по-перше, було файно. обіцяю скоро показати чудовій людинці, яку сьодні так неввічливо відправила на метро, де на подолі готують справді добру каву. як у львові, певно, якшо таке взагалі буває. але там усередині курити не можна. шото у мене підозріло повзуть догори кутики губ. а ше... між лопатками чешеться :)

по-друге, я дівчинка-естонський витязь, бо досі не виклала медвінської програми. перепрошую. на цих вихідних (бо не на вихідних - вчимося) - в інституті фізкультури. час зустрічі нашої тусні ше уточнимо. а от сама програма:

Експоцентр «Спортивний» Національного університету фізичного виховання і спорту України (вул. Фізкультури, 1, метро «Республіканський стадіон»)

6-9 листопада у Києві відбудеться XI міжнародний книжковий ярмарок «МЕДВІН: Книжковий світ».

Четвер, 6 листопада

11.00 Церемонія офіційного відкриття Одинадцятого Київського міжнародного книжкового ярмарку «МЕДВІН: Книжковий світ – 2008» та Третього Київського фестивалю християнської книги (зона презентацій)

11.00-18.00 Презентація збірки літературно-критичних статей Івана Андрусяка «Латання німбів» (серія «Інша критика») (на стенді видавництва «Тіповіт»)

11.30-13.30 Нарада Відділу культури Посольства Франції в Україні з видавцями-партнерами Програми сприяння видавничій справі «Сковорода» (ауд. 303)

12.00 Презентація книги роман-документ «Бабин яр» Анатолія Кузнєцова. Проводить ДП «Самміт-книга» (ауд. 209)

далі...

В колонках играет - Metallica - The Unforgiven III
давно уже не спілкуємося з ромцьом здориком, давно вже не читала, шо ж він тепер пише. а ці слова - назва одного його вірша - лишаються. часто звучать у голові.
так давно... ше тоді, коли в асьці я була - tasha, та й аська в мене була інша. здається. він називав мене чортеням, і я - шоб із честю нести це звання - навіть поставила собі на аватару фрібсдешного чортика. було справді мило. коли я починала психувати й робила собі сумно і погано, він намагався допомогти як тільки міг. а ше у мене досі лежить подарована ним фєнька. хороша людинка ромцьо здорик. житомирська поетична школа - то взагалі приємні людинки.
от як цікаво. збиралася написати про те, шо дико болить голова, і від спання - тільки більше, тому читаю структуралістів, а коли зовсім перестаю розуміти, шо там написано, починаю займатися фігнею. про те, шо клоуни бувають або страшні, або сумні, але я вже так давно-давно не бачила жодного смішного клоуна, шо й забула, чи вони взагалі є. шо зараз почуваюся приблизно отак і шо це моя улюблена фотосесія з нею. написати - й повернутися до структуралістів. але зараз оце допишу - й піду шукати в тирнеті тексти ромця здорика.



а ви тим часом можете подивитися, яка вона гарна...

вот я - прікрасна моргающа корокатіца. а ви хто?

я - моргающа корокатіца

я бландінка, з блакітними глазами, з нічьогенькою фігурою, шкаляю сігарєти

а хто ти? спитай в касмічєского гєнєратора!

йолки =(
вигляд цього тесту троха псує настрій, яким був наповнений мій журнал, коли горішнім постом тут був йохан едлунд... і який мені насправді зараз ближчий. однак моргающа корокатіца - це дуже да, тому ми її нікуди не діватимемо. звиняйте за нищення антуражу.

The river's flowing The water's deep
The water's dark Where angels weep

The skied are falling
It's time to leave
But don't you ever say goodbye

The whip's back lashing And planes are crashing
The water's dark The water's deep

The skies are falling
It's time to leave
But don't you ever say goodbye

And then we crash into the sun
With so much left undone
We're leaving now
Misantropolis

A life's a gospel Some girls are soul
Some baby's blues Mine's rock'n'roll

But we're falling
It's time to leave
But we will never say goodbye

And on four horses Come special forces
The water's dark The water's deep

Cause we're all falling
It's time to leave
But we will never ever say goodbye

And if i would dare to tell the truth
Nothing would stay the same
Now love me or leave me
But this has to come to an end

Soon...

(c) Tiamat

я не занадто гарно знаюся на тому, шо називають чоловічою вродою. але, як на мене, цей поляк просто досконалий. у ньому все надзвичайне - і волосся, і шкіра, і риси обличчя. неймовірний.



ну хіба можна бути таким гарним?

дякую Sybil_Vane за прізвище автора.
дякую іншій літературі за картини.
роботи володимира луцика - художника, який за останній час мені чи не найбільше сподобався. одразу почнемо з улюбленої, яка, може, не запала би так у душу, якби не асоціювалася з прекрасним віршем богдани матіяш зі збірки "розмови з богом".



більше

давно люблю ці фото. сьогодні знайшла автора і ше кілька кльових штук до колекції.
Robert Staudinger & Andreas Franke.
здається, вони не дуже люблять діток.


далі?

мені снився сімнадцятий поверх без ліфта.
я дуже гарно пам'ятаю, шо саме сімнадцятий. і шо мені було дуже прикро, бо якомусь милому хлопцеві (хоча... я не знаю, хто то був. але з ним у нас у сні не було жодної лірики, просто з сімнадцятим поверхом нам отак не пощастило, - може, брат?) довелося тягти туди меблі. чи то якісь дуже великі торби з покупками. поки він цим займався, я була на побаченні - і мені дуже гарно пригадується, з ким було те побачення. (у сні минулої ночі він цілував мені стопу - саме там посередині, де я найбільше боюся лоскоту; дивний, ніжний-ніжний і майже не еротичний сон; знаєте, бути цілованою у стопи - навіть уві сні - це фантастично добре). але побачення теж було позбавлене еротики - ми пили каву й розмовляли про літературу (майже як учора вдень у "каффі", щоправда, з кількома важливими змінами), причому наприкінці сну мій супутник дістів кілька книжок - я так розумію, з поміткою "must read", але, на жаль, уже не пригадаю, шо там було, крім "моїх сумних повій" маркеса - й подарував їх мені. шо цікаво, дарував поступово, і від останньої я довго відмовлялася (шось на кшталт "та ти шо, ну нашо ти це все..." - ех, ну хто ж відмовляється від книжок навіть через скромність?). а тоді, коли треба було повертатися на свій сімнадцятий поверх без ліфта, я прокинулася. шоб не дуже втомлюватися.
зараз сиджу, читаю "сумних повій" замість того, шоб читати локка, канта й маркса, але мені добре від цієї книжки, нічого зробити не можу. і є ше так багато отого прекрасного щоденного, про яке варто написати... колись.

сьогодні й завтра увечері мене можна буде знайти у приміщенні "смолоскипа" (це вул. межигірська, 21), де відбуватиметься щорічний фестиваль "неосфера". буде багато людей, кілька гарних поетів, кілька дуже гарних поетів, музика (зокрема Vперше 4ую обіцялися) й, канєшна жи, пан роман скиба, під день народження якого все це і влаштовано.
якшо раптом вам не мене шукати захочеться, а просто прийти - ласкаво просимо. починається все щастя о шостій (так у програмі написано; тобто якшо ви прийдете на сьому, то маєте шанс не пропустити нічого). буде файно.