хоч пил прибив… Подорож тривала шість годин… День видався цікавий…
( 12 червня 2011 р. с. Барахти )
П. М. ( після мова ).
Зробимо деякі висновки після поїздки.
І радують очі клаптики полів, де щось виросло. Де зеленіють зелені буряки, де жовтіє озима пшениця і дасть якийсь урожай.
І зовсім не радує під відкритим небом парк « Київська Русь », коли на полях нічого не виросло. І обдурування соціуму, якому подавай « Видовищ і пива », видовищ і розгулу з пивом Оболонь… А ячмінь на полях навіть не зав’язався і будемо купувати ячмінь для пива в Китаї, а на кращих в світі чорноземах не можемо виростити навіть ячмінь. Наведу приклад з гречкою.
Мабуть після китайської гречки, був циркуляр зверху посіяти на необроблюваних полях гречку, що було і зроблено. Та не так – то казка пишеться. Зорати поле – це дуже довго і дорого. Тому місцеві князьки беруть і дискують землю і то не якісно, так сяк, що на полі як росли молоді ясени, так і ростуть. Посіяли гречку, закатали катками. Тому мені повезло, де ви бачили поле, по якому після орання можна їхати на велосипеді. І звичайно гречка зовсім не зійшла, де не де пробиваються ростки, що я ледве визначив, а що ж тут посіяно. Зате з бюджету на гречку половину вкрадено, половину зарито в землю і списано на спеку… Всі задоволені, гроші в кишенях і заклик бандюків обробити поля виконано.
І подивившись на розвалені сараї на бувших колгоспних фермах стає зовсім не радісно. А ми шукаємо національну ідею, звертаємося до предків Київської Русі і прославляємо їх доблесть, облачаємося в їх одежі, будуємо уявні фортеці, стріляємо з лук, ходимо на ходулях… Розважайтесь – видовище наявне… І ще хочемо краще жити ??... І все це робиться на державному рівні.
Бандюки оказались самими розумнішими і спритнішими. Побудувати уявну фортецю і завезти туди спиртних напоїв легше, чим виростити гречку на запущених полях. То ж допоки соціум буде розважатися, бандюки зуміють розбагатіти і на китайській гречці і ячмені, де не має найкращих чорноземів, а гречка і ячмінь є… Де перевалило за міліард китайців і мабуть вони випивають меншу кількість спиртного, чим українці, тому і гречка, ячмінь є . Де думаю не має розвалених сараїв на фермах, коли вони роблять все, від електроніки до гречки. А в нас замість корів і свиней на фермах гуляє вітер в розвалених сараях. Так от де національна ідея – село і землеробство. Все так просто… Видовища і пиво є, а що ж будемо їсти. Ціни на продукти все ростуть.
Так і хочеться сказати: « Та коли ж уже прийдуть китайці ??... », або можливо воскреснуть з могил ті хлібороби з Київської Русі ??...
І це за тридцять кілометрів від Києва. Про що вже говорити про Чернігівську чи Сумську губернії, яку я проїхав минулого року і бачив не по телебаченню, а наяву ці полі в бур’янах і ту ж гречку, яку і не збирали, тому що не було що збирати. І ті ж розвалені ферми і винищені села з розваленими хатами.
Зате, « гуляй Вася… ». Соціуму є де розважатися і є що пити. І є кому розважати, студенти перевдягнені в скоморохів і клоунів. Буде пиво німецьке, китайське… А от з їдою починаються проблеми, ціни постійно ростуть.
А як все зробити просто. Відібрати перекуплені олігархами телевізійні канали, які зомбують соціум, посадити кореспондентів на велосипеди і хай їздять по полям і селам і показують недбайливих господарників і керівників, показують розвалені ферми, викинуті гроші з бюджету на неорані поля.
Та ба… керівництву не потрібна правда, бо тоді соціум можливо і навчився б вибирати інших гідних людей.

То ж веселімось людоньки на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Нічого кращого у Нас уже не буде –
Нас вилікує тільки смерть.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Слава !!... Слава !!...
Ох бандитська ця держава.
Лийся пісня хвацька,
Пропадай селянська. ( 13 червня 2011 р. с. Барахти )
( Фото звіт додається… )

Молімося...

Рубрики:

.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...
.МОЇ ПОДОРОЖІ....РОМАНТИКА...

Комментарии (0)

!!! КАРПАТИ 2007 !!!

Дневник

Понедельник, 14 Ноября 2011 г. 00:45 + в цитатник

!!! КАРПАТИ !!!

КАРПАТИ_( фотографії ).... Нажимай рядок нижче:
https://photos.app.goo.gl/FfEPUYgg0RxBhT2A3
Потім нажати - На сайт photos.app.goo і дивися фотографії.
( три вертикальні крапки - додаткові дії - дивитися слайд шоу )

*****
Карпати….

З пташиного польоту,
Це озеро називають – „ Морське око „..??..
Озеро це загадкове й глибоке.......
*****
Синь вирує..!!
Синь вирує..!! –
„ Синєвир....”
Хлопець дівчину цілує..??.. –
Ти повір.... повір.....

Полюбив багату пані
Гуцул молодий.
Та батьки зарепетали –
Бо гуцул простий....

Пані також покохала....
Вони потай, в горах, зустрічались.
Від людських очей ховались....

Оберігали їх смереки,
Для душ закоханих космодроми злету….
По ночам світили їм зірки
Всесвіту закоханих острівки.

Ох, що буде..??... –
Знаю, знаю з ним.....
Ішов хлопець під горою,
Упав камінь – все закінчилось бідою.....
Бо гуцул простий......

Пані плакала,
Все плакала....
Сльози капали,
Все капали.....
І на тому місці,
Між трьома горами
Утворилось озеро з сльозами.....

Пані в озері побачила
Відображення гуцула…
Пані в останній раз заплакала
І у сині води шугонула.

Пані звали Синь...
А гуцула Вир....
Завирувала Синь..!!...
Синь вирує..!!!
Синь вирує..!!.. –
„ Синєвир.” .........

З давнини –
Синє озеро
стало символом трагічної любові.

Мов панянки сльоза
потічок з озера витіка,
Каскад загат,
Там водоспад -
Виблискує, журчить, шипить, шепоче:
Синь вирує..!!
Синь вирує..!! –
„ Синєвир....”
Хлопець дівчину цілує..??.. –
Ти повір.... повір.....

Тільки вчора,
легенду Сине - Вирського кохання озвучив я,
зійшла зоря, ніч прийшла
і легенда в сні моєму ожила.

Камені падали із гір –
Біси їх зривали…
Ухилявся я і напружував свій зір –
Благо, янголи охороняли….

Так боровся я із сном,
З озером легендою…
Десь між злобою й добром –
Є кохання стверджую..!!...

Синь вирує..!!
Синь вирує..!! –
„ Синє вир....”
Хлопець дівчину цілує..??.. –
Ти повір мені .... повір.....

(… Ну, а дійсна то причина
Кошмарного сну –
З іншим була в цей вечір кохана людина,
Й малювались домисли в моєму мозку…. )

Закарпаття…..
Щоби до Синє вирського озера добратись,
за трьома перевалами заховатись:
- Межигірський
- Туринський
- Синєвирський
Ці перевали вам повинні піддатись.... ( липень 2007 р. Карпати )

Рубрики:

.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...
.МОЇ ПОДОРОЖІ....РОМАНТИКА...

Комментарии (1)

**!!! ВЕРХІВ*Я ДЕСНИ_2011_ВЕРЕСЕНЬ !!!**

Дневник

Воскресенье, 13 Ноября 2011 г. 22:55 + в цитатник

!!! ВЕРХІВ*Я ДЕСНИ_2011_ВЕРЕСЕНЬ !!!

Київ_залізнодорожний вокзал:

Верхів*я Десни_( фотографії ) - Нажимай рядок нижче:

https://photos.app.goo.gl/RPaBQX5dwoJCaqGK2
або:
https://picasaweb.google.com/102111004331351935503/__2011_
Потім нажати - На сайт photos.app.goo і дивися фотографії.
( три вертикальні крапки - додаткові дії - дивитися слайд шоу )

ВІДЕО_вогонь:

***
Верхів’я Десни. Подорож на байдарці. ( 10 – 17 вересня 2011 р. )

( 10 вересня 2011 р., субота… )

Київ – Шостка…
Електропотяг – перший клас.
Вагони з забуття… качає жорстко,
Поспати змоги Вам не дасть.

Попробував читати,
Та стрибають слова.
А тут дебіли захотіли Євро зустрічати,
Та кишка – то тонка.

І згадки із дитинства…
Їзда на возі, де дерев’яне колесо.
Яке ж то свинство –
Європейське це багно.

Попробував писати…
Та де там, букви щось криві.
І залишається лиш язиком чесати –
Про ці скорботні дні.

Пошвидше би доїхати
Й спуститися на тиху гладь.
Забути цивілізаційні ці огріхи,
Щоб всіх і все далеко не послать.

А Перший клас присвоїли,
І гроші не малі деруть.
А елементарних умов людей не удостоїли,
От де совкова суть.

І обурюйся хоч трісни,
А відповідь одна –
« Не подобається – не їзди »,
Ох рідна ти сторонка… рідна сторона.

А їздити потрібно,
Щоби хоч щось пізнать.
Мої простори рідні,
Про Вас цікаво ж то писать.

І перший клас присвоїти,
Вагонам із «совка».
Коли ж то совість і порядність в Нас проснеться –
Щоби в повазі стала людина проста.

І так трясе,
що навіть краєвиди химерними стають.
Життя ж наше таке…
І в цьому наша суть.

До Ніжина без зупинок дотряслися. Конотоп – 14 година 50 хвилин. А от і Сейм… Я привітався з ним, на цей раз лиш з вікна. У році минулому Сейм віддав свою естетичну насолоду наяву. Шостка – 15 годин 40 хвилин. День добігає кінця, а нам потрібно добратися до села Грем’яч, пройти прикордонний контроль, спуститися на річку Судость і віднайти місце для ночівки, ви грузитися, поставити палатку, перекусити….
Грем’яч – 75 кілометрів. Беремо таксі, 250 гривен і вперед. Суцільні ліси ( береза, сосна, вільха, верба ). Заїжджаємо у село Грем’яч, кусочок дороги з часів Мазепи, камінна. Пройшли прикордонний контроль. Вже зовсім вечоріло, коли надули байдарку, упакували речі і відпливли. Почало темніти. Тому вибрали дуже високий пагорб на лівому березі Судості, метрів тридцять висота і кут підйому градусів сімдесят. Ще й глибокий пісок. Так що розгрузити байдарку, винести речі на пагорб – це добра зарядка. Палатку ставили вже в темноті, благо є ліхтар. День був важкий, тому попили соку з сухарями і лягли спати.

Спали, як в п’тизірковому готелі,
та ще й краще –
бо то палатка…

Все добре чути,
Сну допомагають природні звуки.
Всю ніч шуміли сосни у верхів’ях,
Бо сильний вітер дув,
Й палатка лопотіла,
Місяць повний сіяв
І комарі кусали і гуділи.
Та це лишень одна із природних забав.

І зовсім в темноті,
на березі протилежному,
гомодрили відкрили пальбу.
Отак в краю пустинному і незалежному…
ох не підстрелили б, як качку ту.
-----------------------------------------------------------------
І річка Судость
У Брянських лісах її початок.
Пройшовши українсько-російський відрубок,
Десни вже придаток.

«Тамбовський вовк тобі товариш»,
Природа не знає кордонів.
Для всіх землян вона себе дарить,
Кордони придумали примати двуногі.

А от і Десна…
Десь із Росії вона витікає.
Кордонів також не знає вона,
Дивись… уже й по Україні виляє.

11 вересня_неділя.

Проснулися… А красота ж яка. З високого пагорба відкривається прекрасна картина. На кінець роздивилися те місце, де ночували. Пагорб покритий сосною. Зайшов у ліс, відразу дику грушу віднайшов, плоди великих розмірів, погриз, досить смачні. Нікуди уже не спішили, зварили суп, кашу. Поснідали і в дорогу. Сильний вітер… де попутний, де зустрічний… так що гребти приходиться… Радує те, що мало людей. Відразу шукаємо добрі місця для наступної зупинки. Виходимо, обслідуємо… Прийшлося навіть повертатися.
Розмістилися, думали, що сезон комарів минув, та де там. Але ввечері розпалили багаття і це спасіння від комарів.
Цей вечір біля вогню,
Замінить зиму не одну…

12 вересня_ понеділок.

Знову в дорогу. Зліва село Мурав’ї. Зупинилися поповнити запаси води. Кинуті хати, зарослі бур’янами подвір’я. Зустрів молодичку, запитав де можна набрати води. Залишився ще старий колодязь, де було навіть відро. Розмовляють тільки на російській мові. Набрали води і попливли далі. І от гирло річки Судость і Десни. Відчувається велич Десни, й її сила.
Велич цієї миті, де зливаються дві річки і дві ріки стають вже чимось цілим, одним. Було дві: Судость і Десна, а залишилася Десна, всмоктавши потоки води річки Судость.
Шукаючи місце для зупинки, кілька разів зупинялися. Немов би і берег крутий, але зарослий травою по пояс, дичина і доріжки від диких кабанів. Разів чотири_п’ять зупинялися… все не підходить. І от знахідка. Десна повертає на 90 градусів і лівий берег – прекрасний пляж. Зупинилися, розгрузилися… День теплий, але вода холодна. Та у Нас виходу немає. Помилися, скупалися, позагорали, зварили суп, наловили риби, піджарили. Ввечері знову блаженство – багаття.

13 вересня_вівторок.

Тринадцяте є тринадцяте… Проснулися, зранку накрапував дощ. Попили чаю, позбирали речі. Наближалася гроза. І вона таки наблизилася. Сидимо в палатці і насолоджуємося музикою дощу.

Цей монотонний дріб дощу
І кононада з грому.
І ти недоступний нікому,
Закинутий від дому.

Оце і є романтика, бути підвладним природі. Й ловити такі різні миттєвості природи: вчорашнє сонце і сьогоднішній дощ.

А от і перший дощ в поході,
Ми повністю підвладні природі.

Пересиділи грозу в палатці. Далі рибалка, потрібна риба на обід.
Переполошившись, що коли буде дощ, то пливти важко. Зварили суп і піджаривши рибу на вечерю, зібрались, вирушили в дорогу. З переляку, пропливли кілометрів п’ятнадцять, виляючи по Десні. В неї немає прямих участків. Пропливали села Камінь, Очкіно без зупинок. Уже темніло, а місця для зупинок немає, береги круті, а то болотисті. Тому і долали ці важкі кілометри, тому що уже притомилися. Болить спина і руки. І от нагорода, високий сухий берег біля села Креліський бугор. Втомлені, мокрі висадилися на берег, розвели вогнище, вечеряти було що, тому рано лягли спати. За ці дні випрацювався графік подорожі:
- Зранку сніданок – обід. Сушимо байдарку, одежу, варимо сніданок – обід і жаримо рибу на вечерю, яку ще потрібно й піймати під час сушки і приготувати, а це все час.
Ловити рибу мастак мій товариш, а моя задача приготувати їду.
Тринадцяте є тринадцяте… Ми ще так не втомлювалися і стільки не пропливали. Зате на залишені дні буде менша відстань і будемо більше відпочивати.

14 вересня_середа.

Дякуємо погоді, що дала змогу обсушитися, навіть без вогнища. Вчора при перепочинку вийшли біля соснового лісу і віднайшли маслята, так що сьогодні суп буде уже з грибами. Багато ожини і лісового горіха ( ліщина ). Але горіхи уже поопадали, та і немає часу їх шукати. Попереду с. Пушкарі, потім Рогівка, Лісконоги, Леньков, Новгород-Сіверський. В селі Пушкарі поповнення запасів води. Село розміщено на горі. Піднявся і оказався в епосі глибокого совка. Відразу попалась пам’ятка сучасних закинутих сіл, п’яний сільський бомж. На запитання, де можна набрати води, хотів показати і тут же завалився. Рядом молода пара, жінка напів циганка, також п’яна. Більше не розпитував, пішов по улиці і віднайшов колонку. Зустрів бабусю на чотирьох ногах, дві ноги і дві палиці в руках, так і іде на чотирьох, жене вівці. Правда порадували малі хлоп’ята ( втрьох ). Коли привітав їх, вони відповіли на українській мові, запитав звідки знають українську, відповіли, що вчителька в школі веде уроки на українській мові. Звичайно, це здивувало, тому що за час подорожі, українського слова не почули. Зовсім рядом з селом Пушкарі, розміщена Біла гора, де була стоянка прадавніх людей, вчені вели розкопки, зафотографував шурфи у камені. Місце дуже живописне, горби покриті березою. Поставили палатку у березовому гайочку. Піднявся на горби, зробив фотографії, допоки сонце не зайшло. Прекрасні види на простори Десни. На річці Сеймі є подібної красоти місце, це Спадчанський ліс.

15 вересня_четвер.

Як не хотілося покидати Білу гору, та діватись нікуди… В понеділок товаришу на роботу і ми повинні втиснутися в графік подорожі. Зробили багато фотографій. Ці пагорби порослі березами, це щось неймовірне:
Венера і місяць
В парі пливуть…
І ярко, ярко світять.
Енергію свою віддають.

Вечірнє вогнище із кори берези, повний місяць освітлює все навкруги, хоч малюй картини. Ввечері зварили вуху, була щука, лин. Так що був готовий і сніданок.
Скупалися, день прекрасний, сонячний, теплий.
І знову в дорогу… багато часу займають зупинки на нічліг, потрібно все ви грузити, а потім погрузити на байдарку.
Вдень завжди піднімається вітер, немов мусонні вітри на морі. І чому – то завжди зустрічний, досить великі хвилі та ще й здуває байдарку, тому гребти потрібно з зусиллями, нагрузка на руки і спину досить солідна. Пропливли село Рогівка. Дуже красиві місця від Білої гори і аж до Рогівки. Йде продовження гірського хребта. Потім село Лісконоги. За цим селом віднайшли пляж і зупинилися на ночівку. По дорозі разів два зупинялися, виходили на берег для розминки, підкріплялися ягодами шипшини. Пора шипшини !!... Багаті місця на гриби, на шипшину, на рибу:

Місяць… Венера,
Дірчасті хмари.
Десна…
Вогнище… вечір,
Грію то груди, то плечі…
Яка дивина.
Любуюся… полум’я.
Дивна ця гра.
Такою дорога запам’ятається –
Місяць – Венера – Десна.

Підступає прохолодою вечір.
Спасає вогнище.
Підкинув дров і гріє
І ще й думок сомнище,
Пошле мені надію.

І спати довго не хотілось,
Вели тихеньку ми розмову.
То спина, а то коліна по черзі грілись,
Венера і Місяць разом піднімалися вгору.

Ще день і тиждень вже минає,
Як віддалися вольниці природи.
Усе приємне завжди миттєвості гортає,
Постійно зменшуючи їх дози.

16 вересня_п’ятниця.

Передостанній день нашої подорожі. Рибалка, чистка, приготування сніданку і збори в дорогу. І так кожен день. Допоки готовимо сніданок, сонечко підсушує, палатку, байдарку, а то ночі прохолодні і велика спадає роса. Попливли… Дивно… сонце і хмари нам сприяли всю дорогу, а от вітер пустун, чому – то постійно назустріч дув, хвилю підіймав і зносив байдарку. Прийшлося на славу помахати веслами, щоби перемагати вітер і хвилі. Так було і сьогодні. Тут якісь – то мусонні вітри, на вечір вітер затихає, а ранком потихеньку починає і серед дня, коли ми пливемо, досягає максимуму.
І от на горизонті показалися дві церкви, найвищі споруди у Новгород – Сіверському. Як красиво, і не загороджують церкви місцеві споруди, як у Києві.
Церкви розміщені з різних сторін міста. Зупинилися на ночівку, з видом на церкви і місто. Місто розміщене на горах, це правий берег Десни. Втомлені, але задоволені, готуємо прощальне вогнище.
Багата ще Десна на рибу, вода ще чиста, тому і риба смачна і є такі види, яких у Дніпрі вже не найдеш: це лин, носарик… Сьогодні в меню були
носарики і краснопері. Природа подарувала нам пречудовий тиждень, що навіть можна було купатись.

17 вересня_субота.

Допливли до Новгород – Сіверського, розгрузилися… Я переодягся і відправився на екскурсію у монастир. Спасо – Преображенський чоловічий монастир відреставрований Кучмою. Є що подивитися. Буде фото звіт. Потім змінив на діжурстві товариша і він пішов на екскурсію. Вернувся, ми визвали по телефону таксі і поїхали до міста Шостка, 17-20 відправлення електропотягу. І вже в електропотязі, спостерігаю початок осінніх краєвидів.
Подорож закінчено і на душі щось сумно… що все скінчилося. Виривайтеся частіше на природу, це так важливо і цікаво. Новгород – Сіверський знаходиться в прекрасному природному середовищі. І пам’ятник Ярославни ( Євросінія ), жінки князя Ігоря. ( Слово о полку Ігоревім ),
з розпротертими руками завжди піджидає Вас…
У Шостку приїхали зарання і потяг прийшов зарання. Щоби не торчати на пероні, підійшов до провідниці у п’ятий вагон, де наші місця і за шоколадку домовився, щоби нас впустили зарання. І от знову качає, куди там хвилям Десни:

Тудук… тудук.
Знайомий звук.
Котять колеса,
До нових звершень.

Бути б лиш живим,
Бути б щасливим ??...
В дорозі радість завжди спіткає,
Рюкзак на плечі і доля про тебе уже дбає…

До нових зустрічей, Володимир !!! ( 27 вересня 2011 р. с. Барахти )

***

Шостка_залізнодорожний вокзал:

Рубрики:

.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...
.МОЇ ПОДОРОЖІ....РОМАНТИКА...

Комментарии (0)

* БУКСЬКИЙ КАНЬЙОН *

Дневник

Четверг, 10 Ноября 2011 г. 22:40 + в цитатник

*** БУКСЬКИЙ КАНЬЙОН ***

Буки_альбом фотографій_нажимай рядок нижче:

https://picasaweb.google.com/101854515216106559010/_

( Дивись слайд-шоу... F11-функціональна клавіша - повний екран,
клавіша-ESC-зкинути повний екран )

Плескіт води на порогах_Гірський Тікич:

Букський Каньйон – с. Буки Маньківський р-н., Черкаська обл..
18 червня 2010 р. с. Барахти. Підготовка до поїздки. Нарвав у огороді цибулі, укропу, петрушки. Збираюся від’їджати в Київ. По радіо почув про цікавий храм, за Білою Церквою, з мозаїками Миколи Реріха. с. Пархомівна, настоятель отець Василій. (Церква Покрови святої благородиці). Сто років, як побудована. Микола Реріх планував побудувати, як модель Всесвіту. Символ духовного єднання. Мозаїки Реріха – одна із двох уцілілих у світі. Можливо по дорозі заїдемо.
19 червня, субота 2010 р. Букський Каньйон – с. Буки Маньківський р-н., Черкаська обл..
Річка Гірський Тікич, с. Буки. Маршрут: Київ – Біла Церква _ Жашків. Перед в’їздом у Жашків звертати під міст, де знак – центр, до с. Буки. Річка Гірський Тікич, живописне русло. Зруйнована гідростанція з пам’ятником Леніна. Забите село, завдяки Інтернету це село стало паломництвом туристів. І як завжди, де ступає людська нога, там завжди обраховуються смітники, звалища сміття. Виїхали після шостої ранку, де – то о десятій були на місці. Віднайшли найвідлюдніше місце, поставили палатку, перекусили. Товариш ліг відпочити, а я зробив загороду від вітру для газової плитки і взявши фотоапарат, віддався чарам природи. По руслу річки мальовничий краєвид, дзюркоче річечка, співають птахи, квакають жаби. Єдине, що сильний вітер, шумить цілий день і занотувати звуки якісно не вийде.

Гранітне русло –
Гірський Тікич.
Тут зовсім не скучно –
Карпати, серед Черкащини тішать.

Серед рівнини
Річка прорізала гранітний шар.
Гірські стежини…
Карпат оман.

І зовсім рядом,
За кілометрів сто.
Ходжу з оглядом,
Творю свого життя фото.

Зуміти підмітити,
Зуміти почути.
Природи відмітини –
Квакають квакуші.

Тут сіра чапля водиться,
Бо жабам вільготно живеться.
Та швидко все ізводиться,
Куди людина дорветься.

Місцеві люди злі.
Було село забите,
Та Інтернет став у моді
І сміттям… усе навколишнє вже вкрите.

Ще рік назад,
Я сірих чапель ще в Барахтах зустрічав.
Та гомодрили,
місток бобровий розгатили,
Не стало вдосталь жаб
і чаплі вже не вернулися назад.

Сьогодні сірих чапель я зустрів
На Тікачі гірському.
О чаплі !! Як би в Барахтах бачити я вас хотів…
Вертайтеся додому. ( 19 червня 2010 р. с. Барахти )

-----------------------------------------------------------------------------------
Тоненька підстилка,
Спальний мішок.
Хоча й не перинка,
Та все ж екстрему глоток.

Ніч наступає,
Періодичне квакання лиш жаб,
Та птаха іноді заспіває
І монотонний товариша храп.

Хоча і наморився,
та сон мене не бере.
Сусідка нехай присниться,
Яка сьогодні коньяк п’є.

А ввечері у заводях,
Курочки плавають.
І зрідка в річних заростях
Качечки крякають.

П’ять тридцять ранку,
А ми вже на ногах.
Товариш робить забаганку –
Копається у черв’яках.

Ще досить прохолодно,
тому заповзаю у спальний мішок.
Спів птахів природно,
Вже зранку тішить мене, їх голосок.

А от зозуля обізвалась –
Ку-ку, ку-ку наспівує.
І ворони – кар, відразу приєдналось –
Вона завжди нас переслідує. ( 20 червня 2010 р. с. Буки )

20 червня с. Буки. Сьогодні віднайшов простори Чортихи, лише багатші. До оскомини наївся полуниць. І те, що в Чортисі не водиться, так це дика черешня. (червона і чорна). Наласувався на роки наперед, коли я ще віднайду дику черешню??… Сьогодні ж виникли незручності. Місцеві жителі у неділю виходять на природу повеселитися, поселилися рядом і як завжди з динаміків – російська тюремна попса.
В ніч з 20 – го на 21 – е червня нас випробувала гроза. Палатка добротна, воду не пропускає. Трішки отримали адріналіну, дощ, блискавка, грім. У палатці все добре видно і добре чути.

21 червня 2010 р. Зранку почали збиратися, підсушили палатку, перекусили. Виїхали де – то після дванадцятої. Заїхали в село Чорна Кам’янка, поблукали. Проїжджали хутір Юрпіль, де не побачили живої людини, окрім курей. Побачили греблю на річці Гірський Тікич, досить великі заводі, водосховище. По дорозі зупинялися полюбуватися маками, які займали цілі ділянки полів. О 17-00, Я зійшов на зупинці маршрутки Калинівка-Васильків і поїхав у Барахти, без заїзду у Київ. ( 22 червня 2010 р. с. Барахти )

*****

Рубрики:

.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...
.МОЇ ПОДОРОЖІ....РОМАНТИКА...

Комментарии (0)

* ЧЕРНІГІВ *

Дневник

Четверг, 10 Ноября 2011 г. 22:35 + в цитатник

*** ЧЕРНІГІВ ***
10 липня 2010 р. поїздка до Чернігова:

Чернігів_альбом фотографій_нажимай рядок нижче:

https://picasaweb.google.com/101854515216106559010/2010_

( Дивись слайд-шоу... F11-функціональна клавіша - повний екран,
клавіша-ESC-зкинути повний екран )

Всі альбоми фотографій_бібліотека №2_нажимай рядок нижче:
http://picasaweb.google.com.ua/Vologryn3

Ауді_Чернігівські дзвони:

***
І сів я в експрес…
На околицях Києва
Не побачиш чудес.
Сміття і склади,
тому і Чернігівські болота
мені до снаги.

Скибин –
село уподовж дороги.
Не хотів би в такому я -
жити в автомобільній тривозі.

Пшениці вже дозрівші,
Починаються жнива.
Перед очима відкривається Залісся.

Семиполівські ліси
За Заліссям простяглися.
Допоки їдеш у тіні
Можеш веселиться.

Семиполки мене здивували.
На чотирьох електричних стовпах
лелеки гнізда збудували,
стоять на довгих тих ногах.

Броварський район закінчується, починається Чернігівщина.

Ліси змінюють поля.
Цікаві панорами,
От тільки б швидкість зменшити
у рази два.

Назустріч тракторець
везе сіно на причепі.
Зійшла конячка на манівець –
душевні дитинства злети.

Лемеші –
і знову ностальгія.
Сільмаг старинний з дорогою на межі
І церква старинна ще діє.

Глухів, Батурин,
дорога на Гомель – розв’язка.
А далі дорога пряма, а хвиляста
від латок по полотні всьому.

І благо посадки,
Вся дорога в тіні.
Попадаються вже закинуті хатки
й конячка пасеться на стерні.

І от вона Чернігівщина –
озера і луга.
В озері купається
Коров’яча гурба.

І зарослі деснянські,
і міст через Десну.
І церкви відкриваються –
От це то я, люблю !!...

Пряма дорога і церква
на фоні миготить.
Проміння сонячне блискоче,
Одвічне проявляється в цю мить.
----------------------------------------------
Накінець зрозумів
Призначення пам’ятників Леніну.
В Чернігові, замість сучасних туалетів,
Насадження він зберіг…
Де по темних ночах
Люди пісяють у кущах. ( Запахи біля пам’ятника Леніну у Чернігові, 10 липня 2010 р. )

Київ – Чернігів, 144 кілометрів:
Скибан, Залісся, Семиполки, Калитянське, (розвилка на Козелець і Бобровицю, Глухів, Батурин), Красилівка, Топчіївка, санаторій ’’ Десна ’’, Красне, Скорінець, Ягідне, Іванівка, Чернігів.

***

Рубрики:

.ПРИВАТНЕ...РОЗДУМИ ЖИТТЯ...
.МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ...
.РЕКВІЄМ ДУШІ...ПОШУК ІСТИНИ...
.МОЇ ПОДОРОЖІ....РОМАНТИКА...

LiveInternetLiveInternet

-Рубрики

-Музыка

-Поиск по дневнику

-Подписка по e-mail

-Интересы

-Постоянные читатели

-Сообщества

-Статистика

!!! ( РЕКВІЄМ ДУШІ.... ЗВІДКИ МИ ПРИЙШЛИ ) !!!

Дневник

!!!....... СОНАТИ ГРАЄ ОСІНЬ....... !!!

Дневник

!!!......... ВІЧНІ ПИТАННЯ ...........!!!

Дневник

!!! МИТТЄВОСТІ ЖИТТЯ.... ( ПОЧАТОК ) !!!

Дневник

!!!... РОЗДУМИ ЖИТТЯ... РЕЗЮМЕ_ЖИВЕМО. !!!

Дневник

2011_червень_с. Копачів_музей " КИЇВСЬКА РУСЬ "

Дневник

!!! КАРПАТИ 2007 !!!

Дневник

**!!! ВЕРХІВ*Я ДЕСНИ_2011_ВЕРЕСЕНЬ !!!**

Дневник

* БУКСЬКИЙ КАНЬЙОН *

Дневник

* ЧЕРНІГІВ *

Дневник