Недавно посмотрела и ужаснулась - у меня в рубрике "Цитаты" всего пять записей. Немылимо для человека, который с 13 лет ведет цитатник и цитирует часто и много. Честно говоря, иногда хочется вообще ограничиться только цитатами: "мнить у своего простого слова силу большую, чем у певческого - сильнее которого силы нет"? Вот опять!))) "Остап решил исправить это досадное упущение", поэтому выкладываю цитаты из прекрасного романа "Диво" Павла Загребельного. Говорить об этой книге я не умею - надо читать. Добавлю лишь, что проза Загребельного напоминает мне золотую пектораль - крепость металла в изысканности форм.

     "...темрява - це тільки для невтаємничених, а для художників - це середовище, де народжуються всі барви від сполучення з світлом..."

     "Заздалегідь обдумують лише підлоти".

     "Бійтеся піднесених у молитві рук! Рука піднесена - рука занесена. Рано чи пізно така рука падає вниз. А падаюча десниця якщо й не караюча, то неодмінно шкулька, погрозлива".

     "Та чи можна втекти від краси, побачивши її бодай раз?"

     "Думки можуть мати об'єктивну цінність, навіть якщо вони належать ворогові".

     "Нічого не може бути ліпшого за дерева в кам'яному місті".

     "Царів та імператорів часто називають так чи інакше, скажімо: Великий, Хоробрий, Справедливий, але такі назвиська походять від лизоблюдів, тому історія, коли й зберігає їх згодом, ставиться до таких прізвиськ з відповідною долею скептицизму. Зате якщо вже вліпить прізвисько своєму володареві народ, то протриває воно вічно і буде вичерпніше за всі описи придворних літописців і славохвальства найманих істориків. Щоправда, прізвиська, наділювані народом, здебільшого мають характер осудливий, але тут уже нічого не вдієш: правда завжди жорстока. Звучать ті прізвиська приблизно так: Кривавий, Скупий, Паскудний, можуть найменувати короля Красивим, але так і знай, що то король був потворний, якщо ж назвуть Святим, то читай: "Диявол".

     "А що є мистецтво? Чи тільки звичне, усталене, канонізоване, занесене до всіх каталогів, чи неодмінно нове? Адже все колись було новим, все мало свій початок. А з чого починається мистецтво? Чи не з портесту? Проти природи. Проти Бога. Проти власного безсилля. Проти нікчемності. Апологетика прикінчує мистецтво. Розцяцькованість чужа людському єству. Мовби віртуозна імпотенція. Але... Протест має бути підкріплений талановитістю. Протестуючи треба запропонувати щось навзамін. А не просто голий викрик, хай хоч і найщиріший".

     "Така доля всіх, хто опиняється на перехрестях: до них спливаються найбільші багатства, але слідом за ними йдуть ті, хто б хотів багатства прибрати до рук".

     "Мученики завжди мудріші за тиранів, тому й стають мучениками... На жаль, мудрих ніколи не слухають ті, в чиїх руках сила".

     "Художник вище Бога і законів природи: він створює новий світ вже після сотворіння його Богом!"

     "...християнство - це вік похилий. Воно виникло щоб потрафляти й догоджати старим, знищеним, знесиленим людям. Тим, у кого вже здерев'яніли суглоби. Хто насилу пересуває ноги. Хто забув про різкі жести і різкий голос. Маєстатичність, повільність, неквап, похмурість, нелюбов до всього яскравого, байдужість до втіх - все це спільне в християнства і старих. Бо вони правлять світом. Віра завжди достосувалася до тих, хто править світом! І майже завжди була вона вірою старих людей".

     "А хіба ми не вмираємо, вже народившись?"

     "А що таке мудрість? Це правда. Правда ж милостивою не буває. Вона тверда й жорстока".

     "...найвища цінність - бути самим собою".

     "Хай живе неоднаковість, слава відмінностям!"

     "Тільки відчути може людина красу, можна тільки переживати, і лиш той, хто її відчув, може творити наново, тільки в тому є справжнє обдаровання".