фотки класні, я сльозу проронив, але чим тебе Пласт не влаштовує в плані дітей віддати?

simply_the_grey, ну... по-перше, ше не виникало нагальної потреби кудись віддавати дітей, тому шо дітей самих ше не виникало. по-друге, я ж не кажу, шо ідеологічне виховання у нас відсутнє - хоча моє обмежене із пластом знайомство не дозволяє сказати, шо він мене цілковито влаштовує - просто хочеться от таких натхненних обличь і таких гарячих очей. та й фотки справді просто гарні...

verbava, от виникнуть діти (як саме, докладно розповідати не буду, бо це довго), так доклади власних зусиль, щоб обличчя натхнення набули, то в першу чергу

та да. ейсід, ні ти, ні я, не виховувалися ж ніде. і чудовими дітьми виросли =))
я б своїх взагалі нікуди не віддавала.

simply_the_grey, шось мені підказує, шо так і буде. хоча... мої батьки страшно прифігіли колись із моїх самовиниклих націоналістичних ідей =)
ribjonok-ket, гг, таки ж виховувалися. саменькі. нам страшенно пощастило.

verbava, і мої прифігіли 18 років тому з моєї участі у НРУ

simply_the_grey, а я не лякаюся розповідей про те, які ми древні =)
якшо серйозно, то тоді - 18 років тому, в сенсі - таки було з чого фігіти. я ж саме в гарний час втрапила - початок більш-менш усвідомленого (ну, перші спогади там і все таке) життя в мене пов'язаний із незалежністю й наступними роками. треба було тільки трошшечки скерувати, і виросло те, шо виросло.

керування першими роками було нелегке, як президентські вибори виграв Кравчук, я вирішив, що це черговий занепад, до того ж з хлібом були реальні проблеми, а вирішувати мусив, більше 10 років пішло псові під хвіст...

мдя... а моя ідейність проявлялася виключно в тому, шо я називала кравчука міккі маусом. коротше, кому шо боліло =/
(найцікавіше, шо я тільки зараз розумію, яка велика частка серйозності була в тому "ти ж нікому такого не кажи, бо..." - хоча, здавалося б, яка різниця, шо я думаю про президента? мислення за ті останні 20 років змінилося дуже сильно, виявляється. і мені знову ж таки пощастило).

велика частка "серйозності" була в моїй покійній вчительці літератури, яка жахалась націоналізму, а здавши червоного партквитка, згодом придбала регіонівський, а я перед тим часом ще до незалежності з гуртом хлопців на вулиці кричав "геть Щербицького" і "Валентина Шевченко сука", несерйозний був..)

це ахтунг якийсь. чи вчительок усіх таких підбирали вмисно? моя - літератури й укр. мови - теж була трохи... емммм... стрьомна: розповідала нам, як прекрасно їй жилося в сургуті, перлася від сердючки й не мала жодного натяку на якусь національну ідею. і хабарі любила =/ зате пробивна була. досконале виховання молодої нації, блін.

Не те слово, вона мене ввела ще раз у шоковий стан своєю реакцією - років за 4 після закінчення школи, я її стрів та похвалився, що дістав новий двотомник Історії української літератури та читаю з цікавістю, а вона мені: "Та навіщо воно тобі??"
Це при тому, що Шевченка читала з натхненням, досі голос її пам"ятаю. Така єдність та боротьба протилежного в людині

в углі всі учителі зорієнтовані правильно, але це ніц не міняє =(

ribjonok-ket, значить, зорієнтовані таки неправильно. або не зовсім. або - шо найбільш імовірно й найчастіше трапляється - правильно зорієнтовані зовсім не ті, кому слід такими бути.

simply_the_grey, а шо за двотомник? з корисних знаю тільки талмуд чижевського, але там набагато більше, ніж два томи.
щодо боротьби протилежностей - шевченка можна читати абсолютно по-різному. можна так, як середа, а можна так, як тьоті в тіатєрі на відкритті якихось шароварних святкувань. і отой другий спосіб системі абсолютно не заважає. будь-яка радянська історія літератури вважає шевченка великим пророком і батьком, але має на увазі трошки інші аспекти його творчості. тут до дуалізму ше далеко.

Другий том, де йдеться про соціалістичну літературу, я не відкривав навіть, а становлення нової літератури, починаючи з Квітки-Основ"яненка, там викладається без значних політичних нашарувань, що для початку 90-х було придатним для вживання.
Шкільне викладання світлої пам"яті Воробйової Лідії Сергіівни системі абсолютно не заважало, тут ніде правди діти, але я не буду вже згадувати її урок "Партійної організації і партійної літератури", вона мала викладацький талант, який домоміг закарбуватись у мозку музиці образів і слів нашого старого письменництва

ех, а другий том міг би бути таким фантастичним! один микола куліш чого вартий - я досі мрію, шо його пізні п'єси почне ставити якийсь гарний театр. усе-таки український модернізм був дуже яскравий.
а хто автор двотомника, якшо пам'ятаєш?

під ред проф Новиченка Київ-1988 "Наукова думка", 2-й том з 1917 по 1988, а перший в мене взяли почитать на місяць, одинадцятий рік чекаю

не гуглиться воно шото =(
але є в мене підозра, шо це не та історія української літератури, яка була.

можливо! я не читатиму її зараз, і без того маю що, а от вії посивіють, тоді докульгаю до цих літературознавчих пам"яток на дозвіллі

велика ймовірність не дожити до сивих вій практично не лишає шансів історії під редакцією пана новиченка :)
шо дуже сумно, з виданнями академії наук (а які вони могли би бути! еххх...) часто так - це зовсім не те, шо хочеться ото зараз читати.

ти лякаєш мене, невже твоєму життю щось загрожує? зараз є що читати, тільки історії шість томів сучасних авторів, а сам допановую листування Шевченка з п"ятого тому

особисто моєму - хіба шо його нездоровий спосіб (хоча відколи ми непитуща...). але взагалі кажуть, шо война (з наголосом на о) буде, там подивимося. зараз не можна ні в чому бути певним.
еххх... оце почитала твої плани й подумала, як би це до ніцше з вагнером нарешті добратися - руки все ніяк не доходять.

я теж чув, що з Росією стосунки ускладнюються.. Ніцше читав давно, повністю відкидаю його ідеологію, нацизм та український націоналізм несумісні речі. Степан Бандера, Петро Мірчук, Дмитро Донцов - неповний перелік теоретиків, ідеям яких я довіряю, з сучасних текстів - це Програма КУН

я би не розглядала ніцше як нацистського теоретика (це як вагнера називати нацистським теоретиком... чи німецьких романтиків гуртом - хоча вони таки чи не першими до цього підійшли). але то таке, я зараз недостатньо теоретично підкована, шоби про це говорити, та й бажання особливого не маю.
стосунки з росією - то не головне. як казав мій гарний друг, у нас всьо за марксом - громадянська війна нам уже давнго світить. російська проблема буде хіба шо складовою в такому випадку. хоча я сподіваюся, шо все обійдеться малою кров'ю.

я теж вважаю, що проливати кров в сьогоденній ситуації - то найостанніша черга

це вже як вийде. в ідеалі так - усі мирно зберуться й знайдуть шось, від чого всім буде добре. але ж ти сам розумієш, шо то малоймовірно. надто різні способи мислення навіть у межах одної країни, мовчу вже про зовнішні впливи.