!!!... Що мине, а що забудеться ...!!! |
|
|
!!!... Шанувальникам скульптури_Museums&Gallerys …!!! |
|
|
!!!... В одну і ту ж річку ...!!! |
| В одну і ту ж річку ***  *** АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай): https://drooble.com/l/qmlq ( Резюме... живемо... ) В одну і ту ж річку... ( Бах ) *** Двічі потоку річки не перейдеш того ж, що раніше… Ніколи не повертайся в минуле. Воно убиває дорогоцінний час… Історії не повторюються… Люди не міняються… Ніколи нікого не жди… Не стій на місці… Іди тільки вперед і не оглядайся… Люди, яким ти потрібен… обов’язково тебе наздоженуть..! ........................................................................................................................... Щось згадалося про річку, в яку не ступиш двічі. І подумалося, а для чого ступати двічі у те ж саме. Життя то продовжується і постійно міняється. То чому ж не ступати у новий потік, на новому рівні. Довершеності не має меж. І плисти уже використовуючи попередній досвід. Можливо це краще. Але людина так побудована, що їй цікава весь час невідомість, непередбачуваність і надія, що цього разу буде краще. І ще сюди додається, що все на світі надоїдає, тим більше постійність, буденність. Тому вона закривши очі ступає у новий потік, все надіючись на «либонь» і так до кінця своїх днів. «ОТРИМАННЯ НОВИХ ВРАЖЕНЬ» мабуть є основою дій людини. Звичайно людина, яка усе життя знаходиться у пошуку істини щаслива. ( Хоча і усвідомлює, що ніколи істину не відкриє ). І в кінці кінців – « Я ЗНАЮ ТЕ, ЩО НІЧОГО НЕ ЗНАЮ », знамениті слова Сократа. Але сам процес цієї гонки, то і є мабуть суть життя. ( 29 вересня 2012 р. м. Київ) В одну і ту ж річку Двічі Та, що там – кожний! Ступню по саме розкриваючи Річка – все та ж, нітрохи не гірша – Нога лиш інша. ..................................................................... Не бійся перемін і чужого судження. будь чарівно неправильним для навколишніх і упевнено щасливим для себе... завжди! ( 19 червня 2012 р. м. Київ ) ………………………………………….. Людина - це маленький світ, пізнання чогось великого і цим маленьким світом керувати не легко, бо хоч він і маленький - це все ж таки світ. ( Демокріт ) *** ФОТОГРАФІЇ ІЗ МИНУЛОГО - " РІЧКИ КАРПАТ 2007 РІК " ( то як же не повертатися в минуде...??? )  ***  |
|
!!!... У лісі казка в котрий раз ...!!! |
***
***
АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com/l/pphu
( Миттєвості життя... Весна... ) У лісі казка в котрий раз... ( Вівальді )
***
У лісі казка в котрий раз
за весну…
минає березень як раз
і сніжна казка знов воскресла.
Цей мокрий сніг
Дерева, кущі прикрасив
І знову прокладаю слід,
Чомусь то березень до снігу ласий.
Нехай весна і затяжна,
Та сніг – це мить удачі.
Тому то й радість є вона,
Хоча й показує гримаси.
Тому закинув все і в ліс,
Де казка панує.
І чистий, прекрасний, реальний світ
Природа в дану мить малює.
Молоді ялини, сосни в капелюшках сніжних,
Немов змагаються в красі.
В хвилинах цих втішних -
Я розтворився в цьому дні.
Запам’ятай цю мить, цю тишу,
Сніжне оновлення землі.
Коли і ти стоїш не дишеш,
Й літаєш в помислах своїх.
( 29 березня 2018 р. Пуща – Водиця )
***
ФОТОГРАФІЇ ІЗ МОГО АРХІВУ - 2018_Пуща - Водиця:
***
|
!!!... Дніпровські хвилі ...!!! |
***
***
Сьогодні вітер
Розігнав крижини.
І дує грізно,
Несе Дніпровські хвилі.
Та назва качки,
Мабуть із того й пішла,
Що на воді народилася
І із народження уже морячка,
То що ж то їй, якісь там хвилі Дніпра.
Вона спокійно переносить хвилю,
Качається собі.
Ніяка хвиля затопить її не в силі,
І жде, можливо хтось найдеться з хлібом,
У розгулюючій юрбі.
( 5 березня 2011 р. м. Київ )
***
У перші дні березневого тепла,
Коли крига зійшла з Дніпра –
Паруються качки…
Пірнають, вибивають крильми по воді,
Причісуються і не тільки,
Селезні починають за качок бійки…
( березень 2011 р. м. Київ )
***
Весна !!... Весна !!...
Теплом подуло…
І лід на Дніпрі, за днів два,
Як здуло.
Пливуть крижинки зрідка…
На них, як на плотах,
Качки перепливають звісно,
Це розуму їх знак
( 5 березня 2011 р. м. Київ )
***
І сонця промені цілують,
Та ніжно ж як.
А люди березневі промені марнують,
В своїх турботах і дрібницях.
( 3 березня 2011 р. м. Київ )
***
Три перших дні весни
Нам сонце принесли.
Хоча й мороз ще по ночам,
Та вдень блищать на снігу тисячі дзеркал.
Безмежжя тих дзеркал…
Та очі бачать граничні розміри.
У дзеркал, як і в людей, маленький той екран,
Тому дзеркальця на снігу, розміщені у вільному просторі.
І як би не дивився ти на сніг,
Ти відблиски побачиш,
Тих дзеркалець слід,
Які тебе також бачать.
( 3 березня 2011 р. м. Київ )
***
Сьогодні грівся я на сонці,
Вже пригріває воно вдень.
Залишилось так мало… трішки
І забуяє природи карусель.
( 2 березня 2011 р. м. Київ )
***
Замерзлий лід…
Озеро не дише.
В очеретах лиш міста слід –
Тепла вода з труби вибігає
Й маленьке озеречко колише.
І притулилися там качки.
В очеретах ніхто не бачить.
Тихенько там собі рибачать.
І я ішов повз очерет,
Звичайно цього я не знав.
Зашелестів качиний злет,
Качок я налякав.
Ввись вони злетіли…
Й кудись там полетіли.
( 1 березня 2011 р. м. Київ )
***
ФОТОГРАФІЇ ІЗ МОГО АРХІВУ - 2011_Оболонь_Качки_Чайки.
***
|
!!!... Засніжені поля ...!!! |
***
***
АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com/l/ooqi
( Зима... Відчуття... ) Засніжені поля... ( Кронос_14 )
***
Засніжені поля… Рідкісна туга.
Зимою краще простір відчувається.
Немов би злітна смуга:
І ти ідеш, розгін береш…
і від землі вже відриваєшся !!...
Ти вже летиш…
З земним тяжінням ти прощаєшся.
І неба вись…
От тільки сніг, чому – то падає все ж вниз,
Яку – то мить ілюзія… політ…
Та все ж на землю повертаєшся.
Та мить польоту –
То дійсне відчуття.
Ото лишень й живеш !!...
Все інше – маячня...
А коли ще й вітер розгуляється у полі ?...
Замітає доріжку, валить тебе з ніг.
І ні сліду. Ні душі живої.
Ти один… вітер… поле… сніг.
( 12 січня 2010 р. с. Барахти )
***
***
|
!!!... Алея муз ...!!! |
|
|
!!!... Яка насолода ...!!! |
***
***
АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com/l/om3t
( 1. Миттєвості життя... ) Яка насолода... ( Ян Тірсен )
***
Яка насолода
по набережній йти.
Природи свобода…
Ковток самоти.
І снігопад – то дріботить…
В сніжній завісі сонце.
І знову хочеться жить
І йти в морозне це віконце.
І всього за ніч Дніпро замерз…
І качечки шукають заводь.
І ти радієш, що живеш,
І учишся по новій плавать.
Пройде зима…
Пригріє сонце.
Доля нова
Загляне у віконце.
Підтримуй тонус свій,
І негатив облиш.
Гадай, що він не твій,
Радій… На повні груди диш…
Радій зимі…
Радій морозу.
Радій ходьбі…
І всьому, що ще в змозі.
І не за вітром,
А проти вітру…
Коли сльози з очей.
І хай мотає тебе по світу…
Радій, що знову бачиш Новий день !!...
( 14 лютого 2011 р. Оболонь м. Київ )
***
***
|
!!!... Згадалося ...!!! |
|
|
!!!... О, вічна ця тема ...!!! |
|
|
!!!..." БЕЗІМЕННІ ЗІРКИ " …!!! |
|
|
!!!... ЗИМОВА ВЕЛИЧ ...!!! |
***
***
АУДІ ФАЙЛ - Нажимай рядок нижче (потім нажати на - На сайт https: //drooble.com і слухай):
https://drooble.com/l/n1c4
( Миттєвості життя... ) Зимова велич... ( Гріг концерт для фортепіано )
***
Закінчується календарна зима. Була вона у нас тепла і безсніжна. В кінці лютого порадувала нас морозом і снігом. То ж порадуємося цими днями зимової величі:
Зимова велич.
Тихо падає сніг,
Хрумкає під ногами
І прокладати перший слід –
Миттєва радість зимової зваби.
А на поляні,
Де молода ялина і сосна,
Панує сніжна нірвана,
Яку дарують небеса.
Зайшовши в ліс,
Тобі не хочеться додому.
Тебе попутав немов біс…
Навіки залишитися в ньому.
От так іти, іти і впасти,
А чи заснути на ходу.
Й тобі присниться немов в казці,
Як перетворюєшся ти в сніжинку цю. ( 9 лютого 2018 р. Пуща – Водиця )
……………………………………………
Засніжена поляна.
Сніжинки…
Мільярди сонячних відбитків,
Які дзеркально заблищали,
Які примножують сонця
І вмить розтоплюють серця.
Зими безсніжні
І рідко бачиш таку красу.
Світ ненадійний,
Хоч цю хвилину у пам’яті я збережу.
Словами це не описати,
Дуже слабкий словниковий набір.
Це потрібно нутром відчувати
І не обминати таких днів. ( 20 січня 2018 р. Пуща – Водиця )
………………………………………
Мороз…
День ясний.
Сніжний покрив віддзеркалює мільярди сонячних облич.
Який же світ прекрасний –
Стою і мружуся від них. ( 23 січня 2018 р. Пуща – Водиця )
……………………………………..
Молоді ялини, сосни
Прикрашені сніжком.
Немов збираються в гості,
Дрімають крізь сон. ( 22 лютого 2018 р. Пуща – Водиця )
……………………………………….
Це щось подібне до зими:
Мінус двадцять вночі,
Вдень до мінус десяти,
Та ще й сніг для душі.
А коли засяє сонце –
Віддзеркалення кришталиків на снігу.
Відкривається в душі віконце,
Коли хочеться сказати – « Я ЖИВУ…!!! »
Рип… рип… під ногами.
Безупинно падає сніг.
І важко йти засипаними стежками,
Прокладаючи перший слід.
Симфонія « рипів… »
Навіває мелодію не одну.
Ці душевні « транс крипи »,
Ради котрих й живу. ( 25 лютого 2018 р. Пуща – Водиця )
…………………………………………………
Десь вистукує дятел,
Йому не до снігу.
Кожен день він завзято
Відшуковує їжу. ( 24 лютого 2018 р. Пуща – Водиця )
……………………………………
І знову…
Серед зими весна.
Розтанув сніг до основи,
В калюжах – небеса.
Температура плюсова,
В добавок вітер, дощ.
За добу розтанула сніжна пелена,
Ходи по калюжах, коли ходити охоч. ( 31 січня 2018 р. Пуща – Водиця )
……………………………………………
Сьогодні пахне вже весною,
Чотири – шість тепла.
Початок лютого теплий доволі,
Гуляти в лісі – « ляпота ». ( 2 лютого 2018 р. Пуща – Водиця )
( 28 лютого 2018 р. Пуща – Водиця )
***
***
|
