власне, просто назва пісні, яку я зараз слухаю.

я втомлена, але лишилося ше небагато - кінець тижня не за горами.
треба переставляти систему, бо вона якось агресивно глючить, але говорити про то - глупство.

буду сумною лялькою. просто буду - і все тут.

перекладала ото невеликий тест на українську...
про любовну залежність - не від когось конкретного, а взагалі.
такі собі love addicts.
існує навіть клуб анонімних любовних аддиктів, виявляється...

коротше, дивіться - і думайте.
бо я думала багато і зрозуміла, шо мій стан за цим тестом можна віднести до безнадійних середньої тяжкості.

1. Ви людина, якій дуже потрібні романтичні стосунки.
2. Ви дуже швидко й досить легко закохуєтеся.
3. Коли Ви закохані, то не можете припинити мріяти, навіть якщо займаєтеся серйозними речами. Ви не можете себе контролювати.
4. Іноді, коли Ви шукаєте стосунків, Ви занижуєте свої вимоги й погоджуєтеся на менше, ніж хочете або заслуговуєте.
5. У стосунках Ви схильні подавляти, «душити» свого партнера.
6. Іноді Ви розпочинаєте стосунки з людиною, яка Вам зовсім не пасує, сподіваючись, що вона зміниться.
ішшо

цитати з божественного сальвадора

Я всегда видел то, чего другие не видели; а того, что видели другие,
я не видел.

Моя живопись - это жизнь и пища, плоть и кровь. Не ищите в ней ни ума,
ни чувства.

Сюрреализм - не партия, не ярлык, а единственное в своём роде состояние
духа, не скованное ни лозунгами, ни моралью. Сюрреализм - полная свобода
человеческого существа и право его грезить. Я не сюрреалист, я - сюрреализм.

Искусством я выправляю себя и заражаю нормальных людей.

Художник не тот, кто вдохновляется, а тот, кто вдохновляет.

Искусство - ужасная болезнь, но жить без неё пока нельзя.

Увидел - и запало в душу, и через кисть проявилось на холст.
Это живопись. И то же самое - любовь.

Не бойся совершенства, тебе его не достичь никогда.

і - моя улюблена. просто і зі смаком.

Я - гений.

копірайт сальвадора далі.
і картини його ж.
мої улюблені.

Мадонна Порт-Льигата.
Холст, масло. 1949г.

ще божественного

узагалі-то це така пісня. але я її сприймаю передовсім як вірші сергія пантюка.

Як то часто буває, як рідко
Раптом падає вибір до ніг.
Я сьогодні нап'юся як дідько
І рабів відлупцюю своїх.

Я тобі подарую півночі,
А півночі віддам самоті.
Шліфуватиму свастя золочене
На шоломі, мечі і щиті.

Я молитимусь Сонцю всевишньому
У його верховітті засну,
Ти мене зрозумієш і вибачиш,
Що шалено кохаю війну.

Побажай мені ніжної смерті
І багато питної води.
Я упертий і дуже відвертий
Хочеш жди, ну а хочеш не жди.

я ше стільки не пробувала, але чогось мене не покидає враження, шо я просто лусну...


Хочу тоже себя убить алкоголем, кофеином и табаком »»

а ще я можу вбити себе...

реклама нового харлей-девідсона.
ну... шо я можу сказати - вони просто божественні. абсолютно відповідає горизонтові сподівань і сутності харлея.
дайте мені симпатичного байкера...

"апокаліпсис згадує про звіра. правда, він випускає те, що звір буде хромований"

наводить на якісь цікаві роздуми. яких я не виклдатиму, бо не маю настрою на розлоге писання.
наче й не маріонетки, але...
я хочу бути лялькою. але не хочу - _такою_ лялькою. незважаючи на те, шо вони мені божевільно подобаються, обидві, такі по-ангельськи милі...

дівчина з коміксів...

метафора перша. михайла бриниха (на якого я вчора намагалася написати типу рецензію).

...сучасний роман потребує, щоб автор не вдавався до тисяч метафор, а хапав те, що лежить під рукою; якщо це метафора - о'кей, пощастило. Я теж так зроблю. Оно в мене на кухні є фіточай, який називається ″Енергійний″. Він досить бридкий на смак, я взагалі не знаю, як це можна пити. читаємо далі