ми таки повернулися.
зараз ейсід спробує розповісти про форум видавців, хоча це справа нелегка. причина перша - самі емоції. подій, на які ми таки втрапили, було не дуже багато, зате вони стільки принесли... катарсис. причина друга - наш форум видавців виявився якимось ну зовсім нетиповим, не книжковим, а всуціль шаховим. чемпіонат із шахів - єдина подія, яку ми відвідували регулярно, щоранку прокидаючись трошки по восьмій, аби на десяту вже бути гарними й морально мобілізованими. отак-то.
учасників його було десятеро (усі пісатілі), один з яких - іван, він же дезерт ігл, він же сімплі_івасик (ммм... не зовсім пісатіль), покинути якого ми не могли. (хоча то не єдина причина, чому ми там сиділи майже від дзвінка до дзвінка, але друга причина - то так, особисте). щоранку з'являлися втрьох - і ті всі дядьки посміхалися чи то від замилування, чи то трошки заздрісно: івасик у супроводі двох досить елегантних (усі три дні я, до речі, героїчно ходила в спідницях) і гарних дівчат, які ше й мають достатньо терпіння, шоби витримати три години спостерігання за грою в шахи. а вам слабо? ;) ну, виглядало це на кшталт "ні візьот мнє в шахматах - павізьот в любві". про справжні розклади нікому знати не абізатільно, правда ж? :)
а турнір виглядав приблизно отак:



на цій фотці ви можете побачити, як івасик грає в шахи з танею малярчук (якби вона не спізнилася хвилин на 20 з 25, виділених на партію, він не мав би шансів у цій партії), чоловік тані малярчук олег криштопа грає з назаром гончаром, михайло бриних (це котрий сидить спина в спину з івасиком) грає з тарасом лучуком, якого, на жаль, не видно - він теж страшенно елегантний ходив на чемпіонат, а пані ярина сенчишин жорстко рве якогось зі своїх суперників (от не пригадаю, хто був її жертвою в той час).
взагалі-то я недостатньо шарю в шахах, шоб розповідати, шо там було, тому викладу просто трошки фоток з мінімальними коментами. до речі, треба вчитися грати. воно цікаво.

на цьому чудовому, хоч і розмазаному, фото пан михайло бриних робить шось ну дуже непристойне з паном юрієм сокиркою, а ейсід за цим спостерігає. порвав пан михайло пана юрія, як мавпа газєту, і пан юрій наступного дня просто не прийшов. принісши цим івасикові технічну перемогу, хє-хє.



узагалі-то про пана михайла бриниха - він же падлюччо - варто окрему історію. якшо вам ше не набридло про нього слухати, канєшно жи. по ходу, ініціатором цього всього бізабразія був він, і це він винен, шо ми з юлею пропускали всі вранішні акції (хоча... нас на шахи ніхто не тягнув, це факт, все було дужже демократично). по-друге, він написав прекрасні "шахмати для дибілів" (ця книжка... ехх... вона волшебна. сладка, як згущоне молоко, і увлікатільна, як підручник з анатомії для старшокласників (с)). під знаком "шахмат" минув той шматок форуму, який залишивя вільним від шахового турніру.



або так:



два шматки альтернативної презентації "шахмат для дибілів", що відбулася в нас у квартирі, колись таки втраплять до тирнету - і тоді я вам їх покажу. було весело :)
зафоткати, як доктор падлюччо порвав на клапті івана, нам не вдалося - ми в той час саме заблукали у двох квадратних метрах центру (хоча... коли ми заблукали, від центру було вже дуже далеко, а ви ж знаєте цей львів, де паралельні вулички виявляються підступно непаралельними). тому трошки фоток із інших партій - як падлюцьких, так і йванкових.
отут нарешті видно елегантного пана тараса лучука - а шо я казала?





тут ніби навіть трошки видно дошку, і знавці можуть зрозуміти, як же все таки сумно було, коли іван грав з пані танею малярчук:



а тут іван грає з паном назаром федораком (це була гарна поразка, наскільки я зрозуміла - іван злив, але собою був задоволений).



про останню іванову партію варто трошки детальніше. від самісінького виїзду з києва він мріяв грати з леонідом фінкельштейном - оскільки всі грали з усіма, мрія таки здійснилася. але от зранку, коли ми вже такі красиві були готові йти з дому, виявилося, шо іван страх як хоче спати, тому останній день турніру йде лісом і то далеко. я його розпинала, за шо мені респект, уважуха й багато кефіру (пивом я більше не беру :( ). і передала від коханого побажання великих і маленьких перемог. коханий теж був сонний, коли це казав, і, мабуть, саме це справило вирішальний містичний вплив. патаму шо маленька перемога сталася, коли пан юрій сокирка (ну, напередодні ображений паном михайлом) не прийшов; а велика перемога сталася, коли іван виграв у пана леоніда - незважаючи на те, шо грав чорними, яких страшно не любить. вони всю партію обидва такі сурйозні були:



зате після партії івасик був такий щасливий:



потім треба було дочекатися нагородження. а доктор падлюччо сказав, шо більше ніде, крім нагородження, не об'явиться, тому треба було тим більше. юлю то оминуло, зате на нас з іваном напала на цьому форумі видавців страшна потреба у спілкуванні з паном михайлом. пані вікторії (котра його дружина; про неї я теж уже десь мала писати, а як нє, то знайте - вона чудова тьотка, і в дєцтві - клас так одинадцятий - я була мало не фанаткою її) не було видно ваапше, тому про спілкування з нею не йшлося, хоча дарма.
ну, і турнірна таблиця, в якій видно, шо тьотки все одно кручє всіх:



узагалі-то варто було би ше про багато порозповідати, наприклад, про мар'яну савку й маріанну кіяновську, які прекрасні настільки, шо розповідати про це непристойно. але шось нема слів. а решту файних фоток зі львова ви запросто можете побачити в фотоальбомі. і зрозуміти з них, шо ми справді були там нестерпно щасливі :)