и) як ви вчасно)

знаєте, шо смішно? вік і предмет у нас з вами збіглися)

а я от думаю, шо ця наша з вами схильність - то таки погано. бо викликає купу хворобливих станів.
правда, у мене бажання шось взяти собі дуже швидко трансформується у змагальність, у потребу перерости, шось комусь довести, кинути світ нам під ноги, абізатєльно викликати захоплення. але так майже ніколи не трапляється.
ніколи не можна перегравати чоловіка, якщо хочеш від нього кохання. і якщо хочеш захоплення, знаючи про його заздрісність. але я все одно не можу позбутися цього бажання. честолюбство у мені перемагає всі порухи жертовності в коханні. кохання мусить бути боротьбою, і парадокс у тому, шо слабший супротивник мене не цікавить, а сильніший - дратує. тобто, мені взагалі нереально бути щасливою(?)
єдиний плюс - завдяки ним я таки стаю кращою=)

просто... я стала класно писати, я навчилася робити істєрікі з сухими очима, я завоювала приязність усіх його кумирів. я виграла абсолютно перші місця на районних етапах всіх можливих філологічних олімпіад - на мові, на яцику, на зарубіжці... я навчилася виправляти евфонію і дотримуватися будови у творах-роздумах! але нікому нічого не довела...