про це не можна мовчати =)
знайшла - саме так, випадково знайшла - два гурти, які мене зараз рвуть на шматочки маленькі й неакуратні.
перший - це фолк-рок "остролист", про який на ласт.фм кажуть, шо він схожий на хоббіт шир і дорогу водана. ну, можете вважати, шо не обманюють. скачала собі альлбому "правда забытого короля" і насолоджуюся. чого й вам бажаю.
другий - це буквально невимовні фіни з Tenhi. ви би спробували прочитати назви їхніх пісень, хє-хє. прот них кажуть, шо це апокаліптичний дарк фолк, і я схильна вірити, незважаючи на те, шо з текстів розумію тільки звуки (ммм... але воно вкрай гарне, і я ше раз переконуюся, шо фінську треба вчити - мова мелодійна така...). оскільки ж ми останнім часом страх як любимо різні дарк фолки, нам більшого щастя, ніж пречудовий Tenhi, не треба. хіба шо... але то вже зовсім інша історія ;)
а, так. фото, яке, на мою думку, дуже класно передає настрій музики цих чудесних розпрекрасних фінів.

пам'ятаєте, колись були такі чарівні штуки з днями тижня? починаючи від кумедної кольорової білизни чи там шкарпеток і до кухонного приладдя... німці зробили собі таких ведмедиків. кайфових-кайфових :)
(а ще вони роблять не менш кайфових ляльок, але то іншим разом).



ведмежата на кожен день

мммм... гарні. Brian M. Viveros і багато дівок з цигарками.



решта тихенько покурює під катом

В колонках играет - Flёur
Настроение сейчас - бона-бона

ну, так.
спочатку була п'ятниця, і ми гуляли до другої, встигнувши за той час надибати щонайменше двох людей з тернополя, одного з волині і ще якихось звідкись, споїти дитину (хоча... ми не винні, дитина була не проти; а називати фрешів дітьми - то прикольно і навіть трошки приємно, одразу такою дорослою почуваюся), розбити пляшку вина, випити хрін зна скільки пива, налякати ще одну дитину (то вже карма така... все львів згадую :)), поговорити про шо завгодно з геополітичною ситуацією включно і навіть потім трошки виспатися до суботи. в суботу ж ми забили на все і з привітом від великого бодуна поїхали відпочивати. юнак, з яким довелося на кухні за кавою поговорити про те, шо все відбувається для чогось (а мені здається, шо від чогось, інакше не бачу сенсу в своєму нинішньому стані, хіба шо забити на передзахист), цілком прикольний. і ковбаски, смажені на вогнищі, цілком прикольні. і я сама розвела вогнище вперше після якоїсь п'яти-шестирічної перерви. ми гарно посиділи, навіть не до ранку, пішли спатки... і мене накрив триндець тотальний і безповоротний. по-перше, ліва нирочка. їй погано. по-друге, всі суглоби. їм хріново. по-третє, температура 38,2 - це по приїзді додому, я ледве не здохла за ці півтори години дороги. і хто там казав, шо у мене нема температури? я ж знаю свій організм...
ну, так. я теперечки не знаю, чи піду на передзахист. не так шкода себе, як інших - здається, це в мене інфекційне. хоча нє, себе шкода передовсім. давно не була аж такою калічкою. як думаєте, це світова гармонія вимагає компенсації за те, шо мені аж так довго було аж так кльово?

спеціальне перепрошую - ви знаєте, кого. шкода-шкода, шо я таке хворе, бо скучила за вами вже доволі сильно. збачимося якось?

ну його нафіх так пити.

але ми сьогодні не проце, а про


програма під катом

і чому язичники так нагадують мені лінуксоїдів? :)

я собі вигадало новий тег, між іншим. для різних таких глупих записів, як оцей. про те, без чого я не житиму і так далі. на сьогодні я відчуваю, шо не житиму, якшо не втраплю осюди:

Навіщо дебілам шахмати?
Що може бути гірше за присутність сюжету?
І з ким на одному поверсі мешкає Маруся Чурай?

Дізнайтеся про це і багато іншого під час зустрічі з автором книжки "Електронний пластилін" Михайлом Бринихом
у четвер, 15 травня, о 18:00 в Українській книгарні «СМОЛОСКИП», вул. Межигірська, 21 (ст. метро Контрактова площа, вихід до вул. Нижній Вал)

тобто жити-то я житиму, мені ще диплом захищати... але яке мммм... і ще всього якихось два дні... ой.
і взагалі, красивий (дивимося фотку), інтелігентний (читаємо тексти) і трошки шалений (дивимося фотку і читаємо тексти) чоловік - то завжди радість. у мене тої радості зараз - ціле спілкування з паном романом (завтра-завтра... може, на лекцію до пана сергія зайду ще...), але хіба такого буває багато?


[апдейт-апдейт]. я тут згадала, шо колись уже засунула собі шматок бринихівського до щоденника. отож, якшо кому треба знати, шо там з дібілами і шахматами (і чого всьо так пічально), дивимося сюди. а ще є маленький шматочок його роману, який його характеризує рівно ніяк, але все ж таки... тиць отут. [кінець апдейту]

насправді у мене все повимикано. ворд, до речі, перманентно психує на тему "а може, все-таки встановимо українські списки автозаміни?", але його ми тихенько посилаємо. шоб потім не було... приблизно так ;)

люблю баранчиків. сама така. а тепер ще й надибала ляльку.
овен-містик (та ще й каббаліст, кажиться), хє-хє =)