знатиму.. а я ще люльку палю, від неї самий запашний дим

ейсід, то мені, напевно, не від тебе, а хронічно - холодно... але шо з тим поробити???

Sybil_Vane, це треба перетерпіти. я з цим тільки так умію справлятися.

verbava, колись у мене зламається терплячка =)
пасіба...

будь ласка, а за шо?
/кстатє, мені теж дуже подобається ярослава крутакова - це ж її у тебе зараз аватари?/

звичайно, її =)
ти ж знаєш ;)

verbava, Спасибо за стихотворение.Предпринял попытку передать его на русском.Извините.если неудачно,лучше не получилось:

Попытка перевода (с украинского)



Вот и настала пора возвращаться,Эней,

вот и конец,словно идам,твоим Энеидам…

Тихо дрожит в паутине последний E-mail,

дрогнул последний вагон,пропадая из виду.



Скрипы,потрескиванья,задубелый коньяк,

официант – хоть куда,в никуда хоть – проворный.

Тексты,как буквы.И речь сиротливая как,

вырванная из состава оркестра,валторна.



Жизнь в резких сменах дидон,островов и морей.

Гибель друзей – как друзья – весела и безгрешна…

Путь в никуда,без царя в голове,без царей…

В круге восьмом,где ладони черны от черешни.



Вот и пора…И в стекло упирается лоб.

Там,где умрешь – там неплохо,что вовсе не странно…

В тамбуре давишь истлевший окурочек об –

не для того она в тамбуре – ручку стоп-крана.

raven_revenge, це гарно =)
дякую...

verbava, Благодаря вам я познакомился с поэтом.Сейчас пытаюсь перевести вот это:(Нет,не первести,а переложить):
http://poetry.uazone.net/fedukt07.html

raven_revenge, гарний вірш :)
до речі, "тут на зоні був овідій" - це така мила алюзія, федюк курує поетичну серію "зона овідія" у видавництві "факт", по ходу, там публікують високу поезію різну. ну, суті вірша стосується мало, але цікава штука просто.

verbava, И как завершение данной темы:

Кот на глине.Очи сини.

Когти горсткою в руке…

Врассыпную,а не клином,

отлетают налегке



воробьи…Но что-то манит.

Отлетают,только нет,-

птицы соль клюют в лимане,

пыль взметают на стерне.



Здесь на зоне был Овидий –

Зэк по прозвищу Назон…

Средь Медей,медуз и мидий -

молодой масон Язон



Вор и тать.Злодей,быть может,

Раб руна и царь погонь…

Темной,черной,тайной ложей –

среди волн его «Арго».



Кто-нибудь еще,бесспорно,

умирал иль отлетал,-

в берег белый,в шорох черный

будто втаптывал лета.



Бог – судья им…И потом нам

дела нет до всех,до них…

Наш лиман лежит Потопом

с черной лодкой на двоих.

raven_revenge, я це... я вас люблю.

verbava, Это дань моего уважения Киеву.Я учился там в 32 школе с 62 по 72 год.В 1972 году я переехал в Москву,язык уже подзабыл,но что-то осталось.Я,например,часто к месту приговариваю;"Чи блакитна кров поллеться,як пробити пану груди"(Прости,у меня не та клавиатура).А цитата.насколько помню из Леси Украинки,Удачи вам.До свидания.

.....проллється

simply_the_grey, Спасибо,но все же 38 лет прошло.Альцгеймер клюет в темечко.

raven_revenge, я не в образу)

simply_the_grey, Я так и понял,и потому обиде нет места.

simply_the_grey, ну, літерку є без української розкладки - це канєшна непростимо =) ти від мене набрався? домовилися, буду добра, толєрантна й не виправлятиму.
raven_revenge, вам теж удачі... й натхнення. буду рада чути від вас шось нове, так само по-справжньому поетичне...

verbava, ЙО, до чого тут літерка? поллється і проллється то дієслова різнозмістовні, в першому немає відтінку насильницького, а він має бути

simply_the_grey, всьо, засоромлено пішла гризти нігті в куточку :) втикаєм-с. треба, мабуть, заново учитися уважно читати - у мене вже не вперше таке. цікаво, то якось називається? /гризіння нігтів переросло із засоромленого в задумане/.

verbava, та з ким не буває)) он людина про альцгеймера не соромиться зізнатись, гадаєш, я кращий? потягнусь на стільці, а затим пісок з-під себе вимітаю)

simply_the_grey, на щастя, нам до такого ше далеко, ми поки шо юні й свіжі - і до альцгеймера, й до розсипання на пісок нам ше дожити спочатку треба (йолки, ти мені нагадав одну божественну цитату про пісок - сиділа хвилини дві, але таки змогла відновити і знайти в гуглі, звідки це: Ніхто не уникне піску у шкарпетках — то ноги стираються в порох і пил - іздрик, "воццек". я коли вперше її прочитала, була просто в німому захваті).
єдине, шо нам загрожує, - то якісь професійні хвороби (у мене з'явилася ідея - пошукати десь нормальну літературу про психічні розлади, пов'язані з мовою; з цього можна було б шось зробити... ну, то таке, все одно в мене руки не дійдуть).

verbava, так, ви ще молоді, але я не заздрю, бо був сам молодий, так був дурний, як корок, а зараз маю горе від розуму, ну то таке буденне діло
психічні розлади, пов'язані з мовою - фотоприклад у моєму альбомі блогу "пика_сором'язливого_звірятка" на профільній сторінці видко

simply_the_grey, "був сам молодий, так був дурний, як корок" - це такий прозорий натяк? ;)
мені поки шо подобається. молодість, у сенсі.
/аж зараз піду й подивлюся, шо там таке... хоча згадала ))) взагалі-то малося на увазі різні афазії й іже з ними, а не проблеми з мозком певних не дуже свідомих громадян. ті психічні розлади науці навряд чи цікаві - з ними кулеметом розбиратися, та й усе/.

боронь тебе нечиста сила! який ще натяк? я тебе тут не мав на увазі

та я надто себе люблю, шоби зрозуміти це як натяк, але від шпильки не втрималася :)
ми не так давно з подругою ходили гуляти з один кандидатом хімічних наук (чи як це називається)... він був німножечко подавлєн нашим інтілєктом, але потім зрозумів, шо ми теж нормальні й зовсім не страшні люди, тільки триндливі сильно й багато довгих слів знаємо.