-Музыка

 -Поиск по дневнику

Поиск сообщений в verbava

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 13.07.2007
Записей:
Комментариев:
Написано: 12897





з поверненням мене...

Четверг, 28 Февраля 2008 г. 13:17 + в цитатник
одяг, який пережив дві ночі в поїзді й цілоденне швендяння луцьком, зараз бовтається у пральній машинці, і не знаю, шо собі думає.
я, котра пережила те саме, а ше тягання добрячого десятка кілограмів книжок (щоправда, в луцьку мені допомагала профет, за шо їй честь і хвала), сиджу і слухаю рок-балади, і, як завше, чекаю на листа, який не надійде, і читаю літфорум з баш.оргом... сиджу зараз без шкарпеток навіть і мерзну в ноги, але так влом вставати і йти до шафи... =)
ну то все, люди. вона є. 67 сторінок мене. трошки понад сотня екземплярів. то... дивно щонайменше. першої чекалося майже з фанатизмом, ця впала раптово (так раптово, шо я навіть з редактором спілкувалася раз всього, і то був однозначно мій завтик, тому шо після розставляння великих літер у словах про бога і все, що його стосується, я таки схожа на латентну християнку... шкода, шо в першій версії редактури, яку мені надіслали, того не було...), і навіть забрати її я місяць не могла. але нарешті...
перша була гірша :)
наступна мусить бути краща, але до наступної ше стільки роботи (часу й натхнення), шо ми про неї не думаємо. зовсім.
власне, то путівка. після двох вони не можуть не взяти до спілки - тим більше, шо я ж умію писати... принаймні так вважаю. і не тільки саменька, інакше хто би зі мною парився? (а тепер сісти й подумати, нашо воно мені треба... ;))
а, ще я зрізала сантиметрів 15-20 волосся. вчора, о восьмій ранку, у випадковій перукарні, яку ми з профет надибали, поки гуляли. то не принципово, але все одно почуваюся іншою. і без питань собі подобаюся...

Метки:  

сталкер

Понедельник, 25 Февраля 2008 г. 12:49 + в цитатник
отож, про нього рідненького.
питання перше, несерйозне. шо в біса зробив тарковський з "пікніком на узбіччі"? :)
питання друге, інтерпретаційне. чому фільм завршуэться бетховеновою "одою до радості"?
питання третє, прагматичне. де її взяти окремим шматком, цю "оду"?

іграшки, котрі граються

Понедельник, 25 Февраля 2008 г. 01:56 + в цитатник
ще один доказ того, шо вони, можливо, живі...
 (480x640, 107Kb)

...

Метки:  

вибачте...

Суббота, 23 Февраля 2008 г. 01:10 + в цитатник
мене покорила ця ілюстрація...
з сайту surniki.ru - там варто потоптатися, чесно-чесно (про кошеня і правду - теж звідтам).

© IgoTM
 (468x520, 65Kb)

Метки:  

ще котячо-філософського...

Суббота, 23 Февраля 2008 г. 01:03 + в цитатник
 (368x700, 49Kb)
Я сидел за столом и читал книгу. Из под стола вылез черный котенок и, глядя мне в глаза, сказал:
- Люди правду не говорят.
Никто, никому и ни при каких обстоятельствах.
И не потому что не хочет, а потому что, чем больше хочет, тем меньше это получается. Правду можно сказать только случайно, забывшись, бессознательно.

На пути к удивлению фактом говорящего котенка, я машинально спросил:
- Почему же нельзя сказать правду сознательно?

- Потому что нельзя дать то, чего у тебя нет.
А у человека правды нет.
В нем - есть, а у него - нет.

Котенок встал на задние лапы, оперся на ножку стола и, царапая древесину молодыми когтями, прогнул спину. Вернувшись в исходную стойку, он продолжал:
- Любопытна сама тяга людей к правде, с которой у них нет ничего общего.
Правда находится в человеке, но не обладает человеческой природой.
Она - чужеродна и внечеловечна.

"Откуда ты это знаешь?" - спросил я.
Котенок не услышал или проигнорировал вопрос. Он полизал маленький пушистый кулак и неожиданно сообщил:
- Где-то упала капля.

Во мне сработал ассоциативный ряд, и я спросил:
- Хочешь молока?
"Могу" - ответил котенок.

Я налил молока в коричневое керамическое блюдце, поставил его перед котенком и погладил черную спинку.
Котенок вылакал около половины, тщательно облизал усы и поднял голову.
- Самым человечным аспектом правды, близким и понятным любому человеку, является ее искажение.

"Как так?" - удивился я.
- А так, что человек сам - искажение правды.
Но неокончательное - отсюда и метания.

"Так что же, правда в одном человеке не может соединиться с правдой в другом?" - наконец-то задал я первый показавшийся мне самому осмысленным вопрос.
"Может. - ответил котенок. - Но при этом возникает парадокс отрицания самого человека. Когда правда, бессознательным образом вылетая из одного человека, встречается с правдой в другом человеке, сам он становится ненужен, как отработанный шлак. Вот Сафрон Яскин случайно сказал правду Витольду Стасову. В результате это стоило Сафрону Яскину жизни.
Закон правды статичен и тверд: правда не любит людей."

"Как же быть?" - растерялся я.
Котенок сделал неуловимое движение и вывернулся наизнанку, став белым.
Молоко в блюдечке, напротив, обрело черно-смоляной оттенок.
- Во всяком случае, не лезть из кожи вон.
Там, где правда, человеку не пройти.
А там, где пройти – правда искажена; там человек никогда не сможет найти верное направление.
Нужно что-то третье.

- Что же?
- Вот смотри.
Котенок опять вывернулся наизнанку, но стал не черным, а прозрачным.
Лишь волнистые вибрации воздуха обозначали занимаемое им пространство.

- Надо найти место, где правда отсутствует.
Нет правды, нет и искажений.
Тогда человек освободится от правдозависимости и увидит себя, какой он есть.

- Но ты же сказал, что сам человек - это искажение правды. Что же от него в таком случае останется?

Ответа не было. Или это и был ответ?


© capy Tan

паарсуна...

Пятница, 22 Февраля 2008 г. 00:25 + в цитатник
зі мною так ніхто й не пішов (крім юлі). зате я пішла сама (коли не з юлею). і це... збираюся ше раз. а потім - ше. експозиція час від часу змінюється, але не зникає звідти. тому - як тільки матимете час і натхнення...
під катом - краса від авторів, там виставлених. насолоджуйтеся...

ірина горюнова, мій улюблений "упрямец" ще раз.
(на бірочці від ключика написано: "ворота (новые)")

 (525x700, 48Kb)
ляльки живуть тут

Метки:  


Процитировано 1 раз

про кицьку, яка гуляє... просто так

Четверг, 21 Февраля 2008 г. 23:55 + в цитатник
 (340x698, 68Kb)
Пришла кошка. Ткнулась в меня носом, обнюхала и сказала:
— Люблю.
— И что?
— И все! Придешь в полночь с вещами. И прошу не опаздывать!
Мы прошлись немного. За углом она меня лизнула. Быстро и точно. Спросила:
— Чего еще?!
— Ничего…
— Ну, и все! Ишь какой! Ему дай волю. Смотри у меня! Сидеть! Есть!
Присели. Поели немного.
Она положила на меня голову, живот и все лапы:
— Спать!.. Хочешь?
— Нет…
— Еще бы! Каждый день, что ли, такое бывает?!
До полуночи осталось совсем немного.
Я пошел за вещами.
— Куда?!
— Ты же сказала…
— Мало что я сказала. Спать! Лежать здесь! Охранять.
Я поохранял немного.
Утром она проснулась, потянулась, облизнулась и прошлась:
— Как?
— Хорошо…
— Вот так вот! Пошла. Буду поздно. Ждать.
Я подождал немного.
Она вернулась в следующем марте, ткнулась в меня носом, обнюхала и сказала:
— Люблю.
И тут я как разорусь:
— Нет, это я люблю! Я! Я! Я… Понятно?!.
— И что?
— И… Все…
— Очень хорошо… — вздохнула она и дала себя лизнуть.
Что поделаешь — кошка же…

(Игорь Угольников)

Метки:  


Процитировано 2 раз

різні морські чудовиська

Четверг, 21 Февраля 2008 г. 01:35 + в цитатник
в тому числі - зелені. медитація над мобі діком...

 (699x221, 63Kb)

ше?

Метки:  

мрявк

Воскресенье, 17 Февраля 2008 г. 22:34 + в цитатник
Почему кошки не разговаривают? Мяу, выраженное словами, не есть истинное мяу. (?)
 (699x466, 41Kb)

Метки:  

про інтертексти

Суббота, 16 Февраля 2008 г. 18:42 + в цитатник
власне, репостинг.
гарно написалося, тому ніц не змінюватиму.
оригінал - на літфорумі.

я знову починаю писати. але стаю мало не забобонною, і страшенно боюся того, як починаю писати. воно ж відбувається, воно ж відбивається, а раз я цього не можу не писати, не відбутися воно теж не зможе.
біс його зна, як довго вже почуваюся текстом. дуже інтертекстуальним текстом. але, якшо вже не можу впливати на інтертексти, які в мене вплітаються (щонайменше тому, шо 90 відсотків їх не помічаю), могла б хоч сама не писати того, чого не треба писати. це таки хвороба. яка мені подобається, але від того не менше лякає.

ой, а чьом ета я?
в сенсі, можете уявляти все сказане преамбулою до цього тексту, а реальність (реалістичність) преамбули й тексту визначайте самі - я ж просто скриптор...

ви говорите так мов щоразу творите слово
і можливо біс його зна маєте рацію
розуміючи що тону в потоках нарації
я відхаркую вже не літерами а кров'ю

все що я можу знати не має жодного значення
це суцільна відсутність симулякровість бога
а ви дивитесь так мов крізь вас промовляє логос
ви смієтеся так наче це давно передбачили

загубивши всі маски у нетрях світобудови
я від розпачу у дзеркал запитую хто вона
та стою вашим голосом ініційована
в ефемерність себе й матеріальність слова

Метки:  

Поиск сообщений в verbava
Страницы: 103 ... 28 27 [26] 25 24 ..
.. 1 Календарь