в Элеонора_Кацнельбоген я напросилася на флешмоб, у якому багато буков.
тож розповідатиму вам про три штуки, серед яких є справжня поштова скринька, солоні огірки (ох. ооооох) і втеча.
давно не писала речей, у яких більше десяти речень.

усе ж.

- поштова скринька (справжня, не електронна).
поштової скриньки в мене по-справжньому ніколи не було, незважаючи на повсякчасну присутність паперових листів на багато сторінок - мені й від мене. коли я була маленька й бавилася в листування з людьми, які познаходилися через дитячі журнали (цікаво, шо я ніколи не писала перша. якшо комусь було цікаво, він сам мені писав. не тому, шо мені не було цікаво; може, це нормальний людський і тим більше дитячий страх не отримати відповіді, а може, мені й так вистачало, кому писати. в кожному разі, відповідати я намагалася всім - хоч би про те, шо більше не відповідатиму), листи нам додому приносила поштарка. підозрюю, я була найбільш листоактивною істотою в селі. підозрюю, я була там єдиною істотою, якій регулярно потрібні були конверти.
далі - більше

це не те, про шо ви подумали. якшо подумали.
це флешмоб, на який я напросилася в Элеонора_Кацнельбоген.
десять речей про мене, які починаються з букви ж. апять же, хочете букву - приходьте в коменти.

жоржини - це справді перший спогад. був такий вірш у дитячій абетці про жука, котрий жив на жоржині і сказав своїй дружині... сказав, коротше. а в мене в дитинстві було багато дефектів мовлення - не ті маленькі, які є й зараз, але яких люди майже не помічають (припускаю, за тембром голосу... =)), а справді багато. у мене були проблеми з половиною алфавіту - уявляєте, як цей віршик звучав у моєму виконанні? :)
справжні жоржини я побачила вже пізніше. вони були жовті й не сильно мене вразили - в дитинстві я була переконана, шо ідеальна квітка має бути синьо-зелена (експерименти з пластиліном, да) або хоча б синя. припускаю, німецькі романтики зацінили б мій ентузіазм.

журнал - знов же ж дитинство. читала я все, шо з буквами, а свіжі букви було діставати складніше, ніж тепер, тому мені виписували журнал "барвінок". ше був журнал "радянська жінка" (мене дуже дивувала ця назва), який потім став просто журналом "жінка" (ця зміна мене теж дуже дивувала; втім, потім я трошки виросла й почала слухати талькова - перетворення радянської жінки на просту для мене виявилося найкращою ілюстрацію до його пісні "метаморфоза").

жанр - одна з категорій, через яку я себе визначаю. і світ довкола теж, звісно. мій / не мій жанр, наприклад. так само - дискурс, але з дискурсом узагалі складно.

далі - про французів, чай і маленький об'єкт бажання...

Ruda_Tigra мені сказала п'ять пар слів, з яких треба вибрати.
якшо ви залишите свій слід у коментах, я вам теж скажу. не залишите - не скажу.

/Ruda_Tigra сказала мне пять пар слов, из которых нужно выбрать.
оставите след в комментах - я вам тоже скажу. не оставите - не скажу.
а ответы переводить лень/.

1. мідь чи срібло - срібний вік; мідний вік - то якось зовсім неромантично. срібні браслети краще звучать. срібло якесь тонше, зліше, авторитарніше - але тим самим і затишніше. мідь - занадто себе відкривати.

2. загальна картина чи деталі - деталі. ними можна гратися, їх можна змінювати (кажуть, від того змінюється й загальна картина, але яка різниця), якісь із них можна любити, а на якісь - не зважати. деталь - фрагмент, довільність, можливість сказати "так" або "ні".
у деталях ховається бог (або диявол, це в кого з ким кращі стосунки). кожен бог - у своїй деталі.
та й хто може похвалитися, шо бачить загальну картину?

3. вечір з друзями чи з книжкою - все-таки книжка. у темну пору доби я страшна індивідуалістка.

4. чай зелений чи чорний - сьогодні, й ше, мабуть, з місяць, поки не стане значно тепліше, - чорний. він краще вписується в зимову погоду (і в дощі теж краще - мабуть, якби я жила в лондоні якомусь чи в монреалі, був би тільки чорний чай. ну так, не можуть же всі англійці разом помилятися).

5. учитися чи творити - це, зрозуміло, абсолютно нерозривні процеси, але для мене поки шо (і, мабуть, всерйоз і надовго. мабуть, назавжди) важливіше вчитися. розвиватися. те, шо вдається творити в процесі, - частина навчання.

те, чим зараз замається ейсід - ідеальна ілюстрація до тези "careful what you wish, you just may get it".
у мене під ліжком лежить спеціальна дошка для пазлів. а на спеціальній дошці лежить препарована мона ліза, яку мені треба зібрати з тисячі (і це не гіпербола) шматочків. усю глибину ситуації я зрозуміла тоді, коли вирішила розібрати зелено-коричневу масу на відтінки, а виразно відмінних відтінків виявилося аж шість.
так, у мене є штука, яку я вже кілька місяців хотіла, і я її люблю. але це якийсь метафізичний капєц :)

флешмоб, отриманий від Ratatosk. 5 найслуханіших (за останні три дні, мабуть) пісень з мого плейлісту:

don mclean - vincent
don mclean - and i love you so
simon & garfunkel - old friends
пікардійська терція - сад ангельських пісень
the mamas & the papas - monday monday

і бонусом - нікітіни, "переведи меня через майдан" (її слухає кохана киця)

а шо слухають Элеонора_Кацнельбоген, Олежка_Х, Eternal_Inspiration, Elisa_married_Freddy і Nikogdaver? ;)

флешмоб від Laerin

1. 5 речей, які ви бачите, не встаючи з-за столу
чайник з м'ятним чаєм, леля, англо-український фразеологічний словник, роутер, підсвічник
2. як ви зачесуєтеся?
переважно нашвидкуруч... =)
3. що на вас одягнено?
камуфляжні штани, картата синя сорочечка, картаті сірі шкарпеточки, браслетка, яка мімікрує під срібло
4. чим по життю займаєтеся?
вічний студент. бібліофіл
5. ваше найбільше життєве досягнення на цей момент?
бакалаврська дипломна робота, написана за не скажу як мало часу й захищена на відмінно. я з неї сама пруся
6. кого ви останнього обняли?
коханого
7. ваше нинішнє хобі, захоплення?
колекціонування лялькових фоток
8. що ви останнє з'їли перед заповненням цього опитувальника?
якусь смачну фігню в кунжуті
9. зміст останньої отриманої смски
вам дзвонили...
10. які сайти ви відвідуєте навіть під час коротких інтернет-сесій?
баш.
11. остання річ, яку ви купили?
три книжки - анатоль франс, володимир моренець, бернгард шлінк
12. що ви зараз слухаєте?
уже чорт-зна-який-тиждень-поспіль - старий американський рок
13. про що ви думаєте перед тим, як лягти спати?
про прекрасних чоловіків і про те, шо сесія за два тижні
14. останній компакт-диск, який ви купили
кхм
15. що ви зараз читаєте або перечитуєте?
багато вільяма голдинга, стівена кінга "як писати книжки" й різне з українського бароко
16. якби ви могли грати на музичному інструменті, що б ви вибрали?
сопілку якусь
17. як ваше самопочуття?
сесія за два тижні =/
18. що б ви хотіли кому-небудь сказати?
я за вами скучила
19. скажіть щось про людину, що передала вам естафету
ти хороша
20. ощасливте наступну п'ятірку: Элеонора_Кацнельбоген, Eternal_Inspiration, Aqarelka, Elisa_married_Freddy, Gala-Cat (ну, це якшо вам не влом)

флешмоб. я його підчепила в Ratatosk, а вона - ше раніше, тому вселенське зло йде не від нас. (а жалько).

отож.
1. простягаєте руку й берете книжку
2. знаходите в книжці сторінку 93 (традиція каже, шо це найправильніша сторінка)
3. знаходите на сторінці 93 третє речення
4. переписуєте це речення - разом з інструкціями до подальшого використання - собі до щоденника. і сюди можете
5. куди пішли шукати кросіву пафосну книжку? ану діставайте те, шо перше потрапить під руку, і переписуйте звідти

якби я зранку встигла прибрати з ліжка, найближчою книжкою виявилось би шось інше. але нє, і тому - кармічний дмитро наливайко і його бестселер "теорія літератури й компаративістика". дуже концептуальна, багатозначна й захоплива цитата:

Після Другої світової війни відбувається швидкий і неухильний розпад колоніальних імперій західноєвропейських держав, який супроводжувався утворенням численних незалежних держав і пробудженням самосвідомості їх народів, їхньої етнокультурної автентичності.

але як би я з неї не виганялася, це таки цитата, яка відповідає моєму нинішньому дискурсові й охоплює більшість речей, про які я останнім часом думаю (чи з власної ініціятиви, чи перед семінарами).

а шо у вас? :)

це такий флешмоб. дуже гарно пасує ексгібіціоністам і мазохістам, хоча всі інші теж можуть спробувати.
якшо ви хочете приєднатися, то відписуєтеся в коментах. зазначивши дату, з якої ведете щоденник. я вибираю якийсь проміжок часу звідтам, а ви вибираєте якийсь пост із того проміжку часу - і копіюєте собі в журнал (милий репостинг виходить), коментуючи з погляду дня сьогоднішнього. і всьо.

у мене - січень 2008, від якого, виявляється, минуло багато-багато часу.
отак воно виглядало...

16.01.08.
є чоловіки...
мабуть, так.
є чоловіки, для яких мені хочеться бути страшенно красивою. або, щонайменше, готувати їм чай (каву / сніданок / пиво з горішками). не тому, шо у мене до них є якісь претензії еротичного плану - це було б нормально, і я б не морочила собі голови.
все складніше.
є такі чоловіки, для яких мені хочеться бути красивою, щоб вони отримали від мене хоча б естетичну насолоду - у подяку за ту неймовірну інтелектуальну насолоду, яку я отримую від них. бо знаю, шо віддячити їм тим самим не можу - мабуть, поки шо... або взагалі. вже як складеться.
якби мені було років на п'ять менше, я би закохувалася в них щоденно. вони би мені снилися. я би, в принципі, й не слухала - я просто на автоматі отримувала б задоволення від їхньої присутності - з алкоголем буває шось схоже. і це добре, шо мені зараз не на п'ять років менше, шо я можу сприймати, навіть підтримувати розмову - хоча насправді цим чоловікам найчастіше й не потрібен діалог, їм важливо, аби їх слухали й розуміли...
з жінками по-іншому. може, тому, шо такою величезною мірою розумних, цікавих і харизматичних жінок я знаю рівно одну. може, ми (вони) просто не вміємо?
але ці чоловіки...
кілька днів тому від одного з них я вперше почула про кайроси. знаєте, це приблизно як... як перший поцілунок, мабуть...
і хіба після такого цих чоловіків вдасться колись забути?..

ммм... час від створення цього запису й до зараз пройшов у, скажімо, активному рефлексуванні з приводу. і наодинці з собою, і в колі таких самих божевільних =)
сьогодні, коли я думаю про цих прекрасних чоловіків (і про цього конкретного чоловіка, який усе-таки мене надихнув на пост і ше кілька наступних), шанси на "віддячити їм тим самим" здаються трошки більшими. решта ж майже не змінилася, хіба шо додалося кілька особливостей спілкування з прекрасними чоловіками, які я зараз чіткіше відчуваю - це спілкування стало майже необхідним, бо воно допомагає мені рости значно швидше, ніж би я могла рости без нього. ну так, ше я знаю більше розумних слів і не так легко на них ведуся, і вмію час від часу фільтрувати те, шо ці розумні чоловіки кажуть. я дуже вдячна їм за просто буття, як би це пафосно не звучало. і ше більше вдячна - за буття в моєму космосі. хоча, в принципі, це страх яка егоїстична вдячність, позаяк з ними мені корисно для інтелектуального розвитку (хи, для збагачення словникового запасу - теж одозначно).

коротше, хлопці-дівчата. про переклад "ентер сендмена" я колись наче чув, а тепер побачив ше такі штуки, і мені стало трошки дивно, а ше - приємно. бо я дуже люблю "дівчинку-буддистку" (хочте сказати, я пишу пристойні верлібери? ммм...), і про місто теж люблю (гарний переклад вийшов). та й компанія однозначно крута.

Журнал “Новая Юность” предлагает вашему вниманию стихи современных украинских поэтов. Журнальная подборка, собранная из разных имен, – всегда лишь набросок. Поэтому составителям показалось естественным отказаться от привычных иерархий в пользу диалога, ощущения живого разговора между поэтами разных культурных поколений и географических регионов. Запад Украины представлен на этих страницах Юрием Андруховичем и тремя поэтами из поколения “двадцатилетних”: Галиной Глодзь, Екатериной Бабкиной и Галиной Ткачук. Восток страны репрезентируют “тридцатилетние”: Сергей Жадан, Анна Яновская и Роман Трифонов. Столичную поэзию мы связали с именем Оксаны Забужко, а поэзию украинской диаспоры – с фигурой Василя Махно. Редакция выражает благодарность Светлане Буниной за участие в подготовке публикации.

звідси

і власне моє в перекладах марії галіної.